Справа № 646 / 14059 / 24 Суддя суду 1 інстанції: Глоба М.М.
Провадження № 33/818/ 978 /25 Суддя суду апеляційної інстанції: Курило О.М.
11 червня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Болотові О.О., без участі особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , без участі його захисника, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові, справу за апеляційною скаргою захисника на постанову Основ'янського районного суду м.Харкова від «05» 05 2025 року,
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в ТОВ Сотіс-ЛТД водієм, учасника бойових дій, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,, визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.12.2024 року о 11 год. 35 хв., ОСОБА_1 керував в районі домоволодіння № 244 по пр. Аерокосмічний в м. Харкові, транспортним засобом - автомобілем марки «Volvo FH12», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом марки «Bodex Kis 3 WS», реєстраційний номер НОМЕР_3 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння відносно ОСОБА_1 був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 7510 ARLV - 0290, за результатом якого у нього було встановлено вміст алкоголю у видихаємому повітрі 2,50 %, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України.
Дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання суду першої інстанції не з'явились, повідомлялись про час та місце його проведення завчасно та належним чином. Захисник Санжаревський І.А. надав суду клопотання щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами, посилаючись на те, що ОСОБА_1 вину визнає в повному обсязі та щиро кається у вчиненні адміністративного правопорушення, крім того працює водієм та здійснює перевезення гуманітарних вантажів, матеріалів для фортифікаційних споруд, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався. Просить при накладенні адміністративного стягнення врахувати ст. 69 КК України, а саме призначити йому більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.
Дослідивши наявні докази по справі суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним в порушенні ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник подав апеляційну скаргу разом із запереченнями, яка містить прохання про зміну постанови Червонозаводського районного суду м.Харкова від «05» 05 2025 року в частині призначення покарання.
Додатково апелянт зазначає, що водій ОСОБА_1 визнає вину в повному обсязі та щиро кається, просить не позбавляти його права керування транспортними засобами, так як перевозить гуманітарні грузи та будівельні матеріали для будівництва фортифікаційних споруд.
Враховуючи вищевикладене, апелянт просить змінити постанову суду першої інстанції та не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судове засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повісткою від 04 06 2025 року.
10 06 2025 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшло клопотання від адвоката Санжаревського І.А. про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному, а адвоката - у відрядженні.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи, зважаючи на наступне.
10 06 2025 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшло клопотання від адвоката Санжаревського І.А. про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному, а адвоката - у відрядженні. Жодних підтверджуючих фактів про перебування ОСОБА_1 на лікарняному, а адвоката - у відрядженні, Харківському апеляційному суду не було надано.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.
Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд завчасно повідомляв сторону захисту про дату, час і місце судового засідання. При розгляді справ даної категорії явка учасників при апеляційному перегляді не є обов'язковою.
У відповідності до ч.6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справи. Враховуючи, що дана справа надто тривалий час перебуває у провадженні Харківського апеляційного суду, чергові заяви про відкладення розгляду справи свідчать про намір уникнення правопорушника від відповідальності.
Виходячи з цього судом апеляційної інстанції прийнято рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника чи його захисника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп'яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Судовим розглядом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 106523 від 06.12.2024 року, згідно якого 06.12.2024 року о 11 год. 35 хв., ОСОБА_1 керував в районі домоволодіння № 244 по пр. Аерокосмічний в м. Харкові, транспортним засобом - автомобілем марки «Volvo FH12», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом марки «Bodex Kis 3 WS», реєстраційний номер НОМЕР_3 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння відносно ОСОБА_1 був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 7510 ARLV - 0290, за результатом якого у нього було встановлено вміст алкоголю у видихаємому повітрі 2,50 %, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України (а.с. 1).
Із поданої апеляційної скарги та із матеріалів справи вбачається, що сторона захисту визнає вину в діях водія ОСОБА_1 , судом першої інстанції було винесено законне, обґрунтоване та справедливе рішення, тому доведення вини водія ОСОБА_1 не є предметом розгляду судом апеляційної інстанції.
Відповідно до поданої апеляційної скарги та пояснень захисника, сторона захисту не ставить питання про відсутність вини в діях водія ОСОБА_1 , а лише просить залишити покарання у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами водія ОСОБА_1 .
Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом'якшуючи обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника, апеляційним судом не враховуються.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив щодо застосування адміністративного стягнення.
Отже, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено основне і додаткове стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Позбавлення права керування транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого адміністративного стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети адміністративного стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє клопотання керівника благодійної організації чи клопотання командира військової частини щодо того, щоб не позбавляти водія ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, адже його діяльність дійсно пов'язана із перевезенням будівельних матеріалів для будівництва фортифікаційних споруд, а саме позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами може зашкодити національній безпеці.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що водій ОСОБА_1 діяв у межах крайньої необхідності, тому суд апеляційної інстанції вважає доводи сторони захисту безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Основ'янського районного суду м.Харкова від «05» 05 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М.Курило