П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36007/24
Перша інстанція: суддя Марин П.П.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
секретар - Афанасенко Ю.М.,
за участю: представника позивача - адвоката Білої Т.Ю.,
представника відповідача - Порохової А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі № 420/36007/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ЛЮКС" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, картку відмови, -
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2024 року ПП "АЛЬФА ЛЮКС" звернулось з адміністративним позовом до суду, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000027/1 від 12.11.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000173 від 12.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що з метою митного оформлення товарів, які ввозились на митну територію України позивачем було подано до відповідача митну декларацію № 24UA50009001159704 від 11.11.2024, а також документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості, не містять розбіжностей. Проте, відповідачем винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000027/1 від 12.11.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000173 від 12.11.2024.
Представник позивача вважає, що вищевказані документи є необґрунтованими та протиправними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500090011597U4 від 11.11.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000027/1 від 12.11.2024.
Представник відповідача вказує, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №24UA500090011597U4 від 11.11.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Також представник відповідача зазначив, що відповідачем правомірно обрано резервний метод (метод 2 ґ) та за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО “Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить:
по товару №1 - 0,13 дол. США за 1 кг ваги нетто. (МД №UA500110/2024/006230 від 16.08.2024, UA500110/2024/005961 від 09.08.2024, UA500050/2024/010065 від 09.08.2024,), ніж заявлено декларантом - за 1 кг ваги нетто,
по товару №2 - 0,15 дол. США за 1 кг ваги нетто. (МД №UA500050/2024/009541 від 20.08.2024, UA500050/2024/010061 від 07.09.2024), ніж заявлено декларантом - за 1 кг ваги нетто.
У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000027/1 від 12.11.2024.
Таким чином, на переконання представника відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500090/2024/000027/1 від 12.11.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000173 від 12.11.2024 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПП “АЛЬФА ЛЮКС».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30 грудня 2024 року позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000027/1 від 12.11.2024.
Визнав протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000173 від 12.11.2024 .
Стягнув з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства “АЛЬФА ЛЮКС» сплачений судовий збір у розмірі 20 549,39 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Одеська митниця подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500090/2024/000027/1 від 12.11.2024, а саме:
1) відповідно до пп в) п 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи;
3) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту (100% попередня оплата Товару), відсутні платіжні документи;
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що між ПП “АЛЬФА ЛЮКС» (Покупець) та компанією “GHADAN COMPANY», Єгипет (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір (Контракт) №31/1.1 від 31.01.2024 (далі - Контракт) згідно з предметом якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків (далі - Товар).
Відповідно до Додаткової угоди № 1 до контракту №31/1.1 від 31.01.2024 внесено зміни та викладено пункт 1 Контракту в наступній редакції:
“ 1. Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно рахунків.».
Відповідно до умов Контракту ціна Товару визначається в попередньому рахунку. (п. 3.1. Контракту)
Остаточна вартість партії поставленого Товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. (п. 3.2. Контракту).
У вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах. (п. 3.3. Контракту).
Умови оплати: 100% попередня оплата Товару після отримання Покупцем попереднього рахунку від Продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі. (п. 3.6. Контракту).
За даним Контрактом Товари поставляються окремими паріями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах). (п. 4.1. Контракту).
Упаковка та маркування продукції є обов'язком Продавця. (п. 5.1. Контракту).
Вартість упаковки, маркування та робіт, пов'язаних із пакуванням включена у вартість Товару. (п. 5.4. Контракту).
З метою митного оформлення товару ПП “АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №24UA500090011597U4 від 11.11.2024, відповідно до якої за умовами поставки CIF на митну територію України надійшов товар ПП “АЛЬФА ЛЮКС», а саме:
- товар № 1 - Сіль харчова, рафінована, придатна для споживання людьми: - Refined salt Grind 0 (0.2-0.8) -1500,00 тонн, 1000 біг-бегів по 1500кг +/-2%кг, додатково упаковано в поліпропіленові мішки по 25кг (60000 мішків); Торговельна марка GHADAN COMPANY. Виробник: GHADAN COMPANY Країна виробництва Єгипет.
- товар № 2 - Сіль таблетована для промислового використання: -TABLET SALT -260 біг-бега по 1500,00 кг кожний +/-2%кг, додатково упаковані в поліпропіленові мішки по 25кг (15600 мішків) - 390,00 тонн. Торговельна марка GHADAN COMPANY. Виробник: GHADAN COMPANY, країна виробництва Єгипет.
Для митного оформлення було надано наступний перелік документів:
Сертифікат якості (Certificate of quality) - сертифікат аналізу від 31.10.2024
Пакувальний лист (Packing list) - №202401025PL від 25.10.2024
Рахунок-проформа (Proforma invoice) - № GH20240801 від 30/07/2024
Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) - №20241025 від 25.10.2024
Коносамент (Bill of lading) - №2 від 31.10.2024
Вантажна відомість (Cargo Manifest) - Б/н від 31.10.2024
Сертифікат про походження товару форми А (Certificate of origin form A (GSP)) № А240066721 від 03.11.2024
Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - №1 від 22.03.2024
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі- продажу, стороною якого с виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформления не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №31/1.1 від 31.01.2024
Договір про надання послуг митного брокера №2310/20-01 від 01.10.2020
Копія митної декларації країни відправлення №25440-1-651-2024 від 26.10.2024.
Відповідачем було відправлено повідомлення декларантові, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.
У відповідь декларантом надіслано лист № 443/24 від 12.11.2024 з поясненнями щодо виявлених розбіжностей, разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: лист GHADAN COMPANY №31/01-2 від 31.01.2024, платіжні інструкції №338 від 31.07.2024, №352 від 21.08.2024, оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за 01.07.2024 - 12.11.2024.
Розглянувши подані декларантом документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000027/1 від 12.11.2024.
Так, у рішенні про коригування в якості підстави для витребування додаткових документів та збільшення митної вартості відповідач зазначив:
“ 1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи;
3) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту (100% попередня оплата Товару), відсутні платіжні документи.
Відповідачем щодо додатково отриманих документів зазначено таке:
Листом від № 12-01 від 106.09.2024 повідомлено, що додаткові документи, окрім вже наданих, по митній вартості надаватись не будуть. Враховуючи вищезазначене декларантом не подано усіх з витребуваних митним органом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-3 ст. 53 МК України. Також декларантом не спростовано наявні розбіжності у документах. В експортній декларації країни відправлення від 26.10.2024 №25440-1-651-2024 немає посилання ні на інвойс, ні на зовнішньоекономічний договір (контракт), тому виникають сумніви, що дана експортна декларація стосується даної поставки товарів. Для перевірки такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням не було надіслано розрахунку ціни (калькуляції) або іншого документу, що підтверджує яка сама тара та упаковка була включена тай фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Каталоги та специфікації надані не були. Каталог - це систематизований віддрукований перелік предметів, товарів, послуг складений за певними ознаками для полегшення їх пошуку та ознайомлення з їх характеристиками та цінами. Згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару.»
Також в оскаржуваному рішенні, зокрема, зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 64 МК України у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) за резервним методом. Внаслідок чого обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що:
по товару № 1 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, є більшим і становить 0,13 дол. США за 1 кг ваги нетто. (МД №UA500110/2024/006230 від 16.08.2024, №UA500110/2024/005961 від 09.08.2024, UA500050/2024/010065 від 09.08.2024), ніж заявлено декларантом за 1 кг ваги нетто; по товару №2 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, є більшим і становить 0,15 дол. США за 1 кг ваги нетто (МД №UA500050/2024/009541 від 20.08.2024, №UA500050/2024/010061 від 07.09.2024), ніж заявлено декларантом - за 1 кг ваги нетто.»
Крім того, декларанту роз'яснено порядок оскарження рішення про коригування митної вартості товарів.
Також відповідачем було прийнято картку відмови, відповідно до якої причини відмови у митному оформленні полягали у наступному:
“Згідно ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VI винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 12.11.2024 UA500090/2024/000027/1.»
Роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: подання нової МД з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості від 12.11.2024 №UA500090/2024/000027/1. Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку, визначеному главою 4 МКУ».
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товару №UA500090/2024/000027/1 від 12.11.2024 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Митного кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 2 ст.52 МК України унормовано, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Згідно із ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
У разі якщо митним органом протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або якщо протягом строку, зазначеного у частині восьмій цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не надала митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, кошти, внесені/переказані як грошова застава у розмірі суми митних платежів, перераховуються до державного бюджету в рахунок сплати відповідних митних платежів наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного у частині сьомій цієї статті.
Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
“ 1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи;
3) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту (100% попередня оплата Товару), відсутні платіжні документи.
Відповідачем щодо додатково отриманих документів зазначено про таке.
Листом від № 12-01 від 106.09.2024 повідомлено, що додаткові документи, окрім вже наданих, по митній вартості надаватись не будуть. Враховуючи вищезазначене декларантом не подано усіх з витребуваних митним органом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-3 ст. 53 МК України. Також декларантом не спростовано наявні розбіжності у документах. В експортній декларації країни відправлення від 26.10.2024 №25440-1-651-2024 немає посилання ні на інвойс, ні на зовнішньоекономічний договір (контракт), тому виникають сумніви, що дана експортна декларація стосується даної поставки товарів. Для перевірки такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням не було надіслано розрахунку ціни (калькуляції) або іншого документу, що підтверджує яка сама тара та упаковка була включена тай фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Каталоги та специфікації надані не були. Каталог - це систематизований віддрукований перелік предметів, товарів, послуг складений за певними ознаками для полегшення їх пошуку та ознайомлення з їх характеристиками та цінами. Згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару.»
Також в оскаржуваному рішенні, зокрема, зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 64 МК України у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) за резервним методом. Внаслідок чого обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що:
по товару № 1 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, є більшим і становить 0,13 дол. США за 1 кг ваги нетто. (МД №UA500110/2024/006230 від 16.08.2024, №UA500110/2024/005961 від 09.08.2024, UA500050/2024/010065 від 09.08.2024), ніж заявлено декларантом за 1 кг ваги нетто; по товару №2 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, є більшим і становить 0,15 дол. США за 1 кг ваги нетто (МД №UA500050/2024/009541 від 20.08.2024, №UA500050/2024/010061 від 07.09.2024), ніж заявлено декларантом - за 1 кг ваги нетто.»
Крім того, декларанту роз'яснено порядок оскарження рішення про коригування митної вартості товарів.
Так, як у оскаржуваному рішенні так і у апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Апеляційний суд зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що пунктом 3.3. Контракту передбачено, що у вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах.
Окрім того, пунктом 5.1. Контракту передбачено, що упаковка та маркування продукції є обов'язком продавця. Згідно п. 4.1. за даним Контрактом, товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або інших товаросупровідних документах). Поставка здійснювалась на умовах CIF порт Чорноморськ.
Згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. З урахуванням п. А.4., А.6. умов поставки CIF (Інкотермс 2010) Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна в порту відвантаження та нести всі витрати, пов'язані з товаром, до цього моменту. За умовами CIF (стаття А.9) визначено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.
Як наслідок, витрати на упаковку та вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням спірного товару, на умовах поставки CIF м. Одеса, Україна були понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов'язок щодо забезпечення пакування товару.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларант зазначає ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Отже, з поданих до митного оформлення документів суд першої інстанції правильно встановив відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідач не довів понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Не наведено жодних важливих аргументів з цього приводу і в апеляційній скарзі.
На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.
Отже правильним є висновок суду першої інстанції, що в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №815/6794/17 , від 18.12.2019 у справа № 160/8775/18.
Щодо зауважень митного органу з приводу підпису, слід звернути увагу на те, що митний орган, як і декларант, не має відповідних знань та кваліфікації для встановлення дійсності підписів. Висновки про невідповідність, недійсність чи розбіжність у підписах можуть прийматися лише акредитованими відповідно до чинного законодавства експертами на підставі призначеної почеркознавчої експертизи.
Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду та відповідно до п.2 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Статтею 358 Кримінального кодексу України за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів передбачено кримінальну відповідальність, проте будь-яких доказів порушення кримінальної справи за фактом підробки документів стосовно декларанта митним органом не наведено.
Таким чином, зазначені твердження митного органу є лише припущеннями, та останнім ніяк не обґрунтовано, яким чином зазначені припущення митного органу впливають на митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за наданими документами.
Враховуючи наведене, доводи апелянта не можуть свідчити про ознаки підробки документів, поданих позивачем під час здійснення митного оформлення товару.
Стосовно тверджень митного органу, що “ 3) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту (100% попередня оплата товару), відсутні платіжні інструкції» слід зазначити про таке.
Так, відповідно до п. 3.6. Контракту №31/1.1 умови оплати: 100% попередня оплата Товару після отримання Покупцем попереднього рахунку від Продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі. (п. 3.6. Контракту).
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що у попередньому інвойсі № GH20240801 від 30.07.2024 визначено внесення позивачем передплати у сумі 118 753,20 дол. США, до 20.08.2024 - 29 688,30 дол. США та залишку 258 907,50 дол. США у термін протягом 3х днів перед завантаженням.
Що й було виконано позивачем та підтверджується платіжними інструкціями від 31.07.2024 та від 21.08.2024, які крім того, надані позивачем до митного органу разом з листом від 12.11.2024 №443/24.
Не наведено жодних важливих аргументів з цього приводу і в апеляційній скарзі.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач виконав умови передплати передбачені п. 3.6. Контракту та попереднім інвойсом.
Додатково суд зазначає, що остаточна вартість партії поставленого Товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. (п. 3.2. Контракту).
Згідно остаточного інвойсу загальна сума поставки складає 127 710,00 дол. США та переплата за остаточним інвойсом № 20241025 складає 20 731,50 дол. США.
При цьому, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Щодо посилань відповідача на відсутність в експортній декларації країни відправлення від 26.10.2024 №25440-1-651-2024 посилання на інвойс, на зовнішньоекономічний договір (контракт), суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за оформлення контрагентом митної декларації країни відправлення.
До того ж, митна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, визначених ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів та є обов'язковими до надання.
Так само, каталоги та специфікації не входить до переліку документів, визначених ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів та є обов'язковими до надання.
Отже зауваження відповідача, викладені в рішенні про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими.
Водночас приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, з огляду на встановлені судом обставини, у відповідача не було підстав витребувати додаткові документи від позивача через відсутність підстав, зазначених в ч.3 ст. 53 МК України. До того ж, як вбачається з матеріалів справи постачальником позивачу експортну митну декларацію надано не було, у зв'язку з чим остання не надавалася до митного оформлення відповідачу.
Крім цього, суд звертає увагу, що посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.
Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що “формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).
У зв'язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - необґрунтованим.
З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.
Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору.
Враховуючи викладене, правильним є висновок суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товару №UA500090/2024/000027/1 від 12.11.2024 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні №UA500090/2024/000173 від 12.11.2024, яка є предметом спору у цій справі, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500090/2024/000173 від 12.11.2024 зазначено таку причину для відмови у митному оформлені: митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500090/2024/000027/1 від 12.11.2024.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA500090/2024/000027/1 від 12.11.2024, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500090/2024/000173 від 12.11.2024 також підлягає скасуванню як похідна.
Апелянтом не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Крім того, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 804/16980/14, від 06.02.2018 у справі № 815/2013/15.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі № 420/36007/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 11 червня 2025 року.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик