Номер провадження 22-ц/821/1101/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/2154/25 Категорія: на ухвалу Гудзенко В.Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
10 червня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді секретарСіренко Ю.В., Гончар Н.І. Любченко Т.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Прудивус М. А. на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.04.2025 (повний текст складено 15.04.2025, суддя в суді першої інстанції Гудзенко В. Л.) про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, якою просив стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики, що посвідчений розпискою від 03.03.2018, в сумі 50 000 доларів США, що складає 2 075 000 грн.
До позовної заяви додано заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, де вказав, що відповідно до договору позики, що посвідчений розпискою від 03.03.2018, відповідач ОСОБА_2 отримав в борг грошові кошти в сумі 50 000 дол. США, які до теперішнього часу не повернув. У відповідності з даними Державного реєстру прав відповідач ОСОБА_2 має у власності приватне майно - житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на яке може бути звернуто стягнення в даній справі. Разом з тим, через значний строк неповернення боргу відповідачем, а також наявною інформацією, що відповідач має намір виїздити на постійне місце проживання за кордон, що може бути пов'язане з відчуженням ним всього свого майна в Україні, позивач вважає, що необхідно застосувати заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на зазначене нерухоме майно відповідача - житловий будинок в АДРЕСА_1 до закінчення судового розгляду справи.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.04.2025 зазначену заяву про вжиття заходів забезпечення позову відхилено з підстав того, що позивачем не надано суду грошової оцінки нерухомого майна відповідача, для визначення співмірності із заявленими позовними вимогами. Позивач не довів, що відповідач ОСОБА_2 має намір відчужити свою нерухоме майно, отже вживати заходи забезпечення позову підстав не має.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача адвокат Прудивус М. А. подав 06.05.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування вказано на те, що, враховуючи предмет спору у справі - вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 50 000 доларів США заборгованості за договором позики, є очевидною необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача з метою забезпечення можливості реального виконання рішення по суті спору. У даному випадку суд першої інстанції надав необґрунтовану перевагу інтересам відповідача, а не підставним вимогам сторони позивача, спрямованим на досягнення по результатам розгляду справи можливості реального виконання судового рішення.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, п.п.1, 2 - шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії.
Згідно ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Таким чином при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За обставин цієї справи вбачається, що позивач має вимоги про стягнення з відповідача на свою користь боргу за договором позики, що посвідчений розпискою від 03.03.2018, в сумі 50 000 доларів США, що складає 2 075 000 грн.
Відповідачу згідно даних Державного реєстру прав належить нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що також підтверджується даними договору дарування від 06.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н.Г. 06.08.2018, копія якого наявна у матеріалах справи.
Таким чином невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення по суті спору, оскільки у випадку відчуження відповідачем ОСОБА_2 об'єктів нерухомого майна ускладниться або унеможливиться ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача у спосіб задоволення вимог про стягнення коштів, зокрема, шляхом можливого звернення стягнення на нерухоме майно відповідача.
При цьому не можна погодитися з аргументами суду першої інстанції про те, що позивачем не надано грошової оцінки нерухомого майна відповідача, адже безсумнівно, враховуючи ціну позову (50 000 доларів США, що складає 2 075 000 грн), вартість нерухомого майна відповідача буде співмірною із заявленою до стягнення у справі сумою.
Також посилання суду про те, що позивачем не надано доказів фактичного вчинення відповідачем дій по відчуженню свого нерухомого майна не може бути єдиною підставою для відхилення вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову, адже, зважаючи на характер вимог позивача щодо стягнення коштів, можливе відчуження відповідачем свого майна унеможливить виконання рішення у разі можливого задоволення вимог позивача за рахунок майна відповідача, яке на час вирішення спору матиме нового власника, який не був учасником розгляду даної справи.
Відтак апеляційний суд приходить до висновків про необхідність забезпечення позову у даному випадку.
Також апеляційний суд вважає, що сторонами не доведено той факт, що співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову буде переважати над тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів у аспекті наявності перешкод для фактичного виконання рішення суду по суті спору.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Апеляційний суд також враховує, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно буде не повністю відповідати обставинам цієї справи, адже арешт обмежить у тому числі і право на користування таким майном (державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову, відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», здійснить опис арештованого майна та вчинить дії по забороні будь-яким особам використовувати таке майно), що може привести до необґрунтованого обмеження власника майна та інших осіб, зокрема, і у праві на користування житлом.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що належним видом забезпечення позову буде саме застосування заборони відчуження відповідного нерухомого майна відповідача.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.04.2025 про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у даній справі слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, та ухвалити постанову про часткове задоволення вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Позивачу слід роз'яснити, що в силу приписів ч.13 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються у разі повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
У даному випадку на час ухвалення апеляційним судом постанови про вжиття заходів забезпечення позову питання про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 у справі вирішено не було, тобто суд розглянув дану заяву як таку, що подана до звернення до суду з позовом.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 258, 367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.04.2025 про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у даній справі - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі- задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 11.06.2025.
Суддя-доповідач
Судді