печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55920/24-ц
пр. 2-4439/25
20 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Соколова О.М.,
при секретарі судового засідання Колесник А.Є.,
цивільна справа № 757/55920/24-ц
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київгаз» про захист прав споживачів, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Київгаз» (далі - відповідач) про захист прав споживачів та просить суд, зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоді, яка виникла внаслідок відмови Акціонерного товариства «Київгаз» від встановлення позивачу безкоштовного лічильника газу за адресою АДРЕСА_1 , за наступними складовими моральної шкоди: - за складовою №1 відшкодувати 7 875 грн; - за складовою №2 відшкодувати 5 513 грн.; - за складовою №3 відшкодувати 3 937 грн.; - за складовою №4 відшкодувати 7 875 грн., що у підсумку становить 25 200 грн. Зобов'язати Акціонерне товариство «Київгаз» перерахувати суму відшкодування на рахунок позивача IBAN: НОМЕР_1 протягом двох тижнів після набрання рішенням суду законної сили.
У обґрунтування вимог вказав, що 20.09.2023 ОСОБА_1 , звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з цивільним позовом до Акціонерного товариства «Київгаз» про визнання незаконною відмову відповідача від встановлення мені безкоштовного лічильника газу) за адресою АДРЕСА_1 , співвласником якої я, та про встановлення лічильника. 25.04.2024 Голосіївський районний суд міста Києва рішенням по справі №752/19602/23 визнав відмову відповідача від встановлення позивачу лічильника незаконною і зобов'язав відповідача встановити лічильник. 09.10.2024 Київський апеляційний суд постановою по зазначеній справі №752/19602/23 залишив рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25.04.2024 без змін, чим підтвердив незаконність дій відповідача.
Вказав, що незаконність дій відповідача та його статус споживача у правовідносинах з відповідачем підтверджені судом при розгляді первинного позову і тому не потребують доказування у даній справі. Незаконною відмовою від встановлення позивачу лічильника за зазначеною вище адресою відповідач завдав останньому моральної шкоди, відшкодування якої є предметом даного позову.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/55920/24-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
20.12.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, вказує, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі № 752/1690/23 встановлено, що АТ «Київгаз» не порушив свої обов'язки та права позивача пов'язані із встановленням індивідуального безкоштовного лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 . Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
04.04.2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, разом з тим, в матеріалах справи містяться заяви від позивача про розгляд справи без участі позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, проте на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача, проти позову заперечив, просив відмовити.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.04.2024 року у справі № 752/19602/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київгаз» задоволено частково, зобов'язано АТ «Київгаз» встановити ОСОБА_1 індивідуальний безкоштовний лічильник газу за адресою: АДРЕСА_1 , протягом місяця після набрання рішенням суду законної сили; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 09.10.2024 року у справі № 752/1960/23 залишено рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.04.2024 без змін.
Так, позивач мотивує свої вимоги,тим, що у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 25.04.2024 року у справі № 752/19602/23 встановлено, що відповідачем порушені свої обов'язки та права позивача пов'язані з встановленням індивідуального безкоштовного лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під поняттям моральна шкода слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Приписами ч. 1 та 2 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
З аналізу наведеної норми зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності) чи неправомірного рішення. Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю, рішеннями) інших осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 910/12919/21 та від 23.02.2023 у справі № 915/385/21.
За загальним правилом, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності вини відповідача. У справах про відшкодування моральної шкоди, позивач має довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Верховний Суд у постанові від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19 зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, позивач має довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Сторона, яка пред'являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов'язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно - правими актами.
Так, позивачем до позову було долучено копію епікризу (виписки) з історії хвороби № 814 ДП «Медичне науково-практичне об'єднання «МЕДБУД» АТ ХК «КИЇВМІСЬКБУД» від 16.04.2013 року, копію виписного епікризу № 00116 ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС від 15.01.2022 року, копію виписного епікризу № 04338 ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС; копію виписки з Клініки сучасної офтальмології ТОВ «Візіобуд+» від 17.05.2022 року.
Разом з тим, у зазначених медичних документах відсутні будь-які посилання кваліфікованих фахівців на наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю відповідача, які пов'язані з порушенням АТ «Київгаз» своїх обов'язків та права позивача пов'язаних із встановлення індивідуального безкоштовного лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 і погіршенням стану його здоров'я за період з 08.06.2022 (період який вказує позивач з якого завдана моральна шкода) по день пред'явлення позову.
До того ж, постановою Київського апеляційного суду від 09.10.2024 та рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.04.2024 у справі № 752/1960/23 встановлено, що АТ «Київгаз» не порушив свої обов'язки та права Позивача пов'язані із встановлення індивідуального безкоштовного лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною 1 ст. 76 ЦПУ України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відтак, заявлені позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються виключно на його припущеннях, а в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази неправомірних дій/бездіяльності Відповідача.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12,15,16, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київгаз» про захист прав споживачів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 20.05.2025 року
Суддя О.М.Соколов