Справа №:755/15846/24
Провадження №: 2/755/4720/25
"12" червня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2024 року у розмірі 50 572,64 грн, а також інфляційну складову боргу в розмірі 2 119,20 грн, 3 (три) % річних у розмірі 1 048,93 грн та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , як теплопостачальною організацією з 01 липня 2014 року здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. Споживачем за вказаною адресою є ОСОБА_2
23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111(4511)).
Також 13 жовтня 2021 року на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» опубліковані Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання. До теперішнього часу вищезазначений договір між відповідачем та позивачем так і не укладався, однак фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору є факт отримання відповідних послуг.
01 червня 2015 року між ТОВ «Євро-Реконструкція» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» укладено договір № 31 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності. КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та має технічні паспорти на багатоповерхові житлові будинки.
Згідно наданої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» інформації площа нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , складає 193,0 кв. м.
07 лютого 2022 року на адресу ТОВ «Євро-Реконструкція» ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення направив заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, визнав себе споживачем послуг у нежитлових приміщеннях в будинку
АДРЕСА_1 з опалювальною площею 111,7 кв. м та зазначив, що неопалювана площа приміщень становить 81,2 кв. м. Таким чином, загальна площа нежитлових приміщень складає 193 кв. м.
Отже, враховуючи положення статей 7, 8, 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Кабінетом Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та пункту 12 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 та враховуючи, що відповідач споживав послуги на підставі укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, на споживача покладається обов'язок оплатити позивачу усі фактично спожиті ним послуги.
Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення будинку АДРЕСА_1 здійснюється приладом комерційного обліку СВТУ-11Т, заводський номер 04772. Розрахунок фактично поставленої теплової енергії здійснено відповідно до показників комерційного (будинкового) засобу обліку теплової енергії, пропорційно до площі приміщення.
Однак, за період з лютого 2023 року по березень 2024 року відповідач своєчасно не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, в результаті чого станом на серпень 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 50 572,64 грн.
Також, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, вважає, що на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних, що є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний характер.
У зв'язку з викладеним просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
04 листопада 2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лукацької Л.Г., надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник зазначив, що вимоги позивача вважає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач є власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , до складу яких входять нежитлові приміщення 1-поверху, підвал, частина входу, частина входу, частина коридору. 06 грудня 2021 року між відповідачем та представником ТОВ «Євро-Реконструкція» був складений акт обстеження вказаних приміщень, відповідно до якого встановлено відсутність опалювальних приладів в деяких приміщеннях. На підставі акту обстеження приміщення від 06 грудня 2021 року та Звіту з обстеження інженерних мереж-систем опалення окремих приміщень будинку від 01 листопада 2021 року Київський апеляційний суд під час розгляду справи № 755/9353/20 встановив фактичну опалювану площу приміщень - 111,7 кв. м. Зазначені документи стали підставою для направлення позивачем пропозиції від 21 січня 2022 року №ДЄЗ-176 приєднання до Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 13 жовтня 2021 року, шляхом оформлення заяви-приєднання. 07 лютого 2022 року відповідач направив на адресу позивача супровідний лист та заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, в якій, серед іншого, зазначив площу приміщень - 111,7 кв. м. Базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії. У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії будинку, за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщень, визначена за даними Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, або за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення. Тобто, споживач наділений виключним правом надавати інформацію про опалювану площу приміщень. Тому нарахування ТОВ «Євро-Реконструкція» плати за спожиту теплову енергію на підставі наданої балансоутримувачем будинку інформації є безпідставним. Відповідачем виконано вимоги про надання інформації про опалювальну площу приміщень, про що зазначив Київський апеляційний суд у справі № 755/9353/20.
Оплата за спожиті житлово-комунальні послуги проводиться на підставі отриманого від постачальника рахунка. Від моменту отримання заяви-приєднання позивач жодного разу не надавав відповідачу рахунку на оплату спожитої теплової енергії. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Тому обов'язок відповідача щодо здійснення оплати відстрочується на час прострочення позивачем, а саме на час, коли останній надасть рахунки на оплату наданих послуг. Отже, навіть на час відкриття провадження у справі у відповідача відсутній обов'язок здійснювати оплату до дня отримання від позивача відповідних рахунків. Також позивач повинен довести факт відмови відповідача сплачувати споживання теплової енергії. Розрахунок фактичного споживання теплової енергії, доданий до позову, не підтверджує факт направлення щомісяця відповідачу рахунків. Розрахунок фактичного споживання теплової енергії складений з урахуванням загальної площі приміщень, а не опалювальної площі, яка була встановлена постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року.
Відповідного до наданого відповідачем розрахунку вартість спожитої теплової енергії становить 29 178,17 грн, з яких за лютий 2023 року заборгованість становить 3 154,27 грн, за березень 2023 року - 2 701,34 грн, за квітень 2023 року - 834,76 грн, за жовтень 2023 року - 1 637,15 грн, за листопада 2023 року - 3 585,89 грн, за грудень 2023 року - 4 411,38 грн, за січень 2024 року
- 690,98 грн та 4 488,40 грн, за лютий 2024 року - 3 735,58 грн, за березень 2024 року - 3 938,42 грн.
Невиконання позивачем умов типового договору щодо надання відповідачу рахунків на оплату спожитої теплової енергії становить його в нерівне становище перед іншими споживачами та призводить не тільки до штучного створення боргів, а й несення останнім збитків. Також позивач не має права вимагати сплати втрат індексу інфляції та 3 % річних. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 до 27 квітня 2023 року заборонялося нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне або не повне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Позивач діє недобросовісно та з наміром завдати шкоди відповідачу.
Також 04 листопада 2024 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Євро-Реконструкція» про зобов'язання вчинити дії, стягнення збитків та моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Євро-Реконструкція» про зобов'язання вчинити дії, стягнення збитків та моральної шкоди, поданої в межах розгляду цивільної справи за позовом ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовлено.
15 листопада 2024 року (вхід. від 18 листопада 2024 року № 63314) до суду від ТОВ «Євро-Реконструкція» надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначив, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач, як власник нежитлового приміщення, в добровільному порядку, у встановлений законодавством термін, щомісячно, не сплачує кошти за надані йому послуги з постачання теплової енергії, а ні на площу 111,7 кв. м (опалення якої він визнає), а ні за площу в розмірі 193,00 кв. м, яка наявна у його розпорядженні, на підставі документів, що посвідчують його право власності на майно та згідно наданого до суду відповідачем витягу технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна. Кошти з відповідача за надані послуги до належного йому на праві власності нежитлового приміщення, позивач змушений отримувати на підставі наявних судових рішень про стягнення заборгованості за надані послуги, а відповідно, позивач, в черговий раз, звернувся із позовом до суду про стягнення заборгованості за надані послуги з відповідача за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня
2024 року. При цьому, в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала справа
№ 755/3012/23, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії до належного йому нежитлового приміщення.
Київський апеляційний суд 09 липня 2024 року, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2024 року у цивільній справі
№ 755/3012/23 за позовом ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, установив, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення (теплової енергії), яку постачає позивач за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходяться нежитлові приміщення, площею 192,90 кв. м, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Позивач обґрунтовано нараховував плату за надані послуги, виходячи з площі приміщення 192,90 кв. м.
Відповідно до Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497, до опалювальної площі квартири належить площа всіх житлових і підсобних приміщень квартири (житлових кімнат, кухні, туалету, ванної кімнати, передпокою, коридорів, комірчин тощо) в межах внутрішньої поверхні стін і перегородок квартири.
Так, згідно з «Правилами надання населенню послуг», опалювальна площа - це загальна площа квартири (будинку) без урахування площі лоджій, балконів, терас. Не вважаються опалювальними також площі приміщень, де відсутні тепловіддавальні поверхні (радіатори, регістри, стінки печей, трубопроводи систем опалення тощо), і які не пов'язані з опалювальними приміщеннями дверними та іншими прорізами.
Опалювальна площа приміщення - це фактично площа, обмежена зовнішніми стінами, тому в неї входять передпокій, коридор, санвузол, ванна кімната, туалет, комора, навіть якщо вони не обладнані опалювальними приладами.
Таким чином, визначення вартості послуги з опалення проводиться за параметрами зовнішніх стін будівлі. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у власності якого перебувають нежитлові приміщення загальною (у тому числі й опалювальною) площею 193 кв. м, в будинку
АДРЕСА_1 .
Відповідач не здійснював сплату послуг за поставлену теплову енергію/централізоване опалення, в результаті чого станом на березень 2024 року (включно), у нього наявна заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за період з лютого
2023 року по березень 2024 року (включно) в розмірі 50 572, 64 грн.
7 лютого 2022 року на адресу ТОВ «Євро-Реконструкція» від ОСОБА_1 цінним листом з описом направлено заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до якої ОСОБА_1 визнав себе споживачем послуг у нежитлових приміщеннях в будинку АДРЕСА_1 , опалювальною площею 111,7 кв. м та зазначив, що неопалювальна площа приміщень становить
81,2 кв. м.
Належних доказів на підтвердження викладеної у заяві-приєднання інформації, а також до відзиву на позовну заяву, документів та технічної документації, що підтверджує розмір саме опалювальної площі належного ОСОБА_1 нежитлового приміщення (повного технічного паспорту на дане нежитлове приміщення, де зазначено технічні характеристики всіх нежитлових приміщень та вказані дані про те, яка частина приміщень опалюється, а яка частина із них не опалюється - згідно технічної документації), ОСОБА_1 , як до заяви-приєднання так і до відзиву на позовну заяву для приєднання до матеріалів справи, на підтвердження його позиції щодо невірного нарахування Позивачем коштів в частині розміру опалювальної площі належного йому приміщення - не надано.
Відповідачем до відзиву надано витяг із технічного паспорту на нежитлове приміщення, із зазначенням плану групи нежитлових приміщень, які об'єднанні між собою коридорами та дверними проходами, без зазначення технічних параметрів приміщень, а саме, без зазначення у технічному паспорті про те, що частина із цих приміщень не опалюється взагалі та не придатна для використання у опалювальний період.
Самовільне відключення споживачем приміщення в багатоквартирному будинку від систем централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється та не є підставою для не проведення Виконавцем розподілу загальних обсягів споживання послуг на приміщення споживача.
Будь-якого доказу, зокрема акту про відключення будинку чи нежитлових приміщень відповідача (або їх частини), у встановленому чинним законодавством порядку від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідачем до матеріалів справи не надано, а тому відповідач має відшкодувати в повному обсязі вартість наданих позивачем послуг.
Незаконне встановлення додаткових несанкціонованих приладів обігріву, збільшення площі нагріву опалювального приладу, зміна діаметрів трубопроводів, в одних квартирах, призводить до зменшення потрапляння теплової енергії в інших. Порушується тепловий баланс внутрішньобудинкової системи опалення.
До позовної заяви додані підписані балансоутримувачем будинку копії нарядів на підключення та відключення централізованого опалення у будинку, які підтверджують факт включення та відключення централізованого опалення в будинку Позивачем протягом опалювалювальних періодів, а також відомості показників будинкового засобу обліку постачання теплової енергії.
Для здійснення нарахувань вартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води використовується інформація, надана балансоутримувачем будинку, оскільки у ТОВ «Євро-Реконструкція» така інформація відсутня.
Обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: 3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/ прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування.
Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Тому усі співвласники багатоквартирного будинку зобов'язанні проводити оплату за опалення місць загального користування, пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.
Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що загальний обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна (квартири та нежитлові приміщення, право власності чи користування якими оформлено за кінцевими споживачами), опалення місць загального користування, розподіляється між споживачами пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Кожного місяця, ТОВ «Євро-Реконструкція» формує по кожному споживачу послуг окремий рахунок на оплату коштів за надані послуги. Також відповідна інформація міститься в електронному вигляді, доступ до якої можливо отримати після реєстрації особистого кабінету споживача. Разом з тим, обов'язку виконавців комунальних послуг відправляти вказані рахунки споживачам поштовим відправленням чи цінним листом із описом вкладення та повідомленням про вручення - законодавством не передбачено, як і зберігати докази відправки таких рахунків.
Ненадання рахунку не є невідкладною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку на оплату наданих послуг не звільняє відповідача від обов'язку сплати коштів за надані послуги. Крім того, законодавчо визначений кінцевий термін розрахунку, а саме плата за послуги вноситься кожного місяця, що настає за розрахунковим.
Таким чином, відсутність у відповідача рахунків за надані послуги, не звільняє його від належного виконання умов укладеного Договору та відповідно від обов'язку сплати позивачу коштів за надані послуги в повному обсязі.
На підставі викладеного позов підтримали та просили задовольнити.
21 листопада 2024 року (вхід. № 64224) від ТОВ «Євро-Реконструкція» до суду повторно надійшла відповідь на відзив.
29 листопада 2024 року (вхід. № 65879) до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лукацької Л.Г. надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зауважує, що є власником нежитлових приміщень, вони є окремими одне від одного, а не єдиним. Позивач не довів факту постачання теплової енергії до нежитлових приміщень. Відповідач не має у власності житлових квартир за вказаною адресою, приватизації не здійснював. Представником ТОВ «Євро-Реконструкція» та відповідачем складено акт обстеження вказаних приміщень, яким встановлено відсутність опалювальних приладів в деяких приміщеннях. На підставі Акту обстеження приміщень від 06 грудня 2021 року та Звіту з обстеження інженерних мереж систем опалення окремих приміщень будинку Київським апеляційним судом під час розгляду справи № 755/9353/20 встановлено розмір фактично опалюваних приміщень - 111,7 кв. м. Також на підставі зазначених документів позивачем направлено відповідачу пропозицію від 21 січня 2022 року № ДЄЗ-176 приєднання до типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 13 жовтня 2021 року, шляхом оформлення заяви-приєднання. У заяві-приєднанні від 07 лютого 2022 року відповідач також зазначив опалювану площу приміщень - 111,7 кв. м. Саме споживач надає виконавцю інформацію про опалювану площу приміщень. А у разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщень згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а уразі відсутності у ньому такої інформації - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення. Відповідач обов'язок надання інформації про опалювальну площу приміщень виконав. Водночас, виконавець послуг зобов'язаний формувати відповідний рахунок на оплату спожитих послуг та надавати його споживачеві для сплати у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги. Водночас, позивач таких рахунків відповідачеві не оформлював та не надавав. Позивач діє недобросовісно та з наміром завдати шкоди відповідачу, сприяє штучному створенню боргів. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Тому обов'язок відповідача щодо здійснення оплати відстрочується на час прострочення позивачем, до моменту надання відповідних рахунків на оплату наданих послуг. Також позивач мав довести факт відмови споживача від сплати спожитої теплової енергії. Водночас, таких доказів позивачем не надано.
05 грудня 2024 року ТОВ «Євро-Реконструкція» подано додаткові пояснення у справі (вхід. від 06 грудня 2024 року № 67313), у яких повторно акцентувало, що товариство самостійно не визначає та не встановлює споживачам тарифи за надані послуги. Відомості про затверджені уповноваженими органами тарифи містяться в загальнодоступних джерелах інформації, а також на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція»: https://tec4.kiev.ua/, в загальному доступі для населення. Водночас, розмір плати за абонентське обслуговування є диференційованим в залежності від наявності у будівлі споживача вузлів комерційного обліку теплової енергії та гарячої води, а також визначеного порядку їх обслуговування та заміни оператором зовнішніх інженерних мереж або співвласниками будинку. Кожного місяця, ТОВ «Євро-Реконструкція» формує по кожному споживачу послуг окремий рахунок на оплату коштів за надані послуги. Інформацію про належні до сплати суми споживачі можуть отримати безпосередньо у адміністративних приміщення ТОВ «Євро-Реконструкція», а також відповідна інформація міститься в електронному вигляді, доступ до якої можливо отримати після реєстрації особистого кабінету споживача. Разом з тим, обов'язку виконавців комунальних послуг відправляти вказані рахунки споживачам поштовим відправленням чи цінним листом із описом вкладення та повідомленням про вручення - законодавством не передбачено, як і зберігати докази відправки таких рахунків.
З листопада 2021 року по вересень 2024 року ОСОБА_1 не здійснював сплату коштів за абонентське обслуговування. Загальна сума заборгованості за абонентське обслуговування становить 983,61 грн. Крім цього, з лютого 2023 року по березень 2024 року (включно) ОСОБА_1 не здійснював сплату коштів за надані послуги з постачання теплової енергії.
З метою погашення наявної заборгованості, на запит адвоката Лукацької Л.Г., 01 листопада 2024 року за вих. № 20.2/5-18/2605 ТОВ «Євро-Реконструкція» надано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії з лютого 2023 року та рахунки на оплату абонентського обслуговування з листопада 2021 року.
Позов просили задовольнити.
10 грудня 2024 року (вхід. № 67935) до суду повторно надійшли додаткові пояснення ТОВ «Євро-Реконструкція» від 05 грудня 2024 року.
У зв'язку з надходженням на адресу Київського апеляційного суду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року, Київським апеляційним судом витребувано матеріали цивільної справи № 755/15846/24.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Лукацької Л.Г., відмовлено, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року залишено без змін.
19 лютого 2025 року після закінчення апеляційного провадження до Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи № 755/15846/24.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, який набув чинності
з 10 грудня 2017 року.
Судом встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198.
Відповідно до статті 19 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
З матеріалів справи встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень загальною площею 193 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, в розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги» є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, серед іншого, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
За приписами статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 26 квітня
2004 року № 1875-ІV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Відповідно до статті 19 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно із частинами першою, третьою, четвертою статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої поди, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцем таких послуг.
Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проєкту договору однією із сторін.
Положення щодо договірного характеру спірних правовідносин закріплені також у частині перші статті 12 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року
№ 2189-VIII. Так надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті
13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Таким чином, обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (пункт 1 частини другої статті 7, пункт 2 частини другої статті 8, статті 13 Закону України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги»).
Частиною сьомою статті 26 Закону України № 1875-IV було визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
За правилами частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних нормах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що 23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) позивачем опубліковано повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511)).
Також 13 жовтня 2021 року на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» опубліковані типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Водночас, з матеріалів справи встановлено, що 21 січня 2022 року, з метою приведення договірних відносин між виконавцем та споживачем послуг до вимог чинного законодавства, ТОВ «Євро-Реконструкція» направило ОСОБА_2 для оформлення шаблон Заяви-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
14 лютого 2022 року ОСОБА_2 направив до ТОВ «Євро-Реконструкція» заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
У поданій заяві-приєднанні відповідач зазначив власні персональні дані, відомості про об'єкт права власності, зокрема, опалювальну площу приміщень - 111,7 кв. м (неопалювальна площа
- 81,2 кв. м у зв'язку з відсутністю приладів опалення та забиття зворотного трубопроводу підключення приладу до стояка).
Отже, відповідач був споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надавалися позивачем, на підставі заяви-приєднання до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому останній несе зобов'язання з оплати послуг у повному обсязі.
Суд враховує, що відповідач не надав суду доказів того, що послуги з централізованого опалення за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі як до будинку АДРЕСА_1 , так і безпосередньо до належних відповідачеві нежитлових приміщень.
При цьому, відповідач не звертався до ТОВ «Євро-Реконструкція», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктом
37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пунктом 56 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690, та статтею 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачеві житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц. Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Суд також враховує, що розрахунок спожитої теплової енергії здійснюється на підставі норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КМТ 204 Україна 244-94); Правил надання послуг з .централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між усіма споживачами. При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов'язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Частина друга статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачає, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного ліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами .рухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами.
Розділом IV затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, передбачений порядок визначення та розподілу обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, а саме: 12. Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів житлових/нежитлових приміщень.
Розділом V Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, визначені вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку та визначення максимальної частки споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні без приладу обліку.
Отже, вартість наданих споживачам послуг з постачання теплової енергії складається: нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі (в разі відсутності індивідуального засобу обліку, по показниках будинкового засобу обліку пропорційно до опалювальної площі споживача); донарахування до мінімального споживання теплової енергії (в разі проведення нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі); постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби; функціонування системи опалення.
Інформація про показання індивідуальних вузлів розподільного обліку, отримана виконавцем від споживача або знята під час контрольного огляду, вноситься до автоматизованої системи розрахунків, яка забезпечує розподіл загальних обсягів споживання теплової енергії між співвласниками будинку (з урахуванням загального обсягу споживання, визначеного за показаннями/будинкового вузла комерційного обліку), згідно вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та території України від 22 листопада 2018 року № 315 (в редакції наказу від 28 грудня 2021 року № 358).
Згідно із пунктом 2 розділу VI Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, у кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об'єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової . енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії до мінімального середнього питомого споживання теплової енергії на опалення будівлі.
Показання індивідуальних вузлів розподільного обліку зазначаються у рахунку на оплату наданих послуг, який кожен споживач отримує від виконавця індивідуально.
Водночас, відомостей про встановлення в належному відповідачеві об'єкті нерухомого майна приладів індивідуального обліку спожитої теплової енергії з матеріалів справи не встановлено.
Суд враховує, що до матеріалів справи долучено копію Акту постановки на комерційний облік приладів теплової енергії балансоутримувача від 29 квітня 2016 року щодо особового рахунка
№ НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а також копію Акту від 01 вересня 2022 року № 1527 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2022-2023 років, копію Акту від 28 березня 2023 року про виявлення непрацездатності вузла обліку теплової енергії, копії зведених відомостей за особовим рахунком
№ НОМЕР_1 за період з 01 лютого 2023 року по 20 лютого 2023 року, з 05 січня 2024 року по 23 січня 2024 року, з 01 лютого 2024 року по 19 лютого 2024 року, з 01 березня 2024 року по 24 березня
2024 року. Також позивачем надано відповідні Акти про підключення та відключення у зв'язку із початком та закінченням опалювального періоду щодо особового рахунка № НОМЕР_1 за відповідний період.
Частиною першою статті 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач ОСОБА_1 як споживач послуг, з лютого 2023 року своєчасно не вносив плату за отримані послуги з постачання теплової енергії.
Згідно розрахунку суми боргу, наданого ТОВ «Євро-Реконструкція» станом на серпень
2024 року утворилась заборгованість у розмірі 50 572,64 грн, заборгованість нараховано за період
з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2024 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування заборгованості за спожиту теплову енергії здійснювалося з урахуванням загальної площі нежитлових приміщень
- 193,00 кв. м.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 70-80 ЦПК України.
Згідно наданої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» інформації площа нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , складає 193,0 кв. м.
Суд також враховує, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, з постанови Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року по справі
№ 755/9353/20 за позовом ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 , відповідачу належать нежитлові приміщення загальною площею 193 кв. м, до складу яких входять нежитлові приміщення 1-го поверху, туалет, частина входу (тамбур) та частина коридору, підвальне приміщення.
За результатами звіту обстеження інженерних мереж - системи опалення окремих приміщень будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 01 листопада 2021 року, складеного на вимогу суду апеляційної інстанції, вбачається, що стан системи трубопроводів системи опалення незадовільний, особливо в підвальному приміщенні, знайдено один прилад повністю зашлакований і, відповідно, не працюючий. Тому, загальна площа приміщень із наявними приладами опалення складає 111,7 кв. м. Виходячи із стану та складу огороджувальних конструкцій та стану системи опалення якість надання послуг з теплопостачання кінцевому споживачеві явно занижена.
Згідно із пункту 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, неопалюване приміщення - приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води.
Із звіту обстеження інженерних мереж - системи опалення окремих приміщень будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 01 листопада 2021 року та акту обстеження приміщення від 06 грудня 2021 року, складеному представниками позивача та відповідачем, вбачається, що до нежитлових приміщень загальною площею 193 кв. м входять приміщення, в яких відсутні або не працюють опалювальні прилади, у зв'язку з чим такі приміщення є неопалювальними, а отже, відповідач в таких приміщеннях послугами теплопостачання не користувався.
Вказаний Звіт обстеження інженерних мереж - системи опалення окремих приміщень будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 01 листопада 2021року та акт обстеження приміщення від 06 грудня 2021 року також долучено до матеріалів справи 755/15846/24.
Також, як уже зазначалося раніше, 14 лютого 2022 року ОСОБА_2 направив до ТОВ «Євро-Реконструкція» заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, у якій зазначив власні персональні дані, відомості про об'єкт права власності, зокрема, опалювальну площу приміщень - 111,7 кв. м (неопалювальна площа - 81,2 кв. м у зв'язку з відсутністю приладів опалення та забиття зворотнього трубопроводу підключення приладу до стояка).
Таким чином, споживач ОСОБА_2 повідомляв надавачеві комунальних послуг інформацію про опалювальну площу приміщень, тобто, ТОВ «Євро-Реконструкція» мало інформацію про опалювальну площу приміщень - 111,7 кв. м, водночас, при здійсненні нарахувань за спожиту теплову енергію вказану інформацію не використовувало, причини не повідомило.
Відповідачем надано власний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію з урахуванням відомостей про опалювальну площу приміщення - 111,7 кв. м.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості зі споживача комунальних послуг ОСОБА_2 щодо нежитлових приміщень літера «А», загальною площею 193,0 кв. м, опалювальною площею 111,7 кв. м, в будинку
АДРЕСА_2 .
Водночас, заявлена позивачем сума до стягнення підлягає перерахунку з урахуванням опалювальної площі нежитлових приміщень - 111,7 кв. м.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» підлягає стягненню заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за період
з 01 лютого 2023 року по 01 серпня 2024 року у розмірі 29 178,17 грн, з яких за лютий 2023 року - 3 154,27 грн, за березень 2023 року - 2 701,34 грн, за квітень 2023 року - 834, 76 грн, за жовтень
2023 року - 1 637,15 грн, за листопад 2023 року - 3 585,89 грн, за грудень 2023 року - 4 411,38 грн, за січень 2024 року - 5 179,38 грн, за лютий 2024 року - 3 735,58 грн, за березень 2024 року
- 3 938,42 грн.
Стосовно нарахування втрат від інфляції та 3 % річних на суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги суд зазначає таке.
Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
Згідно аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання щодо сплати комунальних послуг підлягають стягненню також інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов'язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.
Загальновідомим є той факт, що з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено карантин. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (від 17 березня 2020 року № 530-ІХ) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
При цьому, норми матеріального права вирізняють штрафні санкції, до складу яких належить неустойка (штраф, пеня) та компенсаційні втрати, до складу яких належить інфляційні витрати та
3 % річних.
В постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18 формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому
3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні статті 549 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нараховувати та стягувати саме неустойку (штраф, пеню), при цьому жодної заборони нараховувати та стягувати компенсаційні втрати вказаним Законом не передбачено.
Отже, положення статті 549 ЦК України (штраф, пеня) та статті 625 ЦК України (3 % річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природною.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наявну заборгованість у відповідача ОСОБА_2 , позивачем правомірно заявлено вимоги про нарахування сум передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, тому слід стягнути з ОСОБА_2 інфляційні втрати та
3 % річних.
Вирішуючи питання про розмір суми заборгованості, що підлягає стягненню за надані житлово-комунальні послуги, суд враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності, а також заперечення позивача стосовно застосування наслідків спливу строку позовної давності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) міститься правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таким чином, згідно здійсненого судом розрахунку втрат від інфляції та 3 % річних з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 231,31 грн та 3 % річних у розмірі 630,18 грн.
Водночас, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача про ненастання строку виконання зобов'язання через ненадання позивачем рахунків, оскільки наявність або відсутність рахунків на оплату не звільняє відповідача від обов'язку сплати за отримані послуги, оскільки власність зобов'язує. Крім того, частиною четвертою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону.
Суд також враховує, що 05 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом 1 пункту 1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року
№ 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285). Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, яким встановлений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначено, що місто Київ входило до вказаного переліку лише в період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.
Тобто, позивач мав право на нарахування інфляційної складової та 3 % річних на суму заборгованості з моменту її виникнення по 23 лютого 2022 року (включно) та з 01 травня 2022 року.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2024 року, втрати від інфляції та 3 % річних нараховано за період з урахуванням періоду виникнення заборгованості.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не довів наявності підстав для звільнення від обов'язку сплатити за надані комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг. Тому суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача - споживача послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідач, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов'язання, допустив прострочення в оплаті, - зобов'язаний сплатити позивачу за надані ним послуги, що є підставою для стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2024 року розмірі 29 178,17 грн.
Враховуючи, викладене вище, а також те, що відповідачем ОСОБА_2 порушено умови та строки виконання основного зобов'язання за договірними правовідносинами, з відповідача підлягають до стягнення втрати від інфляції у розмірі 1 231,31 грн а також 3 % річних у розмірі 630,18 грн, що обраховані від простроченої суми заборгованості.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 02 вересня 2024 року № 7767546209 про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.
Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 1 748,91 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 525, 526, 610 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690, Законом України «Про судовий збір», статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2024 року у розмірі 29 178,17 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 231,31 грн, 3 % річних у розмірі 630,18 грн, що разом становить 31 039,66 грн (тридцять одна тисяча тридцять дев'ять гривень 66 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі 1 748,91 грн (одна тисяча сімсот сорок вісім гривень 91 копійка).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37739041, адреса місцезнаходження: вул. Гната Хоткевича,
20, м. Київ, 02094.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду складене 12 червня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова