Справа № 756/15834/24
Провадження № 2/756/1642/25
оболонський районний суд міста києва
(заочне)
22 травня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пукала А.В.,
за участю
секретаря судового засідання Яременко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
ТДВ «Страхова група «Оберіг» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 28 294,49 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 18.10.2022 на вулиці Раїси Окіпної у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, та транспортного засобу Toyota, державний номерний знак НОМЕР_2 . У результаті вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власникам завдано матеріальних збитків.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/11165/22 від 17.11.2022 відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На час настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Hyundai, НОМЕР_1 (відповідача), була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ЕР-207189067).
Вартість ремонту автомобіля Toyota, НОМЕР_2 , з урахуванням зносу та без урахування ПДВ, визначена відповідно до ремонтної калькуляції та становить 51 032,47 грн.
Позивач зазначив, що 19.12.2022 між потерпілою особою та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було досягнуто узгодження щодо розміру страхового відшкодування у сумі 47 450 грн, про що складено заяву про виплату страхового відшкодування.
Разом з тим, було встановлено, що автомобіль «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , з 17.01.2022 використовувався в якості таксі, що було не враховано під час укладення договору страхування.
Таким чином, позивача просив стягнути з відповідача 50% виплаченого страхового відшкодування, як це передбачено 38-1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.
Позивач в судове засідання не прибув, в позові просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, явку представника не забезпечив.
На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами без участі відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
18.10.2022 о 18 год 10 хв ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Раїси Окіпної, 2 у м. Києві, не надав перевагу у русі, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , чим завдав транспортним засобам пошкодження.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2022 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 , відповідача у справі була застрахована в ТДВ «Страхова група «Оберіг» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР-207189067.
Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з урахуванням ПДВ, склала 51 032,47 грн.
13.01.2023 страхове відшкодування в розмірі 47 450 грн було виплачено потерпілому, що підтверджується платіжною інструкцією № 18746 від 13.01.2023.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 1 ст. 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених п. 13.2 ст. 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Суд встановив, що при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № EP-207189067) щодо автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , страхувальником було надано недостовірну інформацію щодо сфери використання транспортного засобу. А саме, страхувальником при укладенні вказаного договору було зазначено, що транспортний засіб не використовується в якості таксі, у зв'язку з чим страхова компанія було застосувала коригуючий коефіцієнт «К3=1». Зазначені факти підтверджуються полісом обов'язкового страхування № EP-207189067.
У ході розгляду справи встановлено, що автомобіль «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , з 17.01.2022 використовувався в якості таксі, тобто для надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу. Даний факт підтверджується відповіддю ТОВ «Уклон Україна» на адвокатський запит.
Відповідно до положень п. 1 розділу ІІІ таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розміри» (сфера використання транспортного засобу (К3)), до легкового автомобіля, що використовується фізичною особою, зокрема, для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, має бути застосований коригуючий коефіцієнт у розмірі «К3 = 1,1 - 1,4». Водночас, як зазначено вище, при укладенні договору страхування невірно був застосований значно менший коригуючий коефіцієнт («К3 = 1»), що не відповідає фактичним обставинам справи.
За таких обставин, враховуючи вину відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, порушення обов'язків щодо повідомлення сфери використання транспортного засобу, а також здійснення виплати страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що ТДВ «СГ «Оберіг» отримало право звернення до відповідача за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування у розмірі 23 725 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних від простроченої суми у розмірі 348,10 грн; інфляційні втрати у розмірі 1 181,87 грн, у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, з моменту виконання позивачем своїх зобов'язань за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, направлення відповідачу досудової вимоги про виплату грошових коштів та її невиконання, триває порушення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України.
Беручи до уваги, що відповідач узяті на себе грошові зобов'язання перед позивачем не виконав, з нього на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 181,87 грн, 3 % річних у розмірі 348,10 грн нараховані за період з 10.05.2024 по 04.11.2024.
Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 3 039,52 грн суд зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, розмір штрафних санкцій може бути встановлений договором або законом. При цьому законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Разом з тим, полісом ЕР-207189067 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу - автомобіля марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , не передбачено сплату пені за порушення строків виконання зобов'язання, не визначено її розміру.
За приписами п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Тобто, спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов'язок по сплаті пені покладено на страховика за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у заявленому у позові розмірі, оскільки це не передбачено сторонами у договірному порядку та прямо не передбачено законом, у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає як необгрунтований.
Що стосується вимог про відшкодування відповідачем на користь позивача судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У обґрунтування заяви про понесені позивачем витрат на правничу допомогу позивачем наданий Договір про надання професійної правничої допомоги № 39714/1 від 28.10.2024, укладений між ТДВ «СГ «Оберіг» та адвокатом Стецюрою О.В.
У пункті 4.1 Договору зазначено, що вартість правової допомоги, що надається адвокатом складає 7 300 грн.
Підставою для оплати винагороди за договором є акт прийому-передачі наданих послуг.
Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг від 28.10.2024 було надано послуги правничої допомоги на суму 7 300 грн.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07. 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, ураховуючи критерій складності справи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення у з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 6 526,18 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 162,17 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» страхове відшкодування у розмірі 23 725 грн; інфляційні втрати у розмірі 1 181,87 грн; 3 % річних у розмірі 348,10 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 162,17 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 526,18 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", ЄДРПОУ 39433769, адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду Києва шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Андрій ПУКАЛО