Справа № 756/8550/25
Провадження № 1-кс/756/1615/25
12 червня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2024 року за № 42024102050000039,
До Оболонського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просив накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на:
- нежитлове приміщення літ. «А» по АДРЕСА_3, в м. Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2087588480000), що перебуває у власності ТОВ «МІРВОРК», код ЄДРПОУ 45499707;
- самочинно збудоване нерухоме майно загальною площею 522,5 кв. м, що розташоване на земельній ділянці площею 0,04 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:137:0005 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 110711780000).
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2024 року за № 42024102050000039, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3, 4 ст. 358 КК України.
Прокурор просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику втрати, знищення, використання, перетворення зазначеного майна.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
Оскільки вирішується питання про арешт майна, яке не є тимчасово вилученим, клопотання розглянуте без виклику його власника відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, що є необхідним для забезпечення арешту.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов'язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Прокурор зазначив, що посадовими особами ТОВ «Ринок-Н» умисно не виконується рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2021 у справі № 910/12762/20 за позовом Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві до ТОВ «Ринок-Н» про знесення самочинної забудови та повернення земельної ділянки.
Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 2,0087 га (кадастровий номер 8000000000:78:137:0005) по вул. Вишгородській, 150 у Оболонському районі м. Києва 18.12.2014 зареєстрована на праві державної власності за державою в особі Головного управління Держземагентства у м. Києві, цільове призначення земельної ділянки - для іншого сільськогосподарського призначення.
Також на вказану земельну ділянку зареєстровано право постійного користування за ДП «Пуща-Водиця» на підставі державного акта на право постійного користування від 15.07.1998 серія: І-КВ № 003917.
Під час обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:137:0005) встановлено, що на частині огородженої земельної ділянки знаходяться гаражі та нежитлова будівля (три поверхи) з написом «HOTEL», на якій вказана адреса - вул. Юрія Кондратюка, 3-а.
Державну реєстрацію нежитлового приміщення площею 346,7 кв.м літ. «В» по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 110711780000) здійснено за ТОВ «Ринок-Н» на підставі рішення господарського суду м. Києва від 24.12.2012 у справі № 5011-45/16875-2012, яке було скасоване постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 в частині визнання права власності на об'єкти нерухомості за ТОВ «Ринок-Н».
Попри це 12.12.2017 внесено зміни до реєстру, зокрема, щодо загальної площі приміщення, змінено з 346,7 кв.м на 522,5 кв.м, а також змінено адресу АДРЕСА_2 на ОСОБА_9
У подальшому, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 у справі № 5011-45/16875-2012 08.08.2019 скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно по вул. Кондратюка, 3-а в м. Києві за ТОВ «Ринок-Н».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/12762/20, залишеним без змін 01.02.2022 Північним апеляційним господарським судом, позов прокурора задоволено, зобов'язано повернути вказану земельну ділянку шляхом її приведення у придатний для використання стан, звільнивши від розміщеного на ній майна.
04.10.2022 державним виконавцем Оболонського ВДВС у місті Київ ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавчі провадження з примусового виконання вказаного рішення суду.
В межах вказаних виконавчих проваджень, державним виконавцем неодноразово направлялись боржнику вимоги про повернення земельної ділянки стягувачу, привівши її у придатний для використання стан та про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості та, у зв'язку із невиконанням законних вимог державного виконавця, останнім накладено штраф на боржника.
На даний час боржник вимоги державного виконавця про повернення земельної ділянки стягувачу, приведення її у придатний для використання стан та про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості не виконав. 28.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 11.02.2025 № 756/1856/25 слідчим Оболонського УП ГУНП у м. Києві проведено огляд вказаного нерухомого майна, в ході якого встановлено, що зазначена нежитлова будівля має три поверхи. На фасаді знаходиться вивіска з написом «HOTEL», на якій вказана адреса: АДРЕСА_3. Указана будівля використовується ТОВ «МІРВОРК» для здійснення господарської діяльності.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.03.2024 № 72079445, зареєстровано 12.03.2024 в Реєстрі за ТОВ «МІРВОРК» право власності на нежитлову будівлю літ. «А» загальною площею 490,8 кв. м по АДРЕСА_3 в м. Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2087588480000).
Водночас, з матеріалів реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна № 2087588480000 вбачається, що первина державна реєстрація права власності на вказаний об'єкт (із відкриттям розділу в Реєстрі) здійснена 22.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за ОСОБА_6 .
Підставою виникнення права власності державним реєстратором вказано висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 570/2 від 08.04.2020 виданого ТОВ «Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості», що не є правовстановлюючим документом чи будь-яким іншим документом, який надає підстави для проведення реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомості. Крім того, згідно з відповіддю ТОВ, такий висновок не видавався.
Отже, нежитлова будівля літ. «А» загальною площею 490,8 кв. м по АДРЕСА_3 у м. Києві, що перебуває у власності ТОВ «МІРВОРК», та самочинно збудоване нерухоме майно загальною площею 522,5 кв. м, розташоване на земельній ділянці площею 0,04 га (частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:137:0005) по вул. Вишгородській, 150 в Оболонському районі м. Києва, є одним і тим же об'єктом нерухомого майна.
Встановлено, що 23.10.2023 право власності на вказану нежитлову будівлю на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.2023 № 6276 укладеного між засновником ТОВ «Ринок-Н» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Отже, за твердженням прокурора ОСОБА_6 вчинила низку дій, пов'язаних із державною реєстрацією цього ж майна але під видом новоствореного об'єкту нерухомості.
Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими прокурором матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов'язаних з розглядом клопотання, зокрема, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, матеріалами реєстраційних справ, відомостями ЄДРПОУ, рішенням судів, матеріалами виконавчого провадження, протоколом огляду приміщення, листом ТОВ «Бюро технічної інвентаризації, оформлення землі та нерухомості», протоколами допитів свідків тощо.
У своїй сукупності наведені відомості та надані на їх підтвердження матеріали дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Водночас, слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.
Прокурор просив накласти арешт на зазначене майно:
- нежитлове приміщення літ. «А» по АДРЕСА_3 в м. Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2087588480000), що перебуває у власності ТОВ «МІРВОРК», код ЄДРПОУ 45499707;
- самочинно збудоване нерухоме майно загальною площею 522,5 кв. м, що розташоване на земельній ділянці площею 0,04 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:137:0005 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 110711780000).
Метою накладення арешту прокурор вказав забезпечення збереження речових доказів. Постановою від 07 березня 2024 року та 10 червня 2025 року зазначене у клопотанні майно було визнано речовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
Таким чином, зазначене у клопотанні майно є безпосереднім предметом кримінального правопорушення, а отже відповідає критеріям речових доказів. Викладене свідчить, що зазначене майно, може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.
Прокурор просив застосувати арешт майна шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження.
Слідчий суддя наголошує, що метою застосування арешту є виключно запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України). Саме в контексті досягнення цієї мети має оцінюватися пропорційність втручання у права особи під час оцінки наявності підстав для арешту майна та обрання способу його застосування.
При цьому ч. 4 ст. 173 КПК України покладає на слідчого суддю обов'язок застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто спосіб, який забезпечить досягнення його мети та одночасно становитиме мінімально можливе втручання у права осіб. Також арешт не має призводити до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Як вбачається з матеріалів клопотання, зокрема, протоколу допиту свідка, у вказаному приміщенні розташовані готель, кафе та лазня, та в ньому здійснюють підприємницьку діяльність ТОВ «Руставі Плюс», ФОП ОСОБА_8 , ТОВ «Мірворк».
За таких обставин заборона користування приміщенням становитиме непропорційне втручання у права кількох осіб, зокрема, пов'язане із загрозою зупинення правомірної підприємницької діяльності, яку вони здійснюють.
При цьому прокурором не обґрунтована неможливість досягнення мети застосування арешту (запобігання пошкодження, знищення, перетворення чи відчуження майна), без застосування заборони користування майном, враховуючи, що приміщення є об'єктом нерухомого майна.
Крім того, станом на теперішній час відомості про право власності на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2087588480000 є чинними, у встановленому законом порядку ця реєстрація не скасована.
За таких обставин слідчий суддя не вбачає підстав для застосування найбільш обтяжливого способу арешту - заборони користування майном.
В іншій частині (заборона відчуження та розпорядження) клопотання є обґрунтованим та релевантним потребам сторони обвинувачення у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості розпоряджатися ним, не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За таких обставин клопотання прокурора слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372, 376 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання - задовольнити частково.
2. Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів шляхом заборони розпорядження та відчуження на:
- нежитлове приміщення літ. «А» по АДРЕСА_3 в м. Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2087588480000), що перебуває у власності ТОВ «МІРВОРК», код ЄДРПОУ 45499707;
- самочинно збудоване нерухоме майно загальною площею 522,5 кв. м, що розташоване на земельній ділянці площею 0,04 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:137:0005 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 110711780000).
3. В решті клопотання - відмовити.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1