05 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/4606/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.
за участю секретаря судового засідання Андерс О.К.
з участю представників сторін:
позивача -не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№892Х/2) позивача -Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 у справі №922/4606/24 (повний текст рішення складено та підписано 02.04.2025 суддею Погореловою О.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області)
за позовом Приватного підприємства "Паралеле.Піпед", м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флас", м. Харків
про внесення змін до договору купівлі-продажу та визнання майнових прав,-
Приватне підприємство "Паралеле.Піпед" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флас", в якому просить суд:
- внести зміни до договору купівлі-продажу майнових прав від 26.03.2020 №26/03-20, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флас" і Приватним підприємством "Паралеле.Піпед" шляхом визнання укладеною додаткової угоди №2/1 від 16.08.2024 у такій редакції:
"Додаткова угода №2/1 до Договору купівлі-продажу майнових прав № 26/03-20 від 26 березня 2020 року м. Харків, від 16 серпня 2024 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Флас", в особі керівника, надалі іменується "Продавець", з однієї сторони, та Приватне підприємство "Паралеле.Піпед" в особі директора Шевакова Олександра Сергійовича, який діє на підставі Статуту, надалі іменується "Покупець", з другої сторони, в подальшому разом іменовані - "Сторони", а кожна окремо - "Сторона", уклали цю Додаткову угоду про наступне.
1. Пункт 2.3. Договору викласти у наступній редакції: "2.3. Покупець набуває право власності на Майнові права шляхом отримання Акту прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості".
2. Пункт 6.1. Договору викласти у наступній редакції: "6.1. Передача Покупцю права власності на Майнові права на Об'єкт нерухомості здійснюється за двостороннім Актом прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості, який підписується Сторонами після сплати Покупцем 100% вартості Майнових прав, визначеної пунктом 5.1. Договору".
3. Всі інші умови даного Договору купівлі-продажу майнових прав № 26/03-20 від 26 березня 2020 року залишаються дійсними у попередній редакції, та Сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
4. Дана Додаткова угода № 2/1 від 16 серпня 2024 року набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу майнових прав № 26/03-20 від 26 березня 2020 року.
Продавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Флас", Код ЄДРПОУ 42364360, 61098, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 146. Керівник, підпис.
Покупець: Приватне підприємство "Паралеле.Піпед", Код ЄДРПОУ 34467217, 61064, м. Харків, вул. Стефенсона, 26. Директор О.С. Шеваков, підпис.";
- визнати за приватним підприємством "Паралеле.Піпед", код ЄДРПОУ 34467217, майнові (речові) права на трьохкімнатну квартиру, що на період будівництва має будівельний номер №130/118, загальною площею 107,8 м. кв., що знаходиться на 12 поверсі в 3 під'їзді в житловому будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі по вул. Полтавський шлях, 144 у м. Харкові, якій розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 6310137200:04:035:0058.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що пунктами 2.3. та 6.1. договору купівлі-продажу майнових прав № 26/03-20 від 26 березня 2020 року передбачено умови передачі покупцю майнових прав на об'єкт нерухомості не тільки після здійснення їх оплати, але й після введення продавцем цього об'єкту в експлуатацію за актом приймання -передачі об'єкту, що суперечить самій суті купівлі-продажу майнових прав, оскільки породжує залежність передачі майнових прав не тільки від їх оплати, а й від іншої події у вигляді введення об'єкту в експлуатацію та через невиконання відповідачем -продавцем свого обов'язку щодо введення об'єкту нерухомості в експлуатацію у встановлений договором строк перешкоджає досягненню позивачем - покупцем, мети з якою укладено цей Договір, яка полягала у отриманні прибутку від перепродажу набутих за Договором у власність майнових прав за укладеним з ПП «Біскай» у той же день 26.03.2020 договором купівлі продажу майнових прав № 011 з аналогічними умовами, розмір якого дорівнює різниці між ціною очікуваного продажу та покупки майнових прав: 1455300 - 431200 = 1 024100 грн. Разом з цим позивач зазначає, що викладення вказаних пунктів у запропонованій ним редакції, яка передбачає передачу майнових прав покупцю виключно після їх повної оплати сприятиме досягненню мети договору та поновленню прав покупця в частині отримання майнових прав у власність з метою отримання доходу від їх перепродажу.
При цьому позивач зазначив, що з метою усунення зазначеного протиріччя він направляв до відповідача два примірника додаткової угоди від 16.08.2024 № 2/1 з відповідними змінами до Договору разом з претензією від 16.08.2024 № 086, в якій серед іншого, просив у відповідності до статті 188 ГК України у двадцятиденний строк розглянути Додаткову угоду та повернути один підписаний примірник, але відповіді на претензію або підписаного примірника Додаткової угоди позивач не отримував.
Як на правову підставу зміни Договору позивач послався на положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зазначаючи при цьому що у даному випадку порушення продавцем своїх обов'язків щодо введення в експлуатацію об'єкту нерухомості у встановлений строк та передачі майнових прав на нього покупцю мало наслідком завданя покупцеві шкоди, яка значною мірою позбавила його того, на що він розраховував при укладенні Договору - отримання у власність майнових прав у встановлений строк та отримання доходу від їх перепродажу (упущена вигода).
Також позивач зазначив, що ним було повністю оплачено вартість майнових прав за Договором в загальному розмірі 431200 грн за платіжними дорученнями: від 07.04.2020 № 1135 на суму 75 000 грн.; від 27.05.2020 № 1175 на суму 75 000 грн; від 07.08.2020 № 1189 на суму 75 000 грн; від 02.10.2020 № 1235 на суму 75 000 грн,; від 07.02.2022 № 1519 на суму 56200 грн, а також за касовою операцією з внесення готівки на рахунок ТОВ «Флас» від 24.12.20020 на суму 75 000 грн, підтвердженою квитанцією від 24.12.2020 № 1-1006К, а тому ним виконано свій обов'язок з попередньої оплати майнових прав як передумова виконання відповідачем своїх обов'язків з видачі довідки про оплату 100% вартості майнових прав та їх передачі покупцю, які не виконуються вже більше двох років після такої оплати, що зумовлює звернення до суду з вимогою про визнання оплачених майнових прав на об'єкт нерухомості.
При цьому позивач зазначив, що повністю сплативши вартість майнових прав, він вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для набуття у власність майнових прав на об'єкт нерухомості, а продавець у свою чергу порушив умови Договору щодо завершення будівництва об'єкта нерухомості із введенням його в експлуатацію та, відповідно, не передав покупцеві передбачених Договором документів , що в цілому призвело до грубого порушення прав позивача як добросовісного інвестора, який належним чином виконав свої зобов'язання за Договором. Спірна квартира, яка є об'єктом фінансування в об'єкті будівництва (багатоквартирному будинку), будівництво якого не завершено та який не введено в експлуатацію, після завершення будівництва стає окремим майном, і до завершення будівництва та виконання договірних зобов'язань з оплати її вартості до покупця переходять майнові права на неї, а тому ефективним способом захисту цих прав в разі невиконання продавцем своїх обов'язків, з урахування здійснення покупцем повної оплати майнових прав, є визнання за покупцем відповідних майнових прав.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 у справі №922/4606/24, у позові відмовлено повністю.
Рішення обґрунтовано, зокрема, з тих підстав, що зміни можуть бути внесені лише до чинного договору (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення), в той час як з позовною заявою про внесення змін до договору позивач звернувся у грудні 2024 року, вже після закінчення 31.12.2021 строку дії цього Договору.
Крім цього суд зазначив, що оскільки при зверненні з позовом у даній справі позивач послався на те, що метою укладення Договору було отримання доходу від перепродажу майнових прав на об'єкт нерухомості за більшою ціною, у зв'язку з чим 26.03.2020 укладено з ПП “Біскай» аналогічний договір купівлі-продажу майнових прав №011 від 26.03.2020 на той же об'єкт нерухомості, що і в Договорі №26/03-20 від 26.03.2020 з ТОВ “Флас», але за більшою ціною, на інших умовах розрахунків і передачі об'єкта нерухомості та з іншими правами сторін, в той час як Договір №011 зі змінами на момент подання цієї позовної заяви діє, хоча його мета сторонами не досягнута, майнові права на конкретизований в Додатку №1 до цього договору об'єкт нерухомості не передавались, то права позивача повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права про відшкодування завданих йому збитків.
Позивач - Приватне підприємство "Паралеле.Піпед" подало на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на безпідставність висновку суду першої інстанції про заявлення позовної вимоги про внесення змін до Договору , який припинив свою дію, з огляду на те, що пунктом 7.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2020, а по невиконаним зобов'язанням - до належного та повного їх виконання, в той час як позивачем виконано зобов'язання за Договором щодо повної оплати вартості майнових прав, проте відповідач не виконав свого обов'язку з передачі майнових прав на об'єкт нерухомості до 31.01.2021 на дату подання позову, що з урахуванням положень ч. 7 статті 180 Господарського кодексу Українии та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, а також того, що сторони не відмовлялись від договору в односторонньому порядку, він не був розірваний чи визнаний недійсним, свідчить про відсутність підстав для висновку про припинення відповідного зобов'язання.Тому позивач вважає, що зобов'язання щодо передачі майнових прав на об'єкт нерухомості, яке не припинилося як і строк дії Договору, у відповідній частині може бути змінене відповідно до пред'явленої ним позовної вимоги.
Крім цього позивач зазначає, що господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання майнових прав на спірний об'єкт нерухомості, безпідставно не врахував постанову Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 569/5399/20, постанову Великої палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13, постанову Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17, пославшись на те, що спірні правовідносини у вказаних справах не є подібними до правовідносин, з яких виник спір у даній справі, оскільки наведені постанови ухвалені за схожого правового регулювання, зокрема, щодо застосування норм статей 15, 16 Цивільного кодексу України в частині визначення ефективним способом обраного позивачем захисту своїх порушених прав покупця майнових прав на об'єкт інвестування у вигляді визнання цих прав за обставин повної їх оплати покупцем (інвестором), відсутності введення об'єкта в експлуатацію, невиконання своїх зобов'язань іншою стороною та невизнання нею цих прав.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 у зв'язку з відпусткою суддів Лакізи В.В. та Мартюхіної Н.О. для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Східного апеляцінйого господарського суду від 25.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Приватного підприємства “Паралеле.Піпед на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 у справі №922/4606/24 із призначенням її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 13.05.2025 о 15:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 за клопотанням позивача та відповідача розгляд справи відкладено на 05.06.2025 о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Від позивача 04.06.2025 надійшло клопотання, в якому він просить відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що адвокат Клімов О.М., з яким він 02.06.2025 уклав договір на правову допомогу, на день судового засідання перебуватиме у відпустці.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, зокрема, в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Повідомлені відповідачем у його клопотанні про відкладення розгляду справи причини неявки представника в судове засідання, окрім того що не підтверджені жодними доказами, не є поважними з огляду на те, що він не був позбавлений чи обмежений у можливості реалізувати свої процесуальні права під час апеляційного розгляду справи з урахуванням засад розумності строків розгляду справи, пропорційності, рівності учасників процесу перед законом та судом, зокрема, забезпечити явку в судове засідання іншого представника, враховуючи те, що позивач виклав свою правову позицію у справі в апеляційній скарзі, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 суд вже відкладав розгляд справи, в тому числі за клопотанням позивача для забезпечення йому можливості пошуку адвоката, а причиною неявки представника позивача є надання переваги плануванню останнім своєї діяльності, а не об'єктивні причини, які перешкоджають його участі в судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції.
Представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, повторно не прибув, що відповідно до п. 2 ч. 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності незалежно від причин неявки.
Також відповідач не скористався передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відсутність якого відповідно до ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
З огляду на наведене справа розглядається за відсутності представників сторін.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між Продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Флас» (далі - ТОВ “Флас», Продавець, відповідач) і Покупцем - Приватним підприємством “Паралеле.Піпед» (далі - ПП “Паралеле.Піпед», Покупець, позивач) укладений Договір купівлі-продажу майнових прав №26/03-20 від 26.03.2020 (далі - Договір).
Статтею 1 Договору визначені терміни і поняття, у відповідності до якої:
- Довідка про оплату 100% вартості майнових прав - документ, яким Продавець підтверджує оплату Покупцем 100% вартості Об'єкта нерухомості, розмір якої визначено пунктом 5.1 Договору. Порядок видачі Довідки про оплату 100% майнових прав передбачений пунктом 5.3 Договору,
- Договір - це договір купівлі-продажу майнових прав, а також додатки до нього, акт приймання-передачі об'єкта нерухомості, додаткові угоди та інші документи, викладені у письмовій формі та скріплені підписами та печатками сторін (п.п.1.2),
- Майнові права - всі речові права на об'єкт нерухомості, які передаються у приватну власність Покупця за цим Договором (п.п.1.3),
- Об'єкт будівництва - житловий будинок з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі по вул. Полтавський шлях, 144 у м. Харкові (п.п.1.4),
- Об'єкт нерухомості - складова та невід'ємна частина об'єкту будівництва, яка виражена у вигляді житлового приміщення (квартири) в об'єкті будівництва. Характеристика об'єкта нерухомості та інформація, яка його ідентифікує, міститься в Додатку № 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (п.п.1.5).
Відповідно до п. 2.1 Договору, Продавець продає, а Покупець купує Майнові права на конкретизований в Додатку № 1 до цього Договору Об'єкт нерухомості, у порядку та на умовах, передбачених Договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України та інших актів законодавства України. Сторони погодили, що при передачі Майнових прав на Об'єкти нерухомості до Покупця також переходить пропорційна частка у праві спільної сумісної власності на місця загального користування (сходові клітки, коридори загального користування, ліфтова шахта тощо) в Об'єкті будівництва.
Згідно п. 2.3 Договору, Покупець набуває право власності на Майнові права шляхом отримання Об'єкта нерухомості за Актом прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості, Актом прийому-передачі Об'єкта нерухомості та Довідкою про оплату 100 % майнових прав.
Продавець гарантує Покупцю, що на момент підписання Договору Майнові права на Об'єкт нерухомості, вказаний в п. 2.1 цього Договору, не відчужені та не обтяжені будь-яким чином, щодо них відсутні обмеження та спори, в тому числі судові, вони не внесені до статутного капіталу (фонду) юридичної особи, відсутні заборони на їх відчуження. Продавець зобов'язується забезпечити дійсність вказаних гарантій до виконання перед Покупцем всіх своїх зобов'язань за цим Договором та до передачі Продавцем майнових прав на Об'єкт нерухомості Покупцю, а також до передачі Об'єкта нерухомості за Актом прийому-передачі Об'єкта нерухомості (п. 2.4 Договору).
Згідно з п. 5.3 Договору, Загальна ціна Майнових прав на дату укладення цього Договору складає 431 200,00 грн за весь Об'єкт нерухомості, визначений в пункті 2.1. цього Договору та Додатку № 1, до цього Договору. З урахуванням ПДВ 20%, що складає 71 866,67 грн.
Після повної оплати Покупцем вартості Майнових прав на Об'єкт нерухомості Продавець протягом 5(п'яти) календарних днів видає Покупцеві Довідку про оплату 100% вартості майнових прав (п. 5.3 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору, передача Покупцю права власності на Майнові права на Об'єкт нерухомості здійснюється за двостороннім Актом прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості, який підписується Сторонами після сплати Покупцем 100 % вартості Майнових прав, визначеної пунктом 5.1. Договору, та введення Об'єкту будівництва в експлуатацію.
Відповідно до п. 6.2 Договору, передача Об'єкта нерухомості Покупцю, як власнику майнових прав на Об'єкт нерухомості, здійснюється після введення Об'єкта будівництва в експлуатацію та присвоєння поштової адреси Об'єкту будівництва у порядку, встановленому чинним законодавством України та органом місцевого самоврядування. Передача Об'єкта нерухомості Покупцю проводиться за Актом прийому-передачі Об'єкта нерухомості, який підписується Сторонами не пізніше, ніж через 30 (тридцять) календарних днів з дня введення Об'єкта будівництва в експлуатацію та присвоєння поштової адреси Об'єкту будівництва. В момент підписання Акту прийому-передачі Об'єкта нерухомості Продавець зобов'язаний надати Покупцю документи, необхідні для реєстрації права власності на Об'єкт нерухомості, перелік яких передбачено законодавством України, чинним на момент укладення Акту прийому-передачі Об'єкта нерухомості, за виключенням технічного паспорту на Об'єкт нерухомості та його завірених копій.
Орієнтовний термін вводу Об'єкта нерухомості до експлуатації 10 вересня 2020 року.
У розділі 7 Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2020, а по невиконаним зобов'язанням - до належного та повного їх виконання. Належним виконанням зобов'язання Продавця з передачі Покупцю Об'єкта нерухомості, вказаного в п. 2.1. Договору, Сторони вважають підписання Акту прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості, Акту прийому-передачі Об'єкту нерухомості та видачу Покупцеві Довідки про оплату 100 % майнових прав в строки, визначені положеннями цього Договору. Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю Сторін, зміна та розірвання цього Договору в односторонньому порядку не допускаються.
Згідно п.п. 13.1, 13.2 Договору, жодні відмови, зміни або доповнення до цього Договору або будь-які угоди, пов'язані з цим Договором, не будуть відповідати дійсності до тих пір, поки вони не будуть складені у письмовій формі і належним чином підписані Сторонами, крім випадків передбачених Договором. Будь-які зміни і доповнення до цього Договору, виконані відповідно до вимог п.13.1. цього Договору, складають його невід'ємну частину.
Додатком №1 від 26.03.2020 до Договору встановлені характеристики об'єкту нерухомості, зокрема, місцезнаходження квартири - м. Харків, вул. Полтавський шлях, 144, поверх - 12, під'їзд - 3 (третій), будівельний номер - 130/118, загальна проектна площа - 107,8 м. кв., кількість кімнат - 3, оздоблення.
Додаток №2 від 26.03.2020 до Договору містить графічне зображення об'єкту нерухомості: квартира №130/118.
У порушення абз. 2 п. 6.2 Договору у строк до 10 вересня 2020 року об'єкт нерухомості до експлуатації введений не був.
У зв'язку із затримкою будівництва та строків здачі житлового будинку в експлуатацію взагалі та об'єкту нерухомості зокрема, між ПП “Паралеле.Піпед» і ТОВ “Флас» було укладено Додаткову Угоду №1 від 24.12.2020 до Договору (далі - Додаткова угода №1), згідно якої сторони вирішили: "1. Пункт 5.2. Договору викласти у наступній редакції: “5.2. Покупець зобов'язується сплатити грошові кошти в розмірі, встановленому пунктом 5.1 цього Договору, в національній валюті України шляхом внесення (перерахування) на поточний рахунок Продавця». 2. Частину другу пункту 6.2. Договору викласти у наступній редакції: “Термін вводу об'єкта нерухомості до експлуатації 31 січня 2021 року». 3. Пункт 7.1. Договору викласти у наступній редакції: “ 7.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2021, а по невиконаним зобов'язанням - до належного та повного їх виконання».
Таким чином, сторони Договору встановили термін вводу об'єкта нерухомості до експлуатації, а саме 31 січня 2021 року.
Однак, у порушення абз. 2 п. 6.2 Договору у строк до 31 січня 2021 року об'єкт нерухомості до експлуатації введений також не був.
ПП “Паралеле.Піпед» оплатило майнові права у повному обсязі у сумі 431 200,00 грн. Оплати були здійснені наступним шляхом: платіжним дорученням №1135 від 07.04.2020 на суму 75 000,00 грн., платіжним дорученням №1175 від 27.05.2020 на суму 75 000,00 грн., платіжним дорученням №1189 від 07.08.2020 на суму 75 000,00 грн., платіжним дорученням №1235 від 02.10.2020 на суму 75 000,00 грн., касової операцією по внесенню готівки на рахунок ТОВ “Флас» 24.12.2020 на суму 75 000,00 грн. (квитанція №1-1006К від 24.12.2020), платіжним дорученням №1519 від 07.02.2022 на суму 56 200,00 грн. Всього сплачено 431 200,00 грн.
Висновок позивача щодо порушення строків і відсутності факту введення об'єкту нерухомості до експлуатації базується на даних з Реєстру будівельної діяльності, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, інших загальнодоступних баз даних, які не містять будь-яких вказівок на введення до експлуатації житлових приміщень у житловому будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі по вул. Полтавський шлях, 144 у м. Харкові.
Вимогою №028 від 07.02.2022 ПП “Паралеле.Піпед» вимагало від ТОВ "Флас" протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати повної оплати, тобто до 12.02.2022, видати Покупцеві Довідку про оплату 100% вартості майнових прав, надати інформацію, що має відношення до об'єкта нерухомості, а саме: дату введення об'єкта будівництва в експлуатацію, дату присвоєння поштової адреси об'єкту будівництва, термін вводу об'єкта нерухомості до експлуатації. Вимога №028 вручена відповідачу, але відповіді позивач не отримував, інформація не надана, будь-яких дзвінків, повідомлень з цього приводу від відповідача не надходило.
Претензією №018 від 09.02.2023 ПП “Паралеле.Піпед» вимагало від ТОВ "Флас" надати Довідку про оплату 100% вартості майнових прав та Акт прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості - квартиру за місцезнаходженням м. Харків, вул. Полтавський шлях, 144 з характеристиками згідно Додатку №1 до Договору купівлі-продажу Майнових прав №26/03-20 від 26.03.2020, надати інформацію, що має відношення до об'єкта нерухомості, а саме: дату введення об'єкта будівництва до експлуатації, дату присвоєння поштової адреси об'єкту будівництва, дату введення об'єкта нерухомості до експлуатації. Претензія №018 повернута відправнику за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні.
Претензією №086 від 16.08.2024 ПП “Паралеле.Піпед» вимагало від ТОВ "Флас", зокрема, надати Довідку про оплату 100% вартості майнових прав та Акт прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості - квартиру за місцезнаходженням м. Харків, вул. Полтавський шлях, 144 з характеристиками згідно Додатку №1 до Договору купівлі-продажу Майнових прав №26/03-20 від 26.03.2020, надати інформацію, що має відношення до об'єкта нерухомості, а саме: дату введення об'єкта будівництва до експлуатації, дату присвоєння поштової адреси об'єкту будівництва, дату введення об'єкта нерухомості до експлуатації, а також визнати за Приватним підприємством “Паралеле.Піпед» майнові права на трьохкімнатну квартиру, що на період будівництва має будівельний номер №130/118, загальною площею 107,8 м. кв., що знаходиться на 12 поверсі в 3 під'їзді в житловому будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі по вул. Полтавський шлях, 144 у м. Харкові. 20.08.2024 претензія №086 вручена відповідачу. Однак відповіді на Претензію №086 позивач не отримував, запитувана інформація не надана, будь-яких дзвінків, повідомлень з цього приводу від відповідача не надходило.
Як зазначає позивач, метою укладення Договору було отримання доходу від перепродажу майнових прав на об'єкт нерухомості за більшою ціною. З цією метою ПП “Паралеле.Піпед» в результаті попереднього пошуку покупця, маючи підписаний з ТОВ “Флас» Договір купівлі-продажу майнових прав, одночасно в той же день 26.03.2020 уклало з ПП “Біскай» аналогічний договір купівлі-продажу майнових прав №011 від 26.03.2020 на той же об'єкт нерухомості, що і в Договорі №26/03-20 від 26.03.2020 з ТОВ “Флас», але за більшою ціною, на інших умовах розрахунків і передачі об'єкта нерухомості та з іншими правами сторін. При цьому Додатком №1 від 26.03.2020 до Договору №011 з ПП “Біскай» встановлені ті ж самі характеристики об'єкту нерухомості, зокрема, місцезнаходження квартири - м. Харків, вул. Полтавський шлях, 144, поверх -12, під'їзд - 3 (третій), будівельний номер - 130/118, загальна проектна площа - 107,8 м. кв., кількість кімнат - 3, оздоблення. Додаток №2 від 26.03.2020 до Договору №011 з ПП “Біскай» містить графічне зображення того ж самого об'єкту нерухомості: квартира №130/118. Отже, позивач при укладенні Договору з відповідачем розраховував одержати дохід від перепродажу отриманих від нього майнових прав, який дорівнює різниці між ціною очікуваного продажу та покупки майнових прав - 1 024 100,00 грн.
Проте, об'єкт будівництва до експлуатації не вводиться, що згідно діючими умовами Договору перешкоджає передачі майнових прав Покупцю і можливості останнього їх перепродати з доходом. За такими обставинами умова Договору, яка ставить передачу майнових прав у залежність від введення об'єкту будівництва до експлуатації з відсутністю можливості у Покупця самостійно вплинути на цій процес і яка перешкоджає подальшої передачі майнових прав, перестала влаштовувати Покупця. Покупець вважає, що умова набуття права власності на майнові права та їх передачі після введення об'єкту будівництва в експлуатацію суперечить суті купівлі-продажу майнових прав, оскільки породжує залежність передачі майнових прав не тільки від їх оплати, а й від іншої події у вигляді введення об'єкту будівництва в експлуатацію всупереч загальним положенням господарського і цивільного законодавства щодо купівлі-продажу майнових прав . Тому правильною умовою слід визнати передачу майнових прав незалежно від введення об'єкту будівництва на підставі виключно їх повної оплати.
Крім того, невиконання Продавцем свого обов'язку з передачі об'єкта нерухомості Покупцю у визначений Договором строк через не введення об'єкту будівництва до експлуатації - істотне порушення Договору, внаслідок якого Покупець вчасно не отримав те, на що розраховував при укладенні Договору і досі не має можливості використати результати Договору, а саме: Покупець досі не одержав майнові права на об'єкт нерухомості, не має можливості одержати право власності на об'єкт нерухомості, не одержав очікуваний від перепродажу майнових прав на об'єкт нерухомості дохід, досі не має можливості перепродати або іншим способом розпорядитися майновими правами на об'єкт нерухомості.
У даному випадку порушення Продавцем своїх договірних обов'язків з передачі майнових прав мали наслідком завдання шкоди Покупцю, який значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору. Так, Покупець не отримав майнові права у встановлений Договором строк, а через не введення об'єкту будівництва до експлуатації ще на початку 2021 року позбавився можливості набуття майнових прав на об'єкт нерухомості та не отримав дохід, очікуваний приріст у майні від його продажу, тобто має упущену вигоду (шкоду) у суттєвому розмірі 1 024 100,00 грн.
Вищезазначене свідчить, що різниця між тим, на що мав право розраховувати сторона (Покупець), укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати, є дійсно істотною.
Позивач вважає, що з огляду на це триваюче порушення, Договір потребує зміни умови передачі майнових прав на об'єкт нерухомості не після введення об'єкту будівництва до експлуатації, а після повної їх оплати незалежно від введення останнього до експлуатації.
Позивач направив відповідачу додаткову угоду №2/1 від 16.08.2024 до Договору (далі - Додаткова угода №2/1), якою запропонував внести наступні зміни у Договір: 1. Пункт 2.3. Договору викласти у наступній редакції: “ 2.3. Покупець набуває право власності на Майнові права шляхом отримання Акту прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості». 2. Пункт 6.1. Договору викласти у наступній редакції: “ 6.1. Передача Покупцю права власності на Майнові права на Об'єкт нерухомості здійснюється за двостороннім Актом прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості, який підписується Сторонами після сплати Покупцем 100% вартості Майнових прав, визначеної пунктом 5.1. Договору». 3. Всі інші умови даного Договору купівлі-продажу майнових прав №26/03-20 від 26 березня 2020 року залишаються дійсними у попередній редакції, та Сторони підтверджують за ними свої зобов'язання. 4. Дана Додаткова угода №2/1 від 16 серпня 2024 року набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу майнових прав №26/03-20 від 26 березня 2020 року.
Претензією №086 від 16.08.2024 поряд з іншими вимогами Продавцю запропоновано, зокрема, у відповідності до статті 188 ГК України у двадцятиденний строк розглянути Додаткову угоду №2/1 від 16.08.2024 до Договору купівлі-продажу майнових прав №26/03-20 від 26.03.2020, повернути один підписаний екземпляр на свою юридичну адресу. Додаткова угода №2/1 в двох екземплярах разом з претензією №086 від 16.08.2024 відправлена Продавцю цінним поштовим відправленням з описом вкладень на зазначену в Договорі та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу. Відповіді на пропозицію щодо зміни Договору Покупець не отримував, підписана Продавцем Додаткова угода №2/1 не поверталась, будь-яких дзвінків, повідомлень з цього приводу від Продавця не надходило.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. При цьому, як зазначено позивачем, незважаючи на порушення Продавцем свого договірного зобов'язання по видачі довідки про оплату 100% майнових прав та акту прийому-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості, ПП “Паралеле.Піпед» не вважає за доцільне заявляти позовну вимогу про зобов'язання їх видати з міркувань її неефективності, оскільки ці документи не тягнуть виникнення у позивача права власності на ці майнові права та мають проміжний (допоміжний) характер.
Як зазначено вище, в якості однієї з підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про внесення запропонованих позивачем змін до Договору суд послався на те, що зміни можуть бути внесені лише до чинного договору (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення),в той час як з позовною заявою про внесення змін до договору позивач звернувся у грудні 2024 року, вже після закінчення 31.12.2021 строку дії цього Договору.
Колегія суддів вважає не погоджується з наведеною підставою для відмови в позові, з огляду на її невідповідність нормам матеріального права.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 Циільного Кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Отже , закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо безпідставності висновку суду першої інстанції про заявлення позовної вимоги про внесення змін до Договору , який припинив свою дію, оскільки як зазначено вище, пунктом 7.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє, з урахуванням Додаткової Угоди №1 від 24.12.2020 до Договору, по 31.12.2021, а по невиконаним зобов'язанням - до належного та повного їх виконання, в той час як позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем свого обов'язку з передачі майнових прав на об'єкт нерухомості та введення його в експлуатацію до 31.01.2021 та на дату подання позову і докази такого виконання відсутні, що з урахуванням положень ч. 7 статті 180 Господарського кодексу Українии та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, а також того, що Договір є чинним, оскільки не був визнаний недійсним, розірваним, свідчить про відсутність підстав для висновку про припинення відповідного зобов'язання, й відповідно, закінчення строку дії Договору в частині його виконання. Саме в частині виконання зазначеного зобов'язання позивач і просить внести зміни до п. 2.3. та п.6.1. Договору.
Проте, вказане неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в якості обгрунтування однієї з підстав для відмови в позові, зрештою не призвело до неправильного висновку по суті спору, з огляду на наступне.
Як зазначено вище, в обґрунтування підстав для внесення змін до спірного Договору позивач посилається на те, що пунктами 2.3. та 6.1. договору купівлі-продажу майнових прав № 26/03-20 від 26 березня 2020 року передбачено умови передачі майнових прав на об'єкт нерухомості не тільки після здійснення їх оплати покупцем, але й після введення цього об'єкту в експлуатацію за актом приймання -передачі об'єкту, що суперечить самій суті купівлі-продажу майнових прав, оскільки породжує залежність передачі майнових прав не тільки від їх оплати, а й від іншої події у вигляді введення об'єкту в експлуатацію та через невиконання відповідачем - продавцем свого обов'язку щодо введення об'єкту нерухомості в експлуатацію у встановлений у договорі строк перешкоджає досягненню позивачем - покупцем, мети з якою укладено цей Договір, яка полягала у отриманні прибутку від перепродажу набутих за Договором у власність майнових прав за укладеним у той же день 26.03.2020 договором купівлі продажу майнових прав № 011 з ПП «Біскай» з аналогічними умовами, розмір якого дорівнює різниці між ціною очікуваного продажу та покупки майнових прав: 1455300 - 431200 = 1 024100 грн. Разом з цим позивач зазначає, що викладення вказаних пунктів у запропонованій ним редакції, яка передбачає передачу майнових прав у власність виключно після їх повної оплати, сприятиме досягненню мети договору та поновленню прав покупця в частині отримання майнових прав у власність з метою отримання доходу від їх перепродажу.
Як на правову підставу зміни Договору позивач послався на положення ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною,яким є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, зазначаючи при цьому що у даному випадку порушення продавцем своїх обов'язків щодо введення в експлуатацію об'єкту нерухомості у встановлений строк та передачі майнових прав на нього покуцю мало наслідком завданя покупцеві шкоди, яка значною мірою позбавила його того, на що він розраховував при укладенні Договору-отримання у власність майнових прав у встновлений строк та отримання доходу від їх перепродажу (упущена вигода).
Пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом із тим законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у зазначеній нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах. За імперативними приписами як статті 651 Цивільного кодексу України, так і статті 188 Господарського кодексу України, якою визначено, зокрема порядок розірвання господарських договорів, зміна (розірвання) договору можлива лише за згодою сторін або у виняткових випадках за рішенням суду у зв'язку з істотним порушенням стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 293/1011/16, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 910/21148/17 та від 15.05.2019 № 913/422/18.
Порушення відповідачем свого обов'язку щодо введення в експлуатацію об'єкту нерухомості у встановлений строк та передачі майнових прав на нього покуцю, на яке позивач послався у підставах позову, відповідає критерію істотності у розумінні ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки, відповідно до визначених позивачем підстав позову, порушення продавцем своїх обов'язків мало наслідком завданя покупцеві шкоди, яка значною мірою позбавила його того, на що він розраховував при укладенні Договору-отримання у власність майнових прав у встановлений строк та отримання доходу від їх перепродажу в сумі 1 024100 грн (упущена вигода).
Також позивач обґрунтовано зазначив, що умови пунктів 2.3. та 6.1. договору купівлі-продажу майнових прав від 26 березня 2020 року № 26/03-20 щодо передання майнових прав на об'єкт нерухомості не тільки після здійснення їх оплати покупцем, але й після введення цього об'єкту в експлуатацію за актом приймання -передачі об'єкту, суперечать самій суті купівлі-продажу майнових прав, оскільки у даному випадку майнові права на об'єкт нерухомості є «правом очікування», яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав та є обмеженим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність отримати право власності на нерухоме майно у майбутньому. Тобто майнове право -це обумовлене право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права, у зв'язку з чим, у покупця виникає майнове (зобов'язальне) право вимагати від продавця надання (передачі) йому речі після її створення, а тому майнове право виникає та існує незалежно від створення речі, оскільки майнове право -це право на набуття майна у майбутньому і закон та договір не пов'язують момент виникнення такого права з початком будівництва.
Майновим правом на об'єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право на набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі юридичні передумови, необхідні та достатні для передачі речового права.
Аналогічна правова позиція щодо майнових прав на об'єкти інвестування викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 522/163/16-ц, від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц, від 27.02.2019 у справі № 761/32696/13-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/20612/15-ц,
Разом з цим колегія суддів зазначає наступне.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Так, відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, в якій розкрито зміст принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 237 Господарського процессуального кодексу України встановлено заборону суду при ухваленні рішення виходити за межі позовних вимог.
Як зазначено вище, визначаючи у підставах позову обставини, якими позивач обґрунтовує порушення свого права, останній послався на те, що невиконання відповідачем -продавцем свого обов'язку щодо введення об'єкту нерухомості в експлуатацію у встановлений у договорі строк перешкоджає досягненню позивачем -покупцем, мети з якою укладено цей Договір, яка полягала у отриманні прибутку від перепродажу набутих за Договором у власність майнових прав за укладеним у той же день 26.03.2020 з ПП «Біскай» договором купівлі продажу майнових прав № 011 з аналогічними умовами, розмір якого дорівнює різниці між ціною очікуваного продажу та покупки майнових прав: 1455300 -431200 = 1 024100 грн, у зв'язку з чим просить внести зміни до пунктів 2.3, 6.1 Договору в редакції, яка передбачає передачу майнових прав у власність виключно після їх повної оплати, оскільки це на його думку сприятиме досягненню мети договору та поновленню прав покупця в частині отримання майнових прав у власність з метою отримання доходу від їх перепродажу.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наявність повноти судового захисту залежить від дій суду, який відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України повинен справедливо, неупереджено та своєчасно вирішити спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, ураховуючи частину третю цієї ж статті.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За змістом наведених норм, спосіб захисту цивільного права чи інтересу -це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених(оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.Тобто це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути ефективними, тобто приводити до реального поновлення порушеного права(забезпечення припинення його невизнання чи оспорювання) або припиняти неможливість задоволення інтересу, а у випадку неможливості вказаного -забезпечити отримання відповідного відшкодування.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (оспорювання, невизнання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку із цим , або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкамЗ цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З наявної у матеріалах справи копії договору купівлі-продажу майнових прав від 26.03.2020 № 011, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Біскай» вбачається , що його предметом є саме ті майнові права, передання яких у власність позивача входить до предмету спірного Договору № 26/03-20, який був укладений тією ж самою датою.
Умови щодо продажу таких прав у вказаних договорах є аналогічними, але, як правильно зазначив позивач в позовній заяві, ціна продажу майнових у Договорі № 011 - 1455300 грн (п. 5.1.) є більшою ціни продажу за спірним Договором -431200 (п. 5.1.), різниця становить 1024100 грн, яку позивач і визначив як упущену вигоду (неотриманий дохід) внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язаань з введеня об'єкта нерухомості в експлуатацію.
Разом з цим, відповідно до п. 5.2. договору купівлі-продажу майнових прав від 26.03.2020 № 011, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Біскай», останнє, як покупець, зобов'язане сплатити позивачу, як продавцю, ціну майнових прав на поточний рахунок до 30 вересня 2020 року включно (дата введення об'єкта нерухомості в експлуатацію). У разі недотримання вказаного у пункті 6.2. Договору терміну вводу об'єкта нерухомості до експлуатації, зобов'язання покупця опллатити грошові кошти відкладається на узгоджений сторонами строк.
З наведенного вбачається, що право позивача на отримання грошових коштів від перепродажу майнових прав на спірний об'єкт нерухомості Приватному підприємству «Біскай» за договором купівлі-продажу майнових прав від 26.03.2020 № 011 умовами цього Договору прямо пов'язане з датою введення такого об'єкту до експлуатації, а тому внесення змін до пунктів 2.3, 6.1 Договору купівлі-продажу майнових прав від 26.03.2020 №26/03-20 в редакції, яка передбачає передачу майнових прав Товариством з обмеженою відповідальністю «Флас» у власність позивача виключно після їх повної оплати, безвідносно до прийняття об'єкта в експлуатацію, не сприятиме поновленню прав покупця в частині отримання майнових прав у власність з метою отримання доходу від їх перепродажу, оскільки як після внесення таких змін до Договору, так і визнання за ним майнових прав на такий об'єкт, отримання позивачем відповідної суми доходу все одно буде залежати від дати введення об'єкту в експлуатацію, тобто обрані позивачем способи захисту не призведуть до усунення порушень заявленого ним права внаслідок невиконання відповідачем вказаного обов'язку.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 у справі №922/4606/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12.06.2025.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов