Справа № 214/4833/25
2/214/3485/25
02 червня 2025 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Малаховська І.Б., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигідна покупка» про виплату грошової компенсації,-
Встановив:
До Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигідна покупка» в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо невиплати їй всіх належних сум при звільненні; стягнути недоплачену грошову компенсацію за надурочні години роботи розраховані нею при подані відповідного позову та стягнути заробіток за весь час затримки грошової компенсації за кожен день у сумі 1713,96 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за позовною заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.
Однак, ознайомившись із змістом та формою позовної заяви, судом встановлено, що вона подана без додержання вимог, викладених в ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Так, згідно з ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З позовної заяви вбачається, що позивачкою заявлено вимогу про стягнення компенсації недоплачену грошову компенсацію за надурочні години роботи розраховані нею при подані відповідного позову та середній заробіток за весь час затримки грошової компенсації за кожен день у сумі 1 713,96 грн.
Також в позовній заяві позивачка посилалась на звільнення її від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Так, згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці» стягнення компенсації за недоплачену грошову компенсацію за надурочні години роботи за своєю правовою природою є додатковою заробітною платою та входить до структури заробітної плати.
Отже, відносно цієї позовної вимоги позивач звільнена від сплати судового збору.
Однак, відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачується.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.
З огляду на це, ціну позову, ставок судового збору, встановлених ст.4 Закону України «Про судовий збір, а також враховуючи подання позову в електронній формі з вимогами майнового характеру, позивачка мала сплатити судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, в сумі 968 грн. 96 коп.
Оскільки після відкриття провадження по справі встановлено, що позивачкою не було сплачено судовий збір в зазначеному вище розмірі за заявлену вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та не надано відповідного платіжного документу, що свідчить про невідповідність позову вимогам ч.4 ст.177 ЦПК України, позовна заява на підставі ч.11 ст.187 ЦПК України підлягає залишенню без руху, з наданням позивачці строку протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, шляхом надання платіжного документу про сплату судового збору в сумі 968 грн. 96 коп.
Керуючись ст.ст.187,258-261 ЦПК України, суд
Ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигідна покупка» про виплату грошової компенсації залишити без руху, з наданням позивачу строку протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
В разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя І.Б. Малаховська