ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"11" червня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/771/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,
розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», м. Берегове Закарпатської області про зупинення стягнення за наказами Господарського суду Закарпатської області №907/771/23 від 28.06.2024 на період розгляду скарги, викладене у п. 2 прохальної частини скарги б/н від 07.06.2025 (вх. №02.3.1-02/5432/25 від 09.06.2025) про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. у частині непередачі до Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчих проваджень №78075407 та №78074740 для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження АСВП №72598708; визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. у частинах накладення арешту на кошти, що належать ТОВ “Лісоіндустрія», шляхом винесення постанови від 13.05.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №78075407 та ВП №78074740, пред'явлення до банківських установ, де відкрито рахунки ТОВ “Лісоіндустрія» платіжних інструкцій на суму 24 676 593,86 грн та на суму 2 695 340 грн із метою примусового стягнення коштів на підставі наказів Господарського суду Закарпатської області №907/771/23 від 28.06.2024; визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. у частині накладення арешту на майно, що належить ТОВ “Лісоіндустрія», шляхом винесення постанови від 13.05.2025 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78075407 та постанови від 13.05.2025 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №780754740; визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. у частині розшуку майна боржника, що належить ТОВ “Лісоіндустрія», шляхом винесення постанови від 15.05.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78075407 та постанови від 15.05.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78074740; зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. передати до Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчі провадження №78075407, №78074740 для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження; зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. усунути допущені порушення шляхом скасування постанови від 13.05.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №78075407, відкликання з установ банків, де відкрито рахунки ТОВ “Лісоіндустрія», платіжних інструкцій на суму 24 676 593,86 грн із метою примусового стягнення коштів на підставі наказів Господарського суду Закарпатської області №907/771/23 від 28.06.2024, скасування постанови від 13.05.2025 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78075407, скасування постанови від 15.05.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78075407, скасування постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №78074740, відкликання з установ банків, де відкрито рахунки ТОВ “Лісоіндустрія», платіжних інструкцій на суму 2 695 340 грн із метою примусового стягнення коштів на підставі наказів Господарського суду Закарпатської області №907/771/23 від 28.06.2024, скасування постанови від 13.05.2025 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78074740, скасування постанови від 15.05.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78074740, у справі №907/771/23 за позовом Акціонерного товариства “Комерційний інвестиційний банк», м. Ужгород Закарпатської області до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», м. Берегове Закарпатської області, до відповідача 2 ОСОБА_1 , м. Берегове Закарпатської області про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія» та ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 546 818,77 євро за Договором кредитної лінії №04-16/3л-03 від 27.06.2013; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія» заборгованості в розмірі 3 484 221,13 грн за Договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-64-16 від 08.06.2016 (з урахуванням заяви позивача про відмову від частини позовних вимог),
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2024 у справі 907/771/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення на користь Акціонерного товариства “Комерційний інвестиційний банк», вул. Гойди, будинок 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 19355562) в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», вул. Фабрична, будинок 53, м. Берегове, Закарпатська область, 90202 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 30640834) та ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму 546 818,77 євро (П'ятсот сорок шість тисяч вісімсот вісімнадцять євро 77 євроцентів) заборгованості за Договором кредитної лінії №04-16/3л-03 від 27.06.2013, а також 163 680,64 грн (Сто шістдесят три тисячі шістсот вісімдесят гривень 64 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору (по 81 840,32 грн з кожного); з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», вул. Фабрична, будинок 53, м. Берегове, Закарпатська область, 90202 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 30640834) на користь Акціонерного товариства “Комерційний інвестиційний банк», вул. Гойди, будинок 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 19355562) суму 3 484 221,13 грн (Три мільйони чотириста вісімдесят чотири тисячі двісті двадцять одна гривня 13 коп) заборгованості за Договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-64-16 від 08.06.2016, а також 26 131,66 грн (Двадцять шість тисяч сто тридцять одна гривня 66 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На примусове виконання рішення від 06.02.2024 у справі №907/771/23 Господарським судом Закарпатської області видано відповідні накази від 28.06.2024.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», м. Берегове Закарпатської області через підсистему “Електронний суд» подав скаргу б/н від 07.06.2025 (вх. №02.3.1-02/5432/25 від 09.06.2025) про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. у частині непередачі до Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчих проваджень №78075407 та №78074740 для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження АСВП №72598708; визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. у частинах накладення арешту на кошти, що належать ТОВ “Лісоіндустрія», шляхом винесення постанови від 13.05.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №78075407 та ВП №78074740, пред'явлення до банківських установ, де відкрито рахунки ТОВ “Лісоіндустрія» платіжних інструкцій на суму 24 676 593,86 грн та на суму 2 695 340 грн із метою примусового стягнення коштів на підставі наказів Господарського суду Закарпатської області №907/771/23 від 28.06.2024; визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. у частині накладення арешту на майно, що належить ТОВ “Лісоіндустрія», шляхом винесення постанови від 13.05.2025 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78075407 та постанови від 13.05.2025 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №780754740; визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. у частині розшуку майна боржника, що належить ТОВ “Лісоіндустрія», шляхом винесення постанови від 15.05.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78075407 та постанови від 15.05.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78074740; зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. передати до Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчі провадження №78075407, №78074740 для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження; зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. усунути допущені порушення шляхом скасування постанови від 13.05.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №78075407, відкликання з установ банків, де відкрито рахунки ТОВ “Лісоіндустрія», платіжних інструкцій на суму 24 676 593,86 грн із метою примусового стягнення коштів на підставі наказів Господарського суду Закарпатської області №907/771/23 від 28.06.2024, скасування постанови від 13.05.2025 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78075407, скасування постанови від 15.05.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78075407, скасування постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №78074740, відкликання з установ банків, де відкрито рахунки ТОВ “Лісоіндустрія», платіжних інструкцій на суму 2 695 340 грн із метою примусового стягнення коштів на підставі наказів Господарського суду Закарпатської області №907/771/23 від 28.06.2024, скасування постанови від 13.05.2025 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78074740, скасування постанови від 15.05.2025 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП №78074740.
Водночас за змістом п. 2 прохальної частини означеної скарги представник скаржника просить зупинити стягнення за наказами Господарського суду Закарпатської області №907/771/23 від 28.06.2024 стосовно боржника - ТОВ “Лісоіндустрія» - на період розгляду скарги, обґрунтовуючи вказану необхідність покликанням на приписи ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження», а також ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
Із даного приводу суд вважає за доцільне відзначити наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: - накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; - забороною відповідачу вчиняти певні дії; - забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; - зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; - зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; - арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; - іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Водночас недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №908/309/21, від 04.11.2021 у справі №907/416/21, від 24.06.2021 у справі №310/9167/20, від 12.01.2023 у справі №334/9179/21 та від 26.06.2023 у справі №925/731/18).
За змістом ст. 1291 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За приписами ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Разом з тим, при виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14 та від 26.06.2023 у справі №925/731/18).
При цьому, виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні від 18.05.2004 Європейський суд з прав людини у справі “Продан проти Молдови» також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За змістом ч. 8 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження», особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець зупиняє виконавчі дії у випадку зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
При цьому, зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції виконавця. Суд не може підміняти повноваження виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом VI ГПК України.
Водночас системний аналіз п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України свідчить про те, що зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа застосовується як захід забезпечення позову при розгляді справ про оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 26.06.2023 у справі №925/731/18.
За таких обставин, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання стосовно зупинення стягнення за виконавчим документом, оскільки провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов'язковості останнього, без якого даний принцип перетворюється в декларативний, а тому, зупинення стягнення можливе лише у випадках оскарження самого рішення, на виконання якого було видано наказ, або при оскарженні виконавчих написів та визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Водночас суд звертає увагу представника скаржника на те, що клопотання про зупинення виконання судового рішення, на підставі якого видано відповідний наказ, має бути мотивованим та містити підстави для вчинення судом згаданої процесуальної дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування відповідних вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
При цьому, застосування судом повноважень щодо зупинення виконання судового рішення має бути обґрунтованим, а підстави - вагомими та доведеними. В ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, а натомість, має навести підстави для такого зупинення.
Заява про зупинення виконання судового рішення повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою з посиланням на конкретні обставини та наявність доказів у підтвердження останніх.
Водночас у даному випадку представником скаржника не обґрунтовано з посиланням на відповідні докази підстав та необхідності зупинення виконання за наказами Господарського суду Закарпатської області №907/771/23 від 28.06.2024.
Відтак, беручи до уваги те, що вимога представника скаржника про зупинення стягнення на підставі виконавчих документів (судових наказів) є жодним чином неаргументованою, непідтвердженою документально та фактично спрямована на зупинення виконання рішення суду в цій справі, що свідчить про порушення прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні і не відповідає меті правового інституту забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», м. Берегове Закарпатської області про зупинення стягнення за наказами Господарського суду Закарпатської області №907/771/23 від 28.06.2024 на період розгляду скарги, що викладене у п. 2 прохальної частини скарги б/н від 07.06.2025 (вх. №02.3.1-02/5432/25 від 09.06.2025) в даній справі.
Керуючись ст. 73, 74, 77, 79, 136, 137, 140, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України
1. У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», м. Берегове Закарпатської області про зупинення стягнення за наказами Господарського суду Закарпатської області №907/771/23 від 28.06.2024 на період розгляду скарги відмовити.
2. Копію ухвали надіслати сторонам спору.
3. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повна ухвала складена та підписана 11.06.2025.
Суддя Л.І. Пригара