11 червня 2025 року Київ №320/32049/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 104850003180, в частині неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.01.1979;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.01.1979 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення із заявою до пенсійного органу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком мала достатній страховий стаж, встановлений нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому оскаржувані дії ГУ ПФУ в м. Києві не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та підлягають визнанню протиправними.
Ухвалою суду від 11.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили суд у задоволенні позову відмовити. Зазначили, що для призначення пенсії у позивача недостатньо страхового стажу, а саме - не враховано до стажу періоди роботи згідно із записами трудової книжки та довідок про підтвердження періодів роботи, оскільки у свідоцтві про шлюб зазначене прізвище не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_2 ).
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 .
27.05.2024 позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 03.06.2024 № 104850003180 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що страховий стаж складає 6 років 6 місяців 18 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Не враховано до стажу періоди роботи згідно із записами трудової книжки та довідок про підтвердження періодів роботи, оскільки у свідоцтві про шлюб зазначене прізвище не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_2 ).
Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058- IV) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 - від 21 до 31 року.
За змістом статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1-2 пункту 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Указаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.
За положеннями пункту 1.1 Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд уважає, що не дотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.
Певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи до страхового стажу.
Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи, відповідач указує на відсутність необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 6 років 6 місяців 18 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Не враховано до стажу періоди роботи згідно із записами трудової книжки та довідок про підтвердження періодів роботи, оскільки у свідоцтві про шлюб зазначене прізвище не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_2 ).
Матеріали справи свідчать, що відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.10.2020 № 24 «Про наявний страховий стаж» позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , страховий стаж, передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 27 років. Наявний страховий стаж, за наявності не менш як 15 років страхового стажу, 23 роки. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 24.02.2024. На обліку в органах ПФУ не перебуває та пенсію не отримує.
Згідно з архівною довідкою комунальної установи «Яготинський районний трудовий архів» від 22.09.2020 № 04-03/334 на заяву від 21.09.2020, у документах архівного фонду № 14 ДП «Яготинський цукровий завод» є відомості про те, що ОСОБА_3 підсобна робітниця-швачка (так у документі) була прийнята сезонним робітником на виробничий період по переробці цукрового буряка з 25.09.1997 (наказ № 93-к від 25.09.1997 по Яготинському цукровому заводу). Звільнено ОСОБА_3 (так у документі) по закінченню строку договору згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України з 01.12.1997 (наказ № 120-к від 01.12.1997 по Яготинському цукровому заводу).
Згідно з довідкою Яготинської районної філії Київського обласного центру зайнятості від 04.09.2020 № 311, з 17.05.1994 по 31.08.1994, з 04.02.1998 по 29.01.1999, з 08.12.2000 по 02.10.2001, з 16.11.2001 по 01.09.2002, з 01.12.2003 по 24.11.2004, з 09.12.2005 по 29.12.2005, з 13.01.2006 по 20.10.2006, з 19.12.2007 по 12.12.2008 позивач отримувала виплати допомоги по безробіттю, що також підтверджено й відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.01.1979.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.01.1979 (далі - трудова книжка), позивач працювала на різних посадах, зокрема у періоди:
- з 01.08.1978 по 16.02.1994, стаж складає 15 років 6 місяців 16 днів;
- з 01.09.1994 по 30.12.1994, стаж складає 0 років 3 місяці 30 днів;
- з 12.09.1995 по 25.12.1995, стаж складає 0 років 3 місяці 14 днів;
- з 26.09.1996 по 10.12.1996, стаж складає 0 років 2 місяці 15 днів;
- з 09.09.1997 по 01.12.1997, стаж складає 0 років 2 місяці 23 днів;
- з 26.09.1999 по 11.11.1999, стаж складає 0 років 1 місяць 17 днів;
- з 10.10.2000 по 28.11.2000, стаж складає 0 років 1 місяць 19 днів;
- з 03.10.2001 по 04.11.2001, стаж складає 0 років 1 місяць 2 дні;
- з 02.09.2002 по 13.11.2002, стаж складає 0 років 2 місяці 12 днів;
- з 01.09.2003 по 10.11.2003, стаж складає 0 років 2 місяці 10 днів;
- з 21.06.2005 по 09.11.2005, стаж складає 0 років 4 місяці 20 днів;
- з 07.08.2007 по 02.11.2007, стаж складає 0 років 2 місяці 27 днів.
Достовірність наведених записів сумніву не викликає.
Суд констатує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у відповідні періоди, а також отримання допомоги по безробіттю, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача, та свідчать про послідовність хронології подій періодів її роботи.
У свою чергу суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача її конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Як указав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.
Підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу слугував висновок відповідача щодо неврахування до стажу періоди роботи згідно із записами трудової книжки та довідок про підтвердження періодів роботи, оскільки у свідоцтві про шлюб зазначене прізвище не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_2 ), із приводу чого суд зазначає таке.
Як установлено судом, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Яготин, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 . Із аркушу 2 паспорту вбачається прізвище позивача російською мовою « ОСОБА_4 ».
Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 убачається прізвище російською мовою « ОСОБА_4 ».
Згідно з пунктом 2.13 Інструкції № 162 від 20.06.1974 (у редакції на час початку ведення трудової книжки), зміни записів в трудових книжках про прізвище, ім?я, по батькові і дату народження виконуються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 12.13 Інструкції № 58 від 29.07.1993, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Позивач стверджує, що із часу укладення шлюбу прізвище позивача в усіх документах указано як « ОСОБА_5 ».
Як зазначено в позовній заяві, під час перевірки пенсійним фондом відомостей з актового запису про шлюб, з'ясувалося, що відповідними посадовими особами прізвище нареченого та нареченої було вказано, як « ОСОБА_5 ».
Позивач зазначила, що відповідачем не було прийнято до розгляду архівну довідку «Яготинського районного трудового архіву» від 22.09.2020 № 04-03/334, з якої вбачається дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_6 ».
Внаслідок чого, позивач звернулася до Українського бюро лінгвістичних експертиз та отримала експертний висновок № 056/904-а від 21.05.2024, який наявний у матеріалах справи.
У висновку зазначено, що «записи жіночої форми прізвища українською мовою ОСОБА_7 (паспорт, запис ОСОБА_1 ), рос. ДЯДИНА (трудова книжка, запис російською мовою ОСОБА_8 , зазначений паспорт, запис російською мовою ОСОБА_9 ) та ДЯДІН (Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, відомості про дружину: запис ОСОБА_10 / ОСОБА_1 ; Рішення суду, запис ОСОБА_1 ) попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними».
Крім того у висновку зазначено, що «записи прізвища ОСОБА_11 (архівна довідка, видана « ОСОБА_12 районним трудовим архівом», запис ОСОБА_3 ) та ОСОБА_13 (Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, відомості про дружину: запис ОСОБА_10 / ОСОБА_1 ; Рішення суду, запис ОСОБА_14 ; трудова книжка, запис російською мовою ОСОБА_8 ) попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними».
Відповідач указаний висновок залишив поза увагою.
Крім того, у відповідності до положень статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також період одержання допомоги по безробіттю.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач отримувала допомогу по безробіттю.
Указане підтверджено довідкою Яготинської районної філії Київського обласного центру зайнятості від 04.09.2020 № 311, згідно з якою позивач отримувала виплати допомоги по безробіттю за період: з 17.05.1994 по 31.08.1994, з 04.02.1998 по 29.01.1999, з 08.12.2000 по 02.10.2001, з 16.11.2001 по 01.09.2002, з 01.12.2003 по 24.11.2004, з 09.12.2005 по 29.12.2005, з 13.01.2006 по 20.10.2006, з 19.12.2007 по 12.12.2008, що також підтверджено й відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.01.1979.
У зв'язку із цим указані періоди отримання допомоги по безробіттю також враховуються до стажу позивача.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів та даних позивача, зокрема відповідності її прізвища, зазначене не може бути підставою для незарахування періодів роботи позивача згідно з трудовою книжкою до її страхового стажу.
За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність рішення відповідача та про наявність підстав для його скасування.
Із урахуванням 63-річного віку позивача станом на день звернення із заявою про призначення пенсії (27.05.2024), а також наявного страхового стажу, що підтверджено довідкою ГУ ПФУ у Київській області від 16.10.2020 № 24, та беззаперечного визнання територіальним органом ПФУ права на призначення пенсії з 24.02.2024, суд уважає за необхідне позов задовольнити у межах заявлених позовних вимог.
Щодо дати, з якої позивач набула право на призначення пенсії за віком, суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Ураховуючи первинну дату звернення позивача до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії - 27.05.2024, та дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд доходить висновку про те, що пенсію за віком слід призначити саме з 27.05.2024 (з дня звернення за пенсією).
Підсумовуючи викладене, суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 10.01.1979, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 27.05.2024, та провести виплати з дня її призначення.
Згідно із часиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Ураховуючи те що, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
У силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень, яким прийнято оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.06.2024 № 104850003180 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 10.01.1979, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 27.05.2024, та провести виплати з дня її призначення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.