ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
10 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4245/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця Донцової Марії Якимівни
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу
при розгляді апеляційної скарги Приватного підприємства "Трансекспрес-Південь"
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 року, суддя в І інстанції Нікітенко С.В., повний текст якого складено 28.01.2025, в м. Одесі
у справі №916/4245/24
за позовом: Фізичної особи-підприємця Донцової Марії Якимівни
до відповідача: Приватного підприємства "Трансекспрес-Південь"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: фізична особа-підприємець Млинко Лариса Іванівна
про стягнення 131 473,41 грн
У вересні 2024 року Фізична особа-підприємець Донцова Марія Якимівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Приватного підприємства "Трансекспрес-Південь", в якій просила суд стягнути з відповідача заборгованість за надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом у розмірі 155013,41 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 124 294,14 грн, суму 3% річних у розмірі 2400,75 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 4778,52 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 у справі №916/4245/24 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Трансекспрес-Південь" на користь фізичної особи-підприємця Донцової Марії Якимівни суму основного боргу у розмірі 124 294,14 грн, суму 3% річних у розмірі 2394,14 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 4778,52 грн, суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3027,85 грн та суму судових витрат на отримання правничої допомоги у розмірі 23 538,83 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Трансекспрес-Південь" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 у справі №916/4245/24 залишено без задоволення; рішення залишено без змін.
26.05.2025 від Фізичної особи-підприємця Донцової Марії Якимівни надійшла заява, в якій остання просить ухвалити додаткове рішення у справі №916/4245/24 та стягнути з Відповідача судові витрати на професійну правову допомогу у Південно-Західному апеляційному господарському суді у розмірі 30 000 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Донцової Марії Якимівни про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Трансекспрес-Південь" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 у справі №916/4245/24; розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Донцової Марії Якимівни про ухвалення додаткового рішення вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши доводи та вимоги заяви Фізичної особи-підприємця Донцової Марії Якимівни про ухвалення додаткової постанови, судова колегія вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що разом з першою заявою по суті спору, при поданні відзиву на апеляційну скаргу, позивачем не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Верховний Суд у постановах від 10.11.2022 у справі № 910/9024/21, від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 29.09.2022 у справі № 910/3055/20, від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20, від 10.11.2022 у справі № 910/9024/21, 14.06.2023 у справі № 515/1060/19 вказав, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок, відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, а сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
З цього приводу Верховний Суд притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
Отже, незазначення попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу в першій заяві по суті не є перешкодою для стягнення витрат, понесених учасником справи.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні документи (в копіях): підписаний 08.07.2024 Договір №2024-07-08 про надання правової допомоги, рахунок на оплату №2 від 27.03.2025 на суму 30 000 грн, платіжну інструкцію № 639 від 18.09.2024 про сплату 30 000 грн за надання правової допомоги згідно рахунку №2, акт наданих юридичних послуг від 10.04.2025.
З матеріалів справи слідує, що 08.07.2024 між адвокатським об'єднанням «Тонконожко та партнери» і ФОП Донцовою М. Я. укладено Договір №2024-07-08 про надання правової допомоги, відповідно до якого керуючись положеннями статей 59 та 131-2 Конституції України, Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати йому необхідну професійну правничу (правову) допомогу, зокрема, але не тільки: надавати Клієнту правові консультації та роз'яснення з юридичних питань, здійснювати його захист у кримінальних провадженнях, а також провадженнях згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення, захист його прав та інтересів у кримінальному, цивільному, господарському, адміністративному, конституційному провадженнях, провадженнях про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, представляти Клієнта та (або) захищати його права та законні інтереси в судах України всіх інстанцій, перед будь-якими третіми особами, у тому числі, перед усіма державними органами України, органами прокуратури та досудового розслідування, органами державної виконавчої служби, Міністерства юстиції України та перед приватними виконавцями, органами місцевого самоврядування України, перед Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, перед Радою бізнес-омбудсмена, перед юридичними та фізичними особами, посадовими особами вказаних вище органів та юридичних осіб, а також надавати Клієнту інші види професійної правничої допомоги в обсягах та на умовах, передбачених даним Договором (у тому числі - протоколами доручення до нього).
Пунктом 3.1. Договору встановлено, строки сплати та розмір винагороди (гонорару), що сплачує Клієнт на користь Адвокатського об'єднання за надання професійної правничої (правової) допомоги згідно цього Договору (надалі у цьому Договорі - «Винагороди»), порядок її обчислення (фіксована сума, погодинна оплата, тощо) і внесення (авансування, часткова передоплата, оплата за результатом, тощо) вказується Сторонами у Протоколах доручення (та/або у додатках до них).
Розмір і строки оплати накладних витрат (фактичних витрат), пов'язаних з виконанням Адвокатським об'єднанням доручень Клієнта, вказуються у Актах виконаних доручень та підлягають оплаті Клієнтом на користь Адвокатського об'єднання (п. 3.2. Договору).
Інтереси ФОП Донцової М.Я. у справі представляв адвокат Тонконожко В.В. за ордером серії АА № 1562195 від 06.04.2025.
27.03.2025 року адвокатом був наданий Рахунок №2 на оплату згідно Договору про надання правової допомоги № 2024-07-08/1 на загальну суму 30 000, 00 грн, який в той же день оплачений Клієнтом відповідно до платіжної інструкції № 639 від 18.09.2024.
Зі змісту розділу - товари (роботи, послуги) вбачається гонорар за правову допомогу надані відповідно до договору про надання правової допомоги №2024-07-08/1 від 08.07.2024 за супроводження господарської справи у Південно-західному апеляційному господарському суді, справа №916/4245/24. Правовий аналіз апеляційної скарги поданої відповідачем до суду, підготовка відзиву на апеляційну скаргу та подача до суду.
Згідно акту наданих юридичних послуг сторони погодили, що розмір винагороди конав цяця за надані юридичні послуги замовнику становить 30 000 грн без ПДВ. Сторони погоджуються, що юридичні послуги вважаються отриманими після їх прийняття шляхом підписання цього акта наданих юридичних послуг, чим замовник підтверджує факт і дату отримання послуг в зазначеному обсязі та заявляє про відсутність будь-яких претензій чи застережень щодо наданих послуг та їх вартості.
Проаналізувавши документи, які додані до заяви про розподіл судових витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатами робіт (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.
Водночас апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності та співмірності таких витрат.
За наслідками здійсненої оцінки розміру витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатами робіт, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Суд апеляційної інстанції при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
Так, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Тонконожко В.В. в якості представника позивача брав участь у розгляді даної справи місцевим господарським судом, відтак обізнаність адвоката щодо предмета спору, специфіки спірних правовідносин, судової практики у подібних правовідносинах, сталої правової позиції позивача та ходу розгляду справи презюмується, у зв'язку з чим підготовка та подання відзиву не вимагали великого обсягу аналітичної та технічної роботи.
Правова позиція сторони була сформована у суді першої інстанції та не змінювалась у суді апеляційної інстанції, отже, адвокату не потрібно було двічі досліджувати ті самі обставини справи.
Розгляд справи у суді апеляційної інстанції відбувався в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Із заяв по суті позивачем надано один документ - відзив на апеляційну скаргу.
Правова позиція відповідача також залишилась незмінною, у зв'язку з чим, з огляду на наявність вже готових напрацювань, була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне викладення вказаної інформації у вищенаведеному документі.
Проаналізувавши опис наданих позивачу адвокатом послуг, а також подані документи, колегія суддів вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) в суді апеляційної інстанції на суму 30 000 грн не є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг.
Також, судова колегія зазначає, що сам по собі наданий акт виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та їх співмірності.
У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.
Колегія суддів зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Врахувавши результати розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а також те, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат враховуючи те, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 30000 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспіврозмірним із виконаною роботою з огляду на обсяг виконаної роботи під час апеляційного розгляду справи та незмінність правової позиції в суді апеляційної інстанції.
З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв'язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, необхідності та пропорційності, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати в сумі 5 000 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає заяву Фізичної особи-підприємця Донцової Марії Якимівни про стягнення витрат на правничу допомогу такою, що потребує часткового задоволення з відмовою в іншій частині.
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Заяву Фізичної особи-підприємця Донцової Марії Якимівни про ухвалення додаткового рішення у справі №916/4245/24 - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Трансекспрес-Південь" (65025, м. Одеса, вул. Затонського, 8, кв. 97; код ЄДРПОУ 30863771) на користь фізичної особи-підприємця Донцової Марії Якимівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000 грн.
В решті заяви відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя: А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська