11 червня 2025 р. Справа № 480/2550/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 17.06.24 по справі № 480/2550/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач, ГУ НП в Сумській області), в якому просив:
-визнати протиправною відмову ГУ НП в Сумській області від 06.02.2023 №12/К-9 у зарахуванні йому пільгової вислуги років до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції;
-зобов'язати ГУ НП в Сумській області підготувати та направити до ГУ ПФУ в Сумській області документи для перерахунку його пенсії з розрахунку один місяць служби за півтора місяця служби в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей та на посадах дільничного інспектора та з розрахунку три місяці за кожен місяць служби за участь в антитерористичній операції у період проходження служби в Національній поліції.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 позов задоволено.
Визнано протиправною відмову ГУ НП в Сумській області у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги та до стажу служби в поліції, викладену в листі від 06.02.2023 № 12/К-9.
Зобов'язано ГУ НП в Сумській області підготувати та направити до ГУ ПФУ в Сумській області документи для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця служби в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей та на посадах дільничного інспектора та з розрахунку три місяці за кожен місяць служби за участь в антитерористичній операції у період проходження служби в Національній поліції.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Сумській області на користь ОСОБА_1 3073,60 грн в рахунок відшкодування судових витрат.
Відповідач, не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права : неправильне тлумачення закону, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 480/2550/23 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірним питанням у розглядуваній справі є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії.
Посилаючись на приписи п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі-Закон №2262-ХІІ) вважав, що підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 25 років і більше саме календарної вислуги.
Посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а.
Зазначив, що позовна вимога про зобов'язання ГУ НП в Сумській області підготувати та направити до ГУ ПФУ в Сумській області документи для перерахунку пенсії позивача із розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей та на посадах дільничного інспектора та з розрахунку три місяці за кожен місяць служби за участь в АТО у період проходження служби в поліції є передчасною, оскільки відповідач на звернення позивача від 06.02.2023 відмовив у зарахуванні вислуги років на пільгових умовах до календарної вислуги років, не надаючи оцінки вислузі років позивача на пільгових умовах.
Апелянт заперечував проти стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, оскільки позивачем не доведено розмір цих витрат, не долучено докази на підтвердження цього: договір, акт виконаних робіт, квитанції чи інші документи, а долучено ордер на надання правничої допомоги та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, які не дають суду можливості визначити склад та розмір цих витрат.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст.308 та п. 3 ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
Наказом ГУ НП в Сумській області від 26.08.2021 № 357 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.12).
За цим наказом вислуга позивача на 31.08.2021 складає:
-календарна - 19 років, 00 місяців, 25 днів: ОВС- 13 років, 03 місяці, 01 день; НПУ - 05 років, 09 місяців, 24 дня.
Загальний страховий стаж для призначення пенсії становить 27 років, 09 місяців, 14 днів : ОВС- 13 років, 03 місяці, 01 день; НПУ- 05 років, 09 місяців, 24 дні, страховий стаж - 08 років, 08 місяців, 19 днів.
Відповідно до Витягу з послужного списку колишнього співробітника національної поліції України ОСОБА_1 , виданим ГУ НП в Сумській області від 17.11.2022 №12/0-38аз, позивач в різні періоди часу проходив службу, в тому числі, в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей та на посадах дільничного інспектора (а.с.9-11).
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданою ГУ МВС України в Донецькій області №15102 від 15.06.2015, ОСОБА_1 , начальник сектору ДІМ Глухівського МВ (з обслуговування міста Глухова та Глухівського району) УМВС України в Сумській області, дійсно, в період з 16.05.2015 по 16.06.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції : м. Артемівськ Донецької області. (а.с.14-15).
З 01 вересня 2021 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що підтверджується повідомленням про призначення пенсії (а.с.13).
03.01.2023 позивач звернувся до ГУ НП в Сумській області із заявою про підготовку та направлення до ГУ ПФУ в Сумській області довідки із зазначенням пільгової вислуги років для здійснення перерахунку пенсії, оскільки він тривалий час проходив службу на посадах, які мають право на зарахування вислуги років у пільговому обчисленні, а в наказі про звільнення пільгова вислуга не зазначена, що має наслідком зменшення загальної вислуги для призначення пенсії.
Листом ГУ НП в Сумській області від 06.02.2023 № 12/К-9 позивачу повідомлено, що на день звільнення зі служби в поліції він не мав 25 календарних років і більше страхового стажу, як це передбачено для призначення пенсії за вислугу років за п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ.
З урахуванням віку 45 років на день звільнення зі служби та наявної вислуги років у календарному обчисленні 19 років, 00 місяців, 25 днів, страхового стажу - 08 років , 08 місяців, 19 днів , загального страхового стажу- 27 років, 09 місяців, 14 днів, позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Враховуючи викладене, позивача повідомлено, що наказ ГУ НП в Сумській області від 26.08.2021 №357 о/с та розрахунок вислуги років для призначення йому пенсії від 31.08.2021 видані без порушень, відповідно до вимог Закону №2262-ХІІ (а.с.17-18).
Вважаючи протиправною відмову ГУ НП в Сумській області, викладену у листі від 06.02.2023 №12/К-9, у зарахуванні пільгової вислуги років до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, позивач звернув з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи, що позивач проходив службу на посадах в органах внутрішніх справ, а саме: в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей та на посадах дільничного інспектора, а також проходив службу, під час якої брав участь в антитерористичній операції, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17 липня 1992 року №393, він набув право на обрахування вислуги років у пільговому обчисленні - один місяць служби за півтора місяця та один місяць служби за три місяці - для зазначення в розрахунку вислуги років.
За таких обставин, періоди служби позивача в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей та на посадах дільничного інспектора, а також час служби позивача, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, повинні бути зараховані до вислуги років відповідно до пунктів "а", "в" пункту 3 постанови №393.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У цій справі спірним є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років для перерахунку пенсії позивача (визначення розміру пенсії).
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Приписами пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині 2 статті 17 цього Закону.
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону № 2262-XII затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393).
Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23 на підставі аналізу чинного законодавства, вказав на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:
- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ;
- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Колегією суддів встановлено, що позивач був звільнений зі служби з органів Національної поліції з 31.08.2021 і на час звільнення його календарна вислуга років склала 19 років 00 місяців 25 днів: ОВС-13 років 03 місяці 01 день, НПУ -05 років 09 місяців 24 дні. Загальний страховий стаж позивача для призначення пенсії становив - 27 років 09 місяців 14 днів: ОВС -13 років 03 місяці 01 день, НПУ -05 років 09 місяців 24 дні , страховий стаж - 08 років 08 місяців 19 днів (а.с.12).
З 01.09.2021 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ. Разом з тим, розмір його пенсії було визначено без урахування пільгової вислуги років.
Пунктом 1 Порядку № 393 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті “ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ з дня призначення на відповідну посаду.
Пунктом 3 Порядку № 393 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022) визначено перелік який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови.
Водночас редакцію пункту 3 Постанови №393 було змінено постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» від 16.02.2022 №119 (далі-Постанова №119) , яка набрала чинності 19.02.2022.
Вказаною постановою також змінено і назву Порядку №393.
Порівнюючи попередню назву постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» та назву в редакції після 19.02.2022 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».
Також постановою Кабінетом Міністрів України № 119 внесено зміни до Постанови № 393, зокрема, пункт 3 абзац перший викладено в такій редакції: « 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:.».
Отже, пунктом 3 Постанови № 393 (у редакції Постанови №119 від 16.02.2022р.) визначено перелік який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови.
Відповідно до пункту 3 Постанова №393 (в редакції Постанови №119, яка була чинною на час звернення ОСОБА_1 із заявою від 03.01.2023 до відповідача про надіслання до ГУ ПФУ в Сумській області довідки із зазначенням його пільгової вислуги років для здійснення перерахунку пенсії) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:
а) один місяць служби за три місяці:
час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;
час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
в) один місяць служби за півтора місяця:
у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств .
Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2006 № 705 "Про встановлення переліків посад дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та осіб начальницького складу підрозділів громадської безпеки з керівництва дільничними інспекторами щодо грошового забезпечення в підвищеному розмірі та посад дільничних, старших дільничних та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції, яким час проходження служби зараховується на пільгових умовах", наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29.05.2008 № 250 "Про затвердження Переліку посад дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції (крім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ), яким час проходження служби зараховується на пільгових умовах" час служби позивача на посадах дільничного інспектора зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць за півтора.
Відповідно до п. 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України 01.10.2007 № 366 "Про затвердження Переліку посад начальницького складу підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах дітей, боротьби з незаконним обігом наркотиків, боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця" вислуга років для призначення пенсій на пільгових умовах зараховується особам, зазначеним у пункті 1 цього наказу, які перебували на службі після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року № 1144, при цьому таким особам на пільгових умовах зараховується весь час проходження служби на відповідних посадах.
Отже, зі змісту положень пункту 3 Постанови №393 слідує, що час служби позивача в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей та на посадах дільничного інспектора, а також час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії .
У спірних правовідносинах період проходження служби позивачем на посадах, що дають право на пільгове обчислення вислуги років, підтверджується копією послужного списку. Також, в період з 16.05.2015 по 16.06.2015 позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції: м. Артемівськ Донецької області, що також підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи, що позивач проходив службу на посадах в органах внутрішніх справ, а саме: в підрозділах кримінальної міліції в справах неповнолітніх та на посадах дільничного інспектора, а також проходив службу, під час якої брав участь в антитерористичній операції, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, він набув право на обрахування вислуги років у пільговому обчисленні - один місяць служби за півтора місяця та один місяць служби за три місяці - для зазначення в розрахунку вислуги років.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач має право на зарахування до вислуги років для визначення розміру пенсії на пільгових умовах за підпунктами «а», «в» пункту 3 Постанови №393 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ( в редакції Постанови №№119) періодів його служби в підрозділах кримінальної міліції у справах неповнолітніх, на посадах дільничного інспектора, а також його участі в антитерористичній операції.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Колегія суддів звертає увагу, що Постанову №119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень, та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Так, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови.
Тобто, Постановою №119 усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
У справі, що розглядається, позивач звернувся до ГУ НП в Сумській області із заявою від 03.01.2023 про врахування пільгового стажу для перерахунку пенсії після набрання чинності Постановою №119.
Вислуга років позивача станом на час звернення з заявою про перерахунок стажу складала 19 років 00 місяців 25 днів. Загальний трудовий стаж 27 років 09 місяців 14 днів.
Положення Порядку №393 підлягають застосуванню в тій редакції, яка була чинною на момент звернення особи до територіального органу Національної поліції України із заявою про оформлення документів для перерахунку пенсії за вислугу років. У розглядуваній справі- це 03.01.2023, коли до Порядку №393 були внесені вищенаведені зміни Постановою №119.
Отже, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача підстав для зарахування до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції його вислуги років у пільговому обчисленні та надіслання до відповідного органу Пенсійного фонду України цих документів для перерахунку пенсії позивача.
Колегія суддів не бере до уваги довод апеляції про відсутність підстав для підготовки та направлення до пенсійного органу документів для зарахування до календарної вислуги років позивача та до стажу служби в поліції його вислуги років у пільговому обчисленні через те, що відсутні підстави для призначення позивачу пільгової пенсії відповідно до пункту «а» ч.1 ст.12 Закону 2262-ХІІ, оскільки, виходячи із змісту позовних вимог ОСОБА_1 , ці документи необхідні йому не для призначення пільгової пенсії, а для її перерахунку.
З приводу посилання апелянта на передчасність позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача підготувати та направити до пенсійного органу документи для перерахунку пенсії із зарахуванням пільгової вислуги років до його календарної вислуги та до стажу служби в поліції, оскільки відповідач на звернення позивача від 06.02.2023 відмовив у зарахуванні вислуги років на пільгових умовах до календарної вислуги років, не надаючи оцінки вислузі років позивача на пільгових умовах, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ненадання ГУ НП в Сумській області повної відповіді на звернення позивача не спростовує наявність у нього порушеного права.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, оскільки такі сформовані на підставі іншого правового регулювання, а саме: з урахуванням положень попередньої редакції Постанови № 393, яка була чинна до внесення змін Постановою №119.
Щодо заперечень апелянта проти стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною 3 ст. 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі, і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні докази: договір про надання правничої допомоги від 05.11.2022 №06-11/22, акт виконаних робіт №09-03/23 від 16.03.2023 , квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16.03.2023 № 10-03/23 на суму 2000 гривень
Згідно з п.п.1.1, договору про надання правової допомоги від 05.11.2022 Адвокат Осьмаков О.А. зобов'язується надавати Клієнту ОСОБА_1 консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 цього Договору вартість послуг Адвоката є динамічною та може встановлюватись за домовленістю Сторін в погодинній та/або твердій формі. Гонорар, сплачений Адвокату, визначається актами виконаних робіт, які є невід'ємною частиною Договору. Оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок Адвоката або внесенню готівкою в касу Адвоката (а.с.19-20).
Як вбачається з Акту виконаних робіт №09-03/23 від 16.03.2023, адвокатом Осьмаковим О.А. на підставі Договору про надання правової допомоги №06-11/22 від 05.11.2022 з Коваленком С.В. були виконані наступні роботи: попереднє вивчення матеріалів, консультування; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики; складання позовної заяви, складання процесуальних документів в процесі судового розгляду (заяв, скарг, пояснень, відповідей, тощо) незалежно від кількості та обсягу. Загальна вартість робіт склала 2000 грн (а.с.21).
Оплата виконаних адвокатом Осьмаковим О.А. робіт за Договором про надання правової допомоги №06-11/22 ОСОБА_1 в сумі 2000 грн підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №10-03/23 від 16.03.2023 (а.с.21).
Судом першої інстанції було стягнуто на користь Коваленка С.А. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Сумській області витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що позивачем документально підтверджено понесені ним витрати на правничу допомогу належними доказами, а відповідач всупереч ч.7 ст.134 КАС України не довів не співмірність цих витрат, тому доводи апеляції відповідача в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги , акту виконаних робіт, квитанції спростовуються матеріалами справи.
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права та дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог .
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків колегії суддів не спростовують.
Розподіл судових витрат здійснюється на підставі ст. 139 КАС України.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року по справі № 480/2550/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк