11 червня 2025 року Справа № 280/1858/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн/місяць за період з 24 лютого 2022 року по 17 травня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000 грн/місяць за період з 24 лютого 2022 року по 17 травня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» №260;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» №260.
Позовна заява подана представником позивача Серебрянниковим Д.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14.03.2025 серія АР № 1228161.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 24.02.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією проти України, перебуваючи в м. Маріуполь, де 29.03.2022 отримав поранення під час авіа удару у вигляді вогнепально-осколкового поранення гомілковоступневого суглобу та в подальшому з 18.05.2022 по 17.07.2024 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України. Відповідачем у період з лютого по травень 2022 року було виплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн. Крім того, після звільнення з військової служби та проведення розрахунків позивач дізнався, що під час його перебування у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України у період з 18.05.2022 по 17.07.2024, йому не було сплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки. На відповідне звернення позивача у виплаті 100 000 грн відмовлено, у зв'язку з відсутністю частини документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у м. Маріуполі. Також було відмовлено у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки у зв'язку із тим, що позивач у 2022-2023 перебував у полоні, що унеможливлювало написання їм рапорту, та відсутністю звернення до частини членів сім'ї позивача. Протиправна, на думку позивача, відмова відповідача у виплаті додаткової винагороди та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових, слугувала підставою для звернення до суду із даним позовом. Просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 19.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 31.03.2025 визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою та поновлено такий строк; відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Копія позовної заяви з додатками, а також копія ухвали про відкриття провадження у справі від 31.03.2025 вручені відповідачу через електронний кабінет в системі «Електронний суд» 14.03.2025 та 02.04.2025 відповідно.
Протягом строків, визначених частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відзив не подано, витребувані докази не надано.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.02.2022 №27 солдата ОСОБА_1 було призначено на посаду водія 3 відділення 1 взводу 1 роти військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_4 Окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_5 Окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВОС - 790037.
Відповідно до Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.02.2023 № 55 солдата ОСОБА_1 , водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 наказано обліковувати як полоненого.
Відповідно до Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.07.2024 № 201 солдата ОСОБА_1 , водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 вважати таким, який звільнений з полону перебуває на стаціонарному лікуванні у медичному центрі Національної гвардії України селище міського типу Нові Санжари Полтавської області з 17.07.2024.
Відповідно до Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.09.2024 № 250 військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_2 на період дії воєнного стану за період лютий - травень 2022 року наказано виплатити додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн, також виплатити додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_2 , які були захоплені в полон за травень 2022 року - липень 2024 року.
Вказані виплати підтверджуються в Додатку 5 та Додатку 6 до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 05.09.2024 №250 та Довідці про доходи позивача, які долучені до матеріалів справи.
Відповідно до Довідки про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах №31 від 01.10.2024, яка була видана ВЧ НОМЕР_2 встановлено, що солдат ОСОБА_1 , дійсно з 18.05.2022 по 17.07.2024 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.
Також, як убачається з довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 16.11.2024 № 1557/6279, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , позивач з 24.02.2022 по 18.05.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, м. Маріуполь. Підстава: Журнал ведення оперативної обстановки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.02.2022 №909,Журнал бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_3 №313/нкп/2309/т від 19.03.2022, Наказ командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №79/дск від 21.02.2022, наказ командира ВЧ НОМЕР_6 (з основної діяльності) про результати службового розслідування №13 від 24.05.2022, наказ командира ВЧ НОМЕР_2 (з основної діяльності) про результати службового розслідування №314/под від 07.08.2024.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 27.11.2024 № 954/влк про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) 29.03.2022 солдат ОСОБА_1 отримав поранення під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і захисту Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях України, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо у районах та в період здійснення зазначених заходів, а саме в АДРЕСА_2 29.03.2022 внаслідок ворожого авіа удару, отримав бойове поранення у вигляді вогнепально-осколкового поранення гомілковоступневого суглобу. Факт перебування у стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння встановлено не було. Перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом кевларовий) та з аптечкою.
Відповідно до Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.11.2024 № 322 солдата ОСОБА_1 , колишнього водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_7 від 07.11.2024 №293-РС у запас відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) вважати таким, що справи та посаду здав та вибув на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до зазначено наказу матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за 2022, 2023 роки позивачу не виплачувалась.
16.01.2025 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн./місяць за період з 24.02.2022 по 17.05.2022 та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки.
Відповідач листом №1557/640 від 09.02.2025 повідомив, що на теперішній час у ВЧ НОМЕР_2 відсутнє документальне підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 як колишнього військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у м. Маріуполь з 24.02.2022 по 17.05.2022. Так, від Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_8 , Військової частини НОМЕР_7 , Військової частини НОМЕР_6 було отримано відповіді з неможливістю надати запитувані документи через різні об'єктивні причини. Таким чином, за період з 24.02.2022 по 17.05.2022 ОСОБА_1 була виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань. Відповідно до редакції нормативно-правових актів, які діяли на той час. Стосовно виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки повідомлено, що такі виплати здійснюються один раз на рік за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира військової частини. У 2022-2023 роках ОСОБА_1 перебував у полоні та фактично не міг написати такі рапорти для отримання виплат, у зв'язку з чим втратив право на їх отримання рік в рік, також відсутні звернення до частини членів сім'ї позивача.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої Постанова №168, в розмірі 100000 грн. за період служби з 24.02.2022 по 17.05.2022 та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII “Про оборону України» (далі - Закон №1932-ХІІ) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Статтею 4 Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 вирішено Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята Постанова №168, пунктом 1 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин станом на 28.02.2022) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 “Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168»(в редакції, чинній з 02.04.2022, застосовуються з 24.02.2022) абзац 1 пункту 1 Постанови №168 викладено у такі редакції: «Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.»
Аналізуючи наведені приписи пункту 1 Постанови №168, чинні у період спірних правовідносин, суд зазначає, що умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць є безпосередня участь військовослужбовця Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди виплачується пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку №260, (в редакцій, яка застосовується з 24.02.2022) передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат Військової частини (установи, організації) (далі - Військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу Військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Абзацами першим-п'ятим пункту 8 розділу 1 Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі Військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (пункт 14 розділу 1 Порядку №260).
З урахуванням пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту);
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктами 9, 10 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу Військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З вищенаведених правових норм слідує, що у спірний період умовами виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах, є: 1) період дії воєнного стану; 2) безпосередня участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
При цьому виплата додаткової винагороди здійснюється за наказом командира Військової частини, підставою для видачі якого є: бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки або бойові донесення, постові відомості, рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
З урахуванням положень частини 5 статті 242 КАС України, суд, під час розгляду даної адміністративної справи враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23, від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23, від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23, від 05 червня 2024 року у справі №200/660/23, від 05 серпня 2024 року у справі №200/4100/23 та інших стосовно застосування положень Постанови №168, відповідно до яких виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення/здійснення (пункт 1 Постанови №168), що має бути підтверджено відповідними документами.
Зі змісту долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що в період з 24.02.2022 по 17.05.2022 (включно), позивач брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення.
Зазначене підтверджується Довідкою про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 16.11.2024 № 1557/6279, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , відповідно до якої позивач з 24.02.2022 по 18.05.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, м. Маріуполь. Зазначена довідка видана на підставі: Журналу ведення оперативної обстановки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.02.2022 №909, Журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_3 №313/нкп/2309/т від 19.03.2022, Наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №79/дск від 21.02.2022, Наказу командира ВЧ НОМЕР_6 (з основної діяльності) про результати службового розслідування №13 від 24.05.2022, Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (з основної діяльності) про результати службового розслідування №314/под від 07.08.2024.
Крім того, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 27.11.2024 № 954/влк про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) 29.03.2022 солдат ОСОБА_1 отримав поранення під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і захисту Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях України, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо у районах та в період здійснення зазначених заходів, а саме в місті Маріуполь Донецької області 29.03.2022 внаслідок ворожого авіа удару, отримав бойове поранення у вигляді вогнепально-осколкового поранення гомілковоступневого суглобу. Факт перебування у стані алкогольного (наркотичного ) сп'яніння встановлено не було.
Враховуючи, що наданими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджується безпосередня участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у спірний періоди з 24.02.2022 року по 17.05.2022 року (включно), суд доходить до висновку, що позивачу з урахуванням Постанови №168 повинна була нараховуватись та виплачуватись додаткова винагорода у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
При цьому, суд вважає що, недотримання порядку обміну документами між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.
Зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справах №560/3159/23 та № 560/3141/23, від 11.04.2024 у справі №560/3153/23.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу у спірний період додаткову винагороду у збільшеному до 100000 гривень розмірі в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах, а тому наявні підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу таких сум.
Щодо позовних вимог в частині виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до частини 1 статі 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацами 1 та 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Постанови №704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, крім іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пункт 7 розділу XXIV Порядку №260 передбачає, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 9 розділу XXIV Порядку №260).
Згідно рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);
захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев'ятому цього пункту). Інші підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розміри будуть доведені окремим рішенням Міністра оборони України.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов'язком керівника, рішення про її надання приймається на підставі поданої військовослужбовцем (членом сім'ї військовослужбовця, захопленого в полон тощо) відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби у порядку, встановленому за рішенням Міністра оборони України. При цьому, за рішенням Міністра оборони України у 2024 році відповідна виплата здійснюється за наявності виключних підстав, наведених вище.
До матеріалів справи не надано докази звернення позивача (членів його сім'ї) до ВЧ НОМЕР_2 з рапортом (заявою) про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки.
Наведене у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо інших тверджень сторін, то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), “Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У даному випадку інші твердження сторін не впливають на правильність вирішенні спору по суті.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог Закону України “Про судовий збір», інших витрат не заявив, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 24 лютого 2022 року по 17 травня 2022 року (включно).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 24 лютого 2022 року по 17 травня 2022 року (включно) з урахуванням раніше сплачених сум додаткової винагороди за вказаний період.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 11.06.2025.
Суддя М.О. Семененко