Дата документу 09.06.2025
Справа № 501/2132/25
2-о/501/104/25
09 червня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
заявою ОСОБА_1
заінтересована особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Дімітрова Тетяна Андріївна
предмет та підстави заяви: про встановлення факту проживання однією сім'єю,
ухвалив рішення та
І. Виклад позиції заявника та заінтересованих осіб.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю (заінтересована особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Дімітрова Тетяна Андріївна), згідно якого просить суд встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
На день смерті покійній належала квартира АДРЕСА_2 .
Спадкодавець на випадок своєї смерті заповіт не залишила, спадкоємці першої - третьої черг відсутні. Заявник є спадкоємцем четвертої черги після смерті - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як проживала разом з нею, однією сім'єю більше п'яти років, а саме починаючи з квітня 2017 року.
Заявник вказує в заяві, що померла хворіла і вона доглядала її, лікувала, похоронила, вони разом вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки до часу відкриття спадщини.
З метою оформлення спадкових справ за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , заявник своєчасно звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т.А., де їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з цим роз'яснено про необхідність звернутись до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
На підставі викладеного, заявник звернувся до суду з даною заявою.
Заінтересована особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Дімітрова Т.А. пояснень на заяву не надала, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення заяви не заперечувала.
Сторони по справі були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з'явились.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 15.05.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.24).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 19.05.2025 відкрито провадження у справі (а.с.26).
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Згідно копії акту від 08.05.2025, складеного ДОП СДОП ВП ОРУП №1, в належній померлій ОСОБА_2 квартирі АДРЕСА_2 проживала без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.20-21).
З метою оформлення спадкових справ за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , заявник своєчасно звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т.А., де їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з цим роз'яснено про необхідність звернутись до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини (а.с.22-23).
ОСОБА_3 здійснювала організацію поховання ОСОБА_2 та оплачувала кошти з надання ритуальних послуг згідно договору від 05.10.2024 (а.с.15-19).
ІV. Оцінка Суду.
Положення ст.4 ЦПК України, ст.15 ЦК України, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.315 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.95 № 5, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовляє в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 21 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення: родинних відносин між фізичними особами; інше. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.
Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно ст.27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Поняття "проживання однією сім'єю" та "член сім'ї" не є тотожними.
Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім'ї, проте не проживати з ним однією сім'єю.
Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Згідно копії акту від 08.05.2025, складеного ДОП СДОП ВП ОРУП №1, в належній померлій ОСОБА_2 квартирі АДРЕСА_2 . проживала без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.20-21).
З метою оформлення спадкових справ за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , заявник своєчасно звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т.А., де їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з цим роз'яснено про необхідність звернутись до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини (а.с.22-23).
ОСОБА_3 здійснювала організацію поховання ОСОБА_2 та оплачувала кошти з надання ритуальних послуг згідно договору від 05.10.2024 (а.с.15-19).
Згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які надали письмові пояснення, що знають заявника та заявника по справі більше 5 років, приходили до них в гості. Поряд з померлою завжди була ОСОБА_1 , яка готувала їй їжу, опікувалась здоров'ям померлої, вони вели сумісне господарство, проживали разом більше п'яти років.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог та їх задоволення.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власної правової позиції, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд
Заяву ОСОБА_1 (заінтересована особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Дімітрова Тетяна Андріївна) про встановлення факту проживання однією сім'єю - задовольнити повністю.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко