Номер провадження 22-ц/821/1165/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №692/1485/24 Категорія: 304090000 Чепурний О. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
11 червня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіСіренко Ю. В., Гончар Н. І.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 09.04.2025 (повний текст складено 09.04.2025, суддя в суді першої інстанції Чепурний О. П.) у цивільній справі за позовом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у грудні 2024 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість за кредитним договором №3672039 від 03.12.2021 у сумі 20028,75 грн та понесені судові витрати - 9 000 грн на правничу допомогу та 2422,40 грн судового збору, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконала належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість про стягнення якої порушено питання в даній справі. Зауважує, що позивач у справі набув права вимоги до боржників за укладеними договорами факторингу, у тому числі, і щодо відповідача на суму, заявлену до стягнення.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 09.04.2025 позов у справі задоволено. Суд першої інстанції вказав на обґрунтованість тверджень позивача про невиконання позичальником за кредитним договором своїх зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідач подала на вказане рішення суду першої інстанції 14.05.2025 засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування вказано на те, що договір був підписаний не кваліфікованим цифровим підписом, як передбачено ЗУ «Про електронну комерцію». У договорі не зазначено часу накладення підпису. У документах, наданих позивачем, не відображено одноразового ідентифікатора, який надсилався відповідачу. Позивач не довів, що номер телефону НОМЕР_1 , на який направлявся одноразовий ідентифікатор, належить саме відповідачу.
Позивач не довів належними доказами перерахунок кредитних коштів відповідачу, адже надана довідка не є фінансовим документом, який відповідав би вимогам до первинних документів бухгалтерського обігу.
Розмір витрат позивача на правничу допомогу, стягнутий судом, не спів мірний зі складністю даної справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просив апеляційну скаргу відхилити, як безпідставну, при цьому рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим .
Разом з відзивом позивачем було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів, яке колегією суддів залишено без задоволення в порядку вимог ст.ст.84,367 ЦПК України, з тих підстав, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування причин неможливості з незалежних від нього обставин подання клопотання в строки, передбачені цивільно- процесуальним законом України.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 20028,75 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3672039 від 03.12.2021 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в ІТС товариства.
Згідно п.1.1. договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній п.1.2., а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Згідно п.1.2. договору сума кредиту становить 5000,00 грн, кредит надається загальним строком на 30 днів з 03.12.2021. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 02.01.2022. Згідно п.1.5.1. комісія за надання кредиту: 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Згідно п.1.5.2. проценти за користування кредитом: 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки фіксований.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного договору разом з додатками, ознайомилася з усіма його умовами. До договору додано паспорт споживчого кредиту, який визначає основні умови кредитування та анкету-заяву на отримання кредиту №3672039.
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №3672039 від 03.12.2021, ідентифікований ТОВ «Мілоан», акцепт договору позичальником (підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) Z13097 03.12.2021.
Інформаційною довідкою підтверджено успішну транзакцію коштів.
Також 26.07.2024 було укладено договір №26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (позивача) права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3672039, що підтверджується реєстром боржників від 26.07.2024, де під номером 15806 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір №3672039 від 03.12.2021.
Таким чином позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором №3672039.
Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач має непогашену заборгованість за договором №3672039 від 03.12.2021 у сумі 20028,75 грн, з яких:
- 4750,00 грн заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту);
- 14328,75 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;
- 950,00 грн заборгованість за комісіями.
Відповідач належним чином зобов'язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконала у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення боргу.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами договору відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу.
Такі висновки підтверджуються як змістом укладеного відповідачем договору кредитування, розрахунком платежів по кредиту, які позичальник належним чином не здійснила, що й обумовило фактичне виникнення заборгованості, права вимоги щодо стягнення якої перейшли до позивача за чинним договором факторингу.
Отже відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
При цьому мають бути відхилені аргументи скаржника про те, що кредитний договір не був укладений належним чином (не підписаний кваліфікованим цифровим підписом, не вказано дату накладення такого підпису, не відображено одноразового ідентифікатора, який надсилався відповідачу), адже на а.с.29 наявна довідка про ідентифікацію клієнта щодо надсилання відповідачу на її номер мобільного телефону одноразового ідентифікатора, який і був самостійно введений позичальником при оформленні кредитних правовідносин після зазначення своїх персональних даних - реквізити паспорта, зареєстроване місце проживання, ПІБ, РНОКПП, номер телефону.
Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.
Відсутність безпосереднього зазначення у роздрукованому примірнику кредитного договору, який наявний у матеріалах справи, даних одноразового ідентифікатора із датою введення, на що звертає увагу скаржник, не може спростовувати вчинення всіх необхідних для укладення договору дій з боку позичальника та обумовлюється технічними особливостями роздруківки матеріалів кредитної справи щодо особи позичальника.
Аргументи скаржника про те, що позивач не довів, що номер телефону НОМЕР_1 , на який направлявся одноразовий ідентифікатор, належить саме відповідачу, слід відхилити, так як вказаний номер позичальник зазначала для отримання доступу до електронної системи кредитора з метою укладення кредитного договору та за інших обставин не могла б отримати відповідний одноразовий ідентифікатор та кредитні кошти.
Слід оцінити критично і посилання скаржника на те, що позивач не довів належними доказами перерахунок кредитних коштів відповідачу, адже надана довідка не є фінансовим документом, який відповідав би вимогам до первинних документів бухгалтерського обігу.
Так самостійно позивач банківські послуги не надає та використовує для цього обслуговуючу організацію, що має дозвіл на здійснення фінансового обслуговування банківських рахунків.
При цьому в довідці на а.с.29 на звороті зазначено точну суму кредиту, погоджену відповідачем при оформленні договору, а також про її перерахування безпосередньо після укладення договору, що свідчить про те, що відповідні кошти було перераховано саме на виконання наявних по договору зобов'язань.
Одночасно апеляційний суд частково погоджується з аргументами скаржника про те, що підстав для стягнення з відповідача 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу не було, адже зазначена сума є непропорційно великою до складності даної справи.
Так частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи судом першої інстанції, а також ціну позову, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в сумі 5000,00 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.
Процесуальних підстав для закриття провадження у справі, про що просила скаржник, апеляційним судом встановлено не було.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 09.04.2025 у даній справі слід змінити в частині визначення суми витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції, яка має бути відшкодована відповідачем позивачу, вказавши, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Таким чином подана відповідачем апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу, адже по суті вирішення позовних вимог рішення суду першої інстанції змін не зазнало.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 09.04.2025 у даній цивільній справі - змінити в частині визначення суми витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції, яка має бути відшкодована відповідачем позивачу, вказавши, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
У решті рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 09.04.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 11.06.2025.
Суддя-доповідач
Судді