11 червня 2025 р. Справа № 640/12755/21
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
07.05.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0150900708 від 15.12.2020 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 23.11.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві було складено акт фактичної перевірки № 000598/26-15-07-04/ НОМЕР_1 щодо діяльності ФОП ОСОБА_1 . Перевірка здійснювалась за адресою: АДРЕСА_1 , де позивачка здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями на підставі чинної ліцензії.
В акті перевірки зазначено про здійснення реалізації алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій, не вказаний у додатку до ліцензії, що, на думку контролюючого органу, є порушенням вимог законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв.
На підставі цього акту 15.12.2020 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0150900708 про застосування фінансових санкцій відповідно до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального".
Позивачка не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає їх неправомірними, безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам.
Вказує на те, що зазначений у акті РРО був належним чином зареєстрований, використовувався протягом дії ліцензії, дані про продаж передавалися до податкової служби, що підтверджується реєстраційними документами та інформацією самої ДПС.
Крім того, перевірка проведена з порушенням встановленого порядку: позивачці не вручено наказу, не пред'явлено направлення, службові посвідчення, не складено акту про відмову від підпису, а в самій перевірці брав участь лише бармен, який не мав правових підстав представляти інтереси позивачки. Огляд приміщення чи товару не проводився. Відповідно, перевірка не може вважатися такою, що проведена у спосіб, визначений законом, а її результати не можуть бути покладені в основу податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2020 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас позивачці встановлено п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме надання суду документа про доплату судового збору у розмірі 2338,46 грн.
02.06.2020 до суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію № 43366 від 28.05.2021 про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом.
Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.12.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", який набрав чинності 15.12.2022.
Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя та невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його провадженні, до Київського окружного адміністративного суду.
Законом України від 16.07.2024 № 3863-IX "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" внесено зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-IX від 13.12.2022 та викладено цей пункт у новій редакції.
Серед іншого новою редакцією зазначеного пункту передбачено таке.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
На виконання вищевказаних законодавчих приписів відповідна адміністративна справа передана для розгляду та вирішення Вінницьким окружним адміністративним судом.
Автоматизованою системою документообігу суду головуючим суддею для розгляду справи визначено суддю Сала П.І.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2025 адміністративну справу № 640/12755/21 прийнято до свого провадження.
19.05.2025 до суду надійшла заява адвоката Єфремової Ж.А. про вступ у справу як представника позивачки.
21.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що фактична перевірка суб'єкта господарювання ? ФОП ОСОБА_1 ? була проведена 23.11.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі наказу від 05.11.2020 № 70-п та направлень на проведення перевірки від 19.11.2020 № 1094/26-15-07-08-01 та № 1095/26-15-07-08-01.
За результатами перевірки складено акт від 23.11.2020 № 000598/26-15-07-04/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано, що позивачка здійснювала реалізацію алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 3000459004, який не був зазначений у додатку до чинної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 26570308201904682, що діяла з 08.10.2019 по 08.10.2020. При цьому відповідач зауважує, що сума реалізованих алкогольних напоїв через незадекларований у ліцензії РРО за цей період склала 230?423,00 грн, а тому до позивачки застосовано штрафну санкцію у подвійному розмірі згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0150900708 від 15.12.2020.
Крім того, відповідач вказує на те, що акт фактичної перевірки був надісланий на адресу позивачки та вручений їй належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. Таким чином, позивачка мала змогу ознайомитися з результатами перевірки та реалізувати право на подання заперечень.
Відповідач вважає, що всі дії під час проведення перевірки були здійснені правомірно, а оскаржуване рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Одночасно з відзивом відповідач подав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву та поновлення такого строку.
Ухвалою суду від 04.06.2025 зазначене клопотання задоволено.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 05.11.2020 Головним управлінням ДПС у місті Києві було видано наказ № 70-про проведення фактичної перевірки господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Фактична перевірка проведена 23.11.2020 за наявності направлень № 1094/26-15-07-08-01 та № 1095/26-15-07-08-01 від 19.11.2020. На момент проведення перевірки в приміщенні знаходився бармен, який здійснював розрахункові операції.
У ході перевірки фіксувались обставини реалізації алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 3000459004. Згідно з даними ДПС, через зазначений РРО у період дії ліцензії № 26570308201904682, виданої на період з 08.10.2019 по 08.10.2020, було реалізовано алкогольних напоїв на загальну суму 230?423,00 грн.
За результатами перевірки складено акт № 000598/26-15-07-04/ НОМЕР_1 від 23.11.2020, в якому зафіксовано порушення, що полягало у використанні реєстратора розрахункових операцій, не внесеного до додатку до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Акт перевірки надіслано на адресу позивачки рекомендованим листом та вручено адресату, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. Письмові заперечення до акту з боку позивачки не подавались.
На підставі зазначеного акту 15.12.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення № 0150900708, яким до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 460?846,00 грн.
Позивач з вказаним рішенням не погоджується, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд при вирішенні справи керується такими мотивами.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає повноваження контролюючих органів, контролюючі органи мають, зокрема, право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовані статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Судом встановлено, що наказом ГУ ДПС у м. Києві від 05.11.2020 № 70-п призначено фактичну перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення торгівлі у магазині по АДРЕСА_1 , починаючи з 19.11.2020 та тривалістю 10 діб.
Правовою підставою для призначення вказаної перевірки стали положення п.п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, тоді як фактичною - доповідна записка управління контролю за розрахунковими операціями Головного управління від 04.11.2020 № 275/26-15-07-08-01-16.
Відповідні документи та інформація на підтвердження обґрунтованості призначення перевірки щодо позивачки надані відповідачем та дослідженні судом під час розгляду справи по суті.
Суд враховує, що за змістом положень пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже, зазначені правові норми дозволяють проведення фактичної перевірки платника податків, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які покладені на відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 06.07.2022 у справі № 420/1242/21 та підтримується Сьомим апеляційним адміністративним судом (постанови від 11.02.2021 у справі № 120/4406/20-а, від 05.04.2021 у справі № 120/3886/20-а та від 26.05.2021 у справі № 120/5445/20-а, від 22.07.2021 у справі № 120/5729/20-а, від 15.08.2022 у справі № 120/19536/19-а).
Приміром, у постанові від 19.07.2023 у справі № 520/11327/2020) Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав на те, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Також колегія суддів КАС ВС зазначила, що відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У постановах від 12.08.2021 (справа № 140/14625/20), від 10.04.2020 (справа № 815/1978/18), від 05.11.2018 (справа № 803/988/17), від 20.03.2018 (справа № 820/4766/17), від 22.05.2018 (справа № 810/1394/16), від 11.07.2022 (справа № 120/5728/20-а), від 21.12.2022 (справа № 500/1331/21) Верховний Суд виснував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відтак колегія суддів КАС ВС підсумувала, що погоджується з наведеним висновком і зазначила, що не вбачає підстав для відступу від нього.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 460/9415/20. При цьому колегія КАС ВС також вказала на те, що проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України може відбуватися не лише щодо підприємств, які є виробниками підакцизних товарів та платниками акцизного податку, а й тих, хто обліковує, зберігає, транспортує або використовує такі товари у господарській діяльності.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги наявну у відповідача податкову інформацію, суд погоджується з тим, що наказ про призначення фактичної перевірки щодо позивачки був винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, і під час розгляду справи контролюючий орган довів наявність підстав для проведення фактичної перевірки, передбачених п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Щодо доводів позивачки про проведення фактичної перевірки без участі уповноваженої особи ФОП ОСОБА_1 , то суд зазначає таке.
В силу згаданого вище пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Як видно з матеріалів справи, 19.11.2020 бармен Заікіна С.В. за місцем здійснення позивачкою господарської діяльності отримала під розписку копію наказу про проведення фактичної перевірки, а також була ознайомлена з направленнями на її проведення. При цьому інших працівників або уповноважених представників ФОП ОСОБА_1 за відповідною адресою на момент перевірки не перебувало.
Зі змісту пояснень, наданих у ході перевірки, не вбачається, що ОСОБА_3 заперечувала своє залучення до здійснення розрахункових операцій чи повідомляла контролюючому органу про наявність іншої уповноваженої особи. Навпаки, зазначена особа погодилася на отримання документів від представників контролюючого органу, допустила їх до перевірки та не висловлювала жодних заперечень щодо свого статусу.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, слід дійти висновку, що вручення копії наказу про проведення фактичної перевірки бармену ОСОБА_3 як особі, яка безпосередньо здійснювала розрахункові операції на момент перевірки, є належним виконанням вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України. Це, у свою чергу, надавало контролюючому органу підстави для початку фактичної перевірки у відповідності до положень статті 81 ПК України.
З огляду на викладене, доводи позивачки про проведення перевірки без участі уповноваженої особи є безпідставними, а сам порядок проведення перевірки - таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Аналогічні висновки містяться у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі № 120/14178/23, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 та постановою Верховного Суду від 22.10.2024.
Крім того, суд звертає увагу на те, що доводи позивачки щодо відсутності належного огляду приміщення чи товару, як і твердження про неоформлення акту про відмову від підпису, не мають правового значення для оцінки законності фактичної перевірки у даному випадку. Закон не зобов'язує контролюючий орган у кожній перевірці здійснювати огляд приміщень або фіксувати актом відмову від підпису у разі відсутності такого заперечення від особи, яка здійснює розрахункові операції.
Більше того, пункт 81.2 статті 81 ПК України прямо передбачає, що у разі відмови від підпису особи, яка фактично здійснює розрахункові операції, або у разі її відсутності, посадові особи контролюючого органу мають право скласти відповідний акт. Однак у спірній ситуації відмова від підпису або заперечення не були зафіксовані саме тому, що особа - бармен Заікіна С.В. - погодилася з проведенням перевірки, отримала документи та фактично не висловила жодного заперечення.
Таким чином, відсутність окремого акта про відмову від підпису не є процедурним порушенням, оскільки в наявності були інші форми підтвердження вручення документів та ознайомлення з ними, які відповідають вимогам ПК України.
Суд також враховує, що при встановленні факту порушення (реалізація алкогольних напоїв через незадекларований РРО) було використано офіційні бази даних контролюючого органу та фіскальні дані з РРО, а не лише візуальне спостереження чи опитування працівників. Тобто факт порушення підтверджено документально, з урахуванням інформації, яка підлягає автоматизованій реєстрації у системах ДПС.
Враховуючи всі наведені обставини, доводи позивачки про істотні процедурні порушення при проведенні фактичної перевірки суд визнає необґрунтованими і такими, що не підтверджуються належними доказами. Контролюючий орган дотримався встановлених законом вимог як щодо підстав, так і щодо порядку ініціювання та проведення перевірки.
Щодо висновків за результатами фактичної перевірки, то суд зазначає наступне.
Як визначено у статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального" № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі ? Закон № 481/95-ВР у редакції на час виникнення спірних правовідносин) ліцензія (спеціальний дозвіл) ? документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до частини 20 статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Відповідно до частини 32 цієї ж статті у заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Таким чином, здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями суб'єктом господарювання через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) дозволяється за наявності відповідної ліцензії, у додаток до якої внесений такий електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій).
На виконання вимог Закону № 481/95-ВР позивачкою отримано Ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з реєстраційним номером № 26570308201904682 від 03.10.2019 з терміном дії ліцензії "з 08.10.2019 по 08.10.2020" з місцем здійснення торгівлі "м. Київ, вул. Жолудєва, 6 А (кафе)".
Водночас у додатку до вказаної ліцензії зареєстровано один електронний контрольно-касовий апарат моделі ЕКСЕЛЛІО DP-25, заводський номер № КР 00009987, фіскальний номер № 3000314219.
Пунктами 1-4 розділу 2 Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918/29048, передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, операції з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу, та відповідно до вимог законодавства повинні застосовувати РРО, зобов'язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку та забезпечити його персоналізацію, опломбування та переведення у фіскальний режим роботи.
Реєстрації в контролюючому органі підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що строк служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, установлених Державним реєстром РРО.
Реєстрація РРО здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків .
Для реєстрації РРО суб'єкт господарювання або представник суб'єкта господарювання подає до контролюючого органу заяву про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою №1-РРО (далі ? реєстраційна заява) (додаток 1).
На виконання пункту 4 розділу 2 Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016, позивачкою подано до податкового органу заяву про реєстрацію за адресою господарюючого об'єкта "м. Київ, вул. Жолудєва, 6-А" ще одного програмного реєстратора розрахункових операцій, а саме: контрольно-касовий апарат моделі ЕКСЕЛЛІО DP-25, заводський номер № КР 00012354, фіскальний номер № 3000459004.
Вищезазначений контрольно-касовий апарат було зареєстровано, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 3000459004 від 28.08.2018.
Також відповідно до вимог Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016, про сертифікати електронних підписів та/або печаток, що будуть використовуватись для ПРРО, суб'єкт господарювання повідомляє за формою № 5-ПРРО.
Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб'єкт господарювання зобов'язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.
Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії ? 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.
Відтак, відповідальність за вказаною нормою настає у разі здійснення, окрім іншого, торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), який не зазначений у ліцензії.
За висновками акту фактичної перевірки № 000598/26-15-07-04/2720508660, позивачка здійснювала реалізацію алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 3000459004, який не був зазначений у додатку до чинної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 26570308201904682, що діяла з 08.10.2019 по 08.10.2020.
При цьому, відповідно до даних Системи обміну даних РРО ДПС України та копій наданих позивачкою при перевірці фіскальних чеків, у період з 08.10.2019 по 08.10.2020 вартість реалізованої із застосуванням електронного контрольно-касового апарату моделі ЕКСЕЛЛІО DP-25, заводський номер № КР 00012354, фіскальний номер № 3000459004, не внесеного у зазначений період у додаток до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, алкогольної продукції склала 230?423,00 грн.
Таким чином судом встановлено, що новий електронний контрольно-касовий апарат моделі ЕКСЕЛЛІО DP-25, заводський номер № КР 00012354, фіскальний номер № 3000459004 позивачка використовувала у розрахункових операціях з продажу алкогольних напоїв за адресою: м. Київ, вул. Жолудєва, 6-А, тобто без внесення до відповідного переліку, вказаного у додатку до згаданої ліцензії.
Звертаючись із даним позовом, позивачка вказує, що використаний у розрахункових операціях реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 3000459004 був належним чином зареєстрований в органах ДПС, використовувався протягом дії чинної ліцензії, а всі дані щодо реалізації продукції передавались до контролюючого органу, що, на думку позивачки, підтверджує правомірність його застосування без необхідності внесення до додатку до ліцензії.
Однак суд вважає такі доводи позивачки юридично неспроможними та такими, що суперечать прямим нормам матеріального права. Закон України № 481/95-ВР не ставить наявність реєстрації РРО в податковому органі чи передачу ним фіскальних звітів у залежність із правом суб'єкта господарювання здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Навпаки, статті 15, 17 цього Закону чітко вимагають наявності в ліцензії (її додатку) інформації про кожен електронний контрольно-касовий апарат, що використовується для продажу підакцизної продукції.
Таким чином, навіть у разі технічно справної реєстрації РРО в базах ДПС та передачі ним фіскальної інформації, відсутність даних про цей апарат у додатку до ліцензії є самостійною та достатньою підставою для визнання діяльності з його використання ? незаконною у сфері обігу алкогольної продукції. Це прямо передбачено частиною 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, яка встановлює фінансову санкцію незалежно від настання негативних наслідків чи умислу порушника.
Крім того, покликання позивачки на те, що "виконано обов'язок повідомити контролюючий орган про новий РРО" через подання заяви за формою № 1-РРО, не є рівнозначним виконанню вимоги про внесення змін до ліцензії, передбаченої частиною 15 Закону № 481/95-ВР. Саме ця норма зобов'язує особу, яка отримала ліцензію, звернутися до ліцензійного органу із заявою про зміну відомостей у місячний строк з дня їх виникнення. Позивачка такої заяви не подавала, а отже ? свідомо продовжувала використовувати новий РРО без внесення його до додатку до ліцензії, порушуючи тим самим визначений законом порядок здійснення ліцензованої діяльності. При цьому суд звертає увагу на тривалість такої бездіяльності, що свідчить про очевидне нехтування позивачкою встановленого законом обов'язку.
Твердження позивачки про наявність реєстраційного посвідчення РРО, його функціонування протягом строку дії ліцензії, а також передання даних до податкових органів, мають значення виключно для фіскального обліку, але жодним чином не усувають обов'язку дотримання спеціальних вимог Закону № 481/95-ВР щодо ліцензійних умов провадження діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Тобто, у спірних правовідносинах позивачка не вправі використовувати електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що не внесений до ліцензії, ? для здійснення саме ліцензованої діяльності з продажу алкогольних напоїв, покликаючись при цьому, що такий електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) було чи буде внесено до ліцензії у майбутньому.
Норми чинного законодавства не містять приписів, які б звільняли суб'єктів господарювання від відповідальності за правопорушення, передбачені частиною 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, з огляду на що суд доходить висновку, що податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0150900708 від 15.12.2020 згідно з яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Верховний Суд у постановах від 27.06.2024 у справі № 580/4890/23 та від 17.02.2022 у справі № 520/13466/19, застосувавши наведені вище норми Закону № 481/95-ВР, виснував, що роздрібна торгівля продукцією здійснюється виключно через електронний контрольно-касовий апарат, тобто РРО (книгу обліку розрахункових операцій), зазначений у ліцензії. У протилежному випадку, для суб'єктів господарювання настають негативні наслідки фінансового характеру у вигляді накладення на них штрафу, встановленого статтею 17 Закону № 481/95-ВР.
Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 2а-9358/11/1370 та від 01.023.2021 у справі № 520/5562/19. У цих справах не тотожний склад спірних обставин, проте на вирішення перед судом постали такі ж спірні питання, що й у межах вказаних справ, оскільки надавалась правова оцінка обставинам щодо проведення розрахункових операцій через РРО, зареєстрований у встановленому порядку у податковому органі, але відомості щодо якого не були внесені до відповідного додатку до ліцензії суб'єкта господарювання.
Отже, податкове повідомлення-рішення № 0150900708 від 15.12.2020 є правомірним і таким, що прийняте в межах повноважень контролюючого органу та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Відповідно до пункту 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Перевіривши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України та у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, позивачка втрачає право на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );
2) представник позивача: адвокат Єфремова Жанна Анатоліївна (РНОКПП НОМЕР_3 , має електронний кабінет в ЄСІТС, адреса для листування: вул. Ямська, 52, оф. 70, м. Київ, 03150);
3) відповідач: Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04665).
Повне рішення суду складено 11.06.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович