10.06.2025 Справа № 756/16224/24
Номер справи 756/16224/24
Номер провадження 2/756/1771/25
04 червня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участю секретаря - Погорелової В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 , інформацію поширену ОСОБА_2 в розміщенні плакатів компрометуючого змісту; стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн та судові витрати.
В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у період з липня 2022 року стало відомо про поширення щодо нього недостовірної інформації шляхом поданням ОСОБА_2 заяв до Київської міської адміністрації та Київського міського голови, Департаменту територіального контролю м. Києва неправдивої інформації та розміщення плакатів компрометуючого змісту, чим поширив неправдиву інформацію. Зазначає, що поширення недостовірної інформації завдає шкоди його немайновим інтересам, порушує честь, гідність та ділову репутацію. Внаслідок порушення особистих немайнових прав відповідач має нести відповідальність у вигляді відшкодування немайнової (моральної) шкоди.
Рух справи
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.01.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги з підстав наведених в позовній заяві та просили задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні зазначив, що не заперечує, що стояв з плакатами біля будівлі КМДА та розвішував їх по всьому місту, оскільки хотів щоб всі це побачили. Проте, не вбачає в своїх діяннях поведінки, яка порушує честь і гідність позивача.
Заслухавши пояснення позивача, його представника та відповідача, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Встановлені судом обставини справи
Судом встановлено, що 02.01.2024 року Київською міською державною адміністрацією отримана лист, скерований заступнику голови Київської міської державної адміністрації Пантелеєву П.О. від ОСОБА_2 , в якому останній просить провести перевірку викладених у заяві фактів та вжити, у межах компетенції заходів для належного здійснення кадрового відбору стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 даному листі ОСОБА_2 зазначає, що Деснянським управлінням ГУНП 24.09.2023 року відкрито кримінальне провадження за попередньою кваліфікацією ч. 1 ст. 125 КК України, учасниками провадження є т.в.о. директора КП «Київблагоустрій» раніше засуджений ОСОБА_1 та його водій ОСОБА_4 , які перебуваючи в злочинній змові здійснили щодо нього розбій з нанесенням тілесних ушкоджень.
12.02.2024 року ОСОБА_2 звернувся до заступника голови Київської міської державної адміністрації Пантелеєва П.О. стосовно незадоволення щодо кадрових рішень відносно ОСОБА_1 .
22.06.2024 року ОСОБА_5 звернувся з листом до голови Київської міської державної адміністрації, міського голови Кличка В.В., в якому зазначає: «Прошу надати можливість провести мітинг біля будівлі КМДА в зв'язку з ситуацією, що склалася в одному з комунальних підприємств, а саме КП «Київблагоустрій». Де не зважаючи на мої неодноразові звернення та особисті зустрічі з очільниками вказаного департаменту ( ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 ) продовжує працювати, знаходиться поруч з колегами, жінками та пересічними громадянами раніше засуджений, хронічний наркоман ОСОБА_1 ….».
07.10.2024 року ОСОБА_2 звернувся з листом до голови Київської міської державної адміністрації, міського голови ОСОБА_8 , в якому зазначає «Прошу надати можливість провести безстроковий мітинг біля будівлі КМДА в зв'язку з ситуацією, що склалася в одному з комунальних підприємств, а саме КП «Київблагоустрій». Де не зважаючи на мої неодноразові звернення та особисті зустрічі з очільниками вказаного департаменту ( ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 ) продовжує працювати, знаходиться поруч з колегами, жінками та пересічними громадянами раніше засуджений, хронічний наркоман ОСОБА_1 ….».
Також 27.11.2024 ОСОБА_2 звернувся з листом до голови Київської міської державної адміністрації, міського голови ОСОБА_8 , в якому просить провести мітинг 01.12.2024 біля житлового будинку по АДРЕСА_1 , в зв'язку з надскладною та дуже небезпечною ситуацією, що склалася з одним з мешканців цього будинку, а саме раніше засудженим хронічним наркоманом ОСОБА_1 .
Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 02.05.2024, 09.03.2024 приблизно о 10.00 хв за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 кинув яйцем в автомобіль «Форд Фокус», який належить ОСОБА_1 , чим вчинив дрібне хуліганство. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП за застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119,00 грн та стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Як слідує з постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.07.2024 року, 26.05.2024 приблизно о 08.00 год за адресою: м. Київ, вул. Городецького, перехрестя з вул. Хрещатик та 30.05.2024 приблизно об 11.00 год. за адресою: м. Київ, вул. Городецького, перехрестя з вул. Хрещатик ОСОБА_2 розмістив на рекламному щиті інформацію про ОСОБА_1 про те, що він вбив людину, що є поширенням неправдивих чуток. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-1 КУпАП за застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн та стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 31.12.2024 внесено відомості, що 19.12.2024 близько 07:30 год. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зустрів біля будинку раніше знайомого громадянина ОСОБА_2 , який стояв з плакатом на якому зображений заявник з написом «Коваль вбивця жінки - офіцера поліції» та погрожував йому вбивством. (ЄО66245). Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 129 КК України.
В судовому засіданні досліджено плакат, на якому зображено фото позивача ОСОБА_1 з написом «Коваль вбивця жінки - офіцера поліції».
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб (ч. 1 ст. 275 ЦК України). Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ч. 3 ст. 297 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч. 2 ст. 299 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загально визнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 поширено інформацію щодо позивача ОСОБА_1 , а саме що він є вбивцею жінки - офіцера.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Матеріали справи не містять жодних доказів щодо причетності позивача ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, а саме вбивства жінки-офіцера поліції.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно із частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Як вже зазначалось вище, належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів щодо достовірності поширеної інформації відповідачем не надано при розгляді даної справи в суді. Разом з тим, поширена відповідачем інформація містила характер дій особи, яким надано трактування, за змістом яких можна запідозрити його участь у вчиненні злочину, що дозволяє визначити цю інформацію як фактичні твердження, а не оціночні судження. З цих підстав вимоги про визнання недостовірною інформації та захист особистих немайнових прав позивача, порушених її поширенням, суд визнає обґрунтованими.
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Нормою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) (надалі Постанова № 4). Відповідно до Постанови № 4 від 31 березня 1995 року моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явиш, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації (п. 3 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року).
Таким чином приниження честі і гідності, престижу і ділової репутації саме по собі є фактом завдання моральної шкоди.
Спірна інформація є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, який зазнав душевних хвилювань, стресу через її розповсюдження відповідачем, оскільки ця інформація стала доступною для великої кількості людей.
Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
З урахуванням принципу розумності, виваженості і справедливості, приходжу до переконання, що розмір моральної шкоди в сумі 50 000 грн. буде достатнім та необхідним для компенсації перенесених моральних страждань позивача, не поставить в край тяжкий матеріальний стан відповідача та не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн, які підлягають стягненню на його користь з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4-5, 12-13, 51, 81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 , інформацію поширену ОСОБА_2 в розміщенні плакатів компрометуючого змісту.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч гривень) 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Белоконна І.В.