Справа № 463/1644/25
Провадження № 2/463/1072/25
11 червня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді - Мармаша В.Я.,
з участю секретаря судового засідання - Гавц О.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у справі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Господар», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирного будинку, -
позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, просив визнати недійсним догововір про надання послуг з управління багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , укладений 01.09.2019 відносно кв. АДРЕСА_2 з 07.09.2020, а також просив стягнути з відповідача на його користь 12 159,03 грн матеріальної шкоди. В прохальній частині позовної заяви просив звільнити його як особу з інвалідністю ІІ групи від сплати судового збору відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Крім того, з метою забезпечення позову просив заборонити ЛКП «Господар» включати в квитанції на оплату житлово-комунальних послуг кв. АДРЕСА_2 оплату за управління будинком.
Позовні вимоги мотивував тим, що спірний договір не виконувався, послуги не надавались, останній не визнавав його дію, однак кошти в якості заборгованості за надання послуги з управління багатоквартирним будинком з нього стягнули. У зв'язку із наведеним звернувся до суду із позовом, який просить задовольнити.
Ухвалою суду від 25.02.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою суду від 12.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Зазначена ухвала скерована сторонам для відома.
07.04.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстави необґрунтованості позовних вимог, відсутності порушеного права або охоронюваного законом інтересупозивача,а також неналежності позивача. Так, позивач не є співвласником багатоквартирного будинку, приводу управління яким виник даний спір, тож не має права втручатись у процес обрання управителя багатоквартирним будинком, а тому договір не може бути визнано недійсним.
14.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач посилався на договір від 2019 року, який ні він, ні требя особа з відповідачем не укладала.
14.04.2025 від третьої особи надійшли письмові пояснення, у якому просила задовольнити позовні вимоги, а також зазначила, що у 2019 році з відповідачем договору не укладала.
Враховуючи вищенаведене, суд вирішує розглядати справу на підставі наявних у ній доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи (позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив, письмових поясненнях), в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд вважає, що у задоволенені позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Личаківського районного суду м.Львова у справі №463/9340/23 від 16.05.2024, яке набрало законної сили 28.10.2024 судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 365 від 08.06.2007 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові» Львівські комунальні підприємства визначено виконавцями житлово-комунальних послуг у житлових будинках м.Львова. Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5626, ухвали Львівської міської ради від 16.11.2017 № 2606, як правонаступник ЛКП «Дім», МП «Стихія» та ЛКП «Управитель» (ЛКП "№ 500", ЛКП "№ 504", ЛКП "№ 507", ЛКП "За Замком", ЛКП "№ 503"). Основним завданням діяльності визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель. ЛКП «Господар» надає житлово-комунальні послуги як правонаступник ЛКП «Управитель». Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім цього, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області. Для здійснення оплати комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Позивачем надаються відповідачам послуги згідно умов договору, останній несе відповідні витрати. У свою чергу, відповідачі цими послугами користується, жодних актів-претензій не заявляли, як і не заперечили та не спростували доводи позивача. Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідачі у повному обсязі не сплачували витрати за житлово-комунальні послуги, які надавались за адресою: АДРЕСА_3 , внаслідок чого за період з 01.06.2021 року до 01.10.2023 виникла заборгованість у розмірі 8 290,46 грн.
Крім того, як вбачаєтсья з відповіді №1464294 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2025 позивач ОСОБА_1 немає у власності нерухоме майно.
У свою чергу, як вбачається з відповіді №1464301 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2025 третя особа ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон).
Статтею 4 Закону визначено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов'язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.
Частиною 1 ст.6 Закону передбачено, що співвласники мають право, зокрема, брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Відповідно до ч.1, 2 ст.10 Закону співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, зокрема, визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком.
У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб'єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
У свою чергу, суд погоджується з доводами сторони відповідача, що позивач ОСОБА_1 власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 не є, а тому відповідно не має повноважень регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Разом із цим, позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушення певних прав (інтересів) позивача оспорюваним договором.
За статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З урахуванням вищевикладеного, оскільки відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові, без дослідження обставин дійсності/недійсності оспорюваного договору, викладених позивачем, як підстави для визнання його недійсним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Анатогічна правова позиця викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.07.2023 у справі № 760/23205/17.
Крім того, Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.09.2019 укладено зі співвласниками багатоквартирного будинку, в особі уповноваженої загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_3 , що відповідає вимогам Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Інформацію щодо проведення будь-яких інших зборів, факту розірвання вищезазначеного договору, укладення такого з іншим надавачем послуг стороною позивача не надано, наявність підстав для визнання такого договору недійсним стороною позивача не доведено, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 288, 354, 355, суд -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Господар», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирного будинку - відмовити.
Текст рішення складено та підписано суддею 11.06.2025.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: Львівське комунальне підприємство «Господар», місцезнаходження: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 75, Код ЄДРПОУ 20822324;
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Суддя: Мармаш В. Я.