Справа № 509/2047/25
11 червня 2025 року с-ще Овідіополь
Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Євгеній Миколайович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП)
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №290211 від 04.04.2025 року, ОСОБА_1 04.04.2025 року о 10:05 год. в с-щі Авангард Одеського району Одеської області, вул. Базова, 5, керував транспортним засобом Бізон, б/н (належить ОСОБА_1 ), з явними ознаками наркотичного, а саме зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідність, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився під відеофіксацію, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України.
Зазначене правопорушення ОСОБА_1 вчинив будучи двічі протягом року підданим адміністративному стягненню за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим адміністративна відповідальність за дане правопорушення передбачена ч.3 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, однак поштове повідомлення із судовою повісткою, направлене за адресою місця проживання ОСОБА_2 повернулося на адресу суду без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Також за номером телефону, вказаним у протоколі про адміністративне правопорушення, були направлені SMS-повідомлення із текстом судових повісток. Дане повідомлення адресатом отримано завчасно до судового засідання, а саме: 24.04.2025 року та 07.05.2025 року.
Крім того, для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийняття судових рішень функціонує офіційний вебпортал «Судова влада України» за допомогою якої будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарев проти України» суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За наведених обставин, суддя дійшов висновку про можливість розгляду справу у відсутність правопорушника, визнавши причини його неявки в судове засідання неповажними, враховуючи вимоги ст.268 КУпАП, яка не вимагає обов'язкової присутності особи, яка притягається до відповідальності за ст.130 КУпАП при розгляді справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис долучений до протоколу, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пункт 2.5 ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП наступає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, доводиться такими дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №290211 від 04.04.2025 року, в якому зазначені обставини вчинення ним адміністративного правопорушення та слідує, що в присутності ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення під відеозапис на бодікамеру поліцейського;
- відеозаписом з місця події, яка мала місце 04.04.2025 року, відповідно до якого гр. ОСОБА_1 підтвердив факт керування ним транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
- копіями постанов Київського районного суду мвста Одеси від 25.09.2024 року (справа №947/27782/24) та від 20.09.2024 року (справа №947/23908/24), згідно яких ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1.ст.130 КУпАП.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, оскільки він вчинив дії, передбачені частиною першою цієї статті, будучи особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за порушення вимоги п. 2.5 ПДР.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу правопорушника, який, не зважаючи на загальноприйняті норми поведінки та співжиття в суспільстві, вчинив повторно грубе, суспільно-небезпечне порушення ПДР, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні.
Санкцією ч.3 ст.130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
З урахуванням обставин справи про адміністративне правопорушення, приходжу до переконання, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавлення права керувати транспортним засобом та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 40-1, 130 ч 3, 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника - Бізон, Б/Н.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу - 102 000 (сто дві тисячі) грн. 00 коп.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Є. М. Панасенко