печерський районний суд міста києва
Справа № 757/51768/24-ц
пр. 2-4178/25
20 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Соколова О.М.,
при секретарі судового засідання Колесник А.Є.,
цивільна справа № 757/51768/24-ц
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про захист прав споживачів, -
У квітні 2024 року адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - відповідач, ТОВ «Бізнес Позика») про захист прав споживачів та просить суд, визнати Кредитний договір № 441572-КС-008 від 23.09.2024 року у частині щодо нарахування комісії (плати за обслуговування кредитної заборгованості), та відсотків які є завищеними відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА недійсним, з застосуванням наслідки; недійсності правочину; зобов'язати ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" здійснити перерахунок суми боргу, за кредитним договором № 441572-КС-008 від 23.09.2024 року.
У обґрунтування вимог вказано, що 23.09.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» було укладено Договір № 441572-КС-008 про надання споживчого кредиту.
Ознайомившись з розрахунком погашення заборгованості кошти які позивач мала сплачувати за кредитним договором у розмірі 9 020, 00 грн. кожні два тижні, надходили б не на погашення заборгованості загальної суми кредиту, а стягувались за комісію та відсотки за користування кредитом.
Також за Договором № 441572-КС-008 від 23.09.2024 року процентна ставка за кредитом в день у розмірі 1 % є фіксованою та незмінною протягом усього строку Договору. До того ж, комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Враховуючи зазначене, нарахування процентів за користування кредитом позивач вважає незаконним.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху.
12.12.2024 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2024 року позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/51768/24-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
26.12.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, проте на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без представника відповідача та без фіксування технічними засобами. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повінстю.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судовим розглядом встановлено, що 23.09.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» було укладено Договір № 441572-КС-008 про надання споживчого кредиту (далі - Договір).
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з положеннями ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умови кредитного договору, на яких укладають двосторонні правочини з Відповідачем, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем (що має місце в даному випадку у відносинах між Позивачем та Відповідачем), він вважається укладеним у письмовій формі.
Так, факт укладення Кредитного договору позивачем у Позовній заяві не заперечується.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.3.-2.7. та 2.13. Договору, Кредитодавець надає Позичальникові кредит (далі - «Кредит») у розмірі 44 000,00 грн., строком на 24 тижні - до 10 березня 2025 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі: стандартна процентна ставка - 1% в день (фіксована) та із сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 8 800,00 грн.
У відповідності до пунктів 4.2. та 4.2.1. Кредитного договору у разі дотримання Позичальником Графіку платежів, зазначеного в пункті 4.2.2. Кредитного договору, застосовується знижена процентна ставка, яка у відповідності до пункту 10.2. Кредитного договору дорівнює стандартній процентній ставці (тобто, 1% в день), а у разі недотримання Графіку платежів - стандартна процентна ставка (починаючи з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого Графіком платежів).
Судом встановлено, що задля попереднього ознайомлення позивача із всіма істотними умовами кредитування відповідачем останній було надано Паспорт споживчого кредиту, в якому були відображені всі ті ж самі умови кредитування, що і у Кредитному договорі, який в подальшому позивач і уклала із відповідачем.
Позивачу також були надані: - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки; - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про кредит, розрахованої за умови стандартної процентної ставки за користування кредитом в розмірі 365%.
Згідно пункту 11.3.1. Кредитного договору позивач підтвердила, що до його укладення вона уважно ознайомиласяся з текстом Кредитного договору, Правил, а також отримала від відповідача Правила, та всю інформацію та документи, надання яких передбачено чинним законодавством України, зокрема: - частиною другою та п'ятою статті 7 Закону про фінансові послуги (в т.ч. вартість, ціну/тарифи, розмір плати (проценти, винагороду) щодо продуктів залежно від виду фінансової послуги; загальну суму витрат, у тому числі зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити споживач у зв'язку з отриманням фінансової послуги; істотні умови договору про надання фінансової послуги, включаючи: наявність у споживача права відмови від договору, права розірвання, припинення договору, права дострокового виконання договору, а також порядок та наслідки реалізації таких прав); - статтями 9 та 25 Закону про споживче кредитування (найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування) на веб-сайті відповідача, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
У відповідності із пунктами 11.4.4. та 11.4.5. позивач також надала підтвердження, що вона: - ознайомлена з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням; - (як Позичальник) отримав від Кредитодавця (Відповідача) всі документи та інформацію, яку він запросив.
В пункті 11.16. Кредитного договору зазначається, що всі інші його умови регулюються Правилами, а неврегульовані Кредитним договором та Правилами правовідносини сторін регулюються законодавством України.
Таким чином, ані із змісту Позовної заяви, ані із змісту Кредитного договору, ані із всіх інших дій, вчинених позивачем та відповідачем в момент укладення Кредитного договору та в період, що йому передував взагалі не вбачається, що з боку відповідача мало місце нав'язування позивачу непропорційно завищених розмірів процентів за Кредитним договором.
Норми статті 18 Закону про захист споживачів передбачають можливість визнання несправедливими лише тих вимог, які передбачають сплату позивачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) і лише у випадках невиконання ним зобов'язань за Кредитним договором.
У відповідності до положень частини 1 статті 1, частини 1 статті 3, частини 5 статті 12 Закону про споживче кредитування: - цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими зазначеним Законом; - споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; - умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживачів порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, у статті 18 Закону про захист прав споживачів йдеться лише про випадки сплати компенсації у вигляді наслідків прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх), тобто, у випадках сплати неустойки (штрафа, пені), передбачених нормами статей 549-552 ЦК України (та які обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, та/або заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України).
У той же час, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 ЦК.
Таким чином, оскільки проценти за користування кредитом є легітимною платою за користування кредитними коштами протягом періоду кредитування, то вони в будь-якому випадку не можуть відноситись до компенсаційних виплат в розумінні норм пункту 5 частини третьої статті 18 Закону про захист прав споживачів.
Статті 1048 та 1054 ЦК України містять лише загальні норми щодо кредитування. В той же час, в частині третій статті 1054 ЦК визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Таким законом в даному випадку є Закон про споживче кредитування, яким позивач і відповідач саме керувались, укладаючи та виконуючи в подальшому Кредитний договір (пункт 11.16. Кредитного договору).
Статтею 1 Закону про споживче кредитування визначено, що: - договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; - загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом; - загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону про споживче кредитування для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: - доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
З вищенаведеного вбачається, що Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право Відповідача (як кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором.
До того ж, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті Кредитного договору (пункт 2.5.), який був підписаний позивачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором.
Крім того, пунктами 1.4.14., 5.4.-5.6. Правил передбачено, що: - комісія за видачу кредиту - грошові кошти, які згідно з умовами цього Договору Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю в якості однієї (першої) з двох складових оплати за надання та користування Кредитом; - комісія за видачу Кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за видачу Кредиту; - також Позичальнику нараховується і Позичальник повинен сплатити Кредитодавцю Комісію за видачу Кредиту у розмірі, який зазначено в Договорі; - комісія за видачу Кредиту Позичальнику є іншою складовою плати за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних Кредитодавцю; - комісія за видачу Кредиту нараховується, а Позичальник повинен сплатити Комісію за видачу Кредиту, яка нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту; - комісія за видачу Кредиту не є платою за додаткові послуги Кредитодавця або окремою платою за таку дію Кредитодавця як переказ (видача) коштів Позичальнику.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.
Нормами частини першої статті 638 ЦК України визначено, що цивільний договір не може існувати без наявності в ньому без всіх необхідних та визначених законодавством істотних умов, позаяк недосягнення згоди з усіх істотних умов Кредитного договору свідчить про його неукладеність. Оскільки ж пункти Кредитного договору про проценти та комісію є його істотними умовами, то Кредитний договір взагалі не може за таких обставин бути визнаний недійсним в тій його частині, що зазначається в позовній заяві, а може бути визнаний недійсним лише в цілому.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 12,15,16, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про захист прав споживачів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 20.05.2025 року
Суддя О.М.Соколов