10 червня 2025 року м. Харків Справа № 917/1003/24(917/2288/24)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розпорядника майна Селянського (фермерського) господарства «Греков» арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни (вх. №900П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1003/24 (917/2288/24) (ухвалу постановлено суддею Білоусовим С. М. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 18.02.2025 о 10:15, повна ухвала складена 21.02.2025) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 (ухвалу постановлено суддею Білоусовим С. М. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 01.04.2025 о 10:25 год, повна ухвала складена 07.04.2025) у справі №917/1003/24
за заявою Приватного підприємства «БВК Компанія», вул. Патріотична, 56-А, кв. 38, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 31921048,
до Селянського (фермерського) господарства «Греков», вул. Молодіжна, 46, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, код ЄДРПОУ 13946032,
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Приватне підприємство «БВК Компанія» звернулося до Господарського суду Полтавської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Селянського (фермерського) господарства «Греков» (код ЄДРПОУ 13946032).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 року відкрито провадження у справі №917/1003/24 про банкрутство Селянського (фермерського) господарства «Греков» (вул. Молодіжна, 46, смт Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, код ЄДРПОУ 13946032); визнано грошові вимоги Приватного підприємства «БВК Компанія» до Селянського (фермерського) господарства «Греков» в сумі 2993683,22 грн заборгованості та 30280,00 грн судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Селянського (фермерського) господарства «Греков»; введено процедуру розпорядження майном боржника Селянського (фермерського) господарства «Греков» строком на сто сімдесят календарних днів; задоволено заяву арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни від 19.06.2024 року (вх. № 8652 від 19.06.2024 року) про участь у справі; розпорядником майна Селянського (фермерського) господарства «Греков» призначено арбітражного керуючого Бурцеву Ірину Юріївну.
17.12.2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами на суму 7706244,64 грн.
Обґрунтовуючи подану заяву кредитор посилався на ту обставину, що рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 року у справі №550/1098/24 позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Греков» про стягнення заборгованості за договором позики задоволено повністю та стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Греков» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № б/н від 10 січня 2023 року в сумі 7232876,70 грн. Враховуючи, що вказане рішення суду відповідачем не було виконано, ОСОБА_1 додатково нарахував та заявив до стягнення з СФГ «Греков» 203278,16 грн процентів (за період з 15.10.2024 року по 16.12.2024) та 270090,08 грн індексу інфляції (за період з 15.10.2024 по 16.12.2024).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 року у справі №917/1003/24(917/2288/24) заяву кредитора ОСОБА_1 задоволено частково; визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника Селянського (фермерського) господарства «Греков» на суму 7232876,70 грн.; в іншій частині вимоги кредитора відхилено; зобов'язано розпорядника майна Селянського (фермерського) господарства «Греков» арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю. включити грошові вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника - Селянського (фермерського) господарства «Греков» в розмірі 7232876,70 грн, які були задоволені рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 року у справі № 550/1098/24, є обґрунтованими, оскільки в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Грошові вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення 203278,16 грн процентів та 270090,08 грн індексу інфляції, судом першої інстанції відхилені як такі, що нараховані заявником в період дії мораторію (з 15.10.2024 по 16.12.2024).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 року у справі №917/1003/24 закінчено попереднє засідання; зобов'язано розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду; визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі на 29.04.2025; ухвалено розпоряднику майна боржника надати суду звіт про свою діяльність в процедурі розпорядження майном з врахуванням вимог ст. ст. 44-49 Кодексу України з процедур банкрутства.
Розпорядник майна С(Ф)Г «Греков» арбітражний керуючий Бурцева І.Ю. звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням поданих уточнень), у якій просить:
- скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1003/24 (917/2288/24) відносно визнання грошових вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до боржника Селянського (фермерського) господарства «Греков» (код ЄДРПОУ 13946032) на суму 7232876,70 грн;
- частково скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 у справі №917/1003/24 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до боржника Селянського (фермерського) господарства «Греков» (код ЄДРПОУ 13946032) на суму 7232876,70 грн;
- ухвалити нове рішення, відповідно до якого:
1) задовольнити клопотання розпорядника майна від 09.01.2025 (вх. 265) про витребування з СФГ «Греков» наступних документів:
- журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів в якому відображені готівка яка надійшла від ОСОБА_1 ;
- касової книги, в якій відображені готівка, яка надійшла від ОСОБА_1 ;
- книги обліку доходів і витрат, в якій відображені готівка, яка надійшла від ОСОБА_1 ;
- книги обліку розрахункових операцій (КОРО), в якій відображені готівка, яка надійшла від ОСОБА_1 ;
- книгу обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, в якій відображена готівка, яка надійшла від ОСОБА_1 ;
- звіти про залишок готівки за ті дні, коли ОСОБА_1 передавав готівку;
- звіти касира щодо руху грошей у касі за ті дні коли ОСОБА_1 передавав готівку СФГ «Греков»;
- договір про повну матеріальну відповідальність особи, яка відповідальна за касове обслуговування в СФГ «Греков»;
- порядок оприбуткування готівки в касі СФГ «Греков», розроблений на підставі Положення;
- прибуткові касові ордера, в яких зафіксовано отримання готівки від ОСОБА_1 ;
- касові ордери про здавання готівки, отриманої від ОСОБА_1 , до банку.
2) задовольнити клопотання ПП «БВК Компанія» від 19.12.2024 про витребування з ОСОБА_1 копії (оригінали для огляду в судовому засіданні) наступних документів:
- договору позики від 10.01.2023 року;
- квитанції СФГ «Греков» до прибуткових касових ордерів №1-120, виданих за період з 10.01.2023 року по 14.08.2023 року включно;
- актів звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023-15.08.2023 роки;
- оборотно-сальдові відомості по рахунку НОМЕР_2 за період з 01.01.2023-15.08.2023 роки;
- вимогу ОСОБА_1 до СФГ «Греков» від 26.08.2024 року;
- витребувати з Чутівського районного суду Полтавської області справу №550/1098/24.
- стягнути з ОСОБА_1 судовий збір.
В обґрунтування апеляційної скарги арбітражний керуючий Бурцева І.Ю. зазначає, що суд першої інстанції позбавив можливості розпорядника майна і кредиторів отримати і дослідити всі первинні господарські і бухгалтерські документи, на підставі яких було визнано вимоги ОСОБА_1 до боржника.
Заявниця апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що факти, викладені в рішенні Чутівського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 у справі №550/1098/24, є преюдиційними та не потребують повторного доказування. ОСОБА_2 вважає, що вимоги ст. 75 ГПК України не є абсолютними, і сторони по справі мають право оскаржувати обставини, встановлені іншим судом, шляхом надання обґрунтованих доводів, підтверджених належними доказами. Розпорядник майна С(Ф)Г «Греков» арбітражний керуючий Бурцева І.Ю. зазначає, що з рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 у справі №550/1098/24 неможливо встановити обставини складання первинних бухгалтерських документів, що, на її думку, не дає суду першої інстанції права застосувати ст. 75 ГПК України до спірних відносин.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 поновлено розпоряднику майна Селянського (фермерського) господарства «Греков» арбітражному керуючому Бурцевій Ірині Юріївні строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1003/24 (917/2288/24) та ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 у справі №917/1003/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою розпорядника майна Селянського (фермерського) господарства «Греков» арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни (вх.№900П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1003/24 (917/2288/24) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 у справі №917/1003/24, зобов'язано арбітражного керуючого Бурцеву Ірину Юріївну протягом трьох днів з моменту отримання даної ухвали уточнити вимоги апеляційної скарги, зазначивши, яка саме ухвала є предметом апеляційного оскарження: ухвала Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1003/24 (917/2288/24) чи ухвала Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1003/24 (917/1688/24), а також в цей же строк надати докази направлення копій відповідних уточнень іншим учасникам справи в порядку, передбаченому ст. 42 ГПК України, встановлено учасникам справи строк по 12.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 10.06.2025.
Відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень від учасників справи у встановлений строк не надходило.
У судове засідання учасники справи, які були повідомлені належним чином, не з'явилися.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила таке.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16, від 25.11.2021 у справі № 924/1351/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
Обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, як вже було зазначено, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 заявлено грошові вимоги, зокрема, щодо наявної заборгованості за договором позики від 10.01.2023 у розмірі 7232876,70 грн, що складається з 6000000,00 грн основного боргу та 1232876,70 грн 20% за користування грошовими коштами за період з 15.08.2023 до 26.08.2024, яку стягнуто на підставі рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 у справі №550/1098/24.
Так, рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 у справі №550/1098/24 позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Греков» про стягнення заборгованості за договором позики задоволено повністю, стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Греков» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № б/н від 10 січня 2023 року в сумі 7232876 гривень 70 копійок, стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Греков» на користь державного бюджету судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15140 гривень 00 копійок.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції встановив, що протягом періоду з 10.01.2023 до 14.08.2023 відповідач отримав від позивача грошові кошти на загальну суму 6000000,00 грн, що підтверджується квитанціями відповідача до прибуткових касових ордерів №№ 1-120, виданих за період з 10.01.2023 до 14.08.2023 включно, підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023 - 15.08.2023, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6851 за 01.01.2023-15.08.2023, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Місцевим судом також встановлено, що суму боргу у визначений у договорі позики строк відповідач не повернув, і тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 10.01.2023 у розмірі 7232876,70 грн, що складається із 6000000,00 грн основного боргу та 1232876,70 грн 20% за користування грошовими коштами за період з 15.08.2023 до 26.08.2024 включно.
Водночас, матеріали справи містять копію договору позики між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Греков» від 10.01.2023, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язувався передати у власність позичальника, а позичальник зобов'язувався прийняти у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 6000000,00 грн та зобов'язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, а саме 6000000,00 грн, строком до 15.08.2024.
Пунктом 8 вказаного договору позики встановлено, що за домовленістю сторін за користування грошовими коштами позичальник сплачує на користь позикодавця проценти у розмірі 20%, починаючи з 15.08.2023 за кожен рік користування фактично отриманих грошових коштів визначених у пунктах 1,2 даного договору. Сторонами також узгоджено, що нарахування процентів за даним договором з 10.01.2023 до 14.08.2023 включно не здійснюється.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного рішення Чутівським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист від 20.11.2024 із зазначенням, що рішення набрало законної сили 15.11.2024.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів сплати Селянським (фермерським) господарством «Греков» заборгованості за договором позики №б/н від 10.01.2023 в сумі 7232876,70 грн на підставі рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 у справі №550/1098/24.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 виснувала, що преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
Тобто преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду (подібні висновки наведені у постанові постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №438/723/17).
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, колегія суддів при ухваленні цієї постанови керується принципом res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини
Відтак, правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (правова позиція з постанови Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 442/3663/20).
Таким чином, не підлягають повторному доказуванню, встановлені рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 15.10.2024 у справі №550/1098/24 обставини, зокрема, щодо наявності у Селянського (фермерського) господарства «Греков» обов'язку щодо сплати на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 7232876,70 грн за договором позики від 10.01.2023
Водночас, суд апеляційної інстанції не може не зауважити, що подана розпорядником майна Селянського (фермерського) господарства «Греков» арбітражним керуючим Бурцевою І.Ю. апеляційна скарга щодо витребування доказів та витребування справи з місцевого суду фактично є намаганням переглянути рішення, що вже набрало законної сили.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги розпорядника майна Селянського (фермерського) господарства «Греков» арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1003/24 (917/2288/24) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 у справі №917/1003/24 - без змін.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу розпорядника майна Селянського (фермерського) господарства «Греков» арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1003/24 (917/2288/24) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 у справі №917/1003/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 11.06.2025.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна