Справа № 2-1008/11
Провадження № 2-зз/752/41/25
09 червня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді - Машкевич К.В.
за участю секретаря - Зінченка Д.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, суд
Заявник звернулася до суду з заявою і просить зняти арешт з належної їй на праві власності земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер:3222484001:01:016:0044, площею 0, 120га.
Посилається в заяві на те, що 17 травня 2025 року з запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що на належну їй земельну ділянку накладено арешт Голосіївським районним судом м.Києва.
Арешт нерухомого майна зареєстровано 22 березня 2011 року Другою Київською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва в справі № 2-1008/11.
Власником земельної ділянки зазначений ОСОБА_2 .
Зазначає, що ОСОБА_2 ніколи не був власником даної земельної ділянки, вона належить їй на підставі Державного акту на парво власності на земельну ділянку ЯА377660, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010532900103 від 04 травня 2005 року та на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 31 березня 2005 року між нею та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської обл. Федотовою О.В.
З матеріалів справи Голосіївського районного суду м.Києва № 2-1008/2011 вбачається, що предметом спору в ній був позов АТ'УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Виходячи з того, що ОСОБА_2 не був власником земельної ділянки, а вона не мала взаємовідносин з АТ'УкрСиббанк», просить задовольнити заяву.
Заявник та представник заявника в судовому засіданні заяву підтримали.
Заслухавши пояснення заявника та представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про повернення заяви, виходячи з наступного.
Встановлено, що в провадженні Голосіївського районного суду м.Києва перебувала цивільна справа за позовом АТ'УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення боргу.
Ухвалою суду від 04 березня 2011 року з метою забезпечення позову був накладений арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер:3222484001:01:016:0044, площею 0, 120га.
Відповідно до ухвали суду земельна ділянка на праві власності належить ОСОБА_2 .
Заочним рішенням суду від 06 червня 2011 року позов був задоволений, однак заходи забезпечення позову скасовані не були.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 1 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
З клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи.
Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17, від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17, від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18, від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17, від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц, від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22.
Як зазначено вище, арешт на земельну ділянку був накладений ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 04 березня 2011 року в справі за позовом АТ'УкрСиббанку» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Заявник не є учасником даної справи.
Таким чином, з урахуванням вимог частини 1 статті 158 ЦПК України, заявник позбавлена можливості звертатися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, оскільки для неї чинним законодавством передбачено інший спосіб судового захисту, а саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 05 червня 2024 року в спарві № 727/3071/23, оскільки особа, яка не є стороною в справі, не має права на подання до суду заяви про скасування заходів забезпечення позову, така заява не може предметом судового розгляду та підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Заява подана до суду 28 травня 2025 року, прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до з частини 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в п.п.78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
З урахуванням цього та правової підстави звернення заявника до суду, суд вважає за необхідне, в порядку застосування аналогії закону, до поданої заяви застосувати норми пункту 1 частини 1 статті 185 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи викладене, заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Керуючись статтями 158, 185 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову повернути заявнику без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: К.В.Машкевич