Справа № 752/1925/25
Провадження № 2/752/3787/25
Іменем України
12 червня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в місті Києві, між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, актовий запис № 1348, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що вони з відповідачем не проживали разом та не вели спільного господарства з 2016 року.
На початку 2022 року відповідач допоміг їй з дитиною виїхати в західну частину України, у зв'язку з початком збройної агресії, а через тиждень вони з відповідачем повернулись до Києва та до травня 2022 року проживали разом. В травні 2022 року відповідач з'їхав від них з сином та з того часу вони навіть не бачились. Участь у вихованні і утриманні дитини відповідач також не приймає, спілкуватись з дитиною не бажає.
Вважає збереження шлюбних стосунків між нею та відповідачем таким, що не має сенсу та таким, що шкодить їм обом, оскільки на даний час ні позивач, ні відповідач не мають можливості укласти інший шлюб та створити нові сім'ї.
Також, позивачем зазначено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 є неможливе.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.
Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви разом з копіями доданих документів двічі направлялась за зареєстрованою адресою місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 . На адресу суду повернулись конверти з відміткою «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою» та «За закінченням терміну зберігання»
Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в місті Києві, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 1348, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 . Прізвище дружини після укладення шлюбу було змінено з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Від даного шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 .
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивачка ОСОБА_1 не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, наполягає на розірванні шлюбу, а тому, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Позивач не виявила бажання примиритись та в позовній заяві заперечувала щодо надання строку на примирення.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені її особисті права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ч.ч. 3, 4 ст. 200 , ч. 4 ст. 206 , ст. 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 17 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1348, - розірвати.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складений 12 червня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк