справа № 274/4043/25
н/п 2-а/0274/58/25
Рішення
Іменем України
12.06.2025 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., з участю секретаря судових засідань - Рудич М.О., представників позивача Паламарчук Н.М., Юхимчук О.М., відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби в Житомирській області до громадянина рф ОСОБА_1 про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення процедури примусового видворення за межі території України, в порядку статті 289 КАС України -
встановив:
11.06.2025 року Бердичівський відділ Управління Державної міграційної служби в Житомирській області звернулось до суду з адміністративним позовом до громадянина рф ОСОБА_1 про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення процедури примусового видворення за межі території України, в порядку статті 289 КАС України.
Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що 11.06.2025 р. в місті Бердичеві Житомирської області працівниками Бердичівського відділу УДМС спільно з працівниками УСР в Житомирській області ДСР Нацполіції України виявлений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі паспортного документа СРСР серії НОМЕР_1 , виданого 04.02.1994 64-м відділенням міліції м. Санкт-Петербурга попередньо ідентифікований як громадянин російської федерації.
Позивачем було здійснено перевірку законності перебування іноземця в Україні шляхом отримання інформації з АЦС «АРКАН» про перетин державного кордону України громадянином російської федерації ОСОБА_1 . Запитувана інформація щодо ОСОБА_1 у міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією «АРКАН» не відображається, оскільки збереження такої інформації є строковим.
Відповідач пояснив, що прибув на територію України у 1994 році, до органів ДМС з приводу продовження строку перебування, оформлення документів, що дають право на проживання на території України не звертався.
Знаходячись в Україні, вчиняв ряд злочинів, за вчинення яких неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання. Також неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
У громадянина російської федерації ОСОБА_1 наразі відсутні документи, які б надавали йому право законно перебувати на території України.
Згідно єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України ІП «Облік іноземців та біженців» ОСОБА_1 з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідками на постійне чи тимчасове проживання не звертався, посвідками на постійне або тимчасове проживання на території України не документувався, зареєстрованим на території України не значиться.
Таким чином, відповідач перебуває в Україні без документів на право проживання (перебування) в Україні. Намірів залишати територію України не має, та, враховуючи відсутність дійсного паспортного документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься в подальшому від виїзду за межі України.
Згідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, не виявлено актових записів про шлюб та народження дітей, складених на ім'я громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, у відповідача в Україні немає постійного місця проживання та роботи, а також приймаючої сторони, яка гарантувала б йому фінансове та медичне забезпечення.
Не маючи законних підстав залишатися на території України, відповідач невзмозі самостійно виїхати до країни громадянської належності, в зв'язку з відсутністю діючого паспортного документу з відповідною візою.
На день звернення до суду з цим позовом відповідач самостійно або через представника не звертався до підрозділів/органів Державної міграційної служби з заявами про оформлення документів, які дозволили б йому перебувати на території України на законних підставах. 11.06.2025 Бердичівським відділом УДМС України в Житомирській області відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 203 КУпАП, у зв'язку із порушенням строків перебування в Україні та відсутністю документів на право проживання на території України.
Постановою від 11.06.2025 ПН МЖТ №00189 на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Штраф на даний момент не сплачено.
11.06.2025 р. Бердичівським відділом УДМС України в Житомирській області прийнято рішення про примусове видворення за межі території України громадянина російської федерації ОСОБА_1 .
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 11.06.2025 року по справі відкрито провадження та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін ( а.с.40).
Представник позивача Юхимчук О.М. в судовому засіданні вимоги позову підтримала з підстав зазначених в ньому.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, вказав, що у нього нікого немає в рф, йому немає до кого їхати, немає де проживати в рф. На території України проживає 31 рік без належно оформлених документів, дійсно притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз в 2023 році.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований паспортом СРСР серії НОМЕР_1 , виданим 04.02.1994 64-м відділенням міліції м.Санкт-Петербурга (а.с.10).
Відповідач пояснив, що прибув на територію України у 1994 році. До органів ДМС з приводу продовження строку перебування, оформлення документів, що дають право на проживання на території України не звертався.
Згідно довідки №25149629051998886382 від 29.05.2025 ОСОБА_1 перебуваючи на території України, вчиняв ряд злочинів, за вчинення яких неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання (а.с.34 - 35).
ОСОБА_1 з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідками на постійне чи тимчасове проживання не звертався, посвідками на постійне або тимчасове проживання на території України не документувався, зареєстрованим на території України не значиться (а.с.12, 24-33).
Згідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, не виявлено актових записів про шлюб та народження дітей, складених на ім'я громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14-16).
На день звернення до суду з цим позовом відповідач самостійно або через представника не звертався до підрозділів/органів Державної міграційної служби з заявами про оформлення документів, які дозволили б йому перебувати на території України на законних підставах. 11.06.2025 Бердичівським відділом УДМС України в Житомирській області відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 203 КУпАП, у зв'язку із порушенням строків перебування в Україні та відсутністю документів на право проживання на території України, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЖТ №001898 від 11.06.2025 та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн (а.с.6 - 7).
11.06.2025 р. Бердичівським відділом УДМС України в Житомирській області прийнято рішення про примусове видворення за межі території України громадянина російської федерації ОСОБА_1 (а.с.8 - 9).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Європейський Суд з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» зазначив, що будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.
Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі- особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
З огляду на викладене, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.
Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства'визначаються правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в'їзду в Україну та виїзду з України таких осіб.
Частиною 3 статті 3 розділу І Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства'зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011, іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Відповідно до статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16 січня 1997 року (далі -Угода) громадяни держави однієї Сторони можуть в'їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, зазначених у Додатках до цієї Угоди. Громадяни держави однієї Сторони на основі взаємності звільняються від реєстрації у компетентних органах за місцем їхнього перебування на території держави іншої Сторони, якщо термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в'їзду на територію держави цієї іншої Сторони, за наявності у них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю, проставленої при в'їзді на територію держави перебування.
Разом з тим,постановою Кабінету Міністрів України № 692 від 17 червня 2022 року дію зазначеної Угоди було припинено та запроваджено Україною з 01 липня 2022 року візовий режим в'їзду для громадян Російської Федерації.
Підпунктом 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства'нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Судом встановлено, що наразі ОСОБА_1 знаходиться на території України нелегально, що є грубим порушенням законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Згідно із ч. 1, 2, 5, 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно з ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»,примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється діяЗакону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цьогоЗакону).
Відповідно до ч. 1ст. 289 КАС за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов'язання внести заставу.
Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Судом встановлено, що відповідач перебуває на території України нелегально, до органів Державної міграційної служби з приводу оформлення документів, які б дозволяли відповідачу перебувати в Україні на законних підставах, а тому суд дійшов висновку, що існує висока вірогідність, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 буде ухилятись від виконання рішення про його примусове видворення та перешкоджатиме проведенню цієї процедури.
ОСОБА_2 не відноситься до осіб, яким надано статус біженця, і не є особою, яка потребує додаткового захисту, не підпадає під захист. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 2,4, 7-9,72-77,241-246, 250,289, 293,295,297 КАС України, суд
ухвалив :
Позов Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби в Житомирській області до громадянина рф ОСОБА_1 про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення процедури примусового видворення за межі території України, в порядку статті 289 КАС України - задовольнити.
Затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації (документування) та забезпечення примусового видворення за межі території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців строком на шість місяців.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 12 червня 2025 року
Суддя: Т.М. Вдовиченко