11 червня 2025 рокусправа № 380/1191/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Андрея Митрополита, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області за № 151 від 22.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівський області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до приписів пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із розрахунку, за вислугу 20 років - 55 % відповідної суми грошового забезпечення, та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 % відповідної суми грошового забезпечення, а також здійснити виплату недоотриманої пенсії за період з 19.11.2024 року суми пенсі, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позову зазначає, що 31.08.2017 згідно з наказом № 688 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Згідно з наказом № 688 о/с від 31.08.2017 календарна вислуга років позивача для призначення пенсії становить 17 років 07 місяців 05 днів. У зв'язку з чим йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (по змішаному стажу).
В подальшому, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №380/6461/24 визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови в оформленні та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Львівській області оформити документи та підготувати подання для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років у пільговому обчисленні.
На виконання вказаного судового рішення Головне управління Національної поліції у Львівській області підготовило та надіслало до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, із врахуванням до вислуги років для призначення пенсії часу навчання та із зарахуванням інших пільгових періодів проходження служби, які передбачені Законом №2262-ХІІ та Постановою КМ України №393. Згідно з поданням про призначення пенсії календарна вислуга років позивача становила 19 років 11 місяців 28 днів, а пільгова 24 роки 07 місяців 16 днів.
У зв'язку з наведеним позивач 19.11.2024 звернувся до відповідача зі заявою про перерахунок пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ, однак отримав відмову пенсійного органу, мотивовану тим, що пільгова вислуга років не враховується для призначення пенсії, а рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №380/6461/24 на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області жодних зобов'язань не покладено.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію, календарна вислуга років позивача станом на 31.08.2017 складає 19 років 11 місяців 28 днів. Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Отже, на час звільнення зі служби позивач не набув права на призначення пенсії за пунктом «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ. Зарахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії за вислугу років дана стаття не передбачає.
Посилається також на правові позиції, викладені Верховним Судом в постановах від 31.08.2023 у справі №200/4951/22 та від 11.09.2023 у справі №480/4827/22.
За таких обставин відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив наступне.
ОСОБА_1 наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 688 о/с від 31.08.2017 року звільнений зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) з посади начальника сектору превенції патрульної поліції Турківського відділення поліції Самбірського відділу поліції ГУНП з 31 серпня 2017 року.
Головне управління Національної поліції у Львівській області підготувало пакет документів, необхідний для призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Згідно з протоколом за пенсійною справою - 1313016445 (НПУ) від 01.09.2017 позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі пункту «б» статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), (вислуга років - 28,1 (календ. 17,7).
06.02.2024 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про оформлення та направлення необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII, із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії періоду навчання у Львівському лісотехнічному інституті та пільгового стажу проходження служби на посадах оперуповноваженого Львівського відділу на станції Стрий, оперуповноваженого та дільничного інспектора міліції Турківського РВ УМВС України у Львівській області у розрахунку один місяць служби за півтора місяці, з моменту прийняття на службу в ОВС до 2012 року, а також участь в АТО в 2015 році у розрахунку місяць за три, згідно Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393.
Листом від 27 лютого 2024 року за вих. № Н-43/05/13-2024 Головне управління Національної поліції у Львівській області повідомило позивача про відсутність підстав для повторного направлення документів до ГУ ПФУ у Львівській області.
Вищевказані обставини встановлені у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024, залишеному без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 24.02.2025 у справі №380/6461/24, яке набрало законної сили, а тому не потребують доказування в даній справі.
Окрім цього, згаданим вище судовим рішенням визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови в оформленні та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Львівській області оформити документи та підготувати подання для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років у пільговому обчисленні.
На виконання вказаного судового рішення Головне управління Національної поліції у Львівській області підготовило та надіслало листом від 15.11.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII, із врахуванням до вислуги років для призначення пенсії часу навчання та із зарахуванням інших пільгових періодів проходження служби, які передбачені Законом №2262-ХІІ та Постановою КМ України №393.
Згідно з поданням про призначення пенсії календарна вислуга років позивача станом на 31.08.2017 становила 19 років 11 місяців 28 днів, а пільгова 24 роки 07 місяців 16 днів.
19.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про перерахунок пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.11.2024 №151 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII, у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років 23 роки і більше. При цьому зазначено, що пільгова вислуга років не враховується для призначення пенсії, а рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №380/6461/24 на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області жодних зобов'язань не покладено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку;
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно частини четвертої статті 17 Закону № 2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Статтею 17-1 Закону № 2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону № 2262-XII Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).
На час звільнення позивача зі служби (31.08.2017) діяла редакція пункту 3 Порядку №393, яка визначала види служби, які зараховуються на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.
Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», яка набрала чинності 19 лютого 2022 року до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».
Пункт 3 Порядку № 393 (у редакції постанови № 119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Пункт 3 Порядку № 393 (у редакції постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв'язку з такими змінами, як Закон № 2262-XII, так і Порядок № 393 (у редакції Постанови № 119) виникнення права на таку пенсію пов'язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
Таким чином, Порядок № 393 станом на дату звільнення позивача зі служби в поліції та станом на дату звернення позивача за призначенням пенсії на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ діяв у різних редакціях, тому ключовим у даній справі є з'ясування яка редакція Порядку №393 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, суд бере до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.
Зокрема, у рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час вирішення суб'єктом владних повноважень певного питання (у цій справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб'єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16.
Суд також звертає увагу на те, що у теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
Правова визначеність, як елемент верховенства права, не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Як стверджує єдиний орган конституційної юрисдикції, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункт 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Постанову № 119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону№ 2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Так, виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності Постанови № 119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-XII після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 520/5695/23.
Визначальним у цій справі є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернувся зі заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-XII 06 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Постановою №119 (16.02.2022), то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними.
Позивач у позовній заяві посилається на постанови Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а та від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18, у яких Суд дійшов висновку, що Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Обґрунтовуючи висновок, викладений у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 Верховний Суд виходив із того, що редакція пункту 3 Постанови № 393 чинна на момент розгляду справ на відміну від статті 12 Закону № 2262-XII передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови № 393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акта.
Водночас, суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону № 2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Тобто Постановою № 119 змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону № 2262-XII.
Виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди проходження служби підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 3 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.
Згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Судом встановлено, що вислуга років позивача складає: у календарному обчисленні - 19 років 11 місяців 28 днів.
Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 23 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо призначення пенсії на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII.
Аналогічних правових висновків у тотожних правовідносинах дійшов Верховний Суд в постановах від 14.05.2025 у справі № 120/10332/23, від 23.04.2025 у справі № 200/4394/24, від 18.03.2025 у справі № 360/2102/22, від 12.02.2025 у справі № 620/18801/23, від 13.02.2025 у справі № 420/31238/23, від 11.02.2025 у справі № 520/34488/23, від 04.02.2025 у справі № 260/716/23, від 21.01.2025 у справі № 280/7589/23, від 15.01.2025 у справі № 280/7690/23, від 23.12.2024 у справі № 580/3058/24, та інших.
Також, як вже йшлося вище, в постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі №520/5695/23 був викладений відповідний правовий висновок про те, що умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності Постанови №119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
Тобто, судова практика в даній категорії справ є сталою і послідовною.
Таким чином, враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо посилання позивача на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №380/6461/24 вже було встановлено наявність у позивача підстав для призначення пенсії на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII, суд зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не було стороною в даній справі та жодних зобов'язань таким рішенням на пенсійний орган не покладено. Водночас, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний діяти лише в межах повноважень, встановлених чинним законодавством.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволені позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна