Єдиний унікальний номер судової справи 462/2547/25
Номер провадження 1-кп/462/391/25
10 червня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141390000273 від 21.02.2025 року відносно:
ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, тимчасово непрацюючого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 20.12.2024 року Залізничним районним судом м. Львова за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 5 років позбавлення волі із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю 1 рік,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
ОСОБА_6 справи в суді.
11.04.2025 року (вх. № 8103) з Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області у Залізничний районний суд м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141390000273 від 21.02.2025 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, цифровий носій (а.с. 1-2, 3-6, 7-8, 9, 10, 11).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 (а.с. 12).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.04.2025 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні (а.с. 13).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.04.2025 року клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області - ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - задоволено. Постановлено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 терміном на шістдесят днів, тобто до 13.06.2025 року включно. Заставу визначено у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (а.с. 21-23).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.05.2025 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 37).
ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
2.1. Щодо обставин кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, 21.02.2025 року приблизно о 13 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, вийшов на загальний балкон другого поверху вказаного будинку, після чого шляхом відчинення кватирки вікна кухні квартири АДРЕСА_3 , повністю відчинив верхню частину вікна та проник через нього у вказану квартиру, пройшов у кімнату та взяв зі столу ноутбук HP ProBook 450 i5-3230M, вартістю 6 604 грн. 00 коп., який належить ОСОБА_7 , після чого намагався покинути із викраденим майном приміщення квартири, але був виявлений та затриманий власниками квартири, тобто вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, тим самим вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у житло, вчинений повторно, в умовах воєнного стану.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022, у зв'язку із вторгненням російської федерації на територію України, злочин вважається вчиненим в умовах воєнного стану.
2.2. Правова кваліфікація кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.
3.1. Щодо позиції обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав суду пояснення, свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України визнав частково, мети щось викрадати не мав, щодо обставин справи (які описані в обвинувальному акті) вказав, що про події, та як саме такі трапилися достеменно не пригадує, оскільки перебував під впливом наркотичних засобів, відтак його розум був задурманений, у зв'язку із чим останній був переконаний, що проникає у приміщення до своєї тітки.
Після дослідження доказів у справі обвинувачений свою вину визнав повністю.
3.2. Щодо позиції сторони обвинувачення.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягав на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просив суд визнати його винним у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України. Щодо призначення покарання вказав на необхідність застосування ст. 72 КК України, шляхом частково приєднання невідбутої частину покарання за попереднім вироком.
3.3. Щодо позиції сторони захисту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений визнає свою вину, просив суд суворо його не карати.
3.4. Щодо позиції потерпілої сторони.
Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, однак суд приймає до уваги, що у матеріалах справи міститься письмова заява останньої від 10.04.2025 року (а.с. 18), із змісту якої вбачається, що така просить суд про розгляд справи без її участі, при визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 повністю покладається на розсуд суду.
IV. Позиція суду.
Суд приймає до уваги часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до обставин, викладених у обвинувальному акті (висловлене до дослідження доказів у справі).
Так, враховуючи це, суд, керуючись положеннями ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), що регламентують обсяг та порядок дослідження доказів, здійснив розгляд матеріалів справи в межах установлених норм.
У процесі дослідження суд ретельно розглянув докази, зібрані в ході досудового слідства, а також ті, що були представлені у судовому засіданні. Кожному з цих доказів була надана всебічна оцінка, з огляду на їх належність, допустимість та достовірність, що дало змогу зробити обґрунтовані висновки щодо їх відповідності вимогам процесуального законодавства.
V. Досліджені у судовому засіданні докази.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого правопорушення (висловлене до дослідження доказів у справі), його повна винуватість беззаперечно підтверджується як доказами, зібраними на етапі досудового слідства, так і тими, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні.
Суд, оцінюючи надані докази, керувався принципами процесуального законодавства, ретельно перевіряючи їх належність, допустимість та достовірність. Це дало змогу суду не лише встановити фактичні обставини справи, але й обґрунтовано визначити обсяг відповідальності обвинуваченого.
5.1. Щодо письмових доказів у справі.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за встановленими судом обставинами, підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме:
-витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні (а.с. 44);
-витягу з бази ІТС ІПНП (а.с. 45);
-протоколі прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.01.2025 року (а.с. 46-47);
-рапорті (а.с. 48);
-протоколі огляду місця подій від 21.02.2025 року разом з фототаблицею (а.с. 49-52, 53-71);
-постанові про визнання речовим доказам від 22.02.2025 року (а.с. 72);
-розписці ОСОБА_7 від 21.02.2025 року (а.с. 73);
-товарному чеку, який завірений ОСОБА_7 (а.с. 74);
-протоколі огляду предметів з фототаблицею від 21.02.2025 року (а.с. 75, 76-78);
-протоколі затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину (а.с. 79-81);
-протоколі огляду предметів від 21.02.2025 року (а.с. 82, 83-86);
-постанові про визнання речовими доказами, а також диску із відеозаписом (а.с. 87, 88);
-ухвалі Залізничного районного суду м. Львова від 24.02.2025 року про арешт майна (а.с. 89-91);
-постанові про призначення товарознавчої експертизи та супровідний лист від 24.02.2025 року (а.с. 92, 93);
-висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 565/25 від 24.02.2025 року (а.с. 95-99);
-повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 10.04.2025 року (а.с. 101-102);
-характеризуючих матеріалах щодо обвинуваченого (а.с. 103-104, 105-106, 107-111, 112-115, 116, 117, 118, 119, 120-123, 124, 125, 126, 127, 128, 129).
VІ. Мотиви суду, оцінка та висновки.
Судом досліджено вичерпний перелік доказів, які сторона обвинувачення надала у якості доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_4 та сторона захисту на підтвердження невинуватості останнього.
Частина 6 ст. 22 КПК України передбачає, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно із положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Диспозицією ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Суд приймає до уваги показання обвинуваченого, сприймає їх як позицію обраної лінії захисту та вважає, що винуватість обвинуваченого за встановленими судом обставинами знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів.
Разом з тим, суд враховує, що обвинувачений, після дослідження доказів у справі, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України визнав, не заперечив фактичних обставин справи, розкаявся.
Так, показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.
VІІ. Призначення покарання.
7.1. Загальні положення.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, враховує, що таке є важливим етапом кримінальної відповідальності та здійснюється виключно щодо особи, яка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідає принципу Nullum crimen, nulla poena sine lege («Немає злочину, немає покарання без закону»). Покарання має особистий і індивідуалізований характер, оскільки його застосування передбачає врахування обставин справи та особистості винного, що узгоджується з принципом Poena personalis est («Покарання є особистим»). Воно є завершальним етапом кримінального процесу, і його призначення здійснюється судом відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, в якій визначено порядок прийняття рішення щодо покарання, з урахуванням правової оцінки діяння та особи обвинуваченого. Призначене покарання повинно відповідати вимогам законності, обґрунтованості, справедливості і бути необхідним, що відповідає принципу Fiat iustitia, ruat caelum («Нехай здійсниться правосуддя, хоч би впало небо»). Справедливість, як основний принцип призначення покарання, є базовою засадою правопорядку та критерієм довіри суспільства до правосуддя, що відображається у принципі Iustitia fundamentum regnorum («Справедливість - основа держав»). Покарання, як засіб досягнення справедливості, має не лише каральний, а й превентивний характер, оскільки воно сприяє запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає принципу Poena non est ultio, sed cautio («Покарання - це не помста, а застереження»), і спрямоване на попередження злочинних діянь як самого засудженого, так і інших осіб.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Згідно роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Також, суд враховує, зокрема: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров'я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність обставини, які пом'якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.
7.2. Щодо обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Так, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
7.3. Щодо обставин призначення основного покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України).
Відповідно до ст. 65 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий (а.с. 120-123), за медичною допомогою у психоневрологічний диспансер не звертався (а.с. 128), однак перебуває на обліку у лікаря нарколога з серпня 2013 року з діагнозом: «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів» (а.с. 126), а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (яке відноситься до категорії тяжкого злочину), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, також те, що останній визнав свою вину частково.
За таких обставин, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі.
При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
Окрім цього суд зазначає, що вироком Залізничного районного суду м. Львова № 462/8407/24 від 20.12.2024 року ухвалено визнати ОСОБА_4 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначено йому покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді п'ять років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді один рік обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю один рік. На підставі ст. 76 КК України покладено процесуальні обов'язки.
Таким чином, ОСОБА_4 слід призначити покарання із застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
VІІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
8.1. Щодо запобіжного заходу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/1329/25 від 22.02.2025 року та продовжений востаннє ухвалою Залізничного районного суду м. Львова № 462/2547/25 від 15.04.2025 року (а.с. 21-23) - залишити до вступу вироку у законну силу.
8.2. Щодо зарахування строку попереднього ув'язнення.
Згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 затримано 21.02.2025 року, у порядку ст. 208 КПК України (а.с. 79-81), 21.02.2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, у подальшому 10.04.2025 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України (а.с. 101-102).
Отже ОСОБА_4 , слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а саме: з дня затримання - 21.02.2025 року до дня набрання вироком законної сили.
8.3. Щодо арешту майна.
Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалами слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/1329/25 від 24.02.2025 року (а.с. 89-91) було накладено арешт на речові докази, а згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати.
8.4. Щодо процесуальних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1 591 грн. 80 коп., за результатами проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/114-25/5070-НЗПРАП від 09.04.2025 року (а.с. 132, 133-134).
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -
ухвалив:
1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
2. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/8407/24 від 20.12.2024 року та остаточно призначити покарання - 5 (п'ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі.
3. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі - з 21.02.2025 року до дня набрання вироком законної сили.
4. Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити до вступу вироку у законну силу.
5. Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
6. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі 1 591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) грн. 80 коп. за результатами проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/114-25/5070-НЗПРАП від 09.04.2025 року).
7. Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/1329/25 від 24.02.2025 року (а.с. 89-91), а саме:
- на чоловічу куртку чорного кольору зі світло-відбиваючими вставками фірми «Next», поміщено в спецпакет НПУ № QYH0090722, предмет, який візуально схожий на шприц, ємністю 20 мл із РБК, поміщено до картонної коробки, опечатано клейкою стрічкою «НПУ», грошові кошти у сумі 237 грн., поміщено до спецпакет НПУ № ICR0137663, вміст особистих речей із куртки (мурашиний спирт, дві ампули демедролу), поміщено в спецпакет НПУ № PSP1486559, сумка чорного кольору на плече, поміщено в спецпакет НПУ № PSP2281380, які були вилучені в ході огляду місця події, що за адресою: м. Львів, вул. Олени Степанівни, 46/6.
8. Речові докази у кримінальному провадженні:
- компакт-диск, який знаходиться у паперовому конверті квадратної форми з відеозаписами з камер відеоспостереження, що розташована за адресою: м. Львів, вул. О. Степанівни, 46 (а.с. 87, 88) - залишити у матеріалах кримінального провадження;
- чоловіча куртка чорного кольору зі світло-відбиваючими вставками фірми «Next», яку поміщено в спецпакет НПУ № QYH0090722, грошові кошти у сумі 237 грн. 00 коп, які поміщено до спецпакет НПУ № ICR0137663, сумка чорного кольору на плече, яку поміщено в спецпакет НПУ № PSP2281380, ноутбук марки HP ProBook (а.с. 72) - повернути законному власнику;
- предмет, який візуально схожий на шприц, ємністю 20 мл із РБК, який поміщено до картонної коробки, опечатано клейкою стрічкою «НПУ», вміст особистих речей із куртки (мурашиний спирт, дві ампули демедролу), які поміщено в спецпакет НПУ № PSP1486559 (а.с. 72) - знищити.
9. Порядок оскарження вироку, набрання ним законної сили та отримання копії вироку.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
З текстом судового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Вирок суду виготовлений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 10.06.2025 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: ОСОБА_1