Справа № 462/1029/25
11 червня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О.Б., секретаря судового засідання Кмошик С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Уповноважений представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 200925-004 від 25.09.2020 у розмірі 34 972,00 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат, серед яких стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, 25.09.2020 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200925-004, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора М97045, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, строком кредитування до 25.09.2021 року.
Відповідно до умов договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту в розмірі 5,9%, що становить 1 475,00 грн і стягується із суми кредиту в день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, його заборгованість за кредитним договором станом на 19.08.2024 року становить 34 972,00 грн, з яких: 18 747,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 16 225,00 грн. прострочена заборгованість за процентами. Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Враховуючи вказані обставини, просить позов задоволити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзиву на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 25.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200925-004 (далі - Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» одноразовим ідентифікатором М97045 /а.с.16-18/.
В умовах указаного кредитного договору сторони погодили наступні умови: строк дії договору до 25.09.2021, кількість щомісячних платежів - 12, порядок сплати платежів щомісяця до 25 числа відповідного місяця включно, одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту - 5,9 %, сума одноразової комісії - 1 475,00 грн., відсоткова ставка, в місяць від початкової суми кредиту - 5,9%, реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 76,7 % річних. Загальна плата за користування кредитом 19 175,00 грн., загальна вартість кредиту 44 175,00 грн.
Відповідно до умов договору (п. 1.1., 1.2.) позивач надав відповідачу (позичальнику) грошові кошти у розмірі 25 000,0 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надавався позичальнику шляхом перерахування суми кредиту на банківський (картковий) рахунок позичальника.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що позичальник зобов'язується повернути кредит та здійснити плату за його користування до закінчення строку дії Договору згідно графіку, передбаченого цим Договором, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.
Як визначено у п. 3.1 Договору, за користування кредитом позичальник виплачує кредитодавцю проценти, зазначені на першій сторінці Договору. Щомісячна плата за користування кредитом нараховується щомісячно у вигляді процентів за кожен місяць користування кредитом.
Відповідно до п. 3.2. Договору, плата за користування кредитом, вказана в Договорі, нараховується щомісячно та розраховується від загального розміру кредиту. Крім щомісячних процентів, стягується разові проценти вказані у Договорі від загального розміру кредиту. Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника.
Згідно п. 3.3. Договору, загальна вартість кредиту зазначена на першій сторінці Договору. Частка основної суми та процентів і цій фіксованій сумі розраховується Кредитодавцем згідно Умов кредиту зазначені на першій сторінці Договору. Останній платіж коригується виходячи із залишку основної суми та несплачених процентів.
Пунктом 3.4. Договору визначено, що процентна ставка за цим Договором є фіксована.
Відповідно до п. 3.9. Договору, датою повернення суми кредиту, так само як і датою сплати заборгованості, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитодавця.
Згідно із п. 5.2 Договору у разі порушення позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми Кредиту та/або процентів за Договором, він зобов'язується сплатити на користь кредитодавця штраф. У разі несвоєчасної оплати кожного щомісячного платежу (понад 7 календарних днів) позичальник оплачує штраф в розмірі 10% від загальної суми простроченої заборгованості. У такому разі Відповідач зобов'язаний заплатити на користь кредитодавця нарахований штраф до завершення дії Договору. Загальна сума штрафу не може бути більшою за 50 відсотків суми Кредиту.
Згідно п. 7.2. Договору, сторони домовились, що кредитодавець при підписанні цього Договору та при укладенні додаткових угод до нього може використовувати факсимільне відтворення підпису (факсимілє), аналоги власноручних підписів їх уповноважених осіб за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-обчислювального підпису або іншого аналогу власноручного підпису.
Як зазначено у п. 9.1. Договору позичальник підтверджує, що отримав від кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Пунктом 9.3 Договору визначено, що невід'ємною частиною цього Договору є Внутрішні правила надання фінансових послуг ТОВ «Кредитсервіс» (далі - Правила). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил.
Із довідки про укладення кредитного договору №19/08/-5 від 19.08.2024 встановлено, що кредитний договір № 200925-004 від 25.09.2020 було підписано ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М97045 (ідентифікатором введено позичальником/відправлено товариству 25.09.2020 о 13:56:16 год.) та містить наступні дані:
Договір: 200925-004 від 25.09.2020 року.
Сума кредиту: 25 000,00 гривень
Строк кредитування: 365 днів
Процентна ставка: 0,197 % за кожен день користування кредитом
Номер телефону: НОМЕР_1
подав до ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» (далі - Товариство) заявку на кредит: 25.09.2020 року о 12:59:40 год.
Ідентифікація позичальника здійснювалась в інформаційно-телекомунікаційній системі https://recredit.ua. Акцепт оферти Позичальником (підписання договору Одноразовим ідентифікатором) з ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://recredit.ua. /а.с.29/.
ТОВ «Кредитсервіс» свої зобов'язання за договором виконав, надав відповідачу кредитні кошти у передбаченому договором розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 652 від 25.09.2020 /а.с.36/.
З метою досудового врегулювання спору ТОВ «Кредитсервіс» 23.09.2024 було направлено на адресу відповідача вимогу про дострокове виконання зобов'язання за кредитними договорами, однак відповідачем не було вчинено жодних дій для погашення заборгованості /а.с.30/.
Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, вимоги позивача по сьогодні є невиконаними.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 200925-004 від 25.09.2020, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «Кредитсервіс» становить 34 972,00 грн. та складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18 747,00 грн., простроченої заборгованості за процентами у розмірі 16 225,00 грн. /а.с.37-38/.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року № 913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Матеріалами справи підтверджено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по тілу кредиту прострочених відсотків за кредитом.
Водночас, суд зазначає, що відповідач доводів позивача про таку заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості за кредитним договором до суду не подав, як і доказів неотримання кредитних коштів.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Положення ст.1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу ТОВ «Кредитсервіс» не повернуті, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі в частині стягнення заборгованості по сумі кредиту та по відсотках.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору /а.с.51/.
Позовні вимоги задоволені, а тому з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 7000 грн., які понесені у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду договір № 25-01/2023 від 25.01.2023 року про надання правової допомоги з додатками, у відповідності до положень умов Договору про надання правової допомоги (п. 4.1.), сторони визначили, що розмір винагороди становить 7000,00 грн. за підготовку та направлення позовної заяви або апеляційної, або касаційної скарги /а.с.40-42/, Акт приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023 /а.с.44 зворот/, Акт №3 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023 /а.с.46/, довіреність №1 від 01.02.2025, видана на ім'я Павленка С.В. на представництво інтересів ТОВ «Кредитсервіс» /а.с.9/, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000531 /а.с.65/.
Сплата коштів підтверджується платіжним дорученням №1567 про оплату правничої допомоги за підготовку та направлення позовної заяви до суду відповідно до Акту № 3 від 04.01.2024 р. до Договору № 25-01/23 від 25.01.2023 р. у розмірі 7 000,00 грн. /а.с.39/.
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Дослідивши надані адвокатом Павленком С.В. докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги складність справи та обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги, суд дійшов висновку витрати на правову допомогу є обгрунтованими, підтверджені належними доказами, не спростовані відповідачем, відповідають критеріям дійсності та розумності.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором №200925-004 від 25.09.2020 у розмірі 34 972 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 7000 грн (сім тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (ЄДРПОУ 41125531, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 36Д).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/1029/25. Рішення не набрало законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: Постигач О.Б.