П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/12449/24
Перша інстанція: суддя Дерев'янко Л.Л.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 400/12449/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа Державне підприємство «Інфоресурс», про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України, викладену у формі відповіді на заяву 12.12.2024 №3/10155-24, у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України через Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 зазначає, що на даний час є студентом денної форми навчання Чорноморського національного університету ім. Петра Могили за рівнем освіти “Магістр». Позивачем отримано довідку про здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, відповідно до якої поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту». Позивач, з посиланням на п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про освіту" наполягає, що умовою здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, є завершеність етапу освіти. Оскільки позивач раніше здобув лише базову загальну середню освіту, повну загальну середню освіту, фахову передвищу освіту, висновок відповідача про порушення послідовності освіти, він вважає протиправним, просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві зазначив, що алгоритм встановлення послідовності рівнів здобуття освіти, який використовується під час формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, викладений в листі Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24. Для здобуття освіти, на рівні вищому, ніж раніше здобутий, та збереження послідовності здобуття освіти визначеною частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», відрахована із закладу освіти особа має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої (фахової-передвищої) освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття освіти на тому самому рівні національної рамки кваліфікацій. Повторне зарахування на тому самому рівні національної рамки кваліфікації означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні освіти. Саме тому у довідці позивача, на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено “Ні, порушує». Відтак, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Третя особа не подала до суду свої пояснення по суті позову.
Позивач не скористався своїм правом на відповідь на відзив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 26.02.2025 у справі № 400/12449/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України задовольнив.
Визнав протиправною відмову Міністерства освіти і науки України, викладену у формі відповіді на заяву 12.12.2024 року №3/10155-24 року, у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язав Міністерство освіти і науки України через Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, 10,м. Київ,01135 ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Міністерства освіти і науки України подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не звернув увагу, що факт присудження особі ступеня вищої освіти не в повній мірі відповідає вимогам пункту першого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію“, в яких законодавець визначив здобуття освіти на рівні, що є вищим ніж раніше здобутий рівень (не ступінь) освіти.
- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 (20.06.1994) у 2012 році був зарахований до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 6.050903 “Телекомунікації», відраховано 30.12.2013.
У 2014 році був поновлений до Чорноморського національного університету імені Петра Могили за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 6.051003 “Приладобудування», завершено навчання 30.06.2016.
У 2016 році був зарахований до Чорноморського національного університету імені Петра Могили за освітнім ступенем магістр за спеціальністю 151 “Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології», відраховано 15.02.2018. У 2017 році був зарахований до Національного університету фізичного виховання і спорту України за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 017 “Фізична культура і спорт», відраховано 27.12.2018.
У 2023 році був зарахований до Миколаївської філії Приватного вищого навчального закладу “Європейський університет» за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 122 “Комп'ютерна науки», відраховано 25.10.2023.
У 2023 році був зарахований до вищого навчального закладу “Міжнародний технологічний університет “Миколаївська політехніка» за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 6.050102 “Комп'ютерна інженерія (Комп'ютерна інженерія)», відраховано 27.05.2024.
У 2024 році був зарахований до Чорноморського національного університету імені Петра Могили за освітнім ступенем магістр за спеціальністю 174 “Автоматизація, комп'ютерно-інтегровані технології та робототехніка».
Зазначені відомості містяться у відзиві за позовну заяву. Позивачем ці відомості не спростовано.
Відповідно до довідки № 286830 від 06.09.2024 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти позивач має такі документи про освіту:
свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_2 , видане Миколаївським економічним ліцеєм №2 Миколаївської міської ради Миколаївської області Базову загальну середню освіту від 18.06.2010 року;
атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_3 , виданий Миколаївським економічним ліцеєм №2 Миколаївської міської ради Миколаївської області від 12.05.2012
диплом бакалавра серії НОМЕР_4 , виданий Чорноморським державним університетом імені Петра Могили від 30.06.2016 року.
Довідка № 286830 від 06.09.2024 підтверджує поточне з 02.09.2024 здобуття позивачем освіти в Чорноморському державному університеті імені Петра Могили на рівні освіти “магістр», форма здобуття освіти - денна.
В розділі довідки “на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» міститься запис: “Ні, порушує».
15.11.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти в частині висновку про дотримання позивачем послідовності освіти.
Листом від 12.12.2024 року №3/10155-24 відповідач відмовив у внесенні відповідних змін із посиланням на те, що у термінах визначення послідовності здобуття освіти саме зарахування на навчання за відповідним освітнім рівнем свідчить про здобуття освіти, а не завершеність етапу освіти.
Позивач вважає відмову у внесенні змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не порушено послідовність здобуття рівнів освіти, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту", оскільки позивач раніше не завершив освіту за рівнем, який був вищий наявного у нього рівня освіти.
Таким чином, суд виснував, що зазначення в довідці № 286830 від 06.09.2024 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про порушення позивачем послідовності навчання є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі Положення № 630), визначено, що МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, забезпечує формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Згідно з частинами 1-3 статті 3 Закону України "Про освіту" кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Матеріалами справи встановлено, що позивач отримав відмову Міністерства освіти і науки України, викладену у формі відповіді на заяву 12.12.2024 №3/10155-24, у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тож, спірним у межах розгляду цієї справи є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», у контексті застосування пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, а відтак коректність відображення інформації при формуванні довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України «Про освіту» (далі Закон № 2145-VIII).
Пунктом 23 ч. 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Частиною 2 ст. 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною 2 ст. 17 Закону №2145-VIII встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Згідно з частинами 1-3 ст. 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII).
Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №1556-VII атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
З аналізу наведених вище правових норм слідує, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації. Здобуття рівня освіти має підтверджуватись відповідним документом про вищу освіту.
Повертаючись до обставин справи, колегія суддів зазначає, відповідно до виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи, позивач 30.06.2016 закінчив Чорноморський державний університет імені Петра Могили та отримав диплом бакалавра.
Тобто, наступним рівнем освіти для позивача згідно ч. 2 ст. 10 Закону України Про освіту є один із рівнів, що йде після першого (бакалаврського) рівня.
Згідно довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи, позивач 02.09.2024 зарахований до Чорноморського державного університету імені Петра Могили за освітнім ступенем магістр за спеціальністю 174 “Автоматизація, ком'ютерно-інтегровані технології та робототехніка», що не заперечується сторонами по справі.
Тобто, у період з 02.09.2024 позивач навчається за денною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти другий (магістерський) рівень, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти (перший (бакалаврський) рівень).
Разом з тим, у період з 2016 рік по 2018 рік позивач здобував освіту за рівнем, який був вищий наявного у нього рівня освіти, у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили за освітнім ступенем магістр за спеціальністю 151 “Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології», проте був відрахований 15.02.2018.
Відтак, освіту за рівнем, який був вищий наявного у нього рівня (другий (магістерський) рівень) позивач не здобув.
Так, станом на дату виникнення спірних правовідносин, позивач не завершував навчання за освітньо-професійним ступенем магістра, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплома магістра під час попереднього проходження навчання, оскільки був відрахований до його завершення. Отже, вказані факти не можуть свідчити про здобуття відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти.
Водночас, пунктом 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про освіту" визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Тобто, зазначена норма передбачає умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Обов'язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.
Враховуючи наведене, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає помилковою позицію відповідача щодо порушення позивачем послідовності освіти, позаяк наразі позивач отримує освіту на рівні, який не був завершений(другий (магістерський) рівень).
Додатково апеляційний суд враховує, що статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Згідно з частиною 5 ст. 74 Закону № 2145-VIII держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: - здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; - відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; - забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; - проводить навчання для роботи з Електронною базою; - здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 74 Закону № 2145-VIII, положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене МОН України від 08 червня 2018 року № 620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.
Відповідно до п. 1 розділу ІV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
За приписами ч.1 п.8 розділу ІV Положення № 620, суб'єкти освітньої діяльності, в даному випадку Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, що надають освітні послуги у сфері дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, засновники яких не мають органів управління освітою (суб'єкти освітньої діяльності приватної форми власності), а також професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти вносять до ЄДЕБО та підтримують в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у пунктах 6-9 розділу III цього Положення (крім інформації про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання, участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які професії, спеціальності, спеціалізації, рівні, форми навчання особа подавала заяви в електронній формі) та інформації, зазначеної в підпункті 6 пункту 6) для таких суб'єктів освітньої діяльності, зокрема, щодо здобувачів освіти - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності); дата народження; тип, серія (за наявності), номер, ким і коли виданий документ, що посвідчує особу (для особи, якій не виповнилось 14 років - свідоцтво про народження; для особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не має документів, що посвідчують особу - довідка про звернення за захистом в Україні); реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); громадянство; стать; серія, номер, ким і коли виданий документ про освіту (науковий ступінь) особи з інформацією про здобуті нею рівень (освітньо-кваліфікаційний (кваліфікаційний) рівень), ступінь освіти, професію, спеціальність та спеціалізацію (у деяких випадках зазначаються напрям підготовки, освітня програма, професійна кваліфікація); про зарахування, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення за спеціальністю, спеціалізацією, професією; рівень (освітньо-кваліфікаційний (кваліфікаційний) рівень), ступінь освіти, що здобувається, освітня програма; джерело фінансування здобуття освіти; назва факультету (відділення), структурного підрозділу; форма навчання; курс навчання; навчальна група; серія, номер, ким і коли виданий студентський (учнівський) квиток державного зразка особи з інформацією про назву факультету (відділення), структурного підрозділу, номер групи, форму навчання, дату видачі та строк дії квитка, цифрова фотографія (за наявності).
З аналізу наведених приписів Положення вбачається, що навчальний заклад позивача, при формуванні довідки здобувача освіти, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО.
Пунктом 9 розділу ІV Положення № 620 встановлено, що інші уповноважені суб'єкти вносять до ЄДЕБО інформацію та здійснюють в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
З урахуванням приписів розділу ІV Положення № 620, колегія суддів дійшла висновку, що саме МОН України, як розпорядник ЄДЕБО через технічного адміністратора ЄДЕБО - ДП «Інфоресурс» має повноваження на внесення інших змін до електронної бази, зокрема щодо внесення змін про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" відносно позивача .
З урахуванням викладеного апеляційний суд висновує, що відмова Міністерства освіти і науки України, викладену у формі відповіді на заяву від12.12.2024 №3/10155-24, у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправними.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 400/12449/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк