11 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4521/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
адвокат Ліпкевич Іван Володимирович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також - Любомльський відділ ДВС, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (даті також - третя особа), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягала у відмові позивачу в знятті арешту із його коштів та виключення інформації про нього як боржника із Єдиного реєстру боржників;
зобов'язати посадових осіб Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вилучити інформацію про фізичну особу - боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із Єдиного реєстру боржників, інформація щодо якого була внесена державним виконавцем в межах виконавчого провадження №55692596 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно виконавчого напису, що був вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, що був зареєстрований в реєстрі за №10042 (номер бланку 840639) від 25.10.2017, шляхом винесення постанови про виключення відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Єдиного реєстру боржників;
зобов'язати посадових осіб Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти (скасувати) арешти із всіх коштів ОСОБА_1 , що були накладені Любомльським районним відділом ДВС ГТУЮ у Волинській області та його правонаступником - Любомльським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в межах виконавчого провадження №55692596, які знаходяться на банківських рахунках боржника, в усіх банківських та фінансових установах, в тому числі в АТ КБ «ПриватБанк» та в АТ «Універсал Банк».
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 05.02.2018 державним виконавцем Любомльського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55692596 щодо примусового виконання виконавчого напису №840639 від 25.10.2017, виданого приватним нотаріусом Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором в сумі 2 585 475,19 грн. Також в межах даного виконавчого провадження накладено арешт на все майно та грошові кошти боржника, відомості про ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників.
23.03.2020 старшим державним виконавцем Любомльського відділу ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку із відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказує, що після повернення стягувачу вищевказаного виконавчого напису, ОСОБА_1 погасив заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, про що позивачу була видана довідка від 22.04.2025 про відсутність заборгованості.
Надалі рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 18.03.2024 у справі №163/2793/23 визнано таким, що не підлягає виконанню вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. виконавчий напис №10042 від 25.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору №VON0GA0000000620 від 29.08.2008.
Однак арешт, що був накладений державним виконавцем в межах виконавчого провадження №55692596 на кошти ОСОБА_1 не знятий відділом ДВС, а відомості про ОСОБА_1 не виключені з Єдиного реєстру боржників, що були внесенні державним виконавцем в межах виконавчого провадження №55692596.
Зазначає, що 11.04.2025 на адресу відповідача було направлено заяву про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , однак відповідач відмовив у знятті такого арешту.
Позивач вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.44-45).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 строк розгляду справи №640/22637/19 продовжено на двадцять днів (а.с.49).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів у спростування позовних вимог не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
27.05.2025 відповідач подав до суду пояснення у справі у яких повідомив, що виконавче провадження №55692596 завершено 20.03.2020 року на підставі п.2 ч.1 ст. 37 (відсутність у боржника майна) згідно Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 27.05.2025 року відповідно бази даних АСВП на адресу відділу виконавчий документ до виконання повторно не надходив (а.с.53).
Третя особа пояснень у справі щодо позовних вимог не подала. Про розгляд даної справи Волинським окружним адміністративним судом третя особа була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 26.05.2025 (а.с.51).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, що закріплені у статті 129 Конституції України та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає, що ним створені належні умови для реалізації учасниками судового процесу своїх прав, передбачених КАС України для висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
29.09.2008 між ОСОБА_1 (Позичальник) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк) укладено Кредитний договір №VON0GA0000000620 (далі - Кредитний договір), згідно якого Банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п.8.1. цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 8 Договору (а.с.11-16).
25.10.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А, вчинено виконавчий напис, що був зареєстрований в реєстрі за №10042 (номер бланку 840639) про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору №VON0GA0000000620 від 29.08.2008 та розрахунку заборгованості за договором станом на 07.08.2017, грошових коштів у сумі 99 987,43 доларів США (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім доларів США 43 центів), що за курсом 25,84 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.08.2017 складає 2 583 675 грн. 19 коп. (два мільйони п'ятсот вісімдесят три тисячі шістсот сімдесят п'ять гривень 19 копійок). Стягнення здійснюється за період з 29.09.2008 по 07.08.2017 (а.с.17).
05.02.2018 державним виконавцем Любомльського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області Склянчуком М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55692596 щодо примусового виконання виконавчого напису №840639 від 25.10.2017, виданого приватним нотаріусом Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором в сумі 2 585 475,19 грн (а.с.18).
05.02.2018 державним виконавцем Любомльського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області Склянчуком М.В. винесено постанову про арешт майна боржника у ВП №55692596, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 (а.с.19).
07.02.2020 старшим державним виконавцем Любомльського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Склянчуком М.В., винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП №55692596 (а.с.20).
Постановою від 23.03.2020 старшим державним виконавцем Любомльського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Склянчуком М.В. виконавчий документ (виконавчий напис №840639 від 25.10.2017, виданий приватним нотаріусом Завалієвим А.А. про стягнення з позивача боргу за кредитним договором в сумі 2 585 475,19 грн) повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.21).
Довідкою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 22.04.2025 за вих. №D4MK9FHST14DEN35 підтверджено, що ОСОБА_1 станом на 22.04.2025 не має заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» (а.с.23).
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 18.03.2024 у справі №163/2793/23, яке набрало законної сили, визнано таким, що не підлягає виконанню вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. виконавчий напис №10042 від 25.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору №VON0GA0000000620 від 29.09.2008 та розрахунку заборгованості за договором станом на 07.08.2017 грошових коштів в сумі 99987,43 доларів США, що за курсом 25,84 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.08.2017 складає 2583675,19 гривень (а.с.24-27).
11.04.2024 позивач засобами поштового зв'язку надіслав на адресу Любомльського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву у якій просив зняти (скасувати) арешти із грошових коштів, які знаходяться на його банківських рахунках, в усіх банківських установах, в тому числі в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк» (а.с.28).
Листом №14415/238/9 від 16.04.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для зняття арешту. Позивачу рекомендовано звернутися до суду з заявою про скасування арештів на кошти в межах виконання виконавчого провадження та виключенню відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників (а.с.29).
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, яка полягає у відмові в знятті арешту із коштів та виключення інформації із Єдиного реєстру боржників, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України №1404).
Згідно із статтею 1 Закону України №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною 1 статті 48 Закону України №1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
За приписами статті 56 Закону України №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Таким чином, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, 05.02.2018 державним виконавцем Любомльського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області Склянчуком М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55692596 щодо примусового виконання виконавчого напису №840639 від 25.10.2017, виданого приватним нотаріусом Завалієвим А.А. про стягнення з позивача в користь АТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором в сумі 2 585 475,19 грн (а.с.18).
07.02.2020 старшим державним виконавцем Любомльського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Склянчуком М.В., винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП№ 55692596 (а.с.20).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Судом встановлено, що згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.03.2020 виконавчий документ (напис №840639 від 25.10.2017, виданий приватним нотаріусом Завалієвим А.А. про стягнення з позивача боргу за кредитним договором в сумі 2 585 475,19 грн) був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.21).
Відповідно до ч. 4 статті 40 Закону №1404-VIII, у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Як встановлено судом, рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 18.03.2024 у справі №163/2793/23 визнано таким, що не підлягає виконанню вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. виконавчий напис №10042 від 25.10.2017 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору №VON0GA0000000620 від 29.09.2008 та розрахунку заборгованості за договором станом на 07.08.2017 грошових коштів в сумі 99987,43 доларів США, що за курсом 25,84 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.08.2017 складає 2583675,19 гривень (а.с.24-27)
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Любомльського районного суду Волинської області від 18.03.2024 у справі №163/2793/23 не оскаржувалось та набрало законної сили 18.04.2024.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2020 у справі №817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) касаційний суд зазначив про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
З матеріалів справи слідує, що виконавче провадження №55692596, в рамках якого на грошові кошти позивача накладено арешт, завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та передано до архіву. Вказана обставина не заперечується відповідачем у поданих до суду поясненнях від 27.05.2025 (а.с.53).
Станом на день розгляду справи, арешт грошових коштів позивача після повернення виконавчого документа не знятий.
На звернення позивача, відповідачем не вчинено дій спрямованих на зняття арешту з вказаного майна.
Відповідачем не надано до суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.
За таких обставин, суд вважає, що відсутність виконавчого провадження, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 28.08.2024р. у справі № 947/36027/21 (провадження № 61-12849св23), відповідно до яких збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що не зняття відповідачем арешту з грошових коштів позивача у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу та подальшому визнанню виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з грошових коштів позивача.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині відмови позивачу виключення інформації про нього як боржника із Єдиного реєстру боржників, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1404-VIII Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону №1404-VIII відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону №1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п. 23 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, передбачено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:
- при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
- після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено;
- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до ст. 27 Закону №1404 виконавчий збір стягненню не підлягає);
- відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
У разі припинення органу державної виконавчої служби, на виконанні у якому перебував повернутий стягувачу виконавчий документ, постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби, який є правонаступником органу державної виконавчої служби, що припинився.
До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ/копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.
Як вже було зазначено судом, виконавче провадження №55692596 було відкрито з виконання виконавчого напису №840639 від 25.10.2017, виданого приватним нотаріусом Завалієвим А.А., про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором в сумі 2 585 475,19 грн (а.с.18).
Ураховуючи, що позивач не виконав в добровільному порядку постанову про накладення штрафу, на момент пред'явлення виконавчого документу в нього було відсутнє майно для примусового стягнення, виконавчий документ був повернутий стягувачу.
Повернення виконавчого документу не виключає повторного звернення стягувача у строки, визначенні ст. 12 Закону № 1404.
Надалі рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 18.03.2024 у справі №163/2793/23 визнано таким, що не підлягає виконанню вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. виконавчий напис №10042 від 25.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору №VON0GA0000000620 від 29.09.2008 та розрахунку заборгованості за договором станом на 07.08.2017 грошових коштів в сумі 99987,43 доларів США, що за курсом 25,84 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.08.2017 складає 2583675,19 гривень (а.с.24-27).
З наведеного вбачається, що на даний момент стягувач не може пред'явити виконавчий документ до виконання, внаслідок визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 4 статті 40 Закону №1404-VIII, у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Про вказані обставини (винесення Любомльським районним судом Волинської області рішення від 18.03.2024 у справі №163/2793/23) відповідач був повідомлений листом представника позивача від 07.04.2025 (а.с.28).
Проте відповідач не вчинив дій щодо виключення відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
Збереження запису про позивача в Єдиному реєстрі боржників обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить приписам коментованої ч. 4 статті 40 Закону №1404-VIII.
Як наслідок, суд приходить висновку, що для повного захисту прав позивача, наявні підстави для зобов'язання відповідача виключити відомості щодо позивача з Єдиного реєстру боржників.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем не надано суду доказів правомірності його дій, з огляду на що суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 968,96 грн, сплачений позивачем згідно із квитанції від 08.05.2025 (а.с.41).
Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови ОСОБА_1 в знятті арешту із його грошових коштів та виключення інформації про нього як боржника із Єдиного реєстру боржників.
Зобов'язати Любомльський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вилучити інформацію про ОСОБА_1 із Єдиного реєстру боржників, інформація щодо якого була внесена державним виконавцем в межах виконавчого провадження №55692596 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно виконавчого напису, що був вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., зареєстрований в реєстрі за №10042 (номер бланку 840639) від 25.10.2017.
Зобов'язати Любомльський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти (скасувати) арешти із всіх коштів ОСОБА_1 , що були накладені Любомльським районним відділом ДВС ГТУЮ у Волинській області та його правонаступником - Любомльським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в межах виконавчого провадження №55692596, які знаходяться на банківських рахунках боржника, в усіх банківських та фінансових установах, в тому числі в АТ КБ «ПриватБанк» та в АТ «Універсал Банк».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.
Повний текст складено на та підписано судом 11 червня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Любомльський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (44300, Волинська область, Ковельський район, м. Любомль, вул. Незалежності, 33; Код ЄДРПОУ 35078662).
Суддя Н.В. Стецик