Справа № 756/8001/25
Провадження № 1-кс/756/1545/25
12 червня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 червня 2025 року за № 12025100050001483,
До Оболонського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просив накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, вилучене в ході обшуку 03 червня 2025 року за місцем ділянки місцевості природно-заповідного фонду місцевого значення на території 108 кварталу 7 виділу, за координатами: 50.5500970, 30.4683830 поруч з вул. Лісовою «СТ Хутір Редьки-1», балансоутримувачем якого «Святошинське ЛПГ», а саме:
- бензинова ланцюгова пилка марки «Світязь», модель «БП-45-16PRO», чорно-зеленого кольору, на металевій частині наявний номер: SNB15-64-5812Р.
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 червня 2025 року за № 12025100050001483, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.
03 червня 2025 року було проведено огляд згаданої ділянки місцевості, в ході якого було виявлене та вилучене наведене у клопотанні майно.
Прокурор просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику втрати, знищення, використання, перетворення зазначеного майна.
Прокурор ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, прокурор ОСОБА_4 подав заяву про розгляд клопотання без його участі.
Власник майна ОСОБА_5 у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. Неприбуття власника у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов'язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Прокурор зазначив, що до Оболонського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява ОСОБА_6 про те, що 03.06.2025 о 12:00 на території 108 кварталу 7 виділу природно-заповідного фонду місцевого значення, балансоутримувачем якого є КП «Святошинське ЛПГ», ОСОБА_5 здійснив незаконну порубку одного дерева, внаслідок чого завдав матеріальних збитків.
Слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві 03.06.2025 у період з 13:22 по 13:38 проведено огляд місця події в ході якого виявлено одне зрубане дерево (сухостій) породи сосна, діаметром 18х19 см. Також вилучено бензинову ланцюгову пилку марки «Світязь», модель «БП-45-16PRO».
Під час огляду місця події ОСОБА_5 усно підтвердив факт порубки деревини за зазначеною адресою для особистого користування, зазначивши, що використав для цього вилучену бензинову ланцюгову пилку з метою перевірки її справності, яку він нещодавно придбав.
Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими прокурором матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов'язаних з розглядом клопотання, зокрема, протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протоколом огляду місця події, протоколами допитів свідків тощо.
У своїй сукупності наведені відомості та надані на їх підтвердження матеріали дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.
Водночас, слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.
03 червня 2025 року було проведено огляд за місцем ділянки місцевості природно-заповідного фонду місцевого значення на території 108 кварталу 7 виділу, за координатами: 50.5500970, 30.4683830 поруч з вул. Лісовою «СТ Хутір Редьки-1», балансоутримувачем якого «Святошинське ЛПГ», в ході якого було вилучене зазначене майно, а саме:
- бензинова ланцюгова пилка марки «Світязь», модель «БП-45-16PRO», чорно-зеленого кольору, на металевій частині наявний номер: SNB15-64-5812Р.
Прокурор просив накласти арешт на зазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів. Постановою від 04 червня 2025 року зазначені у клопотанні речі було визнано речовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
За твердженням прокурора, до обставин, які розслідуються у зазначеному кримінальному провадженні, може бути причетний ОСОБА_5 , якого було виявлено на місці вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям речових доказів та може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.
Як вже зазначав слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи прокурора про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Запропонований прокурором спосіб арешту майна шляхом заборони користуватися та розпоряджатися майном (його зберігання в органу досудового розслідування у визначеному законодавством порядку) релевантний потребам сторони обвинувачення у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості користуватися та розпоряджатися ним, не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За таких обставин клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372, 376 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання - задовольнити.
2. Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів шляхом заборони користування та відчуження на майно, яке належить ОСОБА_5 та було вилучене 03 червня 2025 року в ході огляду ділянки місцевості природно-заповідного фонду місцевого значення КП «Святошинське ЛПГ», а саме:
- бензинова ланцюгова пилка марки «Світязь», модель «БП-45-16PRO», чорно-зеленого кольору, на металевій частині наявний номер: SNB15-64-5812Р.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1