П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13321/20
Головуючий І інстанції: Бойко О.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Джабурії О.В., Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Богомолової І.Г. на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 31.03.2025р.) про відмову у перегляді за виключними обставинами судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.11.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 15.01.2020р. про неуспішне проходження атестації та заборону йому проходити інші етапи атестації;
- визнати протиправним та скасувати рішення третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 19.11.2020р. №18 про неуспішне проходження ним атестації та припинення участі в атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. керівника Одеської обласної прокуратури від 23.12.2020р. №3046к про звільнення його з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури згідно з п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020р.;
- поновити його на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської обласної прокуратури або на рівнозначній посаді та в органах прокуратури України з 30.12.2020р.;
- стягнути з Одеської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, починаючи з 31.12.2020р. по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021р. у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022р. зазначене рішення суду першої інстанції - скасовано та ухвалено нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 15.10.2020р. про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 та заборону йому проходити інші етапи атестації. Визнано протиправним та скасовано рішення третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 19.11.2020р. №18 про неуспішне проходження прокурором позивачем атестації та припинення участі в атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. керівника Одеської обласної прокуратури від 23.12.2020р. за №3046к про звільнення позивача з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020р. Поновлено позивача на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та в органах прокуратури з 30.12.2020р. На користь позивача стягнуто з Одеської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 328569,48 коп. з відповідним відрахуванням обов'язкових податків та платежів до бюджету та спеціальних фондів. У задоволенні решти вимог - відмовлено.
18.04.2022р. додатковою постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору за подання даного позову в розмірі по 420,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 4000 грн з кожного.
Вказані судові рішення були оскаржені відповідачами в касаційному порядку.
17.11.2022р. постановою Верховного Суду касаційні скарги Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора - задоволено. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022р. - скасовано, а рішення суду 1-ї інстанції від 04.10.2021р. - залишено в силі. При цьому, додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2022р. - теж було скасовано.
20.01.2025р. позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про «перегляд за виключними обставинами» судового рішення від 04.10.2021р. у справі №420/13321/20 з підстав, передбачених п.1 ч.5 ст.361 КАС України.
Підставою для звернення до суду із вказаною заявою позивач зазначив Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024р. №11-р(ІІ)/2024 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 стосовно відповідності Конституції України (конституційності) п.9 ч.1 ст.51 та пп.1 п.5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» зі змінами.
У вказаному вище Рішенні від 18.12.2024р. Конституційний Суд України, відповідаючи на питання, порушені у конституційній скарзі її автора (щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) відповідних положень), дійшов висновків про те, п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, позивач (заявник), посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024р. №11-р(ІІ)/2024, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021р. у справі №420/13321/20 (яке набрало законної сили) та ухвалити нове рішення, яким його повністю задовольнити усі його заявлені позовні вимоги.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, представника позивача Богомолова І.Г. 03.04.2025р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали, порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, просила скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2025р. та ухвалити нову, якою задовольнити вимоги заяви в повному обсязі.
За результатами автоматизованого розподілу дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача - Шеметенко Л.П., суддів - Ступакової І.Г., Турецької І.О.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду (у складі: судді-доповідача - Шеметенко Л.П., суддів - Ступакової І.Г., Турецької І.О.) від 09.05.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.06.2025р. о 14:00 год.
15.05.2025р. матеріали даної справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
20.05.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому представник відповідачів категорично заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та мотивовано просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
Однак, вказаною вище колегією суддів дана апеляційна скарга так і не була розглянута по суті з підстав спочатку знаходження головуючої у справі судді-доповідача Шеметенко Л.П. (в період з 21.05.2025р. по 05.06.2025р.) у відпустці (наказ голови 5ААС від 07.05.2025р. №43-в/с), а потім з підстав її звільнення з посади судді П'ятого апеляційного адміністративного суду у відставку за власним бажанням (рішення ВРП №1147/0/15-25 від 29.05.2025р.).
Крім того, 22.05.2025р. також була звільнена з посади судді П'ятого апеляційного адміністративного суду у відставку за досягненням нею 65-річного віку і суддя вказаної колегії Турецька І.О. (рішення ВРП №1094/0/15-25 від 22.05.2025р.).
В подальшому, вищевказані обставини і стали підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу даної судової справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 04.06.2025р., для її розгляду визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя-доповідач - Осіпов Ю.В., судді - Кравченко К.В. та Джабурія О.В.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025р. апеляційну скаргу позивача - прийнято до свого провадження, а розгляд справи - продовжено в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність будь-яких законних підстав для її задоволення.
Так, дійсно, частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Як передбачено у ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч.2,3 ст.14 КАС України).
За приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У той же час, варто зазначити про те, що згідно з п.1 ч.5 ст.361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв'язку із виключними обставинами - є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта або їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Але, при цьому, слід звернути увагу на те, що за змістом ч.6 ст.361 КАС України, при перегляді судового рішення за нововиявленими або ж виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Частиною 1 ст.365 КАС України встановлено, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених п.1 ч.5 ст.361 цього ж Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Разом із тим, заява про перегляд судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій з підстав, що зазначені у ч.1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (ч.2 ст.365 КАС України).
Зважаючи на підстави звернення позивача із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення суду 1-ї інстанції від 04.10.2021р. у справі №420/13321/20, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв'язку із встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (чи конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, вже було предметом розгляду Верховного Суду, зокрема, у відносинах, у яких виник спір.
Так, Верховний Суд аналізував зазначене питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативно-правової підстави.
Зокрема, у постанові від 19.02.2021р. у справі №808/1628/18 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловила позицію, відповідно до якої, судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому воно не може вважатися «не виконаним» у розумінні п.1 ч.5 ст.361 КАС України, а значить і не може переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативної підстави. У цій постанові також зазначено, що Рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час вирішення спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення суду першої інстанції положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів п.1 ч.5 ст.361 КАС України була підтримана й Об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 21.12.2022р. у справі №140/2217/19, в якій вирішувалося питання відступу від висновку стосовно застосування п.1 ч.5 ст.361 КАС України, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021р. у справі №808/1628/18.
Передаючи справу №140/2217/19 на розгляд Об'єднаної палати, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 28.09.2022р. виходив із того, що викладений у справі №808/1628/18 підхід унеможливлює ефективний захист і поновлення прав особи, якій відмовлено у задоволенні позову внаслідок застосування закону, визнаного згодом неконституційним.
Вирішуючи питання відступу від даних висновків, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 21.12.2022р. зазначив про те, що питання про перегляд за виключними обставинами рішень, які набрали законної сили, у зв'язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи було предметом розгляду не тільки об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, від висновку якої (у справі №808/1628/18) пропонується відступити, але й Великої Палати Верховного Суду теж.
У свою чергу, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладеним у постанові від 18.11.2020р. у справі №4819/49/19, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта або ж їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, уже встановленої остаточним судовим рішенням.
З урахуванням викладеного, Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 21.12.2022р. у справі №140/2217/19 дійшла висновку про відсутність достатніх та необхідних підстав відступати від правової позиції, яка була висловлена у постанові від 19.02.2021р. у справі №808/1628/18.
Ці ж самі висновки Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду повторила і в ухвалі від 22.12.2022р. у справі №805/1312/16-а, в якій вдруге вирішувалося аналогічне питання можливості відступити від висновку стосовно застосування п.1 ч.5 ст.361 КАС України, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021р. у справі №808/1628/18.
Таким чином, дотримуючись зазначеної правової позиції щодо перегляду судових рішень, які набрали законної сили, з підстави, визначеної п.1 ч.5 ст.361 КАС України, судова колегія зазначає, що рішення суду 1-ї інстанції від 04.10.2021р. у справі №420/13321/20, щодо перегляду якого за виключними обставинами звернувся позивач, фактично є рішенням суду, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, а тому, відповідно, це судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому - у значенні п.1 ч.5 ст.361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
Окрім наведених мотивів, також одночасно необхідно зазначити й про те, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані «неконституційними», втрачають чинність - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, однак не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні положення містяться і у ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017р. №2136-VIII.
Водночас, за приписами ч.1 ст.97 Закону №2136-VIII, Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону №2136-VIII дає підстави для висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Таким чином, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. У той же час, чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
У резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024р. №11-р(ІІ)/2024 (п.3) було передбачено те, що п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII зі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а тому, відповідно, станом на дату подання заяви про перегляд судового рішення за виключеними обставинами у цій справі (20.01.2025р.) п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII зі змінами не втратив чинність.
Подібна правова позиція була викладена в ухвалі Верховного Суду від 10.02.2025р. у справі №160/5839/20.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду попередньої інстанції щодо відсутності, на даний час, законних підстав для задоволення заяви позивача про перегляд за виключними обставинами судового рішення від 04.10.2021р. у справі №420/13321/20.
Більш того, варто також звернути увагу й на те, що такий самий підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду аналогічних заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справах №600/1450/20-а (ухвала від 13.04.2023р.), №580/2313/20 (ухвала від 10.05.2023р.) та №420/4490/20 (ухвала від 24.02.2025р.).
Інших належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права або ж порушень норм процесуального права апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить, а її доводи критично оцінюються колегією суддів, оскільки вони не спростовують висновків суду 1-ї інстанції та були враховані окружним судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст.316 КАС України, суд 2-ї інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329,368,369 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Богомолової Ірини Георгіївни - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено: 11.06.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: О.В. Джабурія
К.В. Кравченко