Номер провадження: 22-ц/813/4851/25
Справа № 514/257/25
Головуючий у першій інстанції Тончева Н. М.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
22.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
заявник - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталія Євгеніївна,
боржник - ОСОБА_1 ,
стягувач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 06 березня 2025 року у складі судді Тончевої Н.М.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст вимог подання
В лютому 2025 року Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. звернулась до суду з поданням про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 . Розшук боржника просила доручити ВП №2 Болградського районного ВП ГУ НП в Одеській області.
Подання обґрунтоване тим, що 28 вересня 2023 року Тарутинським районним судом Одеської області ухвалено додаткове рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, яким зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
26 червня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільного майна подружжя, яким зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Kia Sportage» 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 328203 гривні 19 копійок.
Крім того, 11 липня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області ухвалено додаткове рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільного майна подружжя, яким зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 22175 (двадцять дві тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 08 (вісім) копійок, в тому числі: судовий збір - 4175 (чотири тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 08 (вісім) копійок; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 3000 (три тисячі) гривень; витрати на правничу допомогу - 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
13 серпня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат в розмірі 22175 (двадцять дві тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 08 (вісім) копійок, в тому числі: судовий збір - 4175 (чотири тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 08 (вісім) копійок; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 3000 (три тисячі) гривень; витрати на правничу допомогу - 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
03 жовтня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
03 жовтня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Kia Sportage» 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 328203 гривні 19 копійок.
За заявою ОСОБА_2 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є. були відкриті виконавчі провадження, а саме :
ВП №76313435 з виконання виконавчого листа про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Kia Sportage» 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 328203 гривні 19 копійок;
ВП №76313151 з виконання виконавчого листа про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат в розмірі 22175 (двадцять дві тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 08 (вісім) копійок, в тому числі: судовий збір - 4175 (чотири тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 08 (вісім) копійок; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 3000 (три тисячі) гривень; витрати на правничу допомогу - 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень;
ВП №76312898 з виконання виконавчого листа про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є. від 16 жовтня 2024 року об'єднано виконавчі провадження №76313435, №76313151, №76312898 в зведене виконавче провадження №76313588.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є. від 16 жовтня 2024 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 та арешт майна боржника ОСОБА_1
16 жовтня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є. надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження та виклик до виконавця на адресу боржника ОСОБА_1 , які останній отримав особисто, однак на виклик не з'явився.
На запит приватного виконавця щодо перетину боржником державного кордону України Державною прикордонною службою України надано відповідь про те, що боржник ОСОБА_1 в період з 16 жовтня 2024 року по 30 січня 2025 року не перетинав державний кордон.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику на праві власності не належать об'єкти нерухомого майна.
За інформацією ПФУ та ДФС боржник доходи не отримує. В МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Таким чином, виконавчі документи не виконано, а місце перебування боржника невідоме, тому приватний виконавець звернувся з зазначеним поданням до суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків
Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 06.03.2025 задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 . Оголошено розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкаючого в будинку АДРЕСА_1 . Вирішено при встановлені місця проживання або місця знаходження боржника ОСОБА_1 повідомити приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталію Євгенівну. Виконання ухвали доручено відділенню поліції №2 Болградського районного ВП ГУНП в Одеській області.
Ухвала суду мотивована тим, що в самостійному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконані. Боржнику були неодноразово надіслані виклики про явку на прийом до державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому листі. Станом на теперішній час боржником не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документа, встановити місце фактичного мешкання боржника неможливо.
Суд вважав за необхідне подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 задовольнити та оголосити розшук боржника ОСОБА_1 , оскільки виконавчий документ на теперішній час не виконано, а місце перебування, роботи боржника дійсно не відоме.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, адвокат Михайлов Олег Афанасійович, діючий від імені ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 06.03.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання приватного виконавця.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- судом першої інстанції не було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання;
- не відповідають дійсності твердження про те, що ОСОБА_1 не перетинав державний кордон України. ОСОБА_1 востаннє перетинав державний кордон України 02 грудня 2022 року у напрямку «виїзд», з того часу на територію України не в'їжджав, про що також відомо і стягувачці та її представниці адвокату Івановій Г.С.. Враховуючи, що боржник з 02 грудня 2022 року перебуває за межами території України, жодних постанов про відкриття виконавчого провадження та викликів приватного виконавця з вимогою з'явитись до виконавця, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату ним отримано не було.
- ухвала про оголошення розшуку боржника винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки не доведено факти повідомлення боржника про необхідність прибуття до приватного виконавця, ухилення його від виконання судового рішення, не надано суду достатніх і достовірних доказів про відсутність відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи.
Позиція приватного виконавця в апеляційному суді
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. у відзиві на апеляційну скаргу просила залишити її без задоволення.
Приватний виконавець вказує, що з дати відкриття виконавчого провадження жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання боржник не вчинив, на виклик не з'явився, причини неявки не повідомив, декларацію про майновий стан не надав, про фактичне місце проживання не повідомив. Приватним виконавцем вчинено ряд дій, направлених на встановлення місцезнаходження боржника, які не дали результату, тому розшук боржника повинен проводитись органами поліції. Приватним виконавцем у виконавчому провадженні вжито всіх можливих заходів з примусового виконання: кошти на рахунках боржника відсутні, рухоме, нерухоме майно відсутнє, доходи відсутні або приховуються.
22.04.2025 від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі
28 вересня 2023 року Тарутинським районним судом Одеської області ухвалено додаткове рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, яким зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
26 червня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільного майна подружжя, яким зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Kia Sportage» 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 328203 гривні 19 копійок.
Крім того, 11 липня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області ухвалено додаткове рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільного майна подружжя, яким зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 22175 (двадцять дві тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 08 (вісім) копійок, в тому числі: судовий збір - 4175 (чотири тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 08 (вісім) копійок; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 3000 (три тисячі) гривень; витрати на правничу допомогу - 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
13 серпня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат в розмірі 22175 (двадцять дві тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 08 (вісім) копійок, в тому числі: судовий збір - 4175 (чотири тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 08 (вісім) копійок; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 3000 (три тисячі) гривень; витрати на правничу допомогу - 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
03 жовтня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
03 жовтня 2024 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Kia Sportage» 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 328203 гривні 19 копійок.
За заявою ОСОБА_2 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є. були відкриті виконавчі провадження, а саме :
ВП №76313435 з виконання виконавчого листа про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Kia Sportage» 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 328203 гривні 19 копійок;
ВП №76313151 з виконання виконавчого листа про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат в розмірі 22175 (двадцять дві тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 08 (вісім) копійок, в тому числі: судовий збір - 4175 (чотири тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 08 (вісім) копійок; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 3000 (три тисячі) гривень; витрати на правничу допомогу - 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень;
ВП №76312898 з виконання виконавчого листа про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є. від 16 жовтня 2024 року об'єднано виконавчі провадження №76313435, №76313151, №76312898 в зведене виконавче провадження №76313588.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є. від 16 жовтня 2024 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 та арешт майна боржника ОСОБА_1
16 жовтня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є. надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження та виклик до виконавця на адресу боржника ОСОБА_1 , які останній отримав особисто, однак на виклик не з'явився.
На запит приватного виконавця щодо перетину боржником державного кордону України Державною прикордонною службою України надано відповідь про те, що боржник ОСОБА_1 в період з 16 жовтня 2024 року по 30 січня 2025 року не перетинав державний кордон.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику на праві власності не належать об'єкти нерухомого майна.
За інформацією ПФУ та ДФС боржник доходи не отримує. В МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Згідно Акту від 26 листопада 2024 року, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є., 16 жовтня 2024 року за адресою боржника приватним виконавцем надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження та виклик з'явитись до виконавця, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату. 26 листопада 2024 року, на виклик приватного виконавця боржник не з'явився, пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа не надав, достовірних відомостей про доходи та майно не надав, про причини неявки не повідомив.
Згідно Акту від 29 листопада 2024 року, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є., 16 жовтня 2024 року за адресою боржника приватним виконавцем надіслано вимогу бути присутнім та надати приватному виконавцю доступ до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для проведення опису та арешту майна боржника, який відбудеться 28 листопада 2024 року з 10 години до 17 години. 28 листопада 2024 року приватним виконавцем зроблено вихід за зазначеною адресою для проведення опису та арешту майна боржника. Двері приміщення на вимогу приватного виконавця відчинено не було, доступу до будинку боржником не надано.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є..
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Згідно вимог ст. 438 ЦПК України розшук боржника оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів.
Підставою для звернення виконавця до суду з поданням про розшук боржника, є відсутність відомостей про місце перебування та проживання боржника-фізичної особи. Виконавцем здійснюється перевірка місця проживання боржника, місця реєстрації - якщо вони відрізняються. Про встановлення факту відсутності боржника за місцем реєстрації (проживання) складається акт. Додатково здійснюється перевірка майнового стану, надсилаються запити про встановлення факту працевлаштування та отримання доходів.
Перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника-фізичної особи або дитини, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місця знаходження боржника - фізичної особи або дитини, а саме: отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; отримання інформації щодо місця роботи боржника; отримання інформації про боржника з інших джерел.
Тобто, до звернення державного виконавця до суду із поданням про розшук боржника повинно бути підтверджене відповідними документами, що обґрунтовують наявність невиконаного виконавчого провадження з вини боржника та безрезультатність виконавчих дій по виявленню місця знаходження боржника.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є обізнаним про відкриття та існування зведеного виконавчого провадження №76313588 з примусового виконання виконавчих листів по цивільній справі №514/880/23, проте рішення ним не виконується, спроби знайти боржника за місцем проживання виявилися безрезультатними.
Місцем проживання боржника ОСОБА_1 , яке вказане у виконавчому листі, є: АДРЕСА_1 .
На вищевказану адресу, боржнику неодноразово надсилалися виклики державного виконавця з вимогою з'явитися до відділу, вимога про надання доступу до приміщення, однак боржник на виклик державного виконавця не з'являється і за вказаним у виконавчому листі місцем проживання відсутній.
Доводи апеляційної скарги про неповідомлення його про наявність відкритого виконавчого провадження, спростовуються матеріалами справи, а саме наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення (а.с. 22).
Щодо посилання апелянта на те, що помилковими є посилання виконавця на те, що ОСОБА_1 не перетинав державний кордон.
Так, дійсно відповідно до листа Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 востаннє перетинав державний кордон України 02.12.2022 у напрямку «виїзд», відомостей про в'їзд на територію України з того часу немає.
Однак, вказані обставини лише свідчать про те, що останній не виконує обов'язок передбачений п. 3 ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Таким чином, ОСОБА_1 зобов'язаний був повідомити виконавця про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження.
Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не ухиляється від розгляду справ, учасником яких він є.
Як зазначає сам апелянт, що у зв'язку з введенням в України воєнного стану та ведення активних бойових дій, боржник не має наміру до закінчення воєнного стану повертатись на територію України.
Крім того, колегія суддів також враховує, що приватним виконавцем у виконавчому провадженні вжито всіх можливих заходів з примусового виконання, однак кошти на рахунках боржника відсутні, рухоме, нерухоме майно відсутнє, доходи відсутні або приховуються.
Вказане свідчить, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, оскільки добровільно рішення суду ним не виконується, таким чином без оголошення його у розшук, належне виконання рішень Тарутинського районного суду Одеської області є неможливим.
Виконавцем здійснювалася перевірка місця проживання боржника, однак ОСОБА_1 за місцем проживання та реєстрації станом на час прибуття виконавця не було виявлено, про що складено відповідні акти.
Звертаючись до суду із відповідним поданням про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. надала суду докази на підтвердження вчинення виконавчих дій по виявленню місця знаходження боржника та їх безрезультатності.
Крім того, матеріали справи містять докази вжиття приватним виконавцем передбачених законом заходів щодо встановлення місця проживання боржника з метою ефективного здійснення виконавчих дій по виконанню рішення суду та докази того, що вжиті виконавцем заходи були безрезультатні і нею не здобуто ніякої інформації про місцезнаходження боржника ОСОБА_1 ..
Таким чином, з огляду на те, що у приватного виконавця були відсутні відомості про місце проживання, перебування боржника, а тому у нього були наявні правові підстави для звернення до суду з відповідним поданням.
Отже, боржник, будучи обізнаним про наявність відкритого виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, свідомо ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків за виконавчим документом та Законом України "Про виконавче провадження", яке полягає у невиконанні вимог державного виконавця та нез'явлення до нього, чи хоча б намагання вирішити це питання, що, у свою чергу, значно ускладнює здійснення виконавчого провадження та вказує на існування ймовірності повного ухилення боржника, який не проживає (перебуває) за місцем реєстрації від виконання своїх зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги висновків суду про розшук боржника не спростовують.
Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на положення ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Матеріали справи встановлено, що ОСОБА_1 є зареєстрованим користувачем Електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що ухвалу про призначення справи №514/257/25 до розгляду на 06.03.2025 о 14:30 год. було надіслано ОСОБА_1 в його електронний кабінет. Та документ доставлено до електронного кабінету 27.02.2025 о 15:56:30. (а.с. 31)
Таким чином, доводи апеляційної скарги про неповідомлення апелянта про розгляд справи, спростовуються матеріалами справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що положення статті 438 ЦПК України не передбачають повідомлення стягувача та боржника про розгляд подання.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є не обґрунтованими, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є справедливою, законною та обґрунтованою. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини після її перегляду в апеляційному порядку оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 06 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст складений 11.06.2025
Головуючий
Судді: