вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1312/25
За позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ"
про стягнення заборгованості
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача борг у розмірі 60 828,90 грн. та витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 2 ч.6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, Відповідач є обізнаними про вирішення спору з 01.04.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Всупереч пропозицій суду, викладених в ухвалі від 31.03.2025, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.
Судом досліджено надані до матеріалів справи докази.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
18.10.2023 Позивач (Покупцем) з Відповідачем (Постачальником) уклали договір поставки №87/2.
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: Бензин А-95, одиниця вимірювання - літр.
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (п.1.3 Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов Договору.
Ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар (п.3.1 Договору).
Загальна сума Договору: 49 920,00 грн., у тому числі ПДВ 20% (п.3.2 Договору).
Умови оплати: оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактури та накладній і дійсна протягом дня його виписки. (п.4.1 Договору).
Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника Покупця та печаткою Покупця та при наявності в нього паспорту (п.4.4. Договору).
Передача Покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (п.5.1.1 Договору).
Скретч-картка є підставою для видачі з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скетч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п.5.1.2 Договору).
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС (п.5.1.2 Договору).
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари, приймати товар згідно умов даного договору (п.6.1. Договору).
Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору (п.6.3 Договору).
Постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари, у разі невиконання зобов'язань покупцем постачальник має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це покупця за 5 календарних днів до його розірвання (п.6.4 Договору).
Згідно п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п.10.1 Договору).
Даний договір діє до 31.12.2023 (п.10.2 Договору).
Цей Договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується (п.10.3 Договору).
На виконання умов Договору поставки Відповідач виставив Позивачеві рахунок-фактури № 0002/0000106 від 18.10.2023 на суму 49 920,00 грн. (у т.ч. 8 320,00 грн. ПДВ).
Позивач оплатив виставлений рахунок-фактури, що підтверджується платіжною інструкцією № 332 від 18.10.2023 на суму 49 920,00 грн.
Позивач отримав від Відповідача скретч-картки на 960 літрів бензину А-95, що підтверджується видатковою накладною № 0002/0000097 від 18.10.2023 на суму 49 920,00 грн.
Також, 03.10.2024 Позивач (Покупець) з Відповідачем (Постачальником) уклали договір поставки №777/2.
За умовами цього договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: Бензин А-95, одиниця вимірювання - літр (п.1.1 Договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (п.1.3 Договору).
Згідно з п.2.1 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов Договору.
Ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар (п.3.1 Договору).
Загальна сума Договору: 59 788,50 грн., у тому числі ПДВ 20% (п.3.2 Договору).
Умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня його виписки. (п.4.1 Договору).
Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника Покупця та печаткою Покупця та при наявності в нього паспорту (п.4.4. Договору).
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари, приймати товар згідно умов даного договору (п.6.1. Договору).
Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору (п.6.3 Договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п.10.1 Договору).
Даний договір діє до 31.12.2024 (п.10.2 Договору).
Цей Договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується (п.10.3 Договору).
На виконання умов Договору Відповідач поставив Позивачеві товар (скретч-картки) на 1150 літрів, що підтверджується видатковою накладною № 0002/0003298 від 04.10.2024 на суму 59 788,50 грн.
Позивач стверджує, що за Договором №87/2 від 18.10.2023 використано скретч-картки на загальну кількість 900 літрів вартістю 46 800,00 грн., залишок складає 60 літрів на суму 3 120,00 грн.; за Договором №777/2 від 03.10.2024 Позивач фактично використав скретч-карток на загальну кількість 40 літрів вартістю 2 079,60 грн., залишок за цим договором складає 1110 літрів на суму 57 708,90 грн.
Отже, у Позивача залишаються невикористані скретч-картки на пальне загальною кількістю 1170 літрів на загальну суму 60 828,90 грн., що підтверджується довідкою Державної екологічної інспекції у Сумській області №15/13 від 06.03.2025.
У зв'язку з вищезазначеним, Позивач направив Відповідачеві листа від 14.02.2025 №486/11-23 з вимогою надати роз'яснення стосовно подальшої можливості використання придбаних скретч-карток або інших способів виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
У відповідь на вищевказаний лист, Відповідач у листі від 21.02.2025 вих. 21-02/25-5, підтвердив неможливість отримання пального за паливними картками та скретч-картками та повідомив про тимчасову, короткочасну неможливість виконання договору у зв'язку з перебоями постачання бензину та дизпалива на АЗС та про вжиття всіх можливих заходів для відновлення нормального, безперебійного постачання пального на АЗС.
Отже, Відповідач поставив лише частину оплаченого Позивачем товару, у зв'язку з чим у Відповідача виник борг перед Позивачем у розмірі 60 828,90 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строку дії договору, умови, строк та порядок поставки товару, причини не поставки Відповідачем товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
Перевіривши надані докази, суд погоджується з позицією Позивача.
Обґрунтовуючи правові підстави звернення до суду з даним позовом, Позивач посилається на приписи ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГПК України, які містять загальні положення про збитки.
Щодо кваліфікації Позивачем за текстом позову грошові кошти у розмірі 60 828,90 грн. як збитки на підставі ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, суд виходить з того, що за змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Однак, грошові кошти у розмірі 60 828,90 грн. сплачені Позивачем на підставі укладеного між Позивачем та Відповідачем договору поставки (про що зазначено в самих платіжних інструкціях про переказ спірних сум), правова природа таких грошових коштів не може бути визначена як збитки.
Разом з цим, судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8.02.2022 у справі № 209/3085/20).
Частиною 1, п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відтак, визначення предмета та підстав спору є правом Позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Разом з цим, у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах: від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19; від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21 та багатьох інших.
Як зазначалося вище, принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов певними обставинами, проте помилково посилається на певні норми права.
Грошові кошти у розмірі 60 828,90 грн. фактично є передоплатою внесеною Позивачем за Договором поставки, а тому мають бути повернуті Відповідачем Позивачеві через порушення договірних зобов'язань Відповідачем, який поставив не увесь обсяг сплаченого Позивачем товару в обумовлений строк.
Беручи до уваги надані докази (Договори, рахунки, видаткові накладні, платіжні інструкції, Акти звірки взаєморозрахунків), відсутність заперечень Відповідача щодо наявного боргу, суд вважає, що Позивач вжив необхідних заходів для належного виконання умов Договору, у зв'язку з чим строк поставки товару настав, тому сума основного боргу обґрунтована, а вимога така, що підлягає задоволенню у розмірі 60 828,90 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код 44604267) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Берестовська, 1, код 37970834) 60 828,90 грн. - боргу, 3 028,00 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков