11 червня 2025 р. № 400/1661/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВиконавчого комітету Новоодеської міської ради Миколаївської області, вул. Центральна, 208,м. Нова Одеса,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,56602,
провизнання незаконним та скасування рішення від 19.12.2024 №851,
Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області №851 від 19.12.2024 року «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди по АДРЕСА_2 ».
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що порядок знесення самочинного будівництва (об'єкта нерухомого майна) відрізняється від демонтажу тимчасової споруди.
Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництва за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Новоодеська міська рада Миколаївського району до суду про знесення належного мені об'єкту нерухомого майна - гаражу та навісу по АДРЕСА_2 або позбавлення права власності на нього не зверталась. Судові рішення з даного приводу відсутні. Незважаючи на право власності позивача на об'єкт нерухомого майна - навіс біля гаражу по АДРЕСА_2 вона зверталась до Новоодеської міської ради задля отримання паспорта прив'язки тимчасової споруди та отримання земельної ділянки для її розміщення, але Новоодеською міською радою відмовлено їй у надані паспорта прив'язки . Припису про усунення порушень з боку Новоодеською міською радою, до прийняття оскаржуваного рішення не направлявся. Відповідачем одразу прийнято спірне рішення, яке зазіхає на визнане державою право власності на нерухоме майно - гараж та навіс. У своєму рішенні Відповідач не зазначає, що саме потрібно демонтувати і позивачу не зрозуміло - чи всю споруду по АДРЕСА_2 чи окремі елементи (металопластикові вікна тощо).
Відповідач надав відзив на позов, в якому позов не визнав, оскільки спірне рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та позивач повинен демонтувати тимчасову споруду, яка збудована без дозвільних документів..
Суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач є власником об'єкту нерухомості - гаражу по АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. До вказаного об'єкта нерухомості входить: А-1 - гаражний бокс та Б - навіс. Загальна площа 22,5м.кв.
Позивач у позові зазначив, що в ході використання нерухомого майна проведено облаштування навісу шляхом встановлення металопластикових вікон.
27.08.2024 робочою групою виконавчого комітету Новоодеської міської ради було обстежено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером 4824810100:03:009:0002, площею 0,0028 га. цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, про що складено акт, в якому зазначено, що на даній земельній ділянці знаходиться одноповерхова будівля гараж. Площа забудови гаражу складає 28, 9 кв. м., загальна площа приміщення 22, 5 кв. м.. фундамент залізобетонний, стіни з судового каменю, перекриття дерев'яне, покрівля з профільного металевого листа, підлога з бетону. Біля гаражу наявна споруда без фундаменту з огороджувальними конструкціями з металопластику зі склопакетом. трапецієвидної форми. Покрівля виконана з тенту. Підлога вимощена тротуарною фігурною плиткою. Площа даної споруди 26, 2 кв. м., висота споруди в нижній частині - 2, 7 м, а в вищій частині 3, 25 м.
Відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 тимчасова споруда (ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій, встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту та призначена для здійснення підприємницької діяльності. Вказана тимчасова споруда використовується для провадження підприємницької діяльності та розміщена без дозвільних документів.
Обстежена споруда за своїми характеристиками повністю відповідає визначенню ТС, оскільки:
- Виготовлена з легких конструкцій.
- Встановлена без улаштування фундаменту.
-Використовується для здійснення підприємницької діяльності.
28.08.2024 року на адресу ОСОБА_1 , виконавчим комітетом Новоодеської міської ради було направлено лист №2274/06-16 , в якому зазначено, що до відповідача надійшов лист прокуратури щодо виявлення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності по вул.Кухарєва,30та32 в м. Нова Одеса, які розміщені з порушенням вимог Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Запропонували привести у відповідність до чинного законодавства дозвільні документи на встановлення вищевказаних ТC (оформити паспорт прив'язки ТС. та земельну ділянку під нею), або самостійно демонтувати тимчасову споруд , яка знаходиться по АДРЕСА_2 .
19 грудня 2024 року виконавчим комітетом Новоодеської міської ради Миколаївського району прийнято рішення №851 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди по вул. Кухарєва в м. Нова Одеса», яким зобов'язано демонтувати тимчасову споруду протягом 2-х місяців по вул. Кухорєва,32, м. Нова Одеса.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до приписів частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» здійснення заходів з благоустрою населених пунктів, у тому числі, як це вбачається з положень статті 1 цього ж Закону, робіт щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою, належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, до повноважень яких згідно з нормами підпункту 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено й організацію благоустрою населених пунктів, яка включає у себе, зокрема, комплекс робіт з розчищення, території.
При цьому, наслідком реалізації таких повноважень є відповідне рішення визначених законом виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, до яких, згідно з приписами частини першої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належать їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами.
Згідно зі ст.28 закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України №244 від 21.10.20211 визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
П.1.3. Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
2.1. Підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.
2.2. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
2.30. Розміщення ТС самовільно забороняється.
Самовільне зайняття територій об'єктів благоустрою шляхом самовільного розміщення тимчасових споруд, зокрема, за відсутності чинного паспорту прив'язки такої споруди, прямо заборонено законом й такі дії свідчать про недотримання режиму використання об'єктів благоустрою, є порушенням законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, за що передбачено відповідальність винних у вчиненні цих порушень осіб.
Демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд повинен здійснюватися, насамперед, їхніми власниками, які зобов'язані припинити порушення вимог закону і режиму використання об'єкту благоустрою й перемістити ТС у інше місце відповідно до вимог законодавства, а у разі невиконання вимог уповноважених органів про демонтаж цих споруд, такий може проводитись за рішенням відповідних органів за рахунок їхніх сил та засобів з подальшим відшкодуванням відповідних витрат, пов'язаним із здійсненням робіт з демонтажу ТС, яка підлягає поверненню власнику у разі надання правовстановлюючих документів та за письмовою заявою.( Постанова ВС від 07.07.2022 по справі № 200/4397/19 а).
Висновок про те, що дії з демонтажу є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою), наведено й у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №1540/4888/18.
Позивач обґрунтовує протиправність спірного рішення тим, що:
-відповідач до суду про знесення об'єкту нерухомого майна: гаражу та навісу не звертався,
- припис про усунення порушень не направлявся,
- в спірному рішення не зазначено, що належить демонтажу, тому незрозуміло, що виконувати,
-відповідач не має права приймати рішення на демонтаж нерухомого майна, права власності на яке зареєстровано .
Стосовно цих доводів суд зазначає наступне: відповідач не звертався до суду про знесення, оскільки ним будь-яких рішень стосовно зареєстрованого об'єкту нерухомості позивача гаража та навісу не приймалось. Жодною нормою право не передбачено, що до прийняття рішення про демонтаж тимчасової споруди, яка збудована без дозвільних документів, суб'єкт владних повноважень повинен прийняти припис. Незрозумілість виконання спірного рішення не може привести до визнання його протиправним з цих підстав.
Посилання позивача на практику ВС щодо неможливості демонтувати зареєстроване нерухоме майно суд не бере до уваги, оскільки ці правовідносини не є тотожними.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що на спірні правовідносини поширюються вимоги норм статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відповідач повинен був звернутись до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта, оскільки цією статтею регламентовано порядок знесення самочинно збудованих об'єктів, до яких, виходячи з наведеного у абзаці п'ятому частини першої статті 4 цього ж Закону, належать будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури. Отже, тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності не належить до об'єктів будівництва та норми цієї статті на спірні правовідносини не поширюється.
Посилання позивача на те, що вона зверталась до відповідача із заявою про видачу паспорта прив'язки на тимчасовому споруду, але їй було відмовлено, підтверджує, що позивач погоджується з тим, що нею навіс був перебудований у тимчасову споруду, на розміщення якої необхідно отримувати дозвільні документи.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач не довів суду, що спірне рішення є протиправним, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко