Справа №752/6190/25
Провадження №2/752/4978/25
11 червня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 15.04.1995 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був розірваний рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04.04.2024.
Від шлюбу мають дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі навчається на першому курсі денної форми навчання економічного факультету Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет». Термін закінчення навчання 30.06.2028.
Навчання в університеті є оплатним, загальна вартість освітньої послуги становить 138400 грн., розмір плати за навчальний рік - 34600 грн.
Вона проживає в гуртожитку, за який щомісяця сплачує 800 грн., працевлаштуватися немає змоги, оскільки потрібен часу для навчання та розвитку своїх здібностей. Її мати не може в повному обсязі самостійно забезпечити на період навчання.
Відповідач є здоровим та працездатним чоловіком, який працює викладачем в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, отримує заробітну плату.
Також вона має проблеми зі здоров'ям та потребує лікування.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно на період її навчання, але не довше ніж до досягнення 23-річного віку, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви, а також стягнути витрати на правничу допомогу.
25.03.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 11.06.2025.
09.04.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання у розмірі 1/10 частини усіх видів заробітку до закінчення навчання.
Разом з тим, заперечував проти стягнення аліментів у розмірі визначеному позивачем.
Зазначив, що він працює на посаді доцента кафедри менеджменту і економіки спорту в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, де отримує заробітну плату, розмір якої за вирахуванням податків складає приблизно 20000 грн.
У 2015 році йому безстроково встановлено другу групу інвалідності по причині загального захворювання. Він постійно потребує додаткових витрат на лікування та реабілітацію.
12.05.2025 представник позивача адвокат Лопатюк Ю.Л. подала до суду письмові пояснення по справі, в яких зазначила, що відповідач намагається ввести в оману суд щодо своїх дійсних доходів. Крім того, відповідач декілька разів на рік подорожує за кордон, дані поїздки є вартісними.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно офіційних даних Міністерства фінансів України прожитковий мінімум на дитину старше 6 років з 01 січня 2025 року становить 3196 грн.
Тож, оцінювання відповідачем достатності 2000 грн. на проживання своєї дитини, яка здобуває освіту, несе витрати на проїзд, харчування, оренду кімнати, комунальні послуги, оплату за навчання, проживає в іншому місті, суперечить навіть оцінюванню прожиткового мінімум на особу.
ОСОБА_2 отримав другу групу інвалідності 23.09.2015, однак не надав жодного доказу, що з цього часу він витрачав кошти на лікування, проводив обстеження, придбав ліки, проходив повторні медичні огляди.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
15.04.1995 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був розірваний рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/4282/24 від 04.04.2024 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста ОСОБА_1 встановлено діагноз вторинна гіпертензія.
Згідно з довідкою №201 від 15.10.2024 ОСОБА_1 є студенткою 1 курсу денної форми навчання, економічного факультету Державного вищого навчального закладу «Ужгородського національного університету». Освітній ступінь бакалавр. Термін закінчення навчання 30.06.2028.
Відповідно до договору про навчання за кошти фізичних та юридичних осіб №БПД 24-051/0030 від 15.10.2024, укладений між Державним вищим навчальним закладом «Ужгородський національний університет» та ОСОБА_1 , загальна вартість освітньої послуги становить 138400 грн. Розмір плати за навчальний рік становить 34600 грн. (п. 5.2, 5.3).
09.10.2024 ОСОБА_1 сплатила на рахунок Ужгородського національного університету 1600 грн., призначення платежу оплата за гуртожиток 4, к. 149/4.
19.11.2024 ОСОБА_1 сплатила на рахунок Ужгородського національного університету 2400 грн., призначення платежу оплата за гуртожиток 4, к. 102/3.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0434409 ОСОБА_2 з 23.09.2015 встановлено другу групу інвалідності довічно.
Відповідно до довідки Національного університету фізичного виховання і спорту України доходи доцента кафедри менеджменту і спорту України ОСОБА_2 за період з січня 2024 року по грудень 2025 року становлять 329203,08 грн. та з січня 2025 року по травень 2025 року - 121597, 53 грн.
Частиною 1 ст. 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного із батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно із ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 у справі № 748/2340/17 міститься висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 зазначається, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд відзначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , втратила правовий статус дитини, оскільки досягла повноліття.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є студенткою 1 курсу денної форми навчання, економічного факультету Державного вищого навчального закладу «Ужгородського національного університету». Освітній ступінь бакалавр. Термін закінчення навчання 30.06.2028, навчання є платним.
Суд зауважує, що ст. 199 СК України розповсюджує обов'язок батьків надавати утримання повнолітнім дітям на випадки, коли дитина продовжує навчання та вимагає у зв'язку з цим матеріальної допомоги.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за умови досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі. При чому навчання дитини має бути її основним заняттям.
При визначенні розміру аліментів суд враховує витрати, пов'язані саме з навчанням у навчальному закладі, як то вартість навчання, підручників, канцелярського приладдя, комп'ютерної техніки, проїзд до навчального закладу тощо.
Визначаючи період, за який мають стягуватись аліменти, суд відзначає, що аліменти на утримання повнолітньої особи, яка продовжує навчання за загальним правилом стягуються з дня пред'явлення позову до суду на період її навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років, в залежності від того, яка з цих обставин настане раніше.
З урахуванням приписів ст. 199 СК України обов'язок відповідача сплачувати аліменти припиниться при досягненні дочкою двадцяти трьох років, також право останньої на утримання припиняється у разі припинення нею навчання, яке може наступити раніше.
Згідно з приписами статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Позивачка звернулася до суду з даним позовом 03.03.2025.
Вирішуючи питання про розмір аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, суд бере до уваги, що обов'язок утримувати повнолітню дитину на період навчання мають нести однаково як батько, так і матір дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 23.09.2015 встановлено другу групу інвалідності довічно.
Дохід відповідача за період з січня 2024 року по грудень 2025 року становить 329203,08 грн. та з січня 2025 року по травень 2025 року становить 121597, 53 грн.
У постанові Верховного Суду в справі № 635/1139/17 від 20 травня 2020 року зазначено, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Суд, оцінивши надані докази, вважає, що позивач довела, що вона потребує допомоги у зв'язку з навчанням, оскільки навчання є платним. Також позивач несе витрати на оплату проживання у гурутожитку.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню, суд враховує стан здоров'я відповідача, його доходи, наявність у нього постійного місця роботи.
При цьому суд зауважує, що жодних відомостей про доходи позивачки та її матері, наявності або відсутності у них рухомого чи нерухомого майна суду не надано.
Також суд звертає увагу позивача, що оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже повнолітня, то на неї не розповсюджуються норми ст. 182 СК України щодо мінімального гарантованого розміру стягуваних аліментів, а тому доводи представника позивача в цій частині є незмістовними.
Отже, суд вважає обґрунтованими та достатніми аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/10 частини всіх доходів відповідача.
При цьому суд враховує часткове визнання позову відповідачем, яке приймається судом, оскільки воно не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Суд вважає, що відповідно до засад цивільного судочинства - справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦПК України) аліменти в розмірі частки 1/10 від доходів відповідача є достатніми та забезпечать інтереси дитини.
З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів відповідно до п. 3 ч.1. ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідач також звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч.1. ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю ІІ групи.
Враховуючи наведене витрати щодо судового збору слід віднести за рахунок держави.
Щодо судових витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 23500 грн., суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані договір про надання правової допомоги/юридичних послуг №29042611/д від 29.04.2025, договір про надання правової допомоги/юридичних послуг №16022505/д від 16.02.2025, акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №29042511/д від 15.05.2025, акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №16022504/д від 15.05.2025.
Відповідно до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №16022505/д від 16.02.2025 «Центр правової допомоги» (ФОП ОСОБА_4 ) зобов'язується за дорученням замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, поіменно в переліку послуг, зазначених в п. 1.2. цього договору, а ОСОБА_1 зобов'язується сплатити грошові кошти за надані послуги. Перелік послуг, види та обсягу правової допомоги, що надається - проект позовної заяви, збір доказів по справі.
Відповідно до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №29042611/д від 29.04.2025 «Центр правової допомоги» (ФОП ОСОБА_4 ) зобов'язується за дорученням замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, поіменно в переліку послуг, зазначених в п. 1.2. цього договору, а ОСОБА_1 зобов'язується сплатити грошові кошти за надані послуги. Перелік послуг, види та обсягу правової допомоги, що надається - підготовка та подача відповіді на відзив.
Відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №29042511/д від 15.05.2025 та №16022504/д від 15.05.2025 вартість послуг виконавця за договором становить 10500 грн. та 13000 грн.
Водночас, у справі відсутні дані про те, що «Центр правової допомоги» (ФОП ОСОБА_4 ) є адвокатським бюро чи адвокатським об'єднанням, яке в силу ст. 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вправі здійснювати адвокатську діяльність і надавати професійну правничу допомогу.
Матеріали цивільної справи не містять доказів, що адвокат Лопатюк Ю.Л. є працівником «Центр правової допомоги» (ФОП ОСОБА_4 ), оскільки відповідно до ордеру на надання правничої допомоги серії АН № 1660009 від 12.05.2025 остання здійснює свою адвокатську діяльність індивідуально. Разом з тим, доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, які надані адвокатом Лопатюк Ю.Л., суду не надано.
Отже, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача на правову допомогу на користь ТОВ «Центр правової допомоги у м. Київ» в сумі 23500 грн., не є витратами, пов'язаними з наданням професійної правничої допомоги та, відповідно, не є судовими витратами в розумінні ст.137 ЦПК України. Оскільки факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не доведений належними та допустимими доказами, тому її заява про відшкодування цих витрат не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141-142, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, аліменти на її утримання, в розмірі 1/10 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 03.03.2025 і до припинення навчання ОСОБА_1 , але не більш, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення складене 11.06.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова