Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" червня 2025 р.м. ХарківСправа №910/2430/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСОФТ УКРАЇНА"
до Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК"
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
ТОВ "ІНСОФТ УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до АТ "МР БАНК", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором оренди від 05.09.2019 у загальному розмірі 244.683,75 грн, що складається зі сплати гарантійного платежу в розмірі 157.432,58 грн, інфляційних збитків у розмірі 73.185,76 грн, 3% річних у розмірі 14.065,41 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.03.2025 у справі №910/2430/25 позовну заяву ТОВ "ІНСОФТ УКРАЇНА" до АТ "МР БАНК" з доданими до неї документами передано за виключною підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2025 у справі №910/2430/25 позовну заяву ТОВ "ІНСОФТ УКРАЇНА" залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 з урахуванням малозначності справи №910/2430/25 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
23.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №10085/25), в якому позов не визнає повністю та зазначає, що рішення МКУА від 050.7.2022 №07/05/01 не може бути документом про припинення Договору оренди від 05.09.2019. Жодного повідомлення від АТ "МР БАНК" на підтвердження ініціативи орендодавця розірвати договір позивач суду не надав, як і не надав доказів повернення орендованого майна відповідачу. Таким чином, твердження позивача про припинення спірного договору оренди є помилковим.
29.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №10475/25), в якій зазначає, що 01.08.2024 між позивачем та відповідачем була проведена звірка взаємних розрахунків за Договором оренди від 05.09.2019 та встановлена наявність заборгованості АТ "МР БАНК" перед ТОВ ІНСОФТ УКРАЇНА" в розмірі 157.432,58 грн, про що свідчить акт звірки розрахунків. При цьому, твердження відповідача про те, що рішення МКУА від 050.7.2022 №07/05/01 не може бути документом про припинення Договору оренди від 05.09.2019 є таким, що порушує принцип добросовісності, оскільки прямо суперечить попередній поведінці відповідача.
29.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення (вх. №10545/25), в яких зазначає, що акт звірки розрахунків не містить посилання на заборгованість або визнання заборгованості, такий акт лише звіряє розрахунки та визначає дебіт та кредит згідно з даними бухгалтерського обліку. Сума сплаченого при укладенні договору гарантійного платежу може бути зарахована орендодавцем у будь-який час. Оскільки об'єкт оренди не був повернутий АТ "МР БАНК", на момент складання Акту розрахунків 157.432,58 грн не було переміщено на зарахування в рахунок орендної плати.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Між АТ "СБЕРБАНК" (в подальшому змінено найменування на АТ "МР БАНК", орендодавець) та ТОВ "ІНСОФТ УКРАЇНА" (орендар) був укладений Договір оренди від 05.09.2019 (надалі - Договір). Згідно з його умовами орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування частину нежитлової будівлі літ. "Б-6": 2 поверх-приміщення з №1 по №8 площею 348,4 кв. корисна площа 312,4 кв. м та 3 поверх - приміщення з №1 по №8 площею 348,9 кв. м корисна площа 313,5 кв. м, загальною площею 697,3 кв. м, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 2 (приміщення).
Згідно з пунктом 3.2. Договору приміщення надається в оренду на строк 35 місяців. Обчислення строку оренди починається з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення в оренди та закінчується у строк, що визначений відповідно до договору.
Орендар у день спливу строку оренди, визначеного у відповідності до пункту 3.2. Договору, крім випадків, передбачених цим Договором, повертає, а орендодавець приймає приміщення з оренди, що оформлюється Актом прийому-передачі приміщення (з оренди), який підписується сторонами. Обов'язок по складанню Акту прийому-передачі (з оренди) та надання його орендарю покладається на орендодавця (пункт 4.3. Договору).
У відповідності до пункту 5.1. Договору розмір місячної орендної плати за користування приміщенням на момент укладення сторонами цього Договору становить:
- з дати підписання Акту приймання-передачі приміщення до 31.10.2019 (включно) - 100,00 грн, в т.ч. ПДВ;
- з 01.11.2019 - 173.677,05 грн, у т.ч. ПДВ 28.946,18 грн, що еквівалентно 6.874,64 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США станом на 04.09.2019, встановлений НБУ на день укладення цього Договору.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісяця на підставі цього Договору до 10 числа відповідного поточного місяця в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, зазначений у цьому Договорі.
Після підписання Акту приймання-передачі приміщення орендар, на підставі цього Договору до 10.09.2019, сплачує орендодавцю суму в розмірі орендної плати за 1 повний місяць оренди згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленого НБУ на день здійснення платежу, визначеному згідно з пунктом 5.1. підпункту 5.1.2. цього Договору (гарантійний платіж), що зараховується на підставі цього Договору як належна до сплати орендна плата за передостанній місяць оренди приміщення, та до 10.10.2019 сплачує орендодавцю суму в розмірі орендної плати за 1 повний місяць оренди згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленого НБУ на день здійснення платежу, визначеному згідно з пунктом 5.1. підпункту 5.1.2. цього Договору (гарантійний платіж), що зараховується на підставі цього Договору як належна до сплати орендна плата за останній місяць оренди приміщення. В разі скорочення строку оренди, дострокового припинення або розірвання цього Договору гарантійний платіж підлягає поверненню на підставі цього Договору до закінчення строку дії Договору, якщо сторони окремо не домовляться про інше шляхом укладення договору про внесення змін до цього Договору (пункт 5.7. Договору).
На підставі Акту приймання-передачі приміщення (в оренду) від 05.09.2019 до Договору відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове платне користування частину нежитлової будівлі літ. "Б-6": 2 поверх - приміщення з №1 по №8 загальною площею 348,4 кв. м та 3 поверх - приміщення з №1 по №8 площею 348,9 кв. м, загальною площею 697,3 кв. м, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 2.
На виконання умов пункту 5.7. Договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти в якості гарантійного платежу на загальну суму 341.900,52 грн, про що свідчать платіжні інструкції від 10.09.2019 №2774 та від 09.10.2019 №2818.
В подальшому, між сторонами був укладений Договір про внесення змін від 01.11.2021 №4 до Договору. Згідно з ним в позивач додатково отримав в оренду частину нежитлової будівлі літ. "А", а саме: частину приміщення четвертого поверху - частину горища, корисною площею 10 кв. м, що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 2.
Також, пункт 5.1. Договору доповнено підпунктом 5.1.3. наступного змісту: з 01.11.2021 орендна плата становить 183.529,09 грн у т.ч. ПДВ 30.588,18 грн, що станом на 01.11.2021 еквівалентно 6.984,48 доларів США.
Рішенням засідання малого комітету з управління активами АТ "МР БАНК", оформленим протоколом від 05.12.2022 №12/05/04, вирішено, зокрема, привести у відповідність до фактичних обставин бухгалтерський облік щодо визнання зобов'язань ТОВ "ВУДОО ЮКРЕЙН", ТОВ "ІНСОФТ УКРАЇНА", ТОВ "ДЕВ ЕДЬЮКЕЙШИН", ТОВ "ЦЕНТР ДОКТОРА БУБНОВСЬКОГО С.М." перед банком щодо відшкодування комунальних, експлуатаційних та інших витрат за лютий 2022 відповідно до умов договорів оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 2; гарантійні платежі, сплачені орендарями, направити на погашення визнаної заборгованості орендарів за користування майном банка; у разі звернення орендарів до банку щодо повернення гарантійного платежу, здійснити заходи щодо звірки розрахунків за припиненими договорами оренди шляхом підписання актів звірки та повернути орендарю надміру внесену ним плату за користування майно банку (в разі наявності).
16.04.2024 позивач надіслав на адресу відповідача лист від 15.04.2024 вих. №1, в якому, посилаючись на розірвання Договору, просив повернути оплачені гарантійні платежі. Втім відповідач відповіді на лист не надав, гарантійні платежі не повернув.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статей 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
Згідно з частиною першою статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні визначення містить норма статті 759 ЦК України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
В даному випадку позивач, посилаючись на припинення дії Договору з ініціативи орендодавця (відповідача) на підставі власного рішення, звернувся до останнього із вимогою про повернення залишку гарантійного платежу на підставі положень пункту 5.7. Договору. Втім відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість у добровільному порядку не сплатив. При цьому заборгованість зі сплати залишку гарантійного платежу в розмірі 157.432,58 грн підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки розрахунків.
Разом із тим, під час розгляду даної справи встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 25.02.2022 №91-рш/БТ було прийнято рішення "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК".
На підставі вказаного рішення Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.02.2022 №131 "Про початок процедури ліквідації АТ "МР БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2024 №1163 "Про деякі питання здійснення ліквідації АТ "МР БАНК" продовжено строк управління майном (активами) АТ "МР БАНК" та задоволення вимог його кредиторів, продовжено повноваження ліквідатора АТ "МР БАНК" до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Дана інформація також є публічною та розміщена на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням: https://www.fg.gov.ua/articles/59527-prodovzheno-povnovazhennya-likvidatora-at-mr-bank.html.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (частина третя статті 75 ГПК України).
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - Закон), який є спеціальним законом у таких правовідносинах.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативними правовими актами фонду та національного банку України.
Пунктом 16 частини першої статті 2 вказаного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо, зокрема, витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.
Статтею 46 Закону України "Про систему в гарантування вкладів фізичних осіб" визначено наслідки початку процедури ліквідації банку. Так, зокрема, відповідно до частини третьої статті 46 Закону, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань.
Отже, з огляду на зазначене вище, та враховуючи прийняте виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 25.02.2022 №131 "Про початок процедури ліквідації АТ "МР БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку" задоволення вимог кредиторів банку, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З наявних у справі доказів вбачається, що позовну заяву з вимогами про стягнення з відповідача залишку гарантійного платежу за Договором у розмірі 157.432,58 грн подано до суду вже після введення тимчасової адміністрації, початку процедури ліквідації та позбавлення АТ "МР БАНК" банківської ліцензії.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
У ч. 2 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що оплата витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат, зокрема, належать: 1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку; 2) витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку; 3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку; 4) витрати на проведення аудиту; 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень; 6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; 7) витрати Фонду, пов'язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.
Наведені норми свідчать, що строк виконання всіх грошових зобов'язань настає з дня початку процедури ліквідації. Відповідно, таке грошове зобов'язання має існувати на момент початку процедури ліквідації банку. Жодних додаткових зобов'язань після початку процедури ліквідації, крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, не виникає (постанова Верховного Суду від 18.04.2024 у cправі № 910/7235/23).
У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи зі змісту статей 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідації банку Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Таким чином, після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону. Механізм стягнення коштів з банку поза межами ліквідаційної процедури чинним законодавством України не передбачений.
За наявності встановленої законом заборони здійснювати задоволення вимог кредиторів банку під час тимчасової адміністрації та ліквідації, у господарського суду відсутні правові підстави до спонукання відповідача здійснити відповідні дії всупереч забороні, встановленій Законом.
При цьому, задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
У свою чергу, позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що у відповідності до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, та приймаючи до уваги те, що після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому порядку, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, а механізм стягнення коштів з банку поза межами ліквідаційної процедури чинним законодавством України не передбачений, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача гарантійного платежу в розмірі 157.432,58 грн задоволенню не підлягає.
Також, не підлягає задоволенню й вимога про стягнення інфляційних збитків у розмірі 73.185,76 грн та 3% річних у розмірі 14.065,41 грн, котра є похідною від основної вимоги.
За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3.670,26 грн залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНСОФТ УКРАЇНА".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "11" червня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля