вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" червня 2025 р. Справа№ 925/1371/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.01.2025
у справі № 925/1371/24 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат Тернопільський"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат"
про стягнення коштів,
Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат Тернопільський" (далі - позивач; ТОВ "М'ясокомбінат Тернопільський") заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" (надалі - відповідач; ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат"; апелянт; скаржник) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 405 633,35 грн., з яких: 1 199 847,68 грн. залишку основного боргу за товар, 9 244,73 грн. 3% річних, 25 316,78 грн. інфляційні втрати, 80 120,98 грн. пеня, 59 992,38 грн. штраф та 31 110,80 грн. проценти за користування чужими коштами на підставі договору поставки № 27 від 27.03.2024, укладеного між сторонами у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 27 від 27.03.2024.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.01.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" на користь ТОВ "М'ясокомбінат Тернопільський" - 1 199 847,68 грн. залишку основного боргу за товар, 9 244,73 грн. 3% річних, 25 304,79 грн. інфляційних втрат, 80 120,98 грн. пені, 59 992,38 грн. штрафу, 31 110,80 грн. процентів за користування чужими коштами на підставі договору поставки № 27 від 27.03.2024 та 21 084,48 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. В решті вимог у позові відмовлено.
Як зазначено місцевим господарським судом, оскільки розрахунок за основним боргом між сторонами не проведено, а строк виконання зобов'язання є таким, що настав по кожній видатковій накладній, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 1 199 847,69 грн. залишку основного боргу за прийнятий товар. Також суд першої інстанції вказав, що обґрунтованими є нарахування 9 244,73 грн. 3% річних, 25 304,79 грн. інфляційних втрат, 80 120,98 грн. пені, 59 992,38 грн. штрафу та 31 110,80 грн. процентів за користування чужими коштами.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 06.01.2025 по справі № 925/1371/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "М'ясокомбінат Тернопільський" у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та ґрунтується на припущеннях щодо обставин справи.
Апелянт зазначає, що в договорі № 49 від 01 квітня 2024 року особою, що має право виступити в інтересах ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат» визначено директора товариства Іванченка О.Л., інших підписантів ані договором ані статутними документами ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат» не встановлено. Так, до позовної заяви позивачем не надано документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою, відмінною від директора ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат» Іванченка О.Л. Отже додані до позовної заяви на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою. Тому позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо здійснення постачання товарів.
Також скаржник вказав, що додані позивачем до позову товарно-транспортні накладні не можуть бути належними та допустимим доказами в даній справі, оскільки не містять підпису уповноваженої особи замовника.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025, апеляційна скарга відповідача у справі № 925/1371/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.01.2025 у справі № 925/1371/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.01.2025 у справі № 925/1371/24 призначено на 24.03.2025.
До апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "М'ясокомбінат Тернопільський" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення, - без змін. Згідно аргументів позивача, борг, за стягненням якого він звернувся до господарського суду, утворився внаслідок відсутності повної оплати за товар, поставлений відповідачу згідно з видатковою накладною № 8410 від 08.04.2024 на суму 2 367 912,96 грн. Така видаткова накладна зі сторони апелянта в графі «Отримав» містить підпис, печатку та прізвище «Ярмоленко». Крім того відповідач не спростував факту отримання товару за видатковою накладною № 8410 від 08.04.2024, не надав жодних доказів «втрати» печатки ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат» та не пояснив за яких обставин було проставлено відбиток такої печатки на ВН № 8410 від 08.04.2024. За фактом здійснення поставки такого товару позивачем було складено та надалі подано до реєстрації податкову накладну № 523 від 08.04.2024 (зареєстрована в ЄРПН 29.04.2024), внаслідок чого апелянтом отримано податковий кредит за фактом такої операції.
Окремо позивач наголосив, що посилання відповідача на те, що позивачем, нібито, долучено товарно-транспортні накладні, які завірені третіми особами, не відповідає дійсності. Так, серед додатків позовної заяви товарно-транспортні накладні були відсутні взагалі. Тим не менш, з метою додаткового підтвердження факту передання товару від позивача до відповідача до відповіді на відзив було долучено і копію відповідної ТТН № Р8410 від 08.04.2024, на якій наявна печатка апелянта та підпис, зазначено прізвище «Ярмоленко».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.01.2025 у справі № 925/1371/24 відкладено на 28.04.2025.
У зв'язку з повітряною тривогою, задля збереження життя і здоров'я та убезпечення відвідувачів, суддів та працівників апарату суду, враховуючи розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 № 3, судове засідання, призначене на 28.04.2025, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.01.2025 у справі № 925/1371/24 призначено на 02.06.2025.
Представник позивача в судовому засіданні 02.06.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник апелянта в судове засідання 02.06.2025 не з'явився. Про час та місце розгляду справи апелянт повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою від 29.04.2025 про доставку електронного документа в електронний кабінет останнього.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка апелянта обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності скаржника, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 27.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "М"ясокомбінат Тернопільській" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Черкаській м"ясокомбінат" (Покупець) укладено договір поставки № 27 (скорочено - Договір), у відповідності до якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві товар, визначений у п. 1.2. цього договору, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).
До вказаного правочину сторонами укладено Протокол розбіжностей.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 23 382 088,75 грн., згідно переліку у видаткових накладних та про що зазначено у позові та у акті звірки розрахунків.
Як зазначав позивач, відповідачем по Договору було повернуто товар на загальну суму 8 131 243,86 грн.
Таким чином, загальна вартість товару, який був отриманий відповідачем без зауважень по його якості та кількості, становив 15 250 844,90 грн. (23 382 088,75 - 8 131 243,86).
Позивач вказував, що неоплаченою повністю залишилася лише одна видаткова накладна, зокрема № 8410 від 08.04.2024 на суму 2 367 912,96 грн., в якій є посилання на Договір.
Після підписання сторонами акта звірки, відповідачем було сплачено 14 050 997,21 грн., що підтверджується платіжними інструкціями.
З підстав існування заборгованості за Договором позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.
З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи, колегією суддів зазначається, що згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як вже зазначалось, на виконання умов Договору позивачем поставлявся відповідачу товар на загальну суму 23 382 088,75 грн., в тому числі за видатковою накладною № 8410 від 08.04.2024 на суму 2 367 912,96 грн.
Товар на загальну суму 8 131 243,86 грн. відповідач повернув позивачу.
Між сторонами був підписаний та скріплений печатками акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого зафіксовано залишок боргу на користь позивача в розмірі 15 250 844,89 грн.
Позивач вказував, що неоплаченою повністю залишилася лише одна видаткова накладна, зокрема № 8410 від 08.04.2024.
Згідно наявної у справі ТТН № Р8410 від 08.04.2024, відповідачем, від імені якого діяла фізична особа - «Ярмоленко», як відповідальна особа, отримано товар від позивача на суму 2 367 912,96 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 2.2 Договору розрахунки за цим Договором між Постачальником і Покупцем здійснюються у строк 21 банківський день з моменту отримання Товару Покупцем, підписання видаткових накладних, та виставлення Постачальником рахунку-фактури.
Згідно платіжних інструкцій №№: 871, 892, 916, 687, 718, 1113, 1344, 1401 відповідачем сплачено на користь позивача 14 050 997,21 грн. за товар по Договору.
Колегія суддів звертає увагу, що за ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Так, кожна із зазначених вище платіжних інструкцій містить посилання на укладений між сторонами Договір та здійснення оплати за товар.
За цих обставин, судова колегія вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що в даному випадку часткова сплата коштів за товар відповідачем підтверджує фактичне отримання ним цього товару і відсутність до нього претензій по кількості та якості, а тому прийнятий відповідачем товар підлягає повній оплаті.
В свою чергу, з огляду на наведене колегією суддів критично оцінюються твердження апелянта щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів щодо здійснення постачання товарів за Договором.
Доказів сплати відповідачем коштів за отриманий від позивача товар по Договору у більшому розмірі матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що оскільки розрахунок за основним боргом між сторонами не проведено, а строк виконання зобов'язання є таким, що настав по кожній видатковій накладній, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 1 199 847,69 грн. (15 250 844,89 грн. - 14 050 997,21 грн.) залишку основного боргу за прийнятий товар.
Крім того, позивач у позові просив стягнути з відповідача 9 244,73 грн. 3% річних, 25 316,78 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2024 року по вересень 2024 року, 80 120,98 грн. пені, 59 992,38 грн. штрафу за період з 29.07.2024 по 30.10.2024 та 31 110,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 19.08.2024 по 30.10.2024.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Кодексом.
Відповідно до п. 7.8 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей до Договору постачання № 27 від 27.03.2024), у разі прострочення оплати партії Товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент прострочення, що розраховується від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі, якщо Покупець прострочив оплату Товару понад 7 (сім) календарних днів, то він додатково зобов'язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від суми простроченої заборгованості.
Згідно з п. 7.9 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей до Договору постачання № 27 від 27.03.2024), у разі, якщо прострочення оплати за поставлений товар зі сторони Покупця становить понад 20 (двадцять) календарних днів, Покупець зобов'язується додатково, окрім пені та штрафу, сплатити процент за користування чужими грошовими коштами (відповідно до статті 536 ЦК України) у розмірі облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від загальної суми заборгованості за кожен день такого користування.
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зробила висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань, що передбачено частиною другою статті 231 ГК України. Звернула увагу також на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - non bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
За ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині оплати товару, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права. А саме:
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
1 199 847,6829.07.2024 30.10.20249413,000.07180 120,98
- також 59 992,38 грн. штрафу 5% (1 199 847,68 х 5 / 100) та 31 110,80 грн процентів за користування чужими грошовими коштами (відповідно до статті 536 ЦК України) у розмірі облікової ставки НБУ.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних нарахованих за період з 29.07.2024 по 30.10.2024, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права. Крім того, судова колегія, перевіривши розрахунок вважає його арифметично вірним, що складає:
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 29/07/2024 до 30/10/2024 1 199 847,68 x 3 % x 94 : 366 : 100949 244,73 грн.
В свою чергу, при обчисленні позивачем втрат від інфляції за період з серпня по вересень 2024 року, останнім допущено арифметичну помилку, про що правильно зазначено місцевим господарським судом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду І-ої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню згідно арифметично правильного розрахунку втрат від інфляції, проведеного та визначеного місцевим господарським судом, які за відповідний період становлять:
розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (100,60 : 100) (101,50 : 100) = 1.02109000
Інфляційне збільшення:
1 199 847,68 x 1.02109000 - 1 199 847,68 = 25 304,79 грн.
Враховуючи наведені висновки стосовно правових підстав для стягнення з відповідача сум пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат, процентів за користування чужими коштами за відповідні періоди, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором з оплати товару, судовою колегією відхиляються, як необґрунтовані, заперечення скаржника у цих межах.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та ґрунтується на припущеннях щодо обставин справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.01.2025 у справі № 925/1371/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених відповідачем в апеляційній скарзі доводів в цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.01.2025 у справі № 925/1371/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.01.2025 у справі № 925/1371/24 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат".
4. Справу № 925/1371/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.06.2025.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков