04 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/19/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
Офісу ГП - Шапка І.М.
позивача - Паламарчук Є.П.
відповідача 1 - Акулов Є.В.
відповідача 2 - Акулов Є.В.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 (у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. (головуючий), Іванов О.Г., Мороз В.Ф.) про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі
за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Трейд КР"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області
про припинення права власності, усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,
1.Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Криворізька центральна окружна прокуратура (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (надалі - Рада, Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" (надалі - ТОВ "Преміум Бізнес Груп", Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Трейд КР" (надалі - ТОВ "АС-Трейд КР", Відповідач 2) про:
- припинення права власності ТОВ "Преміум Бізнес Груп" на об'єкт нерухомого майна, площею 337,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18-К шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2854647512060;
- усунення перешкод шляхом зобов'язання ТОВ "Преміум Бізнес Груп", ТОВ "АС-Трейд КР" повернути Раді земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:457:0021 площею 0,1027 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18-К, шляхом знесення будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів літера А загальною площею 324,5 кв. м, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18-К.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор стверджує про те, що у спірних правовідносинах мала місце безпідставна передача в оренду земельних ділянок з порушенням законодавчо встановленої процедури, без проведення земельних торгів під самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна, чим порушено право територіальної громади на дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації речових прав на нерухоме майно на них, дотримання законодавства у сфері забудови населених пунктів.
1.3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2024 у справі №904/19/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
1.4. Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з недоведеності недійсності договору купівлі-продажу від 07.04.2014, укладеного між ТОВ "Новий Рітейл" та ТОВ "Преміум Бізнес Груп", факту відсутності належного дозволу чи належно затвердженого проєкту для будівництва та/або створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил, як наявності підстав для припинення права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 задоволено спільні заяви Криворізької міської ради та ТОВ "Преміум Бізнес Груп" від 14.03.2025 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі № 904/19/24, затверджено мирову угоду від 14.03.2025 року у справі №904/19/24 у наведеній сторонами редакції:
"МИРОВА УГОДА
у справі №904/19/24
м. Кривий Ріг " 14" березня 2025 року
КРИВОРІЗЬКА МІСЬКА РАДА (юридична адреса: 50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Молодіжна, будинок 1; код ЄДРПОУ 33874388), в особі КУДІНА МАКСИМА ВІКТОРОВИЧА, що діє на підставі довіреності, іменована надалі Позивач, з однієї сторони, та
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП" (далі по тексту - ТОВ "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП" та/або Відповідач) (юридична адреса: 50027, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг. проспект Металургів, будинок 42А; код ЄДРПОУ 39087424), в особі директора ПРИСЯЖНЮКА ВІКТОРА ЮРІЙОВИЧА, що діє на підставі Статуту, іменоване надалі Відповідач, з іншої сторони, (спільно іменовані надалі Сторони а окремо Сторона), уклали цю Мирову угоду у справі №904/19/24 про наступне:
1. З метою врегулювання господарського спору у справі №904/19/24 за позовом Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ТРЕЙД KP" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (м. Дніпро) про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:457:0019 та припинення володіння нерухомим майном за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Алмазна, 18-К, що розглядається Центральним апеляційним господарським судом, Сторони досягли взаємоприйнятної домовленості відносно предмету спору по справі №904/19/24.
2. На земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:08:457:0019 розташовується об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 217 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Алмазна, 18-К, власником якого є ТОВ "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП".
3. Криворізька міська рада не заперечує проти права власності на нерухоме майно, що визначене у пункті 2 цієї Мирової угоди та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ГОВ "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП".
4. ТОВ "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП" зобов'язується протягом 12 місяців з моменту затвердження цієї мирової угоди Центральним апеляційним господарським судом виконати усі обов'язкові дії, передбачені чинним законодавством України щодо належного оформлення у встановленому порядку всіх необхідних документів для укладання Договору оренди земельної ділянки з Криворізькою міською радою. На виконання цього пункту Відповідач зобов'язується вжити заходів, щодо:
- отримання рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою відповідної земельної ділянки (у разі необхідності);
- отримання рішення про затвердження документації із землеустрою (у разі необхідності);
- оформлення прав користування земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди земельної ділянки відповідно до Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про місцеве самоврядування", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 "Про затвердження типового договору оренди землі", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
5. ТОВ "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП" до моменту оформлення права користування земельною ділянкою шляхом укладання договору оренди, зобов'язується своєчасно, в повному обсязі та добровільно здійснювати плату за користування вказаною земельною ділянкою у встановленому порядку, відповідно до вимог Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та/або попереднього договору оренди земельної ділянки.
6. ТОВ "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП" зобов'язується протягом 36 (тридцяти шести) місяців після укладення Договору оренди земельної ділянки сплачувати Криворізькій міській раді орендну плату за земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно визначене у пункту 2 цієї Мирової угоди, у подвійному розмірі (звичайний розмір орендної плати встановлений Договором оренди земельної ділянки) та з передплатою на 6 (шість) місяців (передплата вноситься протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору оренди земельної ділянки);
7. Після спливу 36 місяців з моменту укладення договору оренди земельної ділянки ГОВ "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП" зобов'язується сплачувати Позивачу оренду плату відповідно до умов укладеного договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору, яким буде визначено розмір орендної плати чи іншого платежу за земельну ділянку під нерухомим майном визначеного у пункті 2 цієї Мирової угоди.
8. Протягом 30 днів з моменту затвердження цієї Мирової угоди Центральним апеляційним господарським судом ТОВ "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП" зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок Дніпропетровської обласної прокуратури грошові кошти на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання органами прокуратури в інтересах держави в особі Позивача - Криворізької міської ради позовної заяви, апеляційної скарги.
9. Сторони гарантують та підтверджують, що з дня затвердження Центральним апеляційним господарським судом цієї Мирової угоди та після виконання всіх умов цієї Мирової угоди Сторони не матимуть і не заявлятимуть в майбутньому одна до одної жодних вимог, претензій, позовів тощо з приводу предмету, спору та правовідносин, що випливають та/або пов'язані з цією справою.
10. Сторони цієї Мирової Угоди дійшли згоди, що у разі невиконання Відповідачем своїх зобов'язань визначених пунктом 4, 5, 6, 7 цієї Мирової Угоди, ухвала про затвердження мирової угоди у справі №904/19/24 є виконавчим документом згідно ст. 193 Господарського процесуального кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" передається для примусового стягнення в органи ДВС.
11. Сторони заявляють, що ані в процесі укладення цієї Мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси будь-яких третіх осіб. Сторони підтверджують, що ця Мирова угода укладена з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і стосуються виключно прав та обов'язків Сторін, а умови цієї Мирової угоди не суперечать закону, є виконуваними та такими, що не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
12. Сторони з цією Мировою угодою ознайомлені та заперечень не мають. Наслідки укладення цієї Мирової угоди та її затвердження передбачені статтями 192, 193 та 231 Господарського процесуального кодексу України Сторонам відомі та зрозумілі. Представники Сторін, що підписали цю Мирову угоду, уповноважені на її підписання/укладання.
13. Ця Мирова угода набуває чинності з дня її затвердження Центральним апеляційним господарським судом і є обов'язковою для Сторін по справі.
14. Цю Мирову угоду укладено у трьох примірниках: один примірник залишається у Криворізької міської ради, другий - у ТОВ "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП", третій - в матеріалах справи №904/19/24.
КРИВОРІЗЬКА МІСЬКА РАДА 50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Молодіжна, 1 код ЄДРПОУ 33874388 тед. 0564-92-13-05 тел.:0564-92-13-05 ел. пошта radakr@kr.gov.ua _______________________Максим КУДІН ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП" 50027, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Металургів, буд. 42А Код ЄДРГЮУ: 39087424 засоби зв'язку:+38 (056) 490-09-23 _____________________Віктор Присяжнюк"
Також відповідною ухвалою визнано нечинним рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2024 у справі № 904/19/24 та закрито провадження у справі № 904/19/24.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (надалі - Прокурор, Скаржник) просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 та направити справу для продовження розгляду до апеляційного господарського суду.
3.2. Ухвалою Суду від 29.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 у справі № 904/19/24 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Скаржник стверджує, що оскаржена ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 5, 13, 14 Конституції України, статей 3, 13, 15, 16, 178, 228, 324, 328, 376 Цивільного кодексу України, статей 116, 134, 152, 212 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6, 10, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") та з порушенням норм процесуального права (статей 46, 55, 192, 193, 236 Господарського процесуального кодексу України).
Обґрунтовуючи наведене пояснює, що при постановленні оскарженої ухвали суд апеляційної інстанції не врахував ряд висновків Верховного Суду (постанови від 07.04.2021 у справі № 911/15/19, від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14, від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 11.06.2024 у справі № 910/12441/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23, від 04.09.2024 у справі № 910/8317/23, 08.03.2023 у справі № 199/2943/20, від 14.11.2023 у справі № 521/1193/21, від 14.02.2024 у справі № 523/8263/20, від 13.03.2024 у справі № 522/3835/22, від 05.06.2024 у справі № 521/13158/19, від 28.08.2024 у справі № 521/14346/20, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 10.04.2020 у справі № 344/4319/16-а, від 04.01.2024 у справі № 680/1009/16-ц, від 29.01.2024 у справі № 587/517/21, від 07.02.2024 у справі № 306/947/20, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20) щодо правильного застосовування та дотримання наведених правових норм, з яких слідує:
1) неможливість підписання мирової угоди Кудіним Максимом Вікторовичем, як представником Криворізької міської ради;
2) обов'язковість наявності позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у користування для такої передачі;
3) неможливість затвердження мирової угоди у разі якщо вона суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права та інтереси;
4) заборона набуття права власності на самочинно збудовані об'єкти;
5) необхідність дотримання забудовником принципів порядку здійснення будівництва та відповідальності щодо достовірності даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації;
6) залежність правового порядку знесення самочинно збудованого майна від підстав, за якими його віднесено до такого об'єкта;
7) неможливість набуття права користування землею під самочинно збудованими об'єктами.
3.4. 14.05.2025 ТОВ "Преміум Бізнес Груп" та ТОВ "АС-Трейд КР" надали відзиви на касаційну скаргу, в яких Відповідачі вказують про необґрунтованість доводів Скаржника та просять оскаржувану ухвалу залишити без змін.
3.5. 15.05.2025 Рада надала відзив на касаційну скаргу, якому Позивач вказує про необґрунтованість доводів Скаржника та просить оскаржувану ухвалу залишити без змін.
3.6. 21.05.2025 від Прокурора надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до статей 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з необхідністю формування висновків:
- щодо можливості затвердження у судовому порядку мирової угоди у справах про знесення об'єкта самочинного будівництва, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, не відведеній для його розміщення, зміст якої суперечить вимогам статті 376 Цивільного кодексу України;
- щодо можливості, у справах стороною яких виступає орган місцевого самоврядування, затверджувати у судовому порядку мирову угоду;
- щодо можливості затвердження у судовому порядку мирової угоди, якою вирішується питання регулювання земельних відносин, без попереднього її розгляду і затвердження на пленарному засіданні міської ради, що передбачено статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
3.7. 02.06.2025 від ТОВ "Преміум Бізнес Груп" надійшли заперечення на клопотання Прокурора про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до статей 302, 303 Господарського процесуального кодексу України.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Новий Рітейл" на підставі свідоцтва про право власності, номер: 17879890 від 17.02.2014 було зареєстровано право власності на нерухоме майно (магазин) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна (Погребняка), 18К, площею 72 кв. м.
4.2. 07.04.2014 ТОВ "Преміум Бізнес Груп" за договором купівлі-продажу № 788 від 07.04.2014 придбало у ТОВ "Новий Рітейл" нерухоме майно (магазин) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна (Погребняка), 18К, площею 72 кв. м.
4.3. 08.02.2022 ТОВ "Преміум Бізнес Груп" продало 1/2 самочинно збудованого магазину ТОВ "АС-Трейд КР".
На підставі договору про поділ самочинно збудованого майна нерухомого майна від 01.06.2022, останнє було поділено на дві чистини: об'єкт самочинно збудованої нерухомості площею 59,5 кв. м (реєстраційний номер 2646367312060), що зареєстровано за ТОВ "Преміум Бізнес Груп" та об'єкт самочинно збудованої нерухомості площею 59,8 кв. м (реєстраційний номер 2647294412060), що зареєстрований за ТОВ "АС-Трейд КР".
4.4. У зв'язку з чим, рішенням виконкому Центрально-Міської районної у місті ради №163 від 15.06.2022 об'єкту самочинно збудованої нерухомості площею 59,5 кв. м, що зареєстрований за ТОВ "Преміум Бізнес Груп", присвоєно адресу: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18-К. Іншій половині - площею 59,8 кв. м, що зареєстрована за ТОВ "АС-Трейд КР", присвоєно адресу: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18-Л.
4.5. Відповідно до рішення Ради № 1502 від 28.10.2022 про затвердження проєкту землеустрою щодо поділу земельної ділянки 1211000000:08:457:0014, земельну ділянку поділено на 2 нові, а саме:
- 1211000000:08:457:0016 площею 0,0116 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18-К (на якій фактично знаходився самочинно збудований об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18-К площею 59,5 кв. м);
- 1211000000:08:457:0015 площею 0,0094 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18-Л (на якій фактично знаходився самочинно збудований об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18-Л площею 59,8 кв. м).
Одночасно було припинено Договір оренди земельної ділянки № 2020498 від 20.09.2020, укладений між Радою та ТОВ "Преміум Бізнес Груп".
4.6. Надалі, рішенням Ради № 1728 від 31.01.2023 затверджено проєкт землеустрою та за договором оренди № 2023110 від 16.02.2023 ТОВ "Преміум Бізнес Груп" передано без проведення земельних торгів земельну ділянку 1211000000:08:457:0019 площею 0,0320 га.
4.7. Рішенням Ради № 1728 від 31.01.2023 затверджено проєкт землеустрою та за договором оренди № 2023140 від 01.03.2023 ТОВ "АС-Трейд КР" передано без проведення земельних торгів земельну ділянку 1211000000:08:457:0018 площею 0,0320 га.
4.8. Відповідно до пункту 1 договору оренди земельної ділянки № 2023110 від 16.02.2023 та пункту 1 договору оренди земельної ділянки № 2023140 від 01.03.2023, вказані земельні ділянки передавалась під фактичне розміщення самочинно збудованих магазинів.
4.9. На підставі договору купівлі продажу від 20.03.2023 ТОВ "АС-Трейд КР" продало ТОВ "Преміум Бізнес Груп" збудоване нерухоме майно за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18л площею 59,8 кв. м.
4.10. Надалі, ТОВ "Преміум Бізнес Груп" на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:08:457:0019 здійснено будівництво нового магазину площею 157,5 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2784831412060), впритул до збудованого магазину площею 59,5 кв. м, що разом склало збудований об'єкт площею 217 кв. м.
На земельній ділянці 1211000000:08:457:0018 здійснено будівництво нового магазину площею 47,7 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2784737312060), впритул до самочинно збудованого магазину площею 59,8 кв. м, що разом склало самочинно збудований об'єкт площею 107,5 кв. м.
4.11. 19.10. 2023 ТОВ "Преміум Бізнес Груп" зареєструвало право власності на нерухоме майно за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18А площею 13,4 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2806334612060) на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2023 укладеного між ТОВ "Преміум Бізнес Груп" та ПАТ "Криворізький міськмолокозавод №1".
4.12. 26.12.2023 ТОВ "Преміум Бізнес Груп" здійснило державну реєстрацію об'єднання вказаних об'єктів нерухомості, а саме об'єкту за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18к площею 324,5 кв. м (реєстраційний номер 2826633412060) та об'єкту за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18а площею 13,4 кв. м (реєстраційний номер 2806334612060) та зареєструвало новий об'єкт нерухомості за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18к площею 337,9 кв. м (реєстраційний номер 2854647512060).
4.13. Рішенням виконкому Центрально-Міської районної у місті ради №822 від 24.11.2023 "Про зміну адреси об'єкта нерухомого майна, розташованого на вул. Алмазній, у зв'язку з об'єднанням об'єднаному об'єкту нерухомості площею 337,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18-А та 18-К присвоєно адресу: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18-К.
4.14. 21.12.2023 ТОВ "Преміум Бізнес Груп" зареєстровано за собою право власності на новий об'єкт нерухомості за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18-К площею 337,9 кв. м (реєстраційний номер 2826633412060).
4.15. Рішенням Ради № 2525 від 26.01.2024 "Про припинення шляхом розірвання договорів оренди земельних ділянок на вул. Алмазній, 18 л, к, права постійного користування земельною ділянкою на вул. Погребняка (нова назва - вул. Алмазна) та надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування для розміщення існуючого комплексу будівель магазинів продовольчих та непродовольчих товарів" вирішено розірвати договори оренди земельних ділянок щодо земельних ділянок 1211000000:08:457:0019 та 1211000000:08:457:0018 та надати дозвіл ТОВ "Преміум Бізнес Груп" на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування для розміщення існуючого комплексу будівель магазинів продовольчих та непродовольчих товарів на вул. Алмазній, 18к у Центрально-Міському районі загальною площею 0,1027 га.
Пунктом 2 відповідного рішення надано ТОВ "Преміум Бізнес Груп" дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування для розміщення існуючого комплексу будівель магазинів на вул. Алмазній, 18к загальною площею 0,1027 га, що формується шляхом об'єднання земельних ділянок житлової та громадської забудови (відповідно до наданих графічних матеріалів) площами:
- 0,0028 га (кадастровий номер 1211000000:08:368:0012) за видом цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07);
- 0,0320 га (кадастровий номер 1211000000:08:457:0019) за видом цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07);
- 0,0320 га (кадастровий номер 1211000000:08:457:0018) за видом цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07);
- 0,0359 га, що потребує формування за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, відповідно до розрахунку площі земельної ділянки.
4.16. 15.02.2024 між ТОВ "Преміум Бізнес Груп" та Радою укладено Угоду "про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 07.03.2023 № 49506149) №42024007" та відповідно до акту приймання передачі повернуто Раді земельну ділянку 1211000000:08:457:0018. Державну реєстрацію припинення права оренди проведено 15.02.2024.
Також 15.02.2024 між ТОВ "Преміум Бізнес Груп" та Радою укладено Угоду "про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 16.02.2023 №49298188) №42024008". На підставі вказаної додаткової угоди повернуто Раді земельну ділянку 1211000000:08:457:0019 та відповідно до акту приймання передачі повернуто Раді земельну ділянку 1211000000:08:457:0019. Державну реєстрацію припинення права оренди проведено 15.02.2024.
4.17. За твердженням Прокурора, у рамках кримінального провадження № 42023042080000075 процесуальним керівником 07.03.2024 проведено огляд вказаних об'єктів нерухомого майна площею 337,9 кв. м та встановлено, що магазин площею 13,4 кв. м, який зареєстровано за ТОВ "Преміум Бізнес Груп", є окремою будівлею та не має суміжних стін з магазинами площею 324,5 кв. м, що розташовані на земельних ділянках 1211000000:08:457:0018 та 1211000000:08:457:0019.
4.18. На думку Прокурора, державну реєстрацію об'єднання нерухомого майна площею 337,9 кв. м проведено з метою ухилення від відповідальності за позовними вимогами Прокурора у даній справі за самочинне будівництво та унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Крім цього, Прокурор наполягає на тому, що Відповідачі, з метою уникнення відповідальності та унеможливлення виконання судового рішення й ефективного поновлення прав територіальної громади у спірних правовідносинах, вчинили дії, спрямовані на зміну конфігурації та площі земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:08:457:0018 та 1211000000:08:457:0019.
Прокурор зазначив, що під об'єктом нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18к, загальною площею 337,9 кв. м, уже були відведені земельні ділянки, а саме: ділянка з кадастровим номером 1211000000:08:457:0019 площею 0,0320 га, ділянка з кадастровим номером 1211000000:08:457:0018 площею 0,0320 га, а також ділянка з кадастровим номером 1211000000:08:368:0012 площею 0,0028 га.
Разом із тим, незважаючи на існуюче відведення земельних ділянок під відповідне нерухоме майно, Радою було надано дозвіл на відведення нової земельної ділянки площею 0,0359 га, яка є вільною від забудови, що, на переконання Прокурора, суперечить вимогам статті 134 Земельного кодексу України та здійснено без проведення обов'язкових земельних торгів.
Також Прокурор зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2024 про забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:08:457:0018 площею 0,0320 га та земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:08:457:0019 площею 0,0320 га, - будівлю, комплекс будівель магазинів продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна, 18к (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2854647512060) площею 337,9 кв. м.
Поряд з цим 27.03.2024 під час накладання арешту на майно, вказане в ухвалі суду про забезпечення позову, ним було встановлено, що в цей же день 27.03.2024 в Державному земельному кадастрі було сформовано нову земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:457:0021 площею 0,1027 га, до складу якої увійшли спірні земельні ділянки 1211000000:08:457:0018 та 1211000000:08:457:0019. Згідно з витягом з ДЗК НВ-5300337812024 від 27.03.2024 щодо земельної ділянки 1211000000:08:457:0021 під час її формування скасовано реєстрацію земельних ділянок з вказаними кадастровими номерами.
У зв'язку з чим Прокурор звернувся з позовом про припинення права власності та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками
4.19. 24.03.2025 на стадії апеляційного перегляду справи до Центрального апеляційного господарського суду від Позивача за підписом представника - Максима Кудіна та Відповідача 1 - ТОВ "Преміум Бізнес Груп" за підписом директора Віктора Присяжнюка надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди сторін від 14.03.2025 року у справі № 904/19/24 у відповідній редакції.
У вказаній заяві сторонами зазначено про те, що:
- підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення) за ТОВ "Преміум Бізнес Груп" є договір купівлі-продажу будівлі № 788 від 07.04.2014, укладений між ТОВ "Преміум Бізнес Груп" та ТОВ "Новий Рітейл" (покупець), відповідно до якого ТОВ "Преміум Бізнес Груп" придбало нерухоме майно (магазин) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна (Погребняка), 18К, площею 72 кв. м;
- ТОВ "Преміум Бізнес Груп" було проведено реконструкцію відповідного нерухомого майна та проведено об'єднання з іншим майном, і наразі площа майна становить 217 кв. м;
- з матеріалів справи не вбачається, що Прокуратурою ставиться питання про незаконність складання і використання у господарській діяльності ТОВ "Преміум Бізнес Груп" вищезазначених правовстановлюючих документів, а також не ставиться питання щодо підробки відповідних документів, на підставі яких було здійснено первинну реєстрацію права власності за ТОВ "Преміум Бізнес Груп" та подальші зміни площі нерухомого майна;
- спірне майно є об'єктом нерухомості, та для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 Цивільного кодексу України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень;
- на момент здійснення первинної реєстрації відповідного майна за ТОВ "Преміум Бізнес Груп" та відповідної купівлі-продажу нерухомого майна, вищезазначені об'єкти були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і фізично існували. Новий власник жодним чином, не мав змоги встановити самочинність будівництва відповідного об'єкта нерухомого майна.
- ТОВ "Преміум Бізнес Груп" є добросовісним набувачем майна, а своєю чергою втрата добросовісним набувачем свого статусу суперечить статті 388 Цивільного кодексу України (щодо зобов'язання знести об'єкт нерухомості, який зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) та призводить до позбавлення його майна, що змушує добросовісного набувача самостійно шукати способи відшкодування своїх втрат.
Сторони надали текст мирової угоди від 14.03.2025 даній справі, який також підписано представником Криворізької міської ради Максимом Кудіним та директором ТОВ "Преміум Бізнес Груп" Віктором Присяжнюком.
На підставі викладеного, сторони просили суд затвердити мирову угоду від 14.03.2025 та закрити провадження у справі № 904/19/24 у зв'язку з укладенням мирової угоди.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 у справі № 904/19/24, якою затверджено мирову угоду від 14.03.2025, визнано нечинним рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2024 у справі № 904/19/24 та закрито провадження у справі.
5.4. Ухвалюючи відповідне рішення, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статей 192, 193 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду.
Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що законодавством не передбачено обов'язковості погодження умов мирової угоди на сесії міської ради, оскільки Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не встановлює такого обов'язку для врегулювання спору шляхом мирової угоди в судовому процесі. Водночас обмеження, встановлені статтею 55 Господарського процесуального кодексу України, стосуються процесуальних повноважень прокурора, а не позивача як сторони спору.
Апеляційний суд також врахував, що у пункті 12 мирової угоди сторони підтвердили обізнаність з правовими наслідками її укладення та затвердження судом, передбаченими статтями 192, 193 і частиною третьою статті 231 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких повторне звернення до суду із спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
При постановленні оскаржуваної ухвали Центральний апеляційний господарський суд врахував висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі № 922/436/22.
5.5. Звертаючись з касаційною скаргою Прокурор наголошує на неправильному застосуванні судом апеляційної інстанції статті 192 Господарського процесуального кодексу України з огляду на: 1) неможливість підписання мирової угоди Кудіним М. В., як представником Ради; 2) обов'язковість наявності позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у користування для такої передачі; 3) неможливість затвердження мирової угоди у разі якщо вона суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права та інтереси; 4) заборону набуття права власності на самочинно збудовані об'єкти; 5) необхідність дотримання забудовником принципів порядку здійснення будівництва та відповідальності щодо достовірності даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації; 6) залежність правового порядку знесення самочинно збудованого майна від підстав, за якими його віднесено до такого об'єкта; 7) неможливість набуття права користування землею під самочинно збудованими об'єктами, підтверджуючи відповідні висновки практикою Верховного Суду.
5.6. Суд не погоджується з відповідною позицією Скаржника з огляду на таке.
Щодо застосування статей 192, 193 Господарського процесуального кодексу України при затвердженні мирової угоди в процесі судового розгляду.
5.7. Верховний Суд у постанові від 14.05.2025 у справі № 904/39/24, за аналогічних обставин спору, переглядаючи правильність застосування судом апеляційної інстанції положень статей 192, 193 Господарського процесуального кодексу України при затвердженні мирової угоди, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 922/436/22, зазначив таке:
"Одним зі способів вирішення господарського спору (в контексті прояву принципу диспозитивності в господарському процесі) є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову.
За статтями 192, 193 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, що дозволяє добросовісній стороні без зайвого звернення до суду вимагати примусового її виконання.
На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20.
Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов'язків сторін.
До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов'язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закриття провадження у справі є наслідком затвердження судом мирової угоди у позовному провадженні, відтак процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди між сторонами спору та закриття у зв'язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (частина третя статті 192 Господарського процесуального кодексу України).
Надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов'язковим і для учасників правовідносин, і для суду.
Повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.
Укладення мирової угоди як способу реалізації процесуальних прав є правом сторони, яке, в свою чергу, згідно процесуального закону неможливо реалізувати, якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїхось прав і охоронюваних законом інтересів.
У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 375 Цивільного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до частин першої, другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Положення частини другої статті 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв'язку з положеннями статті 182 цього ж кодексу щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об'єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.
Тобто для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття в експлуатацію; 3) державна реєстрація. Без виконання цих умов особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Цивільного кодексу України, згідно якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п'ята стаття 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Частиною восьмою статті 39 вказаного закону передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-159цс15, від 02.12.2015 у справі № 6-1328цс15, у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 501/1256/17.
Зміст положень статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Водночас необхідно враховувати, що знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 08.12.2021 у справі № 520/3777/18.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор не заявляє вимог про перебудову чи приведення спірних правовідносин у правове поле іншим чином, крім знесення нерухомого майна. При цьому позовні вимоги обґрунтовано тим, що будівництво багатоповерхового житлового комплексу здійснюється на земельній ділянці, яка не сформована (кадастровий номер не присвоєно), зазначена земельна ділянка самовільно захоплена, відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів, які перебувають на вказаній ділянці, внесені незаконно на підставі неналежних документів.
Тобто прокурор доводить суду, що будівництво проводиться відповідачем самочинно з огляду на відсутність будь-яких прав на земельну ділянку під цим будівництвом.
Проте у справі, що розглядається, прокурором пред'явлено позов в інтересах власника земельної ділянки, а висловленим при укладенні мирової угоди волевиявленням Міська рада погодилася з будівництвом Відповідачем на цій ділянці житлового комплексу та з подальшим оформленням прав на неї у встановленому порядку.
За таких обставин та з огляду на норми статей 375 та 376 Цивільного кодексу України Суд вважає доводи Прокурора про знесення самочинного будівництва надмірними, враховуючи правові наслідки надання власником земельної ділянки згоди на її використання та можливість у подальшому визнання права власності на такий об'єкт".
5.8. Як уже зазначалося, обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор у даній справі стверджував про те, що у спірних правовідносинах мала місце безпідставна передача земельних ділянок в оренду з порушенням законодавчо встановленої процедури, без проведення земельних торгів, під самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна, що, на його думку, спричинило порушення права територіальної громади на дотримання законного порядку володіння, користування і розпорядження землями комунальної власності, належної державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вимог містобудівного законодавства.
5.9. При цьому Прокурор фактично прагне усунути, на його переконання, допущені Радою порушення земельного законодавства через знесення самочинно збудованого нерухомого майна, не пропонуючи інших способів приведення спірних правовідносин у відповідність до закону. Так, Прокурор не заявляє жодних вимог про приведення спірних правовідносин у правове поле іншим чином, окрім знесення нерухомого майна.
5.10. Ураховуючи встановлені обставини та підстави заявленого позову, Верховний Суд вважає релевантним для розгляду справи № 904/19/24 правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 922/436/22, щодо надмірності вимоги про знесення самочинного будівництва у разі погодження при укладенні мирової угоди власником земельної ділянки будівництва на ній.
5.11. Аналогічна позиція щодо застосування судом апеляційної інстанції статей 192, 193 Господарського процесуального кодексу України за тотожних обставин викладена Верховним Судом у постанові від 14.05.2025 у справі № 904/39/24.
5.12. У даній справі сторони мирової угоди, укладеної на стадії апеляційного провадження, погодили факт існування об'єкта нерухомого майна та урегулювали спірні правовідносини шляхом компромісу, чим фактично досягли врегулювання спору, що за встановлених судами обставин не суперечить інтересам територіальної громади та не порушує вимог чинного законодавства.
5.13. Доводи Скаржника про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду прийнята без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.04.2021 у справі № 911/15/19, від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14, від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 11.06.2024 у справі № 910/12441/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23, від 04.09.2024 у справі № 910/8317/23, 08.03.2023 у справі № 199/2943/20, від 14.11.2023 у справі № 521/1193/21, від 14.02.2024 у справі № 523/8263/20, від 13.03.2024 у справі № 522/3835/22, від 05.06.2024 у справі № 521/13158/19, від 28.08.2024 у справі № 521/14346/20, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 10.04.2020 у справі № 344/4319/16-а, від 04.01.2024 у справі № 680/1009/16-ц, від 29.01.2024 у справі № 587/517/21, від 07.02.2024 у справі № 306/947/20, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 є безпідставними, оскільки у жодній із перелічених справ спірні правовідносини не були подібними тим, що мають місце у справі № 904/19/24. Справи, на які посилається Прокурор, суттєво відрізняються за предметом і підставами позовних вимог, установленими фактичними обставинами, змістом правовідносин та їх матеріально-правовим регулюванням від справи, судове рішення в якій переглядається. Крім того, більшість висновків, на які посилається скаржник, стосуються розгляду справи по суті позовних вимог та оцінки матеріально-правових аспектів спору.
Так, предметом дослідження Верховного Суду у постановах від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 11.06.2024 у справі № 910/12441/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23, від 04.09.2024 у справі № 910/8317/23, від 08.03.2023 у справі № 199/2943/20, від 14.11.2023 у справі № 521/1193/21, від 14.02.2024 у справі № 523/8263/20, від 13.03.2024 у справі № 522/3835/22, від 05.06.2024 у справі № 521/13158/19, від 28.08.2024 у справі № 521/14346/20, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 10.04.2020 у справі № 344/4319/16-а, від 04.01.2024 у справі № 680/1009/16-ц, від 29.01.2024 у справі № 587/517/21, від 07.02.2024 у справі № 306/947/20, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 не була оцінка дотримання судами положень статей 192, 193 Господарського процесуального кодексу України. У зазначених постановах Верховний Суд здійснював перевірку правильності вирішення спорів по суті позовних вимог та застосування судами норм матеріального права у відповідних правовідносинах, що зумовлює їх нерелевантність для оцінки правомірності затвердження мирової угоди у справі № 904/19/24.
У постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 911/15/19 оцінка дотримання судом положень статей 192, 193 Господарського процесуального кодексу України здійснювалася у контексті урегулювання правовідносин щодо погодження відмови від розірвання чинного договору оренди земельної ділянки. Натомість предметом мирової угоди у цій справі є врегулювання питань, пов'язаних із ініціюванням оформлення прав користування земельною ділянкою і приведенням правовідносин у відповідність до вимог чинного законодавства, за результатами чого має бути прийнято відповідне рішення Радою. Ураховуючи наведене, правові висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 911/15/19, не є релевантними для оцінки правомірності укладення мирової угоди у справі № 904/19/24, з огляду на відмінність фактичних обставин справи та правового характеру спірних правовідносин.
У постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 914/3014/20 суд вказав на відсутність підстав для затвердження мирової угоди, оскільки умови поданої на затвердження угоди: 1) містили суперечності щодо визначення мети (підстав продовження строку дії) договору оренди земельної ділянки; 2) не були спрямовані на реальне настання правових наслідків у зв'язку з наявністю зазначених суперечностей і наявністю спору між сторонами щодо відповідних умов. Таким чином, відмова суду у затвердженні мирової угоди була зумовлена оцінкою змісту умов цієї угоди з огляду на конкретні обставини справи, які істотно відрізняються від обставин справи № 904/19/24. У справі, що є предметом перегляду судом касаційної інстанції, наявність аналогічних суперечностей або спору між сторонами щодо умов мирової угоди судом апеляційної інстанції не встановлена, а Скаржником у касаційній скарзі не доведена. Отже, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у постанові від 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, не є релевантними для оцінки правомірності затвердження мирової угоди у справі № 904/19/24.
У постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14 оцінка дотримання судом положень статей 192, 193 Господарського процесуального кодексу України здійснювалася з огляду на перевірку правомірності затвердження мирової угоди у спорі, предметом якого було стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару. Предмет правовідносин у справі № 911/5310/14 стосувався зобов'язальних відносин, що істотно відрізняються за своїм характером від правовідносин у справі № 904/19/24, пов'язаних із оформленням та користуванням земельною ділянкою. З огляду на відмінність фактичних обставин і предмета спору, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14, не є релевантними для оцінки правомірності затвердження мирової угоди у справі № 904/19/24.
5.14. Аргументи про відсутність у Кудіна Максима Вікторовича повноважень на підписання мирової угоди від імені Ради були підставно спростовані судом апеляції інстанції. Так, апеляційний господарський суд з'ясував, що повноваження представника Позивача - Кудіна Максима Вікторовича підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань та довіреністю від 13.12.2024 №12/26/540, якою начальнику юридичного управління виконкому міської ради Кудіну Максиму Вікторовичу надано право, зокрема, на укладення мирової угоди, копії яких містять в матеріалах справи. Наведені документи не містять даних щодо обмеження права вказаної особи підписувати та подавати мирові угоди. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
5.15. Крім цього, колегія суддів враховує, що Верховний Суд ухвалою від 10.12.2024 у справі № 904/3912/23 (спір про повернення земельних ділянок шляхом знесення самочинного будівництва) затвердив мирову угоду між міською радою та товариством, яка зі сторони Позивача також була підписана Кудіним Максимом Вікторовичем, а відтак суд касаційної інстанції у тій справі підтвердив повноваження вказаної особи на підписання мирових угод від імені Ради у подібних правовідносинах.
5.16. Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
5.17. За змістом наведеної норми сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
5.18. Ураховуючи наведене, Верховний Суд відхиляє доводи Скаржника про неправомірність затвердженої апеляційним судом мирової угоди через її непогодження також представником ТОВ "АС-Трейд КР", оскільки з фактичних обставин цієї справи не вбачається, що зазначене товариство наразі є учасником спірних правовідносин та є особою, відповідальною за заявленими позовними вимогами.
5.19. На підставі викладеного Суд зазначає, що під час здійснення касаційного провадження у цій справі неправильного застосування або порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права не встановлено. Доводи касаційної скарги не підтверджують наявності підстав для перегляду судового рішення, а обґрунтування заявленої Скаржником підстави касаційного оскарження не знайшло свого підтвердження під час касаційного розгляду.
Щодо клопотання Скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до статті 303 Господарського процесуального кодексу України.
5.20. Скаржник, звертаючись із відповідним клопотанням, наголошує на необхідності формування висновків:
- щодо можливості затвердження у судовому порядку мирової угоди у справах про знесення об'єкта самочинного будівництва, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, не відведеній для його розміщення, зміст якої суперечить вимогам статті 376 Цивільного кодексу України;
- щодо можливості, у справах стороною яких виступає орган місцевого самоврядування, затверджувати у судовому порядку мирову угоду;
- щодо можливості затвердження у судовому порядку мирової угоди, якою вирішується питання регулювання земельних відносин, без попереднього її розгляду і затвердження на пленарному засіданні міської ради, що передбачено статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
5.21. З приводу наведеного Суд зазначає таке.
5.22. Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду, або якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
5.23. За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто, йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути, з урахуванням: правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявних обставин, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; того, як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
5.24. Водночас Скаржником не наведено підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частинами третьою та п'ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, а також не обґрунтовано наявність ні кількісного, ні якісного критеріїв виключної правової проблеми, оскільки відсутні протилежні висновки судів касаційної інстанції з питань правозастосування вказаних скаржниками норм, а також не виявлено глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.
5.25. Ураховуючи викладене, Суд не вбачається підстав для передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.4. Ураховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що постановлена у справі ухвала апеляційного суду відповідає правовим нормам, а тому не може бути змінена чи скасована. Водночас подана Прокурором касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на Скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 у справі № 904/19/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко