ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.06.2025Справа № 910/3664/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Оберіг"
про стягнення 2439,86 грн,
Суддя Усатенко І.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" про стягнення 2439,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач є страховиками винної у ДТП особи, а тому частину розміру страхового відшкодування (розраховується за формулою, визначеною п. 5.2 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), повинен нести відповідач.
Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
15.04.2025 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він проти позову заперечує, вказуючи, що при повідомленні відповідача про намір здійснення виплати за полісом та визначення розміру страхового відшкодування, позивач не дотримався приписів Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
04.12.2024 у місті Львові на вул. Мечникова, 16-Г сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Volkswagen Jetta", д.р.н. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та транспортного засобу "Lexus RX300", д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Учасниками ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (п. 33.2. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)/Електронний Європротокол № 61F1CA51C54D, та повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол від 04.12.2024) згідно якого водій автомобіля "Volkswagen Jetta", д.р.н. НОМЕР_1 є винуватцем ДТП. В пункті 14 повідомлення водій транспортного засобу "Volkswagen Jetta", д.р.н. НОМЕР_1 провину в ДТП визнав.
Як вбачається з європротоколу, відомості до нього внесені обома учасниками ДТП, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце ДТП, наявні фото з місця ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному електронному європротоколі.
Факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
З європротоколу вбачається, що ДТП сталася з вини водія автомобіля "Volkswagen Jetta", д.р.н. НОМЕР_1 .
У результаті даної ДТП пошкоджено транспортний засіб "Lexus RX300", д.р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність особи, що користувалася транспортним засобом "Volkswagen Jetta", д.р.н. НОМЕР_1 , (винуватця ДТП), була застрахована в ПрАТ "СК "Уніка" (страховик) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/224662913, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
Власник пошкодженого транспортного засобу "Lexus RX300", д.р.н. НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою №24608654098/1 від 05.12.2024 про виплату матеріального збитку по полісу №224662913.
Згідно із ремонтною калькуляцією № 2460865409 від 05.12.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Lexus RX300", д.р.н. НОМЕР_2 склала 9879,73 грн. без ПДВ.
Водночас станом на дату ДТП (04.12.2024), цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen Jetta", д.р.н. НОМЕР_1 , була також застрахована у ТДВ "СК "Оберіг" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/222484968, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн, франшиза - 2500,00 грн.
Враховуючи положеннями Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020 (далі - Порядок), ПрАТ "СК "Уніка" звернулася до ТДВ "СК "Оберіг" із повідомленням № 24608654098/1 від 05.12.2024 про настання події із транспортним засобом, який забезпечений декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач зазначив, що буде звертатись до відповідача з приводу відшкодування йому 50% виплаченого страхового відшкодування.
06.12.2024 електронним листом відповідача було повідомлено про розраховану суму відшкодування у розмірі 9879,73 грн. До листа було долучено ремонтну калькуляцію.
09.12.2024 позивачем складено страховий акт/наказ № 24608654098/1 та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 9879,73 грн.
ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" листом вих. № 0912-05 від 09.12.2024 повідомило, що погоджує розмір страхового відшкодування в сумі 9879,73 грн. (згідно калькуляції № 2460865409 від 05.12.2024).
Згідно платіжної інструкції №002322 від 11.12.2024 року страхове відшкодування у сумі 9879,73 грн було перераховано власнику автомобіля "Lexus RX300", д.р.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_4 .
22.01.2025 позивач направив на адресу відповідача заяву №36810 на виплату страхового відшкодування у розмірі 4939,86 грн.
Відповідач відповіді на заяву не надав, страхове відшкодування не оплатив.
За статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 50, 54, 59 ст. 1 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства; страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов'язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку; страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.
Згідно ст. 102 Закону України "Про страхування" договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України. Обов'язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.
Згідно зі ст.9, 22, 28, 29 Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Ст. 36 зазначеного Закону (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачений порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.
У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1,3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до ст. 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Як було встановлено судом вище, вина водія, що керував транспортним засобом "Volkswagen Jetta", д.р.н. НОМЕР_1 , була зафіксована у повідомленні про ДТП від 04.12.2024 (Європотоколі).
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen Jetta", д.р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у двох страховиків - ПрАТ "СК "Уніка" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № №ЕР/224662913, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, а також у ТДВ "СК "Оберіг" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/222484968, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн, франшиза - 2500,00 грн.
Таким чином, внаслідок настання страхового випадку - пошкодження ОСОБА_1 транспортного засобу "Lexus RX300", д.р.н. НОМЕР_2 , у результаті ДТП, у позивача та відповідача, як страховиків винної у ДТП особи, виник обов'язок по відшкодуванню потерпілій особі витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
З метою визначення розміру страхового відшкодування та покладення його частини на відповідача суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) встановлено, що зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 36.1, 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Тобто наведеними положеннями закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи. І може визначатись без проведення експертизи.
Оскільки, транспортний засіб "Lexus RX300", д.р.н. НОМЕР_2 має рік виписку - 2022, станом на дату ДТП 04.12.2024 термін його експлуатації становив менше 7 років, а отже відсутні підстави для зменшення страхового відшкодування на коефіцієнт фізичного зносу (п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395).
Як зазначає позивач засіданням Автотоварознавчої секції методичної і науково-консультативної ради Міністерства юстиції України "Про програмне забезпечення автотоварознавчих досліджень" (протокол № 15 від 10.10.-12.10.2001), серед інших, рекомендовано для використання в автотоварознавчих дослідженнях і складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяння матеріальної шкоди програмний продукт "Аudatex", (http://audatex.ua/), призначений для розрахунку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з використанням нормативів заводів виробників та/або незалежних технічних центрів та рекомендованих імпортерами роздрібних цін на запасні частини, та включений до переліку комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням відповідно до додатку № 8 до Методики (п.59).
Згідно із ремонтною калькуляцією № 2460865409 від 05.12.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Lexus RX300", д.р.н. НОМЕР_2 склала 9879,73 грн. без ПДВ. Визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеної за допомогою комп'ютерної програми «Audatex», не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп'ютерна програма «Audatex» рекомендована пунктом 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Крім того, відповідач у своєму листі від 09.12.2024 погодив розмір страхового відшкодування у сумі 9879,73 грн. на підставі калькуляції, складеної за допомогою комп'ютерної програми «Audatex». В зв'язку з чим необхідність у проведенні експертизи та складання звіту про оцінку у позивача була відсутня. А тому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача з приводу не надання йому можливості самостійно з'ясувати обставини ДТП та не складення відповідного звіту про оцінку, оскільки, ним не було висловлено жодних заперечень щодо суми страхового відшкодування та підтверджено обставини, що ДТП 04.12.2024 має ознаки страхового випадку (лист відповідача № 0912-05 від 09.12.2024).
Відносини між страховиками-членами МТСБУ з питань забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинними на момент дорожньо-транспортної пригоди, врегульовує Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020 (далі Порядок № 464/2020).
Поряд з тим, обов'язок страховика щодо проведення відповідного розслідування страхового випадку, в тому числі встановлення факту наявності у страхувальника інших чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено пунктом 34.1 статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
За змістом пункту 3.1 статті 3 Порядку № 464/2020 страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним внутрішнім договором страхування, зобов'язаний (незалежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 3.2 статті 3 Порядку № 464/2020 страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома внутрішніми договорами страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:
а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;
б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об'єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);
в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення.
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку № 464/2020 визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 ЦК України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до п. 5.1 Порядку № 464/2020 виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадкам за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
Відповідно до п. 5.2 Порядку № 464/2020 (в редакції зі змінами внесеними згідно протоколу №500/2021 Президії МТСБУ від 03.06.2021) розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від кожного з інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортною засобу, визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька боржників визначається у рівній частці) за формулою: Ск=(Св-Сш/Кс)/(Кс-1)-Ф, де Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика; Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування; Кс- кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф - розмір франшизи, визначений страховиком, до якого заявником подана заява про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Розмір франшизи за полісом №ЕР/224662913 складає 2500,00 грн., і врахований позивачем при здійсненні розрахунку. Ск = (9 879,73 - 9 879,73/2) / (2-1) - 2 500,00).
Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу страхове відшкодування в розмірі 2439,86 грн.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на правову позицію, викладену у Постанові апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 910/9609/23, оскільки, згідно приписів ГПК України, такі висновки не є обов'язковими для суду. Крім того, постанова апеляційної інстанції була прийнята не в подібних правовідносинах, оскільки, відповідачем заперечувалось взагалі отримання від позивача повідомлень про ДТП та прийняте рішення про відшкодування. Натомість, з поданих позивачем доказів вбачається, що відповідач був своєчасно 05.12.2024 (в строки згідно підпункту а, п. 3.2 Порядку №464/2020 повідомлений про ДТП). І вже 06.12.2024 позивач повідомив про суму страхового відшкодування, в свою чергу 09.12.2024 (до здійснення позивачем страхової виплати), відповідач погодив суму, не висловив будь-яких заперечень щодо обставин ДТП чи підстав визнання пригоди страховим випадком, як і не зазначив про його бажання оглянути транспортний засіб чи провести розслідування обставин ДТП.
Повідомлення, передбачені в п. 3.2 Порядку № 464/2020 покликані на забезпечення участі усіх страховиків у страховій події. Проте, не дотримання на 1 день строку повідомлення про суму страхового відшкодування не має наслідком виникнення права у відповідача відмовити у страховій виплаті. Оскільки, відповідач був належним чином повідомлений про ДТП, погодився з обставинами, що подія є страховим випадком, та погодився з сумою страхового відшкодування, не зазначив про наявність у нього необхідності провести самостійне розслідування обставин ДТП. Отже, позивачем дотримано положень Порядку та чинного законодавства України в частині забезпечення участі відповідача у розслідуванні страхового відшкодування. А тому суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов'язку здійснити виплату на користь позивача.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи позивача не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
В підтвердження вимог до матеріалів справи долучено договір № 1/20ю від 31.12.2020, укладений з Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" про надання правової допомоги, Додаток №1 від 06.02.2025 до цього договору, Додаткова угода № 4 до нього від 07.01.2025, рахунок № 34 від 06.02.2025, акт надання послуг № 34 від 24.03.2025 на суму 7000,00 грн та платіжна інструкція № 186 від 12.02.2025.
Надання позивачу правничої допомоги за Договором підтверджується матеріалами справи.
Відповідач вважає такий розмір витрат на професійну правничу допомогу завищеним, неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Зазначає, що справа не є складною, крім того, фіксований розмір гонорару не надає можливості визначити реальний обсяг наданих адвокатом послуг.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд відмовляє відповідачу у його клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу, в зв'язку з необґрунтованістю.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Відтак зазначені витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14; ідентифікаційний код 39433769) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 6 літ. В; ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування у розмірі 2439 (дві тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн 86 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко