Справа № 127/18941/22
Провадження №11-кп/801/601/2025
Категорія: 252
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - ОСОБА_2 (суддя-доповідач),
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022020010000424, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04 травня 2022 року, за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бережанка Гайсинського району Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України,
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2025 року ОСОБА_7 в пред'явленому обвинуваченні, передбаченому ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, визнано невинним і виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується.
Визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України та призначено покарання, з урахуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 20 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 000 грн.
Ухвалено строк відбування призначеного покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів і процесуальних витрат.
За обставин встановлених судом та детально викладених у вироку суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичного засобу, за невстановлених обставин, у невстановленої особи, придбав наркотичний засіб - канабіс, який зберігав за місцем своєї реєстрації, а саме: по АДРЕСА_1 .
У подальшому, 20 травня 2022 року приблизно о 22:00 год, під час проведення контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупівлі наркотичного засобу - канабісу, ОСОБА_7 , переслідуючи корисливий мотив та умисел, направлений на незаконний збут наркотичних засобів, незаконно збув легендованій особі - ОСОБА_10 , що діяв на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину, з відома та під контролем працівників поліції під час проведення контрольованої та оперативної закупки, за грошові кошти в сумі 4400 грн, речовину рослинного походження - канабіс, загальною масою (у перерахунку на висушену речовину) 87,82 г.
Дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збут наркотичних засобів.
Крім обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він діючи повторно, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичного засобу, за невстановлених обставин, у невстановленої особи, придбав наркотичний засіб - канабіс, який зберігав за місцем своєї реєстрації, а саме: по АДРЕСА_1 .
31 травня 2022 року приблизно о 10:00 год, під час проведеного контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупівлі наркотичного засобу - канабісу, ОСОБА_7 , переслідуючи корисливий мотив та умисел направлений на незаконний збут наркотичних засобів, незаконно збув легендованій особі - ОСОБА_10 , що діяв на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину, з відома та під контролем працівників поліції під час проведення контрольованої та оперативної закупки, за грошові кошти в сумі 7500 грн, речовину рослинного походження - канабіс, що знаходилась в п'яти полімерних зіп-пакетах зеленого кольору, масою (у перерахунку на висушену речовину) 27,50 г та 114,05 г.
Крім того, ОСОБА_7 , органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що він, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання без мети збуту наркотичних засобів, за невстановлених обставин, у невстановленому місці, у невстановлені дату та час, діючи умисно, незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс, який незаконно зберігав при собі без мети збуту.
31 травня 2022 року приблизно о 10:13 год ОСОБА_7 , проходячи повз будинок № 78 по вул. Коцюбинського у м. Вінниці, був затриманий працівниками Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області в порядку статті 208 КПК України.
Під час затримання ОСОБА_7 в його особистих речах виявлено та вилучено: поліетиленовий пакет зеленого кольору, всередині якого знаходився прозорий зіп-пакет з речовиною рослинного походження - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 27,57 г, яку останній зберігав при собі без мети збуту.
Окрім того, згідно з пред'явленим органом досудового розслідування обвинуваченням, ОСОБА_7 , продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичного засобу - канабісу, за невстановлених обставин, у невстановленої особи, придбав наркотичний засіб - канабіс, який зберігав за місцем своєї реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 .
31 травня 2022 року в період часу з 14:23 год по 14:52 год в приміщенні указаного будинку, який перебуває в користуванні ОСОБА_7 , було проведено обшук, у ході якого на горищі будинку виявлено та вилучено: фрагмент невідомої сухої рослини розсипом та велику кількість невідомої речовини рослинного походження.
Вилучені речовини рослинного походження є канабісом, масами (у перерахунку на висушену речовину) 1349,98 г, 1635,82 г та 57,57 г.
Загальна маса вилученого у ОСОБА_7 наркотичного засобу - канабісу становить 3043,37 г, що є особливо великим розміром (2500 г і більше).
Також ОСОБА_7 органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення у тому, що він, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичного засобу, за невстановлених обставин, у невстановленої особи, придбав наркотичний засіб - канабіс, який зберігав в приміщенні будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
31 травня 2022 року в період часу з 15:20 год по 16:04 год у приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_7 , було проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено: полімерний мішок білого кольору з невідомою речовиною рослинного походження, полімерний мішок білого кольору та два полімерних пакети чорного кольору із невідомою речовиною рослинного походження, полімерний пакет білого кольору із надписом «BROADWEI» з невідомою речовиною рослинного походження, полімерний пакет зеленого кольору з невідомою речовиною рослинного походження, речовину рослинного походження, яка знаходилась у полімерній мисці, речовину рослинного походження, яка знаходилась у скляних банках та пластикових лотках, пластиковий стакан зі скляним стаканом всередині, а також полімерний пакет з невідомою речовиною рослинного походження.
Вилучені речовини рослинного походження є наркотичним засобом - канабісом, масами (у перерахунку на висушену речовину) 427,94 г, 2587,71 г, 1977,12 г, 532,60 г, 842,26 г, 3113,55 г, 1325,63 г, 180,36 г та 88,95 г.
Загальна маса вилученого в ОСОБА_7 наркотичного засобу - канабісу становить 11 076,12 г, що є особливо великим розміром (2500 г і більше).
Указані дії ОСОБА_7 обвинуваченням кваліфіковано за ч. ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, проте суд першої інстанції визнав його невинуватим у вчиненні цих кримінальних правопорушень та виправдав у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_9 просить:
вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України скасувати з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості;
провести часткове судове слідство, дослідити покази обвинуваченого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та письмові докази;
ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України та призначити покарання:
за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки;
за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років;
за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного на праві власності майна;
за ч. 3 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 12 років позбавлення волі років з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення з моменту затримання, а саме з 31 травня 2022 року по 03 червня 2022 року.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня ухвалення вироку апеляційним судом.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 21 589,68 грн.
Виключити з резолютивної частини вироку вказівку щодо конфіскації грошових коштів в сумі 2200 гривень, купюрами номіналом по 500 та 200 гривень (серія ЗБ 8812570, серія ЕЖ 7877640, серія АЖ 0563763, серія ЕГ 3221509, серія ТЗ 3479574), які поміщені до спецпакету НПУ № 7355010, грошові кошти у сумі 7500 гривень, купюрами номіналом по 1000 та 500 гривень (серія БА 4046564, серія АЗ 0791553, серія АС 3692756, серія АБ 0526272, серія АЗ 2980529, серія АЕ 2704116, серія БА 4768330, серія ГА 4820431), які поміщені до спецпакету НПУ № 7355011 та передані на зберігання уповноваженому банку відділення № 220/01 АБ «Укргазбанк».
Доповнити резолютивну частину вироку вказівкою про передачу грошових коштів в сумі 2200 гривень, купюрами номіналом по 500 та 200 гривень (серія ЗБ 8812570, серія ЕЖ 7877640, серія АЖ 0563763, серія ЕГ 3221509, серія ТЗ 3479574), які поміщені до спецпакету НПУ № 7355010, грошові кошти у сумі 7500 гривень, купюрами номіналом по 1000 та 500 гривень (серія БА 4046564, серія АЗ 0791553, серія АС 3692756, серія АБ 0526272, серія АЗ 2980529, серія АЕ 2704116, серія БА 4768330, серія ГА 4820431), які поміщені до спецпакету НПУ № 7355011 та передані на зберігання уповноваженому банку відділення № 220/01 АБ «Укргазбанк» на спеціальний рахунок УФЗБО ГУНП у Вінницькій області.
У решті вирок залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
судом першої інстанції при прийнятті рішення щодо виправдання обвинуваченого ОСОБА_7 не здійснено посилання на правову підставу ухвалення реабілітуючого рішення, передбачену чинним кримінально-процесуальним законом;
порядок здійснення досудового розслідування щодо виявлення та фіксації діяння, кваліфікованого органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 307 КК України, як протиправне придбання ОСОБА_7 наркотичного засобу у особливо великому розмірі та його зберігання до 31 травня 2022 року, та за ч. 1 ст. 309 КК України, як протиправне придбання ОСОБА_7 наркотичної речовини, без мети збуту, її зберігання до 31 травня 2022 року, відповідає положенням ст. ст. 214, 217 КПК України;
приписи ст. 214 КПК України не містить вимог про внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного із діянь, що передбачені диспозицією кримінально-правової норми як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння і охоплюється єдиним умислом особи та кваліфікуються за відповідною частиною ст. 307 КК України, як такі, що утворюють склад одного кримінального правопорушення та не утворюють повторності кримінальних правопорушень;
місцевим судом не надано належної правової оцінки показанням обвинуваченого щодо часткового визнання винуватості;
судом безпідставно постановлено ухвалу від 18 березня 2025 року про задоволення клопотання сторони захисту та проведення судового розгляду в режимі відеоконференції за участі обвинуваченого, оскільки сторона обвинувачення не отримувала указаного клопотання, не була ознайомлена з його змістом, відтак не мала можливості висловити свої заперечення щодо нього;
призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 307 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, у порушення вимог ст. 66 КК України, місцевий суд безпідставно визнав обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та перерахування застави на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку ЗСУ;
грошові кошти в сумі 2200 грн та 7500 грн отримані зі спеціального рахунку УФЗБО ГУНП у Вінницькій області для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, відтак, за результатами судового розгляду кримінального провадження, суд мав прийняти рішення про передачу цих грошових коштів на спеціальний рахунку УФЗБО ГУНП у Вінницькій області.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з доповненнями з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями прокурора, вважаючи вирок суду, у тому числі в частині призначеного покарання законним та обґрунтованим.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У цьому провадженні рішення місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні незаконного придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів (ч. 1 ст. 307 КК України) та підстави прийняття такого рішення учасниками судового провадження не оспорюються та апеляційним судом вирок суду першої інстанції в цій частині не перевіряється.
Щодо доводів апеляційної скарги з доповненнями прокурора в іншій частині вироку, зокрема висновку місцевого суду про недоведеність вини ОСОБА_7 за пред'явленим обвинуваченням за ч. ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України апеляційний суд виходить з такого.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред'явлене особі й визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону, в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стала судова практика стверджує, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Зазначені обставини судом встановлюються шляхом перевірки та оцінки доказів, якими відповідно до ст. 94 КПК України є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
Європейський Суд з прав людини у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, указав, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно зі ст. 337 КПК України, суд зобов'язаний проводити судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
З оскаржуваного вироку слідує, що суд першої інстанції дотримав указані вимоги закону та мотивуючи своє рішення про виправдання ОСОБА_7 за ч. ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України належним чином дослідив надані стороною обвинувачення докази та обґрунтовано дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення поза розумним сумнівом не довела винуватість ОСОБА_7 у вчиненні указаних кримінальних діянь.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 , судом першої інстанції досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення, зокрема:
доручення заступника начальника СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_12 від 25 лютого 2022 року № 271о/д/200/20-22 про проведення слідчих (розшукових) дій оперативному підрозділу ОВС в порядку статті 40 КПК, згідно з яким, у межах кримінального провадження, відомості про які внесені до ЄРДР 04 травня 2022 року за № 12022020010000424, оперативному підрозділу доручено: одержання коштів з видатків спецпризначення ГУНП у Вінницькій області для проведення оперативної закупівлі на суму 7500 грн у цьому кримінальному провадженні; у разі необхідності провести інші необхідні слідчі (розшукові) дії, у проведенні яких виникне необхідність під час виконання цього доручення;
рапорт оперуповноваженого ВКП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_13 від 26 травня 2022 року, згідно з яким, у зв'язку з проведенням оперативної закупки наркотичних засобів у кримінальному провадженні № 12022020010000424 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, останній просив видати кошти з видатків спеціального призначення в сумі 7500 грн;
постанову про проведення контролю за вчиненням злочину прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 від 26 травня 2022 року в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 04 травня 2022 року за № 12022020010000424, згідно якої, оперативна закупка мала бути проведена в ОСОБА_7 з використанням грошових коштів у сумі 7500 грн, із залученням конфіденційної особи - закупного «Д» зі зміненими анкетними даними - ОСОБА_10 ;
доручення заступника начальника СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_12 від 31 травня 2022 року про проведення слідчих (розшукових), згідно якого, у межах кримінального провадження, відомості про які внесені до ЄРДР 04 травня 2022 року за № 12022020010000424, оперативному підрозділу доручено забезпечення оперативного супроводу та надання практичної допомоги в ході проведення слідчих (розшукових) дій, а саме затримання в порядку статті 208 КПК фігуранта у кримінальному провадженні та проведення невідкладних обшуків за місцем проживання останнього; у разі необхідності провести інші необхідні слідчі (розшукові) дії, у проведенні яких виникне необхідність під час виконання цього доручення;
протокол огляду грошових купюр від 31 травня 2022 року, згідно з яким, у період часу з 09:30 год до 09:40 год у приміщенні службового кабінету № 310 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області здійснено огляд грошових купюр у сумі 4500 грн, призначених для оперативної закупівлі наркотичного засобу «канабісу», перераховані їх номінали та серії, здійснено ксерокопіювання;
протокол огляду покупця від 31 травня 2022 року, згідно з яким, у період часу з 09:45 год до 09:55 год у приміщенні службового кабінету № 310 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області здійснено огляд ОСОБА_10 (покупця), якому доручено проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу, зафіксовано одяг останнього; під час огляду ОСОБА_10 видані грошові кошти у сумі 7500 грн;
протокол огляду покупця від 31 травня 2022 року, відповідно до якого, у період часу з 10:05 год до 10:15 год навпроти автовокзалу «Центральний» по вул. Київській у м. Вінниці ОСОБА_10 передав працівникам поліції п'ять полімерних пакетів зеленого кольору з наркотичним засобом «канабіс», які він придбав у гр. ОСОБА_14 о 10:00 год за 7500 грн;
протокол про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 31 травня 2022 року, згідно з яким, ОСОБА_10 надав згоду на проведення оперативної закупки наркотичного засобу в ОСОБА_7 та отримав грошові кошти в сумі 7500 грн; зафіксований хід оперативної закупівлі: ОСОБА_10 , попередньо домовившись з продавцем, зустрівся з останнім 31 травня 2022 року о 10:00 год на вул. Київській, 8 у м. Вінниці поблизу автовокзалу «Центральний», де продавець передав покупцеві п'ять полімерних пакетиків зеленого кольору, за що покупець передав йому 4400 грн; після цього, покупець повернувся до працівників поліції та видав їм 3 полімерних пакети зеленого кольору з наркотичною речовиною - канабісом, пояснив, що придбав її у ОСОБА_7 за 4400 грн, після чого повернув працівникам поліції 100 грн номіналом 100 грн СГ 0298437;
постанову слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_15 від 31 травня 2022 року, згідно з якою, 1 полімерний пакет зеленого кольору з невідомою речовиною рослинного походження, 4 полімерних пакети зеленого кольору з невідомою речовиною рослинного походження визнані речовини доказами у кримінальному провадженні № 12022020010000424;
протокол про результати спостереження за особою від 03 червня 2022 року, яким зафіксований результат візуального спостереження за ОСОБА_7 , під час якого, останній 20 травня 2022 року біля супермаркету «Грош» по вул. Чехова, 23 у м. Вінниці зустрівся з чоловіком та передав йому декілька пакунків зеленого кольору, а також 31 травня 2022 року біля Центрального автовокзалу у м. Вінниці - п'ять пакунків зеленого кольору, після чого ОСОБА_7 був затриманий співробітниками «КОРД»;
протокол про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 29 червня 2022 року (на виконання ухвали суду від 17 травня 2022 року), згідно з яким, зафіксовані телефонні розмови ОСОБА_7 щодо збуту наркотичних засобів;
протокол про результати проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 18 липня 2022 року (на виконання ухвали суду від 17 травня 2022 року), відповідно до якого, під час аудіо- та відеоконтролю ОСОБА_7 31 травня 2022 року зафіксований момент продажу останнім наркотичних засобів ОСОБА_10 ;
протокол затримання від 31 травня 2022 року, згідно з яким, ОСОБА_7 був затриманий працівниками поліції о 10:13 год біля будинку № 78 по вул. Коцюбинського в м. Вінниці; під час затримання в останнього були виявлені та вилучені: грошові кошти у сумі 3700 грн номіналом по 500 та 200 грн; полімерний пакет зеленого кольору з речовиною рослинного походження; грошові кошти у сумі 7500 грн номіналом по 1000 та 500 грн; мобільний телефон марки «Iphone XR», ІМЕІ: НОМЕР_1 ;
протокол обшуку від 31 травня 2022 року, відповідно до якого, у період часу з 14:23 год до 14:52 год проведений обшук помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого на горищі будинку виявлено та вилучено: суху рослину схожу на рослину роду «коноплі», та велику кількість речовини рослинного походження, яка знаходилась розсипом на горищі;
протокол обшуку від 31 травня 2022 року, згідно з яким, проведений обшук за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого будь-яких заборонених речей та предметів виявлено не було;
протокол обшуку від 31 травня 2022 року, відповідно до якого, у період часу з 15:20 год по 16:04 год проведений обшук помешкання за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено: полімерний мішок білого кольору з невідомою речовиною рослинного походження; полімерний мішок білого кольору, два полімерних пакети чорного кольору, кожен з яких наповнений речовиною рослинного походження; полімерний пакет білого кольору з написом «Broadwey» з невідомою речовиною рослинного походження; полімерний пакет зеленого кольору з невідомою речовиною рослинного походження; речовину рослинного походження, яка знаходилась у фіолетовій мисці; речовину рослинного походження, яка знаходилась у скляних банках та пластикових лотках; пластиковий стакан із скляним стаканом всередині, полімерний пакет з невідомою речовиною рослинного походження; змиви з поверхонь скляних банок;
протокол огляду місцевості від 31 травня 2022 року, згідно з яким, біля магазину «Руна» за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, с. Ободівка, вул. Соборна, 37 здійснений огляд автомобіля марки «Opel», державний номерний знак НОМЕР_2 , який після завершення слідчої дії був вилучений разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;
висновок експерта № СЕ-19/102-22/7596-НЗПРАП від 31 травня 2022 року, відповідно до якого надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 27,50 г;
рапорт слідчого Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_16 від 31 травня 2022 року, згідно якого, останній указав, що у провадженні СВ Вінницького РУП ГУНП У Вінницькій області перебуває кримінальне провадження № 12022020010000424 від 04 травня 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК. У межах цього кримінального провадження, 31 травня 2022 в ході контролю за вчиненням злочину ОСОБА_7 незаконно збув легендованій особі ОСОБА_10 за грошові кошти в сумі 7500 грн наркотичний засіб - канабіс, який знаходився у п'яти полімерних пакетиках, відтак, з цього приводу необхідно внести відомості до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК;
витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022020010000534, відповідно до якого, 31 травня 2022 року внесено відомості за ч. 2 ст. 307 КК України, за фактом збуту ОСОБА_17 легендованій особі канабісу масою 27,5 г за грошові кошти в сумі 7500 грн; указані відомості були внесені на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень;
постанову заступника начальника СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_12 про визнання предмету речовим доказом та передачу на зберігання від 01 червня 2022 року, згідно якої, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 04 травня 2022 року за № 12022020010000424, зокрема, грошові кошти в сумі 3700 грн, полімерний пакет зеленого кольору, всередині якого знаходиться прозорий зіп-пакет з невідомою речовиною рослинного походження, грошові кошти в сумі 7500 грн, мобільний телефон Iphone XR визнані речовими доказами у кримінальному провадженні;
ухвалу слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2022 року, якою надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_7 , шляхом зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме мобільного телефону марки «Iphone XR», ІМЕІ: НОМЕР_1 , терміном на 2 місці, тобто до 14 серпня 2022 року;
протокол про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 18 липня 2022 року (на виконання ухвали суду від 14 червня 2022 року), відповідно до якого зафіксовані чати листування у мобільному додатку «Телеграм» з особами, які мали намір придбати наркотичну речовину «канабіс», а також фотозображення зазначеної речовини з мобільного телефона ОСОБА_7 ;
протокол огляду документа від 22 серпня 2022 року, згідно з яким, у період часу з 10:00 год до 12:00 год проведений огляд компакт-диску з інформацією з мобільного телефону марки «Iphone XR», ІМЕІ: НОМЕР_1 , зафіксовано численні чати листування у мобільному додатку «Телеграм» щодо збуту наркотичних речовин, а також фотозображення наркотичних речовин з мобільного телефона;
висновок експерта № СЕ-19/102-22/7636-НЗПРАП від 03 червня 2022 року, згідно з яким надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 57,57 г;
висновок експерта № СЕ-19/102-22/7637-НЗПРАП від 06 червня 2022 року, відповідно до якого надана на експертизу речовини рослинного походження, що знаходились в 4 пакетах зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, загальною масою (у перерахунку на висушену речовину) 114,05 г (28,02 г + 28,5 г + 27,77 г +29,76 г);
висновок експерта № СЕ-19/102-22/7639-НЗПРАП від 07 червня 2022 року, згідно з яким надані на експертизу речовини рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 532,6 г, 842,6 г та 3113,55 г;
висновок експерта № СЕ-19/102-22/7638-НЗПРАП від 08 червня 2022 року, відповідно до надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 27,57 г;
висновок експерта № СЕ-19/102-22/7640-НЗПРАП від 10 червня 2022 року, відповідно до якого надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 1977,12 г;
висновок експерта № СЕ-19/102-22/7641-НЗПРАП від 15 червня 2022 року, згідно з яким надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 1325,63 г;
висновок експерта № СЕ-19/102-22/7642-НЗПРАП від 21 червня 2022 року, згідно з яким надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 2587,71 г;
висновок експерта № СЕ-19/102-22/7643-НЗПРАП від 22 червня 2022 року, відповідно до якого надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 427,94 г;
висновок експерта № СЕ-19/102-22/7644-НЗПРАП від 11 серпня 2022 року, відповідно до якого надана на експертизу речовина рослинного походження, що знаходилась в полімерному пакеті чорного кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 1349,98 г; надана на експертизу речовина рослинного походження, що знаходилась в спецпакеті НПУ ГСУ № 7260196, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 1635,82 г;
висновок експерта № СЕ-19/102-22/7864-НЗПРАП від 19 серпня 2022 року, згідно з яким надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 180,36 г;
висновок експерта № СЕ-19/102-22/8397-НЗПРАП від 22 серпня 2022 року, відповідно до якого надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 88,95 г.
Згідно зі ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду або отримання довідки, висновку спеціаліста).
Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 679/750/20.
У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 333/7457/16 зроблено висновок, що:
«відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. При цьому здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з пунктом 4.3.1 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі - Інструкція), якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується в даному кримінальному провадженні, слідчим або уповноваженим оперативним підрозділом невідкладно складається протокол, що не пізніше 24 годин з моменту виявлення ознак зазначеного кримінального правопорушення надається прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва».
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 404/8741/21 зроблено висновок, що:
«за приписами статті 214 КПК України досудове розслідування всієї злочинної діяльності конкретної особи, яку утворюють окремі повторні самостійні кримінальні правопорушення (за відсутності ознак єдиного триваючого або продовжуючого кримінального правопорушення), в межах кримінального провадження, де до ЄРДР внесені відомості лише про обставини першого із вчинених самостійних (окремих) правопорушень, КПК не передбачає».
Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 161/1921/20 зробив висновок, що:
«контроль за вчиненням злочину щодо двох окремих злочинів (за відсутності в органу досудового розслідування відомостей про наявність ознак продовжуваного або триваючого злочину та єдиного умислу щодо вчинюваних діянь), кожен із яких, на переконання слідчого, прокурора, містить ознаки самостійного одиничного злочину, які лише за правилами їх юридичної оцінки кваліфікуються за відповідною частиною статті 307 КК («розірвана» повторність тотожних злочинів), повинен здійснюватися на підставі окремої постанови прокурора щодо кожного злочину. Здійснення в цьому випадку контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки щодо фіксування двох самостійних тотожних злочинів, кожен із яких кваліфікується за відповідною частиною статті 307 КК, на підставі однієї постанови прокурора є здійсненням негласної слідчої (розшукової) дії щодо виявлення і фіксації другого злочину без належної процесуальної підстави, що за приписами частини другої статті 86 КПК є безумовною підставою визнання доказів недопустимими.
Проведення НСРД - контроль за вчиненням повторного злочину без внесення відомостей до ЄРДР щодо розслідування кожного самостійного одиничного кримінального правопорушення за наявності розірваної повторності тотожних злочинів у кримінальному провадженні, де до ЄРДР внесено відомості лише про перший із послідовно вчинених злочинів, є здійсненням досудового розслідування другого і наступних злочинів до внесення відомостей до ЄРДР, що тягне за собою правові наслідки, передбачені частиною другою статті 86, частиною третьою статті 214 КПК.
Суд, вирішуючи питання про недопустимість як доказів матеріалів НСРД, не має підстав наводити додаткові мотиви, які спираються на обґрунтування відповідних аспектів застосування положень статті 87 вказаного Кодексу. Посилання судом на такі докази під час ухвалення судового рішення призводить до порушення прав і свобод людини, зокрема права на захист і справедливий суд, що суперечить положенням статей 19, 62 Конституції України, статей 2, 8, 9, 17, 30 КПК».
За висунутим ОСОБА_7 обвинуваченням діяння, вчиненні 31 травня 2022 року, інкриміновані останньому за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збут, наркотичних засобів, вчинені повторно; за ч. 3 ст. 307 КК України, незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, вчинені повторно в особливо великих розмірах; за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів, без мети збуту, не об'єднані єдиним умислом як між собою, так і з іншими діяннями, інкримінованими обвинуваченому за ч. 1 ст. 307 КК України.
Слідчі дії органу досудового розслідування були спрямовані на отримання (збирання) доказів протиправної діяльності ОСОБА_7 31 травня 2022 року як такої, що містить ознаки окремих самостійних злочинів.
Матеріалами справи установлено, що контроль за вчинення злочину - проведення оперативної закупки 31 травня 2022 року, був проведений на підставі постанови прокурора від 26 травня 2022 року, винесеної у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 04 травня 2022 року за № 12022020010000424.
Надалі, за результатами здійснення НСРД, слідчий оформив рапорт про виявлення у діянні ОСОБА_7 додаткового складу злочину та на підставі цього 31 травня 2022 року до ЄРДР були внесені відомості за № 12022020010000534 за фактом збуту ОСОБА_17 31 травня 2025 року легендованій особі канабісу масою 27,5 г за грошові кошти в сумі 7500 грн.
Установивши, що ряд слідчих дій, зокрема НСРД було здійснено до внесення відповідних відомостей до ЄРДР, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріали НСРД та інші докази, отримані в ході досудового розслідування на підтвердження факту збуту ОСОБА_17 31 травня 2025 року легендованій особі канабісу масою 27,5 г за грошові кошти в сумі 7500 грн, в аспекті застосування приписів частин 1, 3 ст. 214 КПК України, ст. 86 КПК України є недопустимим для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, за результатами судового розгляду установлено, що 31 травня 2022 року при затриманні ОСОБА_7 біля будинку № 78 по просп. Коцюбинського у м. Вінниці в останнього був вилучений поліетиленовий пакет зеленого кольору, всередині якого знаходився прозорий зіп-пакет з речовиною рослинного походження.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/102-22/7638-НЗПРАП від 08 червня 2022 року надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 27,57 г.
26 серпня 2022 року слідчий СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_18 оформив рапорт на ім'я начальника Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про виявлення в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 04 травня 2022 року за № 12022020010000424, у діях ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.
На підставі цього рапорту, 26 серпня 2022 року до ЄРДР були внесені відомості за № 12022020010000968 про реєстрацію кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.
Надалі прокурором ОСОБА_7 було пред'явлене обвинувачення, відповідно до якого останній обвинувачувався за цим фактом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.
Вище апеляційний суд наводив посилання на норми кримінально-процесуального закону, а також відповідні роз'яснення, надані Верховним Судом щодо неприпустимості здійснення досудового розслідування без внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Ураховуючи, що обставини, які свідчили про наявність у діянні ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК виявлені 31 травня 2022 року, а відповідні відомості до ЄРДР внесені 26 серпня 2022 року, то з урахування приписів частин 1, 3 ст. 214 КПК України, ст. 86 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що докази винуватості ОСОБА_7 за цим фактом є недопустимим для доведення його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
З цих же підстав, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо визнання недопустимими доказів для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, оскільки обставини , які свідчили про наявність у діянні ОСОБА_7 ознак указаного злочину (за результатами проведення обшуків за адресами: Вінницька область, Гайсинський район, с. Бережанка, вул. Шкільна, 26 та Вінницька область, Гайсинський район, с. Бережанка, вул. Перемоги, 46) були виявлені 31 травня 2022 року, однак відповідні відомості до ЄРДР внесено 26 серпня 2022 року.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2025 року у справі № 759/7753/22 зробив висновок, що:
«попри те, що кримінальний процесуальний закон не визначає критеріїв допустимості доказів у контексті реалізації приписів ст. 86 КПК, вони визначені в доктрині кримінального процесуального права: 1) одержання фактичних даних із належного процесуального джерела; 2) одержання фактичних даних належним суб'єктом; 3) одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; 4) належне оформлення джерела фактичних даних. Отже, доказ повинен бути отриманий із дотриманням належної правової процедури із належного процесуального джерела.
Загальнопоширеним і в темпоральному аспекті укоріненим у практиці застосування норм кримінального процесуального закону є такий правозастосовний підхід, за яким докази, отримані в кримінальному провадженні з грубим порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом».
Суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши у судовому засіданні всі наявні у справі докази, детально розглянув кожний з них з точки зору допустимості та обґрунтовано визнав їх недопустимими з наведенням відповідного мотивування.
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише у тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення (постанова Верховного Суду від 12 червня 2018 р. у справі № 712/13361/15).
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (постанова Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к).
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
Отже, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, діючи в межах визначених процесуальним законом повноважень, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, урахувавши вимоги ст. 62 Конституції України, ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Підстав для скасування вироку суду у цій частині апеляційний суд не вбачає.
Щодо призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 307 КК України
Доводи апеляційної скарги з доповненнями прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості (є явно несправедливим) суд вважає частково обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Особа зобов'язана перетерпіти ті позбавлення й обмеження, які пов'язані з застосуванням до неї покарання. При цьому, держава має забезпечити належний захист законних прав та свобод особи, їх обмеження повинно бути належним чином обґрунтовано.
Згідно з ч. 2 ст. 52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Частиною другою статті 8 КПК України встановлено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ у справах «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та «Фрізан проти росії» (рішення від 24 березня2005 року) указав, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
У справі «Ізмайлов проти росії» (рішення від 15 жовтня 2008 року) ЄСПЛ установив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи», чого суд першої інстанції не дотримав.
Отже, кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 роз'яснено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між законними альтернативами та діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, ураховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України поняття «особа винного».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі 756/4830/17-к зроблено висновок, що:
«термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання».
Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_7 , місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину відповідно до ст. 12 КК України, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання відомості щодо компрометуючої поведінки відсутні, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Суд уважав, що у цьому провадженні наявні обставини, які в силу ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, перерахування застави на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку ЗСУ.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, не встановив.
Отже, суд першої інстанції визнав доведеним наявність трьох обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, перерахування застави на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку ЗСУ), та з урахуванням їх наявності дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією частини статті відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді штрафу.
З такими висновками не погоджується суд апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі 288/1158/16-к зробила висновок про критерії активного сприяння розкриттю злочину та визначила, що:
«під такою обставиною слід розуміти дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з'ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину».
З обставин, визнаних судом доведеними, не вбачається, що ОСОБА_7 були вчинені будь-які дії, які без його допомоги не могли бути встановлені правоохоронними органами, через що відсутні підстави для визнання обставини, яка пом'якшує покарання - активне сприяння в розкритті злочину.
Частиною першою статті 69 КК України встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення може призначити основне покарання, з-поміж іншого нижче він найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті.
У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18 зроблено висновок, що:
«частина перша статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин першої та/або другої статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи».
Верховний Суд роз'яснив, що при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
З урахуванням наведеного, враховуючи відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, рішення суду про можливість призначення покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією частини статті відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України слід визнати неправильним та таким, що не відповідає вимогам закону.
Водночас, при призначенні покарання слід урахувати, що ч. 1 ст. 75 КК України визначено, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільненні від відбування покарання з випробуванням.
Підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням визначив Верховний Суд у постанові від 19 липня 2018 року у справі № 755/6254/17, де указав, що:
«згідно з законом ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві».
Іншими словами, умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду підставу дійти висновку про виправлення і перевиховання без відбування покарання.
Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вину у вчиненому визнав.
Судом також визнані обставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття та перерахування застави на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку ЗСУ.
Такі дані про особу обвинуваченого у сукупності з встановленими обставинами провадження, його наслідками та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення дають суду підстави для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
Окрім цього, звільняючи особу від відбування покарання з іспитовим строком, судом на ОСОБА_7 необхідно покласти обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Покладення на обвинуваченого обов'язків, які передбачають комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об'єктивно перевірити, в повній мірі здатні забезпечити виправлення і перевиховання обвинуваченого без відбування покарання.
Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним для досягнення його мети, тобто, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Отже, допущене місцевим судом неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку судом апеляційної інстанції.
Щодо речових доказів
Доводи апеляційної скарги з доповненням прокурора в частині вирішення долі речових доказів апеляційний суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.
У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» та п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» акцентовано увагу судів на необхідність точного виконання вимог закону про зміст резолютивної частини обвинувального вироку, яка повинна бути викладена чітко та ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку.
Відповідно до ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд повинен вирішити питання, що належить чинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами та документами.
У ході судового розгляду установлено, що грошові кошти в сумі 2200 гривень, купюрами номіналом по 500 та 200 гривень (серія ЗБ 8812570, серія ЕЖ 7877640, серія АЖ 0563763, серія ЕГ 3221509, серія ТЗ 3479574), які поміщені до спецпакету НПУ № 7355010, грошові кошти у сумі 7500 гривень, купюрами номіналом по 1000 та 500 гривень (серія БА 4046564, серія АЗ 0791553, серія АС 3692756, серія АБ 0526272, серія АЗ 2980529, серія АЕ 2704116, серія БА 4768330, серія ГА 4820431), які поміщені до спецпакету НПУ № 7355011 та передані на зберігання уповноваженому банку відділення № 220/01 АБ «Укргазбанк» були отримані згідно рапортів заступника начальника СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 17 травня 2022 року та 26 травня 2025 року, з метою проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.
Ураховуючи результат судового розгляду цього кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про конфіскацію указаних грошових коштів.
Водночас, указані грошові кошти слід передати на спеціальний рахунок УФЗБО ГУНП у Вінницькій області.
Отже, допущене місцевим судом неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність - застосування закону, який не підлягав застосуванню (ст. 69 КК України) та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення долі речових доказів, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413 та п. 1 ч. 1 ст. 420 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання та вирішення питання щодо речових доказів, які є предметом апеляційного оскарження, з ухваленням нового вироку судом апеляційної інстанції.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу з доповненнями прокурора слід задовольнити частково, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та вирішення питання щодо речових доказів, які є предметом апеляційного оскарження, з ухваленням нового вироку судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2025 року у кримінальному провадженні №12022020010000424, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України скасувати в частині призначення покарання та вирішення питання щодо речових доказів, які є предметом апеляційного оскарження, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Ухвалити у цій частині новий вирок.
Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку рахувати з дня постановлення вироку апеляційним судом.
Грошові кошти в сумі 200 гривень, купюрами номіналом по 500 та 200 гривень (серія ЗБ 8812570, серія ЕЖ 7877640, серія АЖ 0563763, серія ЕГ 3221509, серія ТЗ 3479574), які поміщені до спецпакету НПУ № 7355010, грошові кошти у сумі 7 500 гривень, купюрами номіналом по 1 000 та 500 гривень (серія БА 4046564, серія АЗ 0791553, серія АС 3692756, серія АБ 0526272, серія АЗ 2980529, серія АЕ 2704116, серія БА 4768330, серія ГА 4820431), які поміщені до спецпакету НПУ № 7355011 та передані на зберігання уповноваженому банку відділення № 220/01 АБ «Укргазбанк» - передати на спеціальний рахунок УФЗБО ГУНП у Вінницькій області.
У решті вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3