58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
10 червня 2025 року Справа № 926/3076/24
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ніколаєва М.І.,
секретар судового засідання Голіней Я.І.,
за участі представників:
позивача: Загарія О.Д.
відповідача: не з'явились.
розглянувши заяву представника «Релігійної організації "Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної Церкви України» від 02.06.2025 про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1
до «Релігійної організації "Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної Церкви України»
про визнання рішення загальних зборів релігійної громади та статуту в новій редакції недійсним
СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 звернулася з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної Церкви України» про визнання рішень загальних зборів релігійної громади, оформлених протоколом №1 від 13.08.2023 і протоколом №1 від 20.10.2024 та статутів в новій редакції №771-р від 21.08.2023, а також статуту в новій редакції №1186-р від 31.10.2024 недійсними.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.05.2025 у задоволені позову відмовлено.
02.06.2025 від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 36 910,00 грн.
Ухвалою суду від 03.06.2025 судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати призначено на 10.06.2025.
Представник позивача заперечив проти ухвалення додаткового рішення з посиланням на те, що адвокат відповідача порушив вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо порядку та строків звернення з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, що є самостійною підставою для залишення його без розгляду.
Представник позивача звертає увагу суду, що у відповідача був наявний обов'язок подати докази на підтвердження понесення ним судових витрат до закінчення розгляду справи по суті або ж до закінчення судових дебатів.
Якщо своєчасній подачі зазначених доказів перешкоджають поважні причини, сторона повинна повідомити суд про такі причини, обґрунтувати їх поважність та неможливість подати докази у визначений процесуальний строк, а також, до закінчення судових дебатів, зробити заяву про зобов'язання подати докази про понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Із протоколу судового засідання від 28.05.2025 вбачається, що жоден із представників відповідача до закінчення судових дебатів не заявив про надання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у зв'язку з наявністю поважних причин, які унеможливлюють подання таких доказів до закінчення судових дебатів.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, представник позивача просить суд залишити подану відповідачем заяву про стягнення судових витрат зі сплати правової допомоги адвоката та ухвалення додаткового рішення без розгляду.
10.06.2025 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2025 заперечував проти задоволення заяви щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Розглянувши в судовому засіданні 10.06.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд виходить з наступного.
18.12.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву по справі №926/3076/24, в якому зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи в суді, станом на 17.12.2024 становить 14 400,00 грн (професійна правнича допомога).
В прохальній частині відзиву представник відповідача просив стягнути з позивачів витрати на правничу допомогу.
До відзиву додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат із зазначенням наданої правничої допомоги на 14 400,00 грн та вказівкою на те, що приблизна кількість годин яка ще може бути витрачена адвокатом на підготовку та участь у судових засіданнях становить 2 год. вартістю 6 400,00 грн.
У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат зазначено, що згідно пункту 4.3. договору №167 про надання правничої допомоги від 18.01.2024 укладеного між АО «ЮФ «Форсмажор» та Релігійною громадою храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної Церкви України, розрахунок вартості за послуги з надання юридичної допомоги, які надаються адвокатським об'єднанням, становить 40 відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати встановленої на дату надання послуг за одну годину роботи адвокатського об'єднання.
До закінчення судових дебатів договір №167 про надання правничої допомоги від 18.01.2024 суду не надано.
Після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, суд перейшов до стадії судових дебатів, про що зазначено в протоколі судового засідання від 28.05.2025.
У судовому засіданні 28.05.2025 в якому було оголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частину), представники відповідача усно зазначили про підстави заперечення проти задоволення позовних вимог; будь-яких інших заяв, клопотань ними заявлено не було.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач до закінчення судових дебатів не зробив заяву про розподіл судових витрат в порядку ст. ст. 124, 129 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) (понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу), як і не зробив заяву про те, що докази на підтвердження їх понесення будуть подані ним протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У заяві про ухвалення додаткового рішення від 02.06.2025 представник відповідача зазначає, що відповідачем здійснено оплату правничої допомоги адвоката, витрати на яку відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК є судовими витратами, та відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Згідно розрахунку витрат, які відповідач поніс у зв'язку з розглядом справи №926/3076/24, сума витрат складає 39 910,00 грн, що складається із витрат на правничу допомогу та інших витрат пов'язаних з розглядом даної справи.
До вищевказаної заяви представником відповідача додано розрахунки суми витрат, які відповідач поніс у зв'язку з розглядом справи №926/3076/24 від 29.05.2025 та від 17.12.2024, акти виконаних робіт від 18.12.2024 та від 29.05.2025, договір про надання правничої допомоги №167 від 18.01.2024, рахунки на сплату коштів та платіжну інструкцію №0.0.4080084509.1 від 19.12.2024.
Ч. 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ч. 4 ст. 244 ГПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Ч. 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п'ятої статті 238 ГПК України). Між тим суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).
Водночас, положеннями частини першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша). Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 906/835/23.
Таким чином, відшкодування судових витрат на правову допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Судом встановлено, що відповідач у відзиві на позов від 18.12.2024 повідомив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи складає 14 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 6 400,00 грн витрат які можуть виникнути у зв'язку з участю адвоката в судових засіданнях.
Рішенням суду від 28.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Із заявою про розподіл судових витрат у порядку ст. 129 ГПК України відповідач звернувся 02.06.2025.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4 ст.13 ГПК).
Частиною 1 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом із відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання відповідних доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №285/5547/21, від 29.10.2024 у справі №372/3773/20).
Відповідної заяви від представників відповідача не надходило.
Тобто, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач до закінчення судових дебатів зробив заяву про розподіл судових витрат, а також про те, що докази на підтвердження їх понесення будуть подані ним протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Таким чином, у цій справі відповідачем не заявлено про судові витрати до закінчення судових дебатів у справі, які підлягатимуть розподілу після ухвалення судового рішення; не подано доказів на підтвердження їх розміру протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Не подання відповідної заяви про розподіл судових витрат та доказів їх понесення у строк, визначений ч. 8 ст. 129, не визначення розміру цих витрат відповідно до вимог ч. ч. 3-6 ст. 126 ГПК України порушує принципи змагальності та правової визначеності господарського судочинства.
Суд зазначає, що процесуальний закон встановлює граничний строк звернення із заявою про розподіл судових витрат, а саме до закінчення судових дебатів.
У матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача, подані чи заявлені усно у строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України, щодо відшкодування його витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи.
За таких обставин, суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 126, ч. 8 ст. 129, ст. ст. 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Ухвала набирає законної сили 10.06.2025 у відповідності до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст ухвали складено та підписано 11.06.2025.
Суддя М.І. Ніколаєв