26.05.2025 Справа № 756/14992/18
Унікальний № 756/14992/18
Провадження № 1-кп/756/179/25
«26» травня 2025 року Оболонський районним суд м. Києва
у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
прокурорів: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
захисників: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
обвинувачених: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м.Києва кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 24.10.2019 вироком Подільського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців, звільненого по відбуттю строку,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України,
та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Сімферополь АР Крим, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:
- 20.12.2022 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України,
08.10.2018 приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_17 , знаходився за адресою: м. Київ, вул. Івашкевича, 5. В цей момент у ОСОБА_17 виник умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу для власного вживання без мети збуту. Реалізуючи свій умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу для власного вживання без мети збуту, ОСОБА_17 переслав невстановленій особі (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) грошові кошти в сумі 100 грн., та отримав від неї смс повідомлення про місцезнаходження медичного шприца в середині якого знаходився наркотичний засіб - опій ацетильований. Вищевказаного дня та часу ОСОБА_17 підійшов на місце, що було вказано в смс повідомленні, а саме за кут багатоквартирного будинку, що за адресою: м. Київ, вул. Івашкевича, 5, та побачив на землі медичний шприц в якому знаходилась речовина бурого кольору об'ємом 2 мл., який підняв та поклав до правого рукава кофти, в яку був одягнений в той час та в тому ж місці, тим самим незаконно придбав та почав зберігати наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований. Після цього ОСОБА_17 , незаконно зберігаючи при собі наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований, направився до місця свого проживання, тобто за адресою: АДРЕСА_4 . Проходячи повз під'їзду №5 житлового будинку № 5, що по вулиці Ярослава Івашкевича в м. Києві, ОСОБА_17 був зупинений працівниками Оболонського УП ГУ НП у місті Києва. На запитання останніх щодо наявності у нього заборонених предметів чи речовин, ОСОБА_17 повідомив, що в правому рукаві кофти, в яку він одягнений, знаходиться медичний шприц із наркотичним засобом, обіг якого заборонено - опій ацетильований в середині, який він незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту. В подальшому ОСОБА_17 в присутності двох понятих самостійно дістав із правого рукава кофти в яку він був одягнений та добровільно надав медичний шприц із речовиною бурого кольору, тобто наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - опієм ацетильованим, який він незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
В ході досудового розслідування встановлено, що надана на дослідження речовина бурого кольору, що знаходилась в медичному шприці, містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований, який згідно Постанови Кабінету Міністрів № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 р., «Список №1 особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», опій ацетильований є особливо небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено. Маса опію ацетильованого в наданій речовині становить 0,2006 г.
Крім того, 14.02.2019, близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_17 перебував за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 45, де у останнього виник умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, з корисливих мотивів. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_17 помітив автомобіль марки «NISSAN», модель «JUKE» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . Після чого, ОСОБА_17 , переконався, що за його злочинними діями з сторонніх осіб ніхто не спостерігає, шляхом розбиття скла вікна правої пасажирської двері, таємно викрав відеорестратор марки «CONVOY, DVR-05HD» в корпусі чорного кольору, вартістю 700 грн. 00 коп., який належить потерпілій ОСОБА_19 та з викраденим майном з місця скоєння злочину зник.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_17 спричинив ОСОБА_19 майнову шкоду на суму 700 грн. 00 коп.
Крім того, 14.02.2019, близько о 01 год. 30 хв., ОСОБА_17 перебував за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 15, де у останнього виник умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, з корисливих мотивів. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_17 помітив автомобіль марки «HYUNDAI», модель «TUCSON» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 . Після чого, ОСОБА_17 переконався, що за його злочинними діями з сторонніх осіб ніхто не спостерігає, шляхом розбиття скла вікна багажного відділення автомобіля , таємно викрав з автомобіля ящик зеленого кольору з інструментами, вартістю 700 грн. 00 коп., який належить ОСОБА_20 та з викраденим майном з місця скоєння злочину зник.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_17 спричинив ОСОБА_20 майнову шкоду на суму 700 грн. 00 коп.
Крім того, 14.02.2019 у ОСОБА_17 разом з ОСОБА_18 винник спільний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, яке знаходиться в автомобілі марки «MERSEDES BENZ 310», д.н.з. НОМЕР_3 , білого кольору, та належить ОСОБА_21 . Того ж дня, близько 04 години, ОСОБА_17 разом з ОСОБА_18 , направились за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 73, де біля будинку помітили автомобіль марки «MERSEDES BENZ 310», д.н.з. НОМЕР_3 , білого кольору. Перебуваючи за вказаною адресою, реалізуючи свій спільний умисел, ОСОБА_17 разом з ОСОБА_18 , переконавшись, що за їх злочинними діями з сторонніх осіб ніхто не спостерігає, з метою власного збагачення, видавив скло з лівої частини автомобіля. Далі, реалізуючи свій спільний умисел ОСОБА_17 разом з ОСОБА_18 дістали із салону вище вказаного автомобіля шліф машинку кутову «PROCRAFT», вартістю 1000 грн., електропилку дискову «INTERTOOL», вартістю 1500 грн., електропилку дискову «STARK», вартістю 1500 грн., сумку чорну з-під ноутбуку, в якій знаходились папірці та копія доручення на керування транспортним засобом. Продовжуючи реалізовувати свій спільний умисел ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , тримаючи викрадене майно, почали відходити від вказаного автомобіля. Однак свій умисел до кінця не довели з причин, які не залежали від їх волі, так як одразу були викриті та затримані працівниками поліції.
В наслідок вчинення кримінального правопорушення у разі доведення його до кінця ОСОБА_17 та ОСОБА_18 могли завдати ОСОБА_21 майнової шкоди на загальну суму 4000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_17 в судовому засіданні вину у скоєнні інкримінованого діяння визнав повністю та підтвердив обставини, вчиненого ним кримінального правопорушення, детально вказавши на обставини та механізм вчиненого, що викладені у вироці вище. Фактичних обставин справи та вартості майна не оспорював, у скоєному щиро кається.
Обвинувачена ОСОБА_18 в судовому засіданні вину у скоєнні інкримінованого діяння визнала повністю та підтвердила обставини, вчиненого нею кримінального правопорушення, детально вказавши на обставини та механізм вчиненого, що викладені у вироці вище. Фактичних обставин справи та вартості майна не оспорювала, у скоєному щиро кається
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає; останнім роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України повністю доведена.
ОСОБА_17 своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.
Крім того, ОСОБА_17 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, поєднаними з проникненням у сховище, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Крім того, ОСОБА_17 своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з проникненням у сховище, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_17 за ч.1 ст.309 КК України, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальний правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачено основне покарання у виді обмеження волі на строк не більше п'яти років.
Згідно ст. 49 КК України (зі змінами внесеними Законом № 2617-VIIІ від 22.11.2018 та Законом № 720-ІХ від 17.06.2020), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Враховуючи те, що з дня вчинення ОСОБА_17 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, минуло більше трьох років, при цьому перебіг давності не зупинявся і не переривався, ОСОБА_17 підлягає звільненню від покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
Водночас, відповідно до приписів ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, як вбачається з положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, ст. 74 КПК України, який викладено у постанові від 18.06.2020 у справі № 756/6876/19 (провадження № 51-5464км19) системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч. ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), «звільнення від відбування покарання» ( ст. ст. 75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому. Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.
На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку, що ухвалюючи вирок у даному кримінальному провадженні, визнає обвинуваченого ОСОБА_17 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та керуючись ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.
Вирішуючи питання щодо покарання ОСОБА_17 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України по епізодам, які мали місце: 14.02.2019, близько 00 год. 30 хв., за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 45, та 14.02.2019 близько о 01 год. 30 хв., за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 15, суд приходить до наступного.
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як передбачено положеннями ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до положень ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Законом № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів щодо посилення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» викладено у новій редакції ст.51 КУпАП України та змінено розмір дрібного викрадення чужого майна з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд враховує, що самим КК України не визначено розмір кримінально караного викрадення чужого майна, а тому зміна КУпАП Законом №3886-ІХ від 18липня 2024 року є зміною кримінального законодавства, яка пом'якшує або скасовує кримінальну відповідальність особи, і Закон № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року має зворотню дію в часі і поширюється на діяння обвинуваченого ОСОБА_17 вчинені ним у 2019 році.
З урахуванням положень п.5 р. XX Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вказаний в диспозиції норм для настання адміністративної і кримінальної відповідальності, встановлюється в розмірі податкової соціальної пільги, яка становить 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року.
Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 становив 1921 грн.
З урахуванням наведеного, податкова соціальна пільга та неоподатковуваний мінімум доходів громадян становили 960 грн. 50 коп.
Таким чином, кримінальна відповідальність за крадіжку, вчинену у 2019 році, з врахуванням змін, внесених Законом № 3886-ІХ, настає за вчинення крадіжки на суму 1921 грн. та більше.
Вимогами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Разом з тим, в діях ОСОБА_17 вбачається наявність такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у сховище.
Згідно із абзацами 1, 2 пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року №10 сформульовано таке правило кваліфікації: крадіжка, грабіж або розбій, поєднані з незаконним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища кваліфікуються відповідно за ч. 3 ст.185, ч. 3 ст.186, ч. 3 ст.187 КК України. Додатково за ст.162 КК України такі дії кваліфікувати не потрібно. Якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за ст. 162 КК України.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що дії ОСОБА_17 , які мали місце: 14.02.2019, близько 00 год. 30 хв., за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 45, та 14.02.2019, близько о 01 год. 30 хв., за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 15, підлягають кваліфікації за ч. 1 ст.162 КК України.
Частиною 3 ст.337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 1 ст.12 КК України).
З огляду на зміст ч. 1 ст.162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч. 3 ст.185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище засудженого.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_17 за ч. 1 ст. 162 КК України суд виходить із фактичних обставин, встановлених в судовому засіданні.
Об'єктивна сторона ст.162КК України полягає, серед іншого, у незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_17 усвідомлював, що автомобілі, до салону яких він протиправно проник, перебувають у володінні інших осіб.
На підставі наведеного, враховуючи положення ч. 3 ст.337КПК України, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_17 із ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Така позиція суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачено основне покарання у виді обмеження волі на строк не більше трьох років.
Згідно ст. 49 КК України (зі змінами внесеними Законом № 2617-VIIІ від 22.11.2018 та Законом № 720-ІХ від 17.06.2020), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Враховуючи те, що з дня вчинення ОСОБА_17 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, минуло більше трьох років, при цьому перебіг давності не зупинявся і не переривався, тому він підлягає звільненню від покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
Водночас, відповідно до приписів ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, як вбачається з положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, ст. 74 КПК України, який викладено у постанові від 18.06.2020 у справі № 756/6876/19 (провадження № 51-5464км19) системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч. ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), «звільнення від відбування покарання» ( ст. ст. 75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому. Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.
На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку, що ухвалюючи вирок у даному кримінальному провадженні, визнає обвинуваченого ОСОБА_17 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та керуючись ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_17 покарання за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, суд приходить до наступного.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_17 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає, що обвинувачений щиро покаявся у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_17 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Крім того, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_17 , міри покарання, суд, відповідно до ст. 50 КК України, бере до уваги те, щопокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів та те, що покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_17 міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, те, що обвинувачений раніше судимий, у лікаря нарколога та лікаря психіатра на обліку не перебуває, характеризується задовільно, а тому виходячи з принципів розумності, гуманізму, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, але не в максимальних межах встановлених санкцією ч.3 ст.185 КК України.
Крім того, суд вважає, що вина ОСОБА_18 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України повністю доведена.
ОСОБА_18 своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у сховище, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_18 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає, що обвинувачений щиро покаявся у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_18 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Крім того, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_18 міри покарання, суд, відповідно до ст. 50 КК України, бере до уваги те, щопокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів та те, що покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_18 міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, те, що обвинувачений раніше судимий, у лікаря нарколога та лікаря психіатра на обліку не перебуває, характеризується задовільно, а тому виходячи з принципів розумності, гуманізму, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, але не в максимальних межах встановлених санкцією ч.3 ст.185 КК України..
Цивільний позов не заявлено.
Речовими доказами слід розпорядитись відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_17 визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.162 КК України.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_17 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_17 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_17 в строк відбування призначеного покарання, строк попереднього ув'язнення в період з 14.02.2019 по 04.10.2024, виходячи з одного дня попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Призначене ОСОБА_17 , за цим вироком покарання, вважати відбутим повністю.
Запобіжний захід ОСОБА_17 , до набрання вироком законної сили, не обирати.
ОСОБА_18 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим, призначеним вироком Оболонського районного суду м.Києва від 20.12.2022, остаточно призначити ОСОБА_18 покарання у виді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_18 , рахувати з моменту затримання, а саме з 12.08.2022 року.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_18 в строк відбування призначеного покарання, строк попереднього ув'язнення в період з 14.02.2019 по 16.02.2019, виходячи з одного дня попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_18 , до набрання вироком законної сили, не обирати.
Речові докази: набір інструментів в ящику зеленого кольору, одне свердло, жіночі окуляри в футлярі чорного кольору, квитанції з ломбарду, рюкзак з особистими речами ОСОБА_17 - повернути за належністю власнику.
Відеореєстратор марки «CONVOY, DVR-05HD», ніж канцелярський в паперовому конверті, рулетка, цеп на бензопилу, ножиці по металу, складний ніж, викрутки, ножиці, стиплер, молоток, диски до шліф машин, сокира з дерев?яною ручкою, сікатор, молоток, біле відро з інструментами, сумка чорного кольору папірцями та документами, шліф машинка кутова «PROCRAF1», електро пилка дискова - залишити за належністю потерпілому ОСОБА_21 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим - з моменту отримання його копії.
Суддя ОСОБА_1