Номер провадження 22-ц/821/1017/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 690/817/24 Категорія: 304090000 Линдюк В. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
10 червня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,
секретар: Любченко Т.М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ватутінського (нині Богачевського) міського суду Черкаської області від 21 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2024 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 28.04.2024 в сумі 111054,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що шляхом обміну електронними повідомленнями, після акцептування відповідачем пропозиції ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», сторонами 28.04.2024 укладено електронний договір про надання кредиту № 291547-КС-005, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 40000 грн, шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , на умовах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит.
Пізніше, шляхом обміну електронними повідомленнями, 08.06.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 291547-КС-005 від 28.04.2024, відповідно до умов якої відповідачу додатково надано кредит у розмірі 13000 грн.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором № 291547-КС-005 від 28.04.2024 належним чином не виконав, лише частково сплатив кошти в розмірі 45346,49 грн, як наслідок, станом на 26.11.2024 виникла заборгованість у сумі 111054,84 грн, з яких: 42604,08 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту, 68450,76 грн - сума прострочених платежів за процентами.
Рішенням Ватутінського (нині Богачевського) міського суду Черкаської області від 21.03.2025 позовні вимоги задоволено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором № 291547-КС-005 та додатковою угодою № 1 до договору належним чином та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем.
Суд першої інстанції вважав доведеним факт укладення Договору від 28.04.2024, на підставі якого відповідачем отримано в якості кредиту грошові кошти в розмірі 40000 грн строком на 24 тижні зі сплатою одноразової комісії за його надання в розмірі 6000 грн та процентів за зниженою процентною ставкою в розмірі 1,15082147 % в день від залишку неповернутого кредиту та додаткової угоди № 1 від 08.06.2024 до Договору, на підставі якої відповідач додатково отримав кредит у розмірі 13000 грн зі сплатою одноразової комісії за його надання в розмірі 1950 грн.
Не погодившись з рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.03.2025, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що суд першої інстанції мав зупинити провадження в справі до закінчення перебування відповідача в складі ЗСУ, що переведені на воєнний стан.
Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що військовослужбовцям, зокрема, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Скаржник зазначає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів факт укладення кредитного договору на умовах, що вказані в наданій копії, не довів перерахування відповідачу тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів, які він просить стягнути, а тому суд першої інстанції задовольнив позовну заяву без достатніх на те правових підстав і рішення підлягає скасуванню.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом, виданого 25.05.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі також ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») зареєстровано як фінансова установа (а.с. 73).
Відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.05.2017 № 1593 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних послуг), а саме на надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту (а.с. 76-77).
Національним банком України 14.03.2024 переоформлено ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних послуг), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги - надання коштів та банківських металів у кредит, що підтверджується відповідним листом Національним банком України та витягом із Державного реєстру фінансових установ (а.с. 78-79).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо порядку укладення кредитних договорів.
28.04.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 291547-КС-005 про надання кредиту, який відповідачем підписано з використанням одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільні номери телефону ОСОБА_1 НОМЕР_2 .
Відповідно до умов вказаного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 40 000 грн, строком на 24 тижнів, а останній зобов'язався сплатити одноразово комісію за надання кредиту в розмірі 6 000 грн, повернути кредит до 13.10.2024 та сплатити проценти за користування кредитом за зниженою та/чи стандартною процентною ставкою, розмір яких становить 1,15082147%/1,5% в день від залишку неповернутого кредиту, відповідно, та вказано орієнтовну загальна вартість наданого кредиту - 118577,67 грн (а.с. 30-39).
Відповідно до змісту умов п.п. 3.2, 3.2.1-3.2.3 Договору № 291547-КС-005 упродовж строку (терміну) кредитування проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою, вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та Додатку № 1 до договору. Проценти за користування кредитом нараховуються за зниженою процентною ставкою в разі дотримання позичальником договірних умов у частині погашення кредиту згідно з погодженого сторонами графіку платежів чи в разі дострокового повернення суми кредиту. У разі неповернення позичальником кредиту згідно погодженого графіку та виникнення прострочки понад семи календарних днів, то з восьмого календарного дня нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою, яка діє до закінчення строку дії Договору.
Згідно з п. 4.2.3 Договору № 291547-КС-005 позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором, до закінчення строку (терміну) дії договору.
За змістом п.п. 7.4, 7.4.2 Договору № 291547-КС-005 позичальник підписанням даного договору, крім іншого, підтверджує, що вказані ним у розділі 8 даного договору номер телефону та банківська платіжна картка належать виключно йому, та він безперешкодно використовує їх.
У договорі вказано, що засобами зв'язку з позичальником є номери телефону: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
Відповідно до змісту анкети клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи http://my.tpozyka.com) фінансовий номер позичальника НОМЕР_2 , номер банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_1 , сума бажаного кредиту 40000,00 грн, дата отримання кредиту 28.04.2024 (а.с. 60).
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доведеним, що вказані договори були підписані позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, які були надіслані позивачем на номери телефонів, зазначеними ОСОБА_1 , на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договорів містяться коди ідентифікатори відповідача, що і є його безпосереднім підписом. А тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неукладеності кредитного договору.
Щодо нарахування кредитних коштів.
Інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» від 02.12.2024 № 141/12 підтверджується факт перерахування ТОВ «БІЗПОЗИКА» 28.04.2024 через платіжний сервіс «Platon» суми 40000,00 грн на карту НОМЕР_6 , емітент платіжної картки PRIVAT BANK, опис: «перерах.коштів ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_5 зг. до кредитного дог. № 291547-КС-005 від 28.04.2024 без ПДВ» (а.с. 61).
Сторонами 08.06.2024 погоджено умови Додаткової угоди № 1 до Договору № 291547-КС-005, яку відповідачем підписано з використанням одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільні номери телефону ОСОБА_1 НОМЕР_7 (а.с. 49-50).
Відповідно до умов вказаної Додаткової угоди № 1 станом на 08.06.2024 сума неповернутого кредиту за Договором № 291547-КС-005 становить 39 323,86 грн та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» додатково надав відповідачу кредит у розмірі 13 000 грн, а відповідач зобов'язався сплатити одноразово комісію за надання додаткової суми кредиту в розмірі 1950 грн, та повернути збільшений кредит у строки та на умовах, визначених Договором № 291547-КС-005.
Інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» від 02.12.2024 № 296/12 підтверджується факт перерахування ТОВ «БІЗПОЗИКА» 08.06.2024 через платіжний сервіс «Platon» суми 13000,00 грн на карту НОМЕР_6 , емітент платіжної картки PRIVAT BANK, опис: «перерах.коштів ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_5 зг. Дод. Угоди від 08.06.2024 до кредитного дог. № 291547-КС-005 від 28.04.2024 без ПДВ» (а.с. 62).
Крім того, факт зарахування на банківську карту відповідача грошових коштів за вказаним вище кредитним договором та додатковою угодою до нього, підтверджується виписками АТ КБ «ПриватБанк», наданими до суду першої інстанції на запит.
Так, відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 26.02.2025 № 20.1.0.0.0/7-250124/89246-БТ-1, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_8 ) (а.с. 177).
Згідно з виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 28.04.2024 до 29.04.2024, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на вказану карту, яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 , 28.04.2024 відбулося зарахування коштів у сумі 40000,00 грн (а.с. 178).
Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 08.06.2024 до 09.06.2024, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на вказану карту, яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 , 08.06.2024 відбулося зарахування коштів у сумі 13000,00 грн (а.с. 179).
Вказані вище докази в сукупності, на думку колегії суддів, поза розумним сумнівом, свідчать про надання позивачем на підставі підписаних сторонами договору № 291547-КС-005 про надання кредиту від 28.04.2024 та Додаткової угоди від 08.06.2024 № 1 до Договору № 291547-КС-005, кредитних коштів на суму 40000,00 грн та 13000,00 грн відповідно, шляхом перерахування зазначених коштів на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 (банк-емітент АТ КБ «ПриватБанк»).
Отже, посилання скаржника на відсутність допустимих доказів перерахування суми позики колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не спростовано факт належності йому мобільних номерів телефонів НОМЕР_2 та НОМЕР_7 , на які позивачем надсилалися коди-ідентифікатори для підписання кредитного договору та додатку до нього, шляхом прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо їх укладення. Відповідачем у справі також не спростовано факт наявності відкритого на його ім'я банківського рахунку IBAN НОМЕР_8 (банківська карта № НОМЕР_1 ), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», на який зараховувались кредитні кошти, як і не спростовано факт нарахування на вказану карту кредитних коштів 28.04.2024 та 08.06.2024.
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 291547-КС-005, ОСОБА_1 28.04.2024 надано кредитні кошти в розмірі 40 000 грн та 08.06.2024 - 13 000 грн. За період з 28.04.2024 до 14.07.2024 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» нараховувались позичальнику відсотки за зниженою процентною ставкою 1,15082147% в день від суми неповернутого кредиту, а за період з 15.07.2024 до 13.10.2024 - за стандартною процентною ставкою 1,5% в день від суми неповернутого кредиту (а.с. 71-73).
ОСОБА_1 на виконання своїх зобов'язань за Договором № 291547-КС-005 та додатковою угодою № 1 до нього сплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 45346,49 грн (12.05.2024 - 8 670 грн, 26.05.2024 - 8 670 грн, 08.06.2024 - 8 670 грн, 11.06.2024 - 8 000 грн, 12.06.2024 - 2 014,52 грн, 23.06.2024 - 9 321,97 грн), з яких 10 395,92 грн зараховано як оплату за кредитом, 27 000,57 грн - як оплату відсотків, 7 950 грн - як оплату комісії.
Факт сплати відповідачем зазначених вище грошових коштів на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підтверджується роздруківками квитанцій платіжного сервісу «Platon» від 12.05.2024 № 41553-80153-35733 на суму 8670,00 грн, від 26.05.2024 № 41675-19755-48084 на суму 8670,00 грн, від 08.06.2024 № 41783-71875-31614 на суму 8670,00 грн, від 11.06.2024 № 41813-91028-04404 на суму 8000,00, від 11.06.2024 № 41813-96765-94824 на суму 2014,52 грн, від 23.06.2024 № 41917-45382-36303 на суму 9321,97 грн (а.с. 152-154).
З розрахунку заборгованості також вбачається, що станом 26.11.2024 залишок заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 291547-КС-005 та додатковою угодою № 1 становив 111 054,84 грн, з яких: 42 604,08 грн - тіло кредиту, 68 450,76 грн - несплачені відсотки.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором та додатковою угодою до нього, колегія суддів зазначає, що вказаними договорами чітко визначені умови кредитування, зокрема розміри наданих кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту, строки кредитування тощо. З зазначеними умовами відповідач ознайомився та погодився, підписавши кредитний договір та додаткову угоду до нього електронним підписом з використанням одноразових ідентифікаторів, так само як і погодився і підписав розрахунки загальної вартості кредиту.
Відповідач належним чином не виконував графік погашення заборгованості, що, відповідно, призвело до збільшення суми нарахованих процентів на залишок заборгованості по кредиту відносно орієнтовної вартості кредиту, що була зазначена у графіках платежів, про що правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Щодо звільнення позивача від сплати відсотків за користування кредитом у зв'язку з перебуванням останнього на військовій службі.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов'язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).
Таким чином, на військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме останні звільнені від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом, а фінансова установа під час дії особливого періоду/воєнного стану не має права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язана їх списати.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 брав участь у розгляді даної справи судом першої інстанції, щляхом подачі відзиву на позовну заяву.
Однак, при подачі відзиву на позовну заяву відповідачем не було зазначено про його перебування на військовій службі та не було додано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. Клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням відповідача на військовій службі матеріали справи також не містить.
Разом з тим, при подачі апеляційної скарги, відповідач надав Черкаському апеляційному суду копію довідки Форми 5 Військової частини НОМЕР_9 від 01.04.2025 № 2433/2, в якій зазначено, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_9 . При цьому, вказана довідка не містить інформації про початок проходження ОСОБА_1 військової служби.
Крім того, клопотання про долучення вказаної довідки до матеріалів справи з наведенням підстав неможливості її подачі до суду першої інстанції в апеляційній скарзі відсутнє.
Відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відтак, колегія суддів висновує про відсутність підстав для врахування вказаної довідки при вирішенні спору по суті, а також вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо обов'язку судів зупинити провадження у справі у зв'язку з перебуванням відповідача на військовій службі.
Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на військовослужбовців, визначених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дійсно поширюються пільги, передбачені вказаною нормою, однак починаючи з моменту набуття особою статусу військовослужбовця. Тобто, якщо особа набула статусу військовослужбовця після закінчення строку дії кредиту, така особа не звільняється від обов'язку сплати штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань, а також процентів за користування кредитом.
Враховуючи викладені вище обставини в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства. Скаржник в апеляційній скарзі не навів жодного доводу для скасування чи зміни судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ватутінського (нині Богачевського) міського суду Черкаської області від 21 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Судді Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
Т.Л. Фетісова