Справа № 420/3729/24
11 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду Україні в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у меншому розмірі, ніж (п'яти) мінімальних пенсій за віком, передбаченому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 9465,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Одеській області та набув статусу учасника бойових дій. Відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту №3551-ХІІ від 22.10.1993 та постанови Кабінету Міністрів України №754 від 21.07.2003, позивач отримав разову грошову виплату до Дня Незалежності у 2023 році в розмірі 1000 грн. Вважаючи, що він має право на отримання такої винагороди у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, однак отримав відмову.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 12.02.2024 року прийнято позовну заву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Ухвалою від 04.03.2024 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій справі № 440/14216/23.
Ухвалою від 11.06.2025 року провадження у справі поновлено.
Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Одеській області та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII від 22.10.1993.
Позивачу виплачена щорічна разова грошова допомога до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1000,00 грн.
Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, в якій зазначив, що має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Листом від 30.01.2024 року відповідач повідомив, що виплата грошової допомоги здійснюється у розмірах згідно з додатком до Постанови №754 та позивачу здійснено виплату разової грошової допомоги (виплати) у розмірах, визначених законодавством, зокрема у 2023 році 1000,00 грн.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відносини щодо соціального захисту ветеранів війни регулюються Законом №3551-XII.
Статтею 12 цього Закону визначено пільги учасникам бойових дій. Позивач посилається на редакцію частини п'ятої статті 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV), яка передбачала, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом №2983-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань від 20.03.2023, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, було внесено зміни до Закону №3551-XII.
Зокрема, частину п'яту статті 12 Закону №3551-XII викладено в такій редакції: Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Статтю 17-1 Закону №3551-XII про виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня було виключено.
Отже, з 15 квітня 2023 року законодавець змінив підхід до визначення розміру щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, делегувавши Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та розміри такої виплати до Дня Незалежності України.
На виконання зазначених норм, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову КМУ №754 від 21 липня 2023 року «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань».
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого цією постановою, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1000 гривень.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, здійснило виплату позивачу допомоги за 2023 рік у розмірі 1000 грн, керуючись саме Постановою КМУ №754.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
14 травня 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі № 440/14216/23, предметом спору в якій було питання правомірності виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни (що регулюється статтею 13 Закону №3551-XII, аналогічно до статті 12 для учасників бойових дій) у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі, обчисленому виходячи з мінімальних пенсій за віком згідно з попередніми редакціями Закону №3551-XII.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
Щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом №3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (ст. 46 Конституції), яка не може бути скасована законом.
Верховна Рада України, прийнявши Закон №2983-IX та внісши зміни до Закону №3551-XII (зокрема, до статей 12 та 13), якими делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень.
Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися.
Положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом.
Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (зокрема, Постановою КМУ №754 для 2023 року), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Попередні редакції Закону №3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом №2983-IX в частині визначення розміру цієї допомоги.
Органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону №3551-XII, діють правомірно.
Правові принципи, викладені Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23, є повністю застосовними до цієї справи, оскільки вона стосується виплати допомоги учаснику бойових дій за 2023 рік на підставі статті 12 Закону №3551-XII, що було предметом розгляду у зразковій справі (з урахуванням аналогічного регулювання для різних категорій ветеранів).
Аргументи позивача щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, яким було визнано неконституційним пункт 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, не спростовують висновків Великої Палати. Зазначене рішення КСУ стосувалося ситуації, коли повноваження Кабміну випливали з Бюджетного кодексу.
Однак Закон №2983-IX вніс зміни безпосередньо до спеціального Закону №3551-XII, що є іншою правовою ситуацією, яку Велика Палата визнала правомірною.
Також, посилання позивача на попередню практику Касаційного адміністративного суду мають оцінюватися з урахуванням того, що постанова Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23 є останнім та обов'язковим для врахування висновком у подібних правовідносинах щодо виплат за 2023 рік після набрання чинності Законом №2983-IX.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, виплативши позивачу учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1000 грн, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону №2983-IX) та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.
.