11 червня 2025 р. Справа № 640/10333/20
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,
12.05.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0004833304 від 16.04.2020, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування" на 90 987,96 грн, з якого за податковими зобов'язаннями 72 790,37 грн та за штрафними санкціями 18 197,59 грн;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0004803304 від 16.04.2020, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Військовий збір" на 7582,35 грн, з якого за податковими зобов'язаннями 6065,88 грн та за штрафними санкціями 1516,47 грн;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0004843304 від 16.04.2020, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 132 567,00 грн, з якого за податковими зобов'язаннями 88 378,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 44 189,00 грн;
- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004813304 від 16.04.2020 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до якої позивач повинен сплатити суму 88 966,23 грн;
- визнання протиправним та скасування рішення № 0004823304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.04.2020, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 26 689,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 16.04.2020 на підставі акта документальної перевірки контролюючим органом було прийнято низку податкових повідомлень-рішень (№ 0004833304, № 0004803304, № 0004843304), а також винесено вимогу про сплату боргу з ЄСВ № Ф-0004813304 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0004823304 щодо ФОП ОСОБА_1 .
Підставою для винесення вказаних рішень стали висновки податкового органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за 2017 рік, а відтак ? і сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість та єдиного соціального внеску.
Позивач не погоджується із зазначеними висновками, вважає їх неправомірними, безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам. Зокрема зазначає, що у акті перевірки суттєво завищено суму не включеного до складу доходів грошового надходження ? 404 392,07 грн, тоді як за даними банківських виписок реальна різниця становить лише 165 618,46 грн. Окрім цього, при визначенні чистого оподатковуваного доходу податковим органом взагалі не враховано витрати, понесені позивачем у зв'язку з веденням господарської діяльності, попри те, що такі витрати були належно підтверджені банківськими документами та довідкою про дебетові обороти. Сума неврахованих витрат складає 939 179,25 грн, що значно перевищує суму не включеного доходу і виключає можливість заниження об'єкта оподаткування.
Також протиправними, на думку позивача, є висновки щодо заниження податку на додану вартість. Контролюючий орган безпідставно визначив заниження ПДВ на суму 80 878 грн, ґрунтуючись лише на формальному зіставленні банківських надходжень, без урахування податкових періодів та першої події (відвантаження товару), як того вимагає п. 187.1 ПК України. Ще 7 500 грн ПДВ донараховано помилково ? на підставі податкової накладної, яка фактично була сформована контрагентом (ТОВ "Вітард") щодо наданих ним послуг, а не позивачем.
Щодо рішення про визначення суми ЄСВ, то, як вважає позивач, воно також є безпідставним, оскільки заниження доходу не доведене, а витрати, які позивач не відніс до складу витрат у звітності, виключають будь-яке збільшення об'єкта оподаткування.
Окрім змістовної помилковості, податкові повідомлення-рішення також порушують вимоги до форми: не містять обґрунтування частини донарахувань (наприклад, ПДВ на 80 878 грн), не були додані розрахунки, як цього вимагає пункт 58.1 ПК України.
З огляду на викладене позивач вважає дії відповідача протиправними, а прийняті на їх підставі акти ? такими, що порушують його права, обов'язки та інтереси як платника податків. Тому позивач звертається до суду з проханням визнати податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу з ЄСВ та рішення про застосування штрафних санкцій незаконними та скасувати їх у повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом.
Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
02.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу з ЄСВ та рішення про застосування штрафних санкцій правомірними, обґрунтованими і такими, що були прийняті за результатами документальної планової виїзної перевірки, проведеної відповідно до вимог чинного законодавства.
Контролюючий орган посилається на дані акта перевірки від 23.03.2019 № 298/10-36-33-04/3168209595, яким встановлено, що позивач занизив загальний оподатковуваний дохід на 404?392,07 грн, що призвело до недонарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору, ЄСВ та податку на додану вартість. При цьому відповідач стверджує, що розрахунки здійснено на підставі поданих самим позивачем декларацій, банківських виписок та податкової звітності, а тому висновки перевірки є належно підтвердженими доказами.
Також відповідач зазначає, що позивач не надав належних й допустимих доказів, які б спростовували викладені в акті перевірки порушення, а натомість обмежився суб'єктивним викладом власного бачення ситуації без конкретного обґрунтування з посиланням на норми законодавства.
05.06.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зауважує, що відповідач, подаючи відзив, не спростував жодного з наведених у позовній заяві аргументів, не надав жодних нових доказів чи правового обґрунтування, а фактично лише повторив текст акту перевірки, при цьому залишивши поза увагою конкретні заперечення позивача щодо недостовірності інформації, покладеної в основу перевірки, та неправомірного донарахування податкових зобов'язань, зокрема в частині неврахування документально підтверджених витрат, помилок у визначенні дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, а також відсутності порушення щодо взаємовідносин з ТОВ "Вітард".
13.12.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", який набрав чинності 15.12.2022.
Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя та невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його провадженні, до Київського окружного адміністративного суду.
Законом України від 16.07.2024 № 3863-IX "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" внесено зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-IX від 13.12.2022 та викладено цей пункт у новій редакції.
Серед іншого новою редакцією зазначеного пункту передбачено таке.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
На виконання вищевказаних законодавчих приписів відповідна адміністративна справа передана для розгляду та вирішення Вінницьким окружним адміністративним судом.
Автоматизованою системою документообігу суду головуючим суддею для розгляду справи визначено суддю Сала П.І.
Ухвалою зазначеного судді від 07.03.2025 адміністративну справу № 640/10333/20 прийнято до свого провадження.
25.03.2025 поштою від Головного управління ДПС у Київській області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, подано заяву про заміну неналежної сторони у справі, а саме Головного управління ДПС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Ухвалою суду від 26.03.2025 задоволено вищевказане клопотання про заміну відповідача правонаступником.
25.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач вказує на те, що податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій були прийняті на підставі належним чином проведеної документальної планової виїзної перевірки, якою встановлено заниження позивачем доходу від господарської діяльності за 2017 рік на суму 404?392,07 грн, що, у свою чергу, призвело до недонарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску, а також податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
27.03.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідач не спростував твердження та аргументи позивача, викладені в обґрунтуванні позовних вимог. Просить суд позов задовольнити.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що у межах плану-графіка документальних планових перевірок було призначено документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 ..
Про проведення планової виїзної перевірки позивач був проінформований письмовим повідомленням від 29.11.2019 № 130/10-36-13-03 та наказом Головного управління ДПС у Київській області № 772 від 29.11.2019, які 29.11.2019 направлені на його податкову адресу засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення.
Направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки від 09.12.2019 № 955, № 954 та 21.02.2020 № 660, № 659 та службові посвідчення осіб, які в них зазначені, пред'явлено під підпис довіреній особі Погорілій С.І.
На підставі цих документів було проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, а також законодавства щодо нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Перевірка охоплювала період з 01.01.2017 по 31.12.2018 і здійснювалася за місцем обліку платника податків.
За результатами перевірки посадовими особами контролюючого органу 23.03.2019 складено акт № 298/10-36-33-04/ НОМЕР_1 . У акті зазначено висновки про виявлені порушення, які, на думку контролюючого органу, полягали у заниженні ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість, а також єдиного внеску.
Зокрема, в акті вказано про заниження загального оподатковуваного доходу за 2017 рік на суму 404?392,07 грн, що, за розрахунками контролюючого органу, призвело до недоплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 72?790,37 грн, військового збору ? 6?065,88 грн, а також до заниження суми єдиного внеску в розмірі 88?966,23 грн.
Крім того, в акті зазначено про заниження зобов'язань з ПДВ на суму 88?378 грн, а також окремо зазначено про неподання податкової накладної за операцією з ТОВ "Вітард", що, на думку контролюючого органу, стало підставою для донарахування ще 7?500 грн ПДВ.
На підставі зазначеного акта перевірки, 16.04.2020 відповідачем винесено п'ять окремих рішень: три податкові повідомлення-рішення (№ 0004833304, № 0004803304, № 0004843304), вимогу про сплату боргу з єдиного внеску № Ф-0004813304 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0004823304.
Позивач з правомірністю цих рішень не погоджується, вважає їх протиправними, а тому скористався своїм право на судовий захист.
Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ? ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність ? це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України.
Відповідно до пункту 177.1 цієї статті доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі ? працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
При цьому, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10 статті 177 ПК України).
Відповідно до підпунктів 5, 6 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід; самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.
Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов'язані з її здійсненням.
При цьому фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат, витрати, що безпосередньо пов'язані з отримання доходів, перелік яких визначено пунктом 177.4 статті 177 ПК України за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо ? безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України однією з форм податкового контролю є здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Приписи пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачають, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки ? цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності. стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Як видно з акту перевірки № 298/10-36-33-04/3168209595 від 23.03.2019, документальна планова виїзна перевірка позивача охоплювала період з 01.01.2017 по 31.12.2018 і здійснювалася за місцем обліку платника податків.
За приписами пункту 77.6 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Пунктом 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці ? адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Згідно пункту 1.4.5 "Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків", затверджених наказом від 31.07.2014 № 22, у разі коли при організації документальної планової та позапланової або фактичної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт перевірки місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників).
Акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу державної фіскальної служби, за формою згідно з додатком 6 до Методичних рекомендацій.
При цьому підрозділ органу державної фіскальної служби, який встановив відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), не пізніше наступного робочого дня після складання цього акта доповідною запискою повідомляє про це керівника (заступника керівника) органу державної фіскальної служби та у випадках, передбачених підпунктом 350.1.3 пункту 350.1 статті 350 Кодексу, передає оперативному підрозділу органу державної фіскальної служби, на обліку в якому перебуває платник податків, запит на розшук відповідних осіб.
Відповідно до пункту 1.4.6 "Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків", у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної фіскальної служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови, та вживаються заходи, передбачені пунктом 81.2 статті 81 та статтею 94 розділу II Кодексу.
Також, згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, у той же день складається відповідний акт у довільній формі, що засвідчує цей факт.
При цьому підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, протягом двох робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника або уповноважену особу) органу ДПС та передає запит на встановлення місцезнаходження платника податків до оперативного підрозділу відповідного територіального органу ДПС за основним місцем обліку платника податків.
Оперативний підрозділ територіального органу ДПС не пізніше 10 календарних днів з дня отримання запиту в обов'язковому порядку письмово повідомляє ініціатора запиту про проведену роботу з наданням копій отриманих у ході його виконання матеріалів.
У разі необхідності вказаний термін може бути продовжений за рішенням керівника зазначеного оперативного підрозділу, але не більше ніж до 30 календарних днів з дня отримання запиту, про що цей підрозділ також письмово повідомляє ініціатора до закінчення 10-денного терміну.
При встановленні місцезнаходження платника податків оперативний підрозділ органу ДПС не пізніше наступного робочого дня письмово направляє ініціатору запиту інформацію про встановлене місцезнаходження. При необхідності працівниками оперативного підрозділу складається відповідна довідка.
Якщо внаслідок заходів, вжитих працівниками оперативного підрозділу, не встановлено місцезнаходження платника податків, такий підрозділ повідомляє про це структурний підрозділ органу ДПС, який ініціював проведення заходів на встановлення місцезнаходження платника податків, та передає керівнику (його заступнику або уповноваженій особі) відповідного органу ДПС службову записку та матеріали про проведену роботу.
Рішення про припинення заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків приймає керівник органу ДПС, працівники якого вживали такі заходи, на підставі службової записки начальника оперативного підрозділу за погодженням з підрозділом (або органом ДПС), що є ініціатором запиту.
Як слідує акту перевірки та матеріалів справи про проведення планової виїзної перевірки позивач проінформований письмовим повідомленням від 29.11.2019 № 130/10-36-13-03 та наказом Головного управління ДПС у Київській області № 772 від 29.11.2019, які 29.11.2019 направлені на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення.
Направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки від 09.12.2019 № 955, № 954 та 21.02.2020 № 660, № 659 та службові посвідчення осіб, які в них зазначені пред'явлено під підпис довіреній особі Погорілій С.І.
За результатами перевірки складено акт № 298/10-36-33-04/ НОМЕР_1 від 23.03.2019, у якому констатовано заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість, а також єдиного внеску.
Зокрема, в акті вказано на заниження загального оподатковуваного доходу за 2017 рік на суму 404?392,07 грн, що, за розрахунками контролюючого органу, призвело до недоплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 72?790,37 грн, військового збору - 6?065,88 грн, а також до заниження суми єдиного внеску в розмірі 88?966,23 грн. Крім того, в акті зазначено про заниження зобов'язань з ПДВ на суму 88?378 грн, а також окремо зазначено про неподання податкової накладної за операцією з ТОВ "Вітард", що, на думку контролюючого органу, стало підставою для донарахування ще 7?500 грн ПДВ.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Вказане кореспондується з пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 84 (далі ? Порядок № 84). Крім того зазначено, що акт ? службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
При цьому пунктами 4-6 Порядку № 84 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Отже, складання акту за результатами перевірки у разі виявлення порушень є обов'язком контролюючого органу, водночас такий акт перевірки повинен містити детальний опис виявлених порушень з посиланням на первинні документи, які були досліджені в ході її проведення.
Разом з тим оцінка висновків акту перевірки надається уповноваженим законом органам влади при вирішенні спору щодо оскарження рішень, прийнятих на підставі такого акту.
Як уже зазначалося судом, на підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 23.03.2019 № 298/10-36-33-04/3168209595, контролюючим органом 16.04.2020 було прийнято п'ять окремих рішень, кожне з яких стосувалося виявлених, на думку податкового органу, порушень:
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004833304, яким ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 90 987,96 грн, з яких основний платіж складає 72 790,37 грн, а сума штрафних санкцій ? 18 197,59 грн. Таке донарахування обґрунтовано висновками про заниження оподатковуваного доходу за 2017 рік.
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004803304, яким визначено податкове зобов'язання з військового збору в сумі 7 582,35 грн, з яких 6 065,88 грн ? основний платіж та 1 516,47 грн ? штрафні санкції. Це рішення також пов'язано з виявленим, на думку контролюючого органу, заниженням доходу.
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004843304, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 132 567,00 грн, у тому числі 88 378,00 грн ? основне зобов'язання, 44 189,00 грн ? штрафні санкції. Підставою для винесення цього рішення стали висновки перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ за 2017 рік.
- вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-0004813304, якою визначено до сплати 88 966,23 грн ЄСВ. Контролюючий орган дійшов висновку про заниження бази нарахування єдиного внеску через недостовірне декларування доходів.
- рішення про застосування штрафних санкцій № 0004823304, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 26 689,87 грн за порушення порядку нарахування та сплати єдиного внеску, зокрема за несвоєчасне відображення доходів у звітності.
Водночас позиція позивача базується, зокрема, на тому, що висновки податкового органу є помилковими, оскільки при визначенні об'єкта оподаткування контролюючим органом безпідставно включено до складу доходу суму грошових надходжень у розмірі 404 392,07 грн, яка фактично не відповідає реальному приросту активів позивача та є завищеною.
Позивач зазначає, що за результатами аналізу банківських виписок справжній обсяг різниці між надходженнями та задекларованими доходами становить лише 165 618,46 грн. Крім того, контролюючим органом повністю проігноровано наявність документально підтверджених витрат на ведення господарської діяльності у розмірі 939 179,25 грн, які мали бути враховані при обчисленні чистого оподатковуваного доходу, що унеможливлює виникнення податкового зобов'язання.
Також позивач вказує на порушення при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зокрема на те, що донарахування здійснено без урахування принципу першої події, передбаченого пунктом 187.1 ПК України, а також безвідносно до конкретних податкових періодів. Звертається увага на те, що частину ПДВ було помилково нараховано з податкової накладної, складеної контрагентом (ТОВ "Вітард"), яка не відображає операцію з боку позивача.
Стосовно ЄСВ, то позивач заперечує факт заниження доходу та вказує, що неврахування витрат не може бути підставою для донарахування внеску, а тим більше ? для застосування штрафних санкцій.
Аналізуючи встановлені обставини та наявні у справі докази, суд доходить висновку, що доводи податкового органу про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
По-перше, твердження контролюючого органу про заниження загального оподатковуваного доходу на суму 404 392,07 грн за 2017 рік спростовується наданими позивачем доказами. Як вбачається з банківських виписок по рахунку НОМЕР_2 , у таблицях на аркушах 9-40 акта перевірки наведено некоректні дані, оскільки:
- на аркуші 11 акта вказано про надходження 17.02.2017 на суму 135 098,33 грн (без ПДВ), хоча фактично надійшло 13 515,00 грн без ПДВ; різниця становить 121 583,33 грн;
- на аркуші 12 акта зазначено про надходження 27.02.2017 у розмірі 3100,00 грн (без ПДВ), хоча такий платіж узагалі відсутній у виписках по рахунку; завищення на 3100,00 грн;
- на аркуші 18 акта чотири платежі за 29.06.2017 повторно вказані як отримані 26.06 та 28.06.2017, що спричинило завищення на 8752,79 грн;
- на аркушах 18-19 акта виявлено понад 30 повторно врахованих платежів, які фактично надійшли лише 30.06.2017, але в акті відображені як подвійні (29.06 та 30.06); загальне завищення доходу ? 63 379,92 грн;
- на аркуші 19 акта платіж на 12 816,67 грн без ПДВ вказано двічі як такий, що надійшов 30.06.2017;
- на аркуші 22 акта зазначено платіж 26.07.2017 у сумі 32 378,94 грн (без ПДВ), хоча фактично надійшло лише 3 238,11 грн ? різниця становить 29 140,83 грн.
Таким чином, загальна сума завищення податковим органом становить 238 773,54 грн, а фактична величина не відображеного доходу ? 165 618,53 грн, що прямо спростовує ключовий висновок акту.
По-друге, контролюючий орган при визначенні чистого оподатковуваного доходу повністю проігнорував документально підтверджені витрати позивача, що є прямим порушенням пункту 177.2 ПК України.
Позивач надав довідку АТ "Райффайзен Банк Аваль" № СІІ-0000-157-01/206 від 17.04.2020, згідно з якою за 2017 рік обсяг дебетових оборотів склав 12 410 361,41 грн, з яких:
- витрати на господарську діяльність ? 9 392 461,25 грн, що на 939 179,25 грн більше від задекларованої суми у декларації (8 453 282,00 грн);
- суми поворотної фіндопомоги ? 683 263,00 грн;
- перерахування на картковий рахунок ? 103 874,16 грн.
Податковий орган не врахував ці витрати, хоча п. 177.4 ПК України прямо передбачає можливість зменшення загального доходу на витрати, підтверджені платіжними дорученнями, банківськими виписками, актами тощо. В акті перевірки відсутній аналіз наданих банківських виписок, не встановлено зв'язок платежів з операціями, а витрати не спростовані. Суд вважає такі витрати належними, допустимими та достатніми доказами, що мають бути враховані при визначенні бази оподаткування.
Отже, навіть якщо враховувати занижений дохід у 165 618,46 грн, сума не відображених витрат у 939 179,25 грн повністю нівелює можливість виникнення об'єкта оподаткування, отже, донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ є безпідставним.
По-третє, твердження податкового органу про заниження ПДВ на суму 88 378,00 грн є також необґрунтованим.
В акті перевірки (арк. 49-50, 53-54) зазначено, що ця сума була нарахована на підставі тієї ж заниженої суми доходу ? 404 392,07 грн, при цьому не враховано вимоги п. 187.1 ПК України щодо дати виникнення податкових зобов'язань (перша подія ?- або оплата, або відвантаження).
Жодного аналізу податкових періодів або реєстрації податкових накладних у межах законних строків (п. 201.10 ПК України) не здійснено. Також не обґрунтовано, чому вказані суми мали б бути включені саме у грудні 2017 року, як стверджує акт. Суд доходить висновку, що відсутність обліку хронології першої події та реєстрації накладних робить такий розрахунок недійсним.
Щодо ще одного епізоду ? податкової накладної на 7500,00 грн, то в акті помилково зазначено, що позивач виписав таку накладну на ТОВ "Вітард". Як можна побачити з матеріалів справи:
- це ТОВ "Вітард" надавало послуги перевезення на підставі договору № 010917 від 01.09.2017;
- податкові накладні № 3, 4, 5 (від 11, 15, 19 вересня 2017 року відповідно) були зареєстровані саме ТОВ "Вітард", а не позивачем, що підтверджується копіями квитанцій з ЄРПН;
Відповідно, висновок податкового органу в цій частині є помилковим як з фактичної, так і з правової точки зору.
По-четверте, оскільки не підтверджено заниження доходу, то донарахування ЄСВ у сумі 88 966,23 грн та штрафних санкцій 26 689,87 грн також є безпідставним. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI база нарахування ЄСВ ? це саме той дохід, який підлягає оподаткуванню ПДФО. За відсутності об'єкта оподаткування відсутня і база нарахування ЄСВ, а отже, не було підстав для прийняття вимоги № Ф-0004813304 та рішення № 0004823304.
По-п'яте, податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам форми, визначеним у п. 58.1 ПК України: у повідомленні № 0004843304 відсутнє посилання на норму п. 185.1 ПК України, яку контролюючий орган використав у висновках акта; відсутні розрахунки штрафів; не додано обґрунтованих пояснень сум ПДВ у частині 80 878 грн.
З огляду на викладене суд вважає, що докази, на які посилається позивач, є достатніми для визнання спірних рішень податкового органу протиправними, а доводи відповідача не спростовують доведеної позивачем необґрунтованості та безпідствності висновків акта перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові на сплату судового збору в сумі 3467,93 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004833304 від 16.04.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області, відповідно до якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується особами результатами річного 38 декларування" на 90 987,96 грн, з якого за податковими зобов'язаннями 72 790,37 грн та за штрафними санкціями 18 197,59 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004803304 від 16.04.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області, відповідно до якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Військовий збір" на 7582,35 грн, з якого за податковими зобов'язаннями 6065,88 грн та за штрафними санкціями 1516,47 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004843304 від 16.04.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області, відповідно до якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 132 567,00 грн, з якого за податковими зобов'язаннями 88 378,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 44 189,00 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004813304 від 16.04.2020 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до якої ОСОБА_1 повинен сплатити суму 88 966,23 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 0004823304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.04.2020, відповідно до якого до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 26 689,87 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3467,93 (три тисячі чотириста шістдесят сім гривень 93 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) представник позивача: адвокат Піхотний Максим Дмитрович (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );
3) відповідач: Головне управління ДПС у Київській області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797, місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, 5А, м. Київ, 03151).
Повне судове рішення складено 11.06.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович