11 червня 2025 р. Справа № 440/12324/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2025, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 19.02.25 по справі № 440/12324/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Київській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 внаслідок його звернення щодо перерахунку;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо незарахування страхового стажу ОСОБА_1 за періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та його заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013 року, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 № 164 у момент призначення пенсії та внаслідок звернення до нього позивача;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом зарахування до його страхового стажу періодів його роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та його заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 № 164 із одночасним виключенням з обрахунку заробітку для обчислення його пенсії з періоду з 01.11.1986 по 31.12.1991 з дня призначення пенсії, а саме з 04.10.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області. Зазначає, що листом від 24.07.2024 ГУ ПФУ у Київській області повідомлено представника позивача, що за принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії опрацьовувалась ГУ ПФУ в Полтавський області та прийнято рішення від 11.10.2023 № 104250009491, яким призначено пенсію за віком з 04.10.2023. За результатами повторного запиту представника позивача йому стало відомо, що до стажу роботи позивача не зараховано його стаж з 01.01.1992 по 23.08.2013, який відображений у його трудовій книжці та довідці про заробітну плату від 22.06.2021 № 164.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та не проведення перерахунку пенсії з 04.10.2023 з урахуванням зазначеного стажу та з урахуванням заробітної плати згідно з довідкою АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013, та здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2023 з урахуванням зарахованого страхового стажу, врахувавши заробітну плату згідно з довідкою АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 122 КАС України. Зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь - якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Щодо перерахунку пенсії, відповідач зазначив, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Стосовно зарахування стажу вказав, що ОСОБА_1 , має посвідку постійного проживання, є громадянином російської федерації, перебуває на обліку в Головному управлінні та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 04.10.2023. За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 про призначення пенсії опрацьовувалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Страховий стаж позивача становить 19 років 3 місяці 0 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи після 31.12.1991. Відповідно, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не приймало рішення про призначення пенсії позивачу, а отже не може бути відповідачем у справі. Крім того, вказав, що з 01.01.2023 російською федерацією припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи набуті на території колишнього СРСР до 01.01.1992.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, має право постійного проживання на території України, що підтверджено відповідною посвідкою серії НОМЕР_1 , яка видана 10.07.2012.
За змістом матеріалів справи на підставі заяви позивача від 04.10.2023 та наданих позивачем документів за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області винесено рішення № 104250009491 від 11.10.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
За наслідками розгляду звернення позивача, ГУ ПФУ у Київській області повідомило ОСОБА_1 , що оскільки з 01.01.2023 російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, то на момент звернення за призначенням пенсії відсутні підстави для врахування стажу, набутого на території російської федерації після 01.01.1992. Зазначено, що розмір пенсії обчислено із заробітної плати, визначеної за період з 01.11.1986 по 31.12.1991.
Аналогічну за змістом відповідь надано Пенсійним фондом України за результатами розгляду скарги позивача.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013, та здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2023 з урахуванням зарахованого страхового стажу, врахувавши заробітну плату згідно з довідкою АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стосовно доводів апелянта про пропущення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення ухвалене або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, передусім, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. А отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Колегія суддів не знаходить правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
Зі змісту позову, колегією суддів встановлено, що позивач вважає, що для звернення до суду встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних поноважень в силу приписів ч. 4 ст. 122 КАС України, якою передбачено досудовий порядок вирішення спору. Вказав, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №200/2912/23, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.09.2021 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. Однак, на думку позивача, висновки суду відповідачем у справі №200/2912/23 не враховані, оскільки з листа Пенсійного органу від 11.06.2024 наданого на запит позивача, останній дізнався про прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії. Наприкінці червня 2024 року позивач звернувся із адвокатським запитом про призначення йому пенсії з 04.10.2023. Ознайомившись з розпорядженням про призначення пенсії, розрахунком заробітку та стажу, позивачем встановлено, що до стажу його роботи не зараховано період з 01.01.1992 по 23.08.2013, а також у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 №164, яку не зараховано для обчислення за періоди з жовтня 2004 року по серпень 2013 року включно. В подальшому позивач звернувся із заявою від 22.08.2024 до відповідачів, в якій просив провести перерахунок його пенсії з дня її призначення із зарахуванням стажу роботи періоду з 01.01.1992 по 23.08.2013 та заробітної плати, визначеної довідкою від 22.06.2021 №164 з жовтня 2004 року по серпень 2013 року включно. Оскільки на свою заяву позивач не отримав від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області відповіді, він звернувся із адвокатським запитом. Листом від 03.10.2024 №1000-0202-8/162114 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області направлено позивачу відповідь від 05.09.2024 №4959-26082/М-02/8-1000/24. На скаргу позивача відповідь Пенсійним фондом України надана листом від 04.10.2024 №2800-030201-8/60182. Так, враховуючи протиправну бездіяльність відповідачів позивач 15.10.2024 звернувся до суду.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 запропоновано ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду за період з 04.10.2023 по 13.04.2024, із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову до суду.
На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 позивачем надано заяву, в якій останій зазначив, що саме призначення пенсії з 23.09.2021 позивачем розглядалось як основне порушення його права на пенсійне забезпечення і поновлення цього права з 23.09.2021 і мало б сенс встановлювати правильність/неправильність обчислення пенсії в разі її призначення. Відтак, до закінчення розгляду справи № 200/2912/23, в якій були заявлені вимоги щодо призначення пенсії з вересня 2021 року, призначена в жовтні 2023 року пенсія та правильність її обчислення позивачем розглядались як проміжковий етап, тобто пенсія призначена незалежно від розміру до моменту захисту основного права - призначення пенсії з 2021 року. При цьому саме внаслідок призначення пенсії з 2021 року для позивача, в разі порушень саме її обчислення, виникла б реальна необхідність звертатись до суду за зобов'язанням обчислення у належному розмірі з 2021 року. Між тим, позивач мав реальні та обґрунтовані сподівання на задоволення своїх позовних вимог у справі № 200/2912/23. Окрім іншого зазначив, що якщо на погляд суду має місце пропуск строку звернення до суду, просив врахувати його доводи, визнати їх поважними причинами пропуску строку звернення до адмністративного суду і поновити його.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №200/2912/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 200/2912/23 скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.09.2021. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2021 №104250009491 щодо відмови в призначенні пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.09.2021 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Тобто, вказаний спір стосувався призначення пенсії позивачу з 23.09.2021.
Поряд із тим, позивачу рішенням №104250009491 від 11.10.2023 призначено пенсію з 04.10.2023.
Вказане рішення позивачем не оскаржувалось.
В подальшому в червні 2024 року отримавши листа від Пенсійного фонду України, позивач дізнався, що на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №200/2912/23, повторно розглянувши його заяву про призначення пенсії від 23.09.2021 йому відмовлено. Тому він звернувся з адвокатським запитом щодо надання інформації яким органом розглянуто його заяву про призначення пенсії та запитано розпорядження про призначення пенсії.
Тобто, в проміжок часу з дати призначення пенсії 04.10.2023 по дату винесення постанови Першим апеляційним адміністративним судом від 23.04.2024 у справі №200/2912/23, позивач не вчиняв дій щодо оскарження рішення про призначення пенсії саме з 04.10.2023 чи з'ясування інформації які саме періоди страхового стажу враховані під час призначення останньому пенсії та чи враховані всі документи надані позивачем як первинні для призначення пенсії.
Тільки після отримання листа від Пенсійного фонду України наприкінці червня 2024 року позивач почав вчиняти активні дії щодо з'ясування обставин призначення йому пенсії з витребуванням відповідних документів.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи позивач звернувся до суду з позовом 15.10.2024 та просив, зокрема, зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом зарахування до його страхового стажу періодів його роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та його заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 № 164 з дня призначення пенсії, а саме з 04.10.2023.
Тобто, враховуючи дату звернення позивача до суду, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період з 16.04.2024 заявлені в межах передбаченого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Таким чином, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що позивачем пропущено строк звернення з цим позовом до суду першої інстанції в частині вимог за період з 04.10.2023 по 15.04.2024.
Посилання позивача на сподівання на задоволення позовних вимог у справі №200/2912/23, свідчить про його зволікання щодо належного захисту порушених, на його думку, прав, оскільки позивач з дати призначення пенсії, а саме з 04.10.2023 міг вчиняти дії щодо з'ясування обставин яким органом прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії та витребувати додаткову інформацію, тому вказані обставини не свідчать про необізнаність позивача про порушення його прав, відтак і відсутні підстави для визнання зазначених позивачем обставин поважними.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення перерахунку пенсії з 04.10.2023 по 15.04.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2023 по 15.04.2024 підлягають залишенню без розгляду.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування страхового стажу ОСОБА_1 за періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та його заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013 року, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 № 164 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом зарахування до його страхового стажу періодів його роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та його заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 № 164, з 16.04.2024, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів зазначає, що страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Приписи частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV визначають, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За правилами частин 1-3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами частини другої статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, з аналізу наведеного вище, виходить, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; трудовий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою, а необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
За змістом матеріалів справи позивачу не враховано періоди роботи в російській федерації.
Відмова відповідача у перерахунку пенсії з урахуванням періодів роботи, набутої на території російської федерації, та з урахуванням довідки № 164 від 22.06.2021 про заробітну плату, видану АТ "Енерго-ГАЗНоябрськ" за періоди роботи з жовтня 2004 року по серпень 2013 року, вмотивована припиненням РФ участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Частиною 2 статті 13 Угоди передбачено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу чи не прийняття на території держав - учасниць Співдружності без легалізації необхідних для пенсійного забезпечення документів, виданих у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення та перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пп. 2 п. 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Абзацом 2 пп. 3 п. 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
При цьому вказаним Порядком не встановлено обов'язку особи, яка звертається за перерахунком пенсії, подавати разом із відповідною заявою первинні документи, на підставі яких була видана довідка про заробітну плату.
Відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.
До того ж, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №520/7125/17, посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
У матеріалах справи відсутні докази щодо недостовірності первинних документів, на підставі яких позивачу видана довідка № 164 від 22.06.2021 про заробітну плату, видану АТ "Енерго-ГАЗНоябрськ" за періоди роботи з жовтня 2004 року по серпень 2013 року.
Отже, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Наявна в матеріалах справи копія трудової книжки позивача не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Згідно пунктів 1, 2 Указу Президента України від 07 листопада 1992 року №549/92 "Про реформу грошової системи України", починаючи з 23-ї години 12 листопада 1992 року припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України.
З моменту припинення функціонування рубля в грошовому обігу на території України та запровадження національної валюти, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Тобто, заробітна плата, вказана в російських рублях повинна бути переведена по курсу української гривні до російського рубля на момент призначення пенсії.
Вказаний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17.01.2023 у справі №211/1910/17, які враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України.
За змістом матеріалів справи позивач неодноразово звертався до суду, до пенсійних органів для захисту права на належне пенсійне забезпечення.
Окрім того, в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 200/2912/23 колегія суддів дійшла висновку, що підтверджений трудовою книжкою та довідкою про заробітну плату стаж позивача складає 40 років 5 місяців і 11 днів, вказані обставини в силу положень ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про наявність у позивача права на перерахунок пенсії та зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та проведення перерахунку пенсії з 16.04.2024 з урахуванням зазначеного стажу та з урахуванням заробітної плати згідно з довідкою АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
У межах спірних правовідносин, органом, що приймав рішення про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, що зазначено у листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.09.2024 №4959-26082/М-02/8-1000/24.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Київській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 внаслідок його звернення щодо перерахунку; визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо незарахування страхового стажу ОСОБА_1 за періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та його заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013 року, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 № 164 у момент призначення пенсії та внаслідок звернення до нього позивача; зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом зарахування до його страхового стажу періодів його роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та його заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 № 164 із одночасним виключенням з обрахунку заробітку для обчислення його пенсії з періоду з 01.11.1986 по 31.12.1991 з дня призначення пенсії, а саме з 04.10.2023.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, бездіяльність (дії, рішення), ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Отже, враховуючи, що рішення про призначення пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за принципом екстериторіальності, саме останнє досліджувало пенсійні документи позивача і вирішувало питання щодо перерахунку його пенсії та зарахування відповідних періодів.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 16.04.2024 шляхом зарахування до його страхового стажу періодів його роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та його заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 № 164, є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача про призначення йому пенсії.
Разом із тим, відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а зазначив, що "Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов'язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.
Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а тощо.
Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.
З цього приводу слушним видається правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/1961/18, відповідно до якого вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: 1) лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; 2) повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; 3) вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.".
Таким чином, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, з метою ефективного та належного захисту прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2025, прийняти нове судове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 з урахуванням зазначеного стажу та з урахуванням заробітної плати згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013, та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 16.04.2024 з урахуванням зарахованого страхового стажу, врахувавши заробітну плату згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 16.04.2024 з урахуванням зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 до його страхового стажу, а саме: з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013, з урахуванням заробітної плати згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164.
Стосовно доводів апелянта про дискреційність наданих відповідачу, Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області повноважень щодо зарахування до стажу позивача спірного періоду роботи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Натомість, у цій справі територіальний орган Пенсійного фонду України не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Щодо питання про розподіл судових витрат за наслідками апеляційного перегляду даної справи, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. ч.1, 3, 6 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.08.2020 у справі №440/3005/19 принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.
Як встановлено з матеріалів справи, за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, згідно платіжної інструкції №Т983-4МАХ-063С-ВР4М від 15.10.2024.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів, виходячи з того, що Другим апеляційним адміністративним судом скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у розмірі 484,48 грн, та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі № 440/12324/24 - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 з урахуванням зазначеного стажу та з урахуванням заробітної плати згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013, та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 16.04.2024 з урахуванням зарахованого страхового стажу, та з урахуванням заробітної плати згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 16.04.2024 з врахуванням зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 до його страхового стажу, а саме: з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013, з урахуванням заробітної плати згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення перерахунку пенсії з 04.10.2023 по 15.04.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2023 по 15.04.2024 - залишити без розгляду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) сплачений судовий збір у розмірі 484,48 (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок) грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) сплачений судовий збір у розмірі 484,48 (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк