58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
04 червня 2025 року Справа № 926/510/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча
секретар судового засідання Голіней Я.І.
за участі представників:
позивача: Генцарюк М.Д.-Д.
відповідачів: не з'явилися
розглянувши справу за позовом Чернівецької міської ради
до відповідачів 1) Приватного підприємства «УВТК»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІК»
3) Фізичної особи-підприємця Германа Івана Васильовоча
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 070 223, 51 грн
І. Стислий виклад позовних вимог
Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Приватного підприємства «УВТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІК» та Фізичної особи-підприємця Германа Івана Васильовоча про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7310136600:38:001:0113, площею 1,9391 га за адресою вул. Лейтинанта Маланчука Олександра, 38, м. Чернівці, за період з 30.11.2023 по 30.08.2024 в сумі 1 070 223,51 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідачі були власником нерухомого майна, розташованого на вищезазначеній земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чернівці, проте правовстановлюючі документи на земельну ділянку не виготовили, орендну плату за період з 30.11.2023 по 30.08.2024 не сплачували, у зв'язку з чим Чернівецька міська рада звернулась з даним позовом до суду.
Зазначені кошти позивач просив розподілити між землекористувачами (власниками нерухомого майна) пропорційно площі належного їх нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці, з якого:
- Приватному підприємству «УВТ» належить 6886,50 кв.м. нежитлових будівель, тож сума безпідставно збережених коштів становить 867 706,53грн;
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕМІК» належить 1257,10 кв.м. нежитлових будівель, тож сума безпідставно збережених коштів становить 157 665,79 грн;
- Фізичній особі-підприємцю Герману Івану Васильовочу належить 389,50 кв.м, тож сума безпідставно збережених коштів становить нежитлових будівель 48851,19 грн.
Відповідачі не скористалися своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.
ІІ. Рух справи у суді
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.
Ухвалою суду від 17.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18.03.2025.
Ухвалою суду від 18.03.2025, у зв'язку з неявкою відповідачів, відкладено підготовче судове засідання на 09.04.2025.
Ухвалою суду від 09.04.2025, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів повідомлення відповідачів про день та час судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24.04.2025.
Ухвалою суду від 24.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 15.05.2025.
Ухвалою суду від 15.05.2025 розгляд справи відкладено на 03.06.2025.
У зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Чернівці та Чернівецькій області повітряної тривоги у судовому засіданні 03.06.2025 оголошено перерву до 04.06.2025.
Відповідачі належним чином повідомлені про день та час судового засідання, проте явку своїх представників у судове засідання 04.06.2025 не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про день та час судового засідання.
Присутній в судовому засіданні 04.06.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовільнити позов.
Відповідно до частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Ухвала суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається із витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача 1 - Приватного підприємства «УВТК» м. Київ, вул. Василенка Миколи, 13-А, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІК» м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, 17-А та відповідача 3 - Фізичної особи-підприємця Германа Івана Васильовоча АДРЕСА_1 .
Вся судова кореспонденція по даній справі, яка надсилалась відповідачам, була неодноразово надіслана за вищезазначеними адресами.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.02.2025, які були завчасно надіслані відповідачам, повернуто до суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвали суду від 18.03.2025, 09.04.2025, ухвала суду про закриття підготовчого провадження у справі від 24.04.2025 та ухвала від 15.05.2025 також були завчасно надіслані відповідачам за належними адресами, проте від відповідача 1 та 2 конверти повернулися до суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач-3 вищевказані ухвали отримав, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Згідно з ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Здійснюючи аналіз статті 242 Господарського процесуального кодексу України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20 виснував, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20).
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.
У судовому засіданні 04.06.2025 проголошено скорочене рішення.
III. Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням 33 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715 затверджено Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях та визнано таким, що втратило чинність з 01.01.2009 рішення 19 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 30.08.2007 №391 «Про затвердження положення про оренду земельних ділянок та порядок визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо нерухомого майна яке знаходиться в м. Чернівці по вул. Миколаївській (О. Маланчука):
- Приватному підприємству «УВТК» належить право власності на нежитлові будівлі загальною площею 6886,50 кв.м., реєстраційні номери 2341027073101 та 2340973473101.
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕМІК» належить право власності на нежитлові будівлі загальною площею 1257,10 кв.м., реєстраційні номери 1457870473101 та 1458493373101.
- Фізичній особі-підприємцю Герману Івану Васильовочу належить право власності на нежитлові будівлі загальною площею 389,50 кв.м., реєстраційний номер 2996719373060.
Рішеннями Чернівецької міської ради 10 та 22 сесії VI скликання від 28.07.2011 №221 та від 29.03.2012 №467 внесено зміни до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 №715.
Пунктом 5.1 Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати земельні ділянки в м. Чернівцях затверджено основні ставки орендної плати, у т.ч. 3% для розміщення закладів торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, літніх майданчиків, ринків, туристичних агентств та фірм.
Відповідно до пункту 6.2 Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати земельні ділянки в м. Чернівцях, розмір орендної плати переглядається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки земель міста Чернівці та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України, в тому числі рішеннями Чернівецької міської ради, що набрали чинності у порядку, визначеному законодавством, або умовами договору оренди землі.
Рішенням 3 сесії VIII скликання від 26.02.2021 №118 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці, розроблену державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя», яку введено в дію з 01.01.2022. (пункт 1 та 2 рішення)
Вказане рішення, як нормативний акт, доведено до відома населення серед іншого і шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради http://chemivtsv.eu/portal/1154.
Доказів оскарження чи скасування рішення Чернівецької міської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці відповідачем не подано, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6100704322023 від 30.11.2023 земельна ділянка за адресою: м. Чернівці вул. О. Маланчука, 38, кадастровий номер 7310136600:38:001:0113, площею 1,9391 га., цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку зареєстрована в реєстрі 30.11.2023.
Доказів оскарження державної реєстрації земельної ділянки відповідачами суду не подано.
Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №НВ-9948545472024 від 17.09.2024, кадастровий номер 7310136600:38:001:0113 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 47 734 060,09 грн.
Згідно здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, які підлягають стягненню з власників об'єктів нерухомого майна на підставі статей 1212 та 1214 Цивільного кодексу України, за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені за період з 30.11.2023 по 30.08.2024 позивачем, пропорційно площі нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці по вул. О. Маланчука, 38, кадастровий номер 7310136600:38:001:0113, нараховано відповідачам:
- Приватному підприємству «УВТК» (площа нежитлових будівель 6886,50 кв.м.) - 863 706,53 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
- Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕМІК» (площа нежитлових будівель 1257,10 кв.м.) 157 665,79 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
- Фізичній особі-підприємцю Герману Івану Васильовочу (площа нежитлових будівель 389,50 кв.м.) 48 851,19 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
У матеріалах справи наявний лист від 01.11.2024 Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, в якому запропоновано Приватному підприємству «УВТК», Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕМІК» та Фізичній особі-підприємцю Герману Івану Васильовичу протягом одного місяця з дня отримання цього листа сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою.
Судом встановлено, що відповідачі договір оренди земельної ділянки з Чернівецькою міською радою не укладали, тож використовували земельну ділянку без достатньої на те правової підстави.
Враховуючи, що відповідачі використовували земельну ділянку без достатньої на те правової підстави, не сплачувавши орендну плату, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідачів 1 070 223,51 грн.
IV. Позиція суду по суті спору
Згідно зі статі 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України “Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить, зокрема, із того, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі статтею 1214 названого кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме з цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Судом встановлено, що відповідачі використовували земельну ділянку за адресою м. Чернівці, вул. Маланчука Олександра, 38 (кадастровий номер 7310136600:38:001:0113), яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав та без укладення договору оренди землі.
Факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою підтверджується сформованою 31.10.2024 Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №401651929 щодо об'єкту нерухомого майна за адресою м Чернівці вул. Миколаївська (О. Маланчука), 38.
Судом встановлено, що державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:38:001:0113 - здійснено 30.11.2023.
Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання земельної ділянки, однак не змогла його реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.
Стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе виключно з моменту формування земельної ділянки як об'єкта цивільного права, а саме після проведення державної реєстрації права власності.
Суд зазначає, що Верховним Судом вже сформована стала практика щодо безпідставного стягнення збережених коштів у вигляді орендної плати. Серед іншого, Верховний Суд наголошував, що об'єктом цивільних прав може бути земельна ділянка з моменту її формування та державної реєстрації права власності. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Отже, із дня набуття права власності на об'єкти нерухомого майна відповідачі як власники такого майна стали фактичними користувачами земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкти, тому саме із цієї дати у відповідачів виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідні договори та оформити речові права на земельні ділянки), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено його майно.
Щодо визначення розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідачів, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).
Статтею 12 Закону України “Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України “Про оцінку земель»).
Відповідно до статті 20 Закону України “Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною другою статті 20 Закону України “Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.
При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
З огляду на те, що чинним законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (стаття 21 Закону України “Про оренду землі»).
Згідно із статтею 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №НВ-9948545472024 від 17.09.2024, кадастровий номер 7310136600:38:001:0113 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 47734060,09 грн.
Розмір застосованої при розрахунку безпідставно збережених коштів відсоткової ставки орендної плати (3%) згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки відповідає Положенню про оренду та порядку розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідачів слід стягнути 1 070 223,51 грн безпідставно збережених коштів за період з 30.11.2023 по 30.08.2024 за користування земельною ділянкою по вул. О. Маланчука, 38, кадастровий номер 7310136600:38:001:0113, які нараховані пропорційно площі нерухомого майна, в тому числі з:
- Приватного підприємства «УВТК» (площа нежитлових будівель 6886,50 кв.м.) - 863 706,53 грн.
- Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІК» (площа нежитлових будівель 1257,10 кв.м.)- 157 665,79 грн.
- Фізичної особи-підприємця Германа Івана Васильовича (площа нежитлових будівель 389,50 кв.м.) - 48 851,19 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 16 053,36 грн згідно платіжної інструкції №151 від 07.02.2025.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам на відповідачів.
Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «УВТК» (03124, м. Київ, вул. Василенка Миколи, 13-А, код 32278470) на користь Чернівецької міської ради (58002, пл. Центральна, 1, м. Чернівці, код 36068147) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав в сумі 863 706,53 грн та 12 955,60 грн судового збору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІК» (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, 17-А, код 43377103) на користь Чернівецької міської ради (58002, пл. Центральна, 1, м. Чернівці, код 36068147) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав в сумі 157 665,79 грн та 2 364,99 грн судового збору.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Германа Івана Васильовоча ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, пл. Центральна, 1, м. Чернівці, код 36068147) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав в сумі 48 851,19 грн та 732,77 грн судового збору.
Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.І. Ніколаєв