ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
05 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1057/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Філінюка І.Г., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» - адвокат Фомін А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви, суддя суду першої інстанції Д'яченко Т.Г., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 21.03.2025
по справі №916/1057/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор»
до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»
про забезпечення позову, -
Описова частина.
20.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», відповідно до якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» та будь-яким іншим юридичним або фізичним особам вчиняти будь - які дії з фактичного обмеження права Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» на зберігання вантажів у приміщенні критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2 зокрема, але не виключно, самовільне вивезення Державним підприємством ««Одеський морський торговельний порт» або іншими особами вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» з критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, або розміщення Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» або іншими особами у приміщені критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000 вантажів порту або інших осіб під час зберігання у приміщенні критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000 вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор».
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. №ГСОО 4-17/25 від 20.03.2025р.) задоволено повністю; вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» (ЄДРПОУ 01125666) та будь-яким іншим юридичним або фізичним особам вчиняти будь-які дії з фактичного обмеження права Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» (ЄДРПОУ 41810266) на зберігання вантажів у приміщенні критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2 зокрема, але не виключно, самовільного вивезення Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (ЄДРПОУ 01125666) або іншими особами вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» (ЄДРПОУ 41810266) з критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, або розміщення Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (ЄДРПОУ 01125666) або іншими особами у приміщені критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000 вантажів порту або інших осіб під час зберігання у приміщенні критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000 вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» (ЄДРПОУ 41810266).
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що визначені заявником способи забезпечення позову є адекватними та співмірними, мають логічний зв'язок з предметом позовних вимог, і можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25.
Апелянт зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 139 ГПК України, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи. Заявник, на переконання Скаржника, свідомо не зазначив ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» як особу, яка може отримати статус учасникам справи.
Апелянт вказує, що ТОВ «Одеський портовий оператор» не довів існування ризиків невиконання рішення по справі, а застосовані заходи забезпечення не є адекватними. Заходи забезпечення застосовані Ухвалою, фактично підміняють Договір про надання послуг публічного зберігання на договір оренди, дозволяючи Заявнику без належних на те підстав використовувати Приміщення складу без обмежень.
Апелянт зазначив, що судом першої інстанції застосовано заходи забезпечення позову, що є тотожними задоволенню позовних вимог. Визнання відсутнім права вимоги у ДП «ОМТП» є наслідком продовження у ТОВ «Одеський портовий оператор» права зберігати вантаж у Приміщенні складу, що в свою чергу і є наслідком тих заходів забезпечення позову, які наразі застосовані.
Крім того, апелянт вказав, що постановою Касаційного господарського суду України від 11.03.2025 у справі № 916/808/24 визнано недійсним правочин Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, оформлений повідомленням від 08.02.2024 № 11-07-00516, щодо односторонньої відмови від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2006 № ДФ-89, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт». Оскільки, одностороння відмова РВ ФДМУ рішенням суду була визнання недійсною, та в силу приписів Постанови КМУ від 27.05.2022 №634, Договір №ДФ-89 від 09.10.2006, який було укладено між ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» та РВ ФДМУ, є чинним.
Апелянт також зазначив, що приміщення складу входить до об'єкта оренди, який ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» орендує на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №ДФ-89 (обліковий номер 20984091092), укладеного 09.10.2006 з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях. Оскаржуваною ухвалою суду вирішено питання про права ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт», як орендаря Приміщення складу, і відповідно таке право було повністю обмежене.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про застосування заходів забезпечення позову у справі № 916/1057/25 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Одеський портовий оператор» від 20.03.2025 про застосування заходів забезпечення позову.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25.
Заявник вказує, що на день звернення із заявою про забезпечення позову факт скасування Верховним Судом рішень судів попередніх інстанцій у справі № 916/808/24 не підтверджувався будь-якими об'єктивними даними. Зокрема, Лист Порту від 17.03.2025 вих. № 179/41/73 не містив копії судового рішення, посилань на його текст, протоколу (аудіозапису) судового засідання чи інших документів/відомостей, які дозволили б заявнику оцінити обґрунтованість коментарів Порту щодо результатів розгляду спору. Постанова Верховного Суду у цій справі від 11 березня 2025 року була надана для загального доступу лише через 3 дні після вжиття заходів забезпечення позову, а саме 24 березня 2025 року.
Заявник вказує, що договір зберігання, який є чинним на момент подання цього позову, не може бути розірваний в односторонньому порядку і має виконуватися сторонами належним чином. Таким чином, доводи апелянта про «підміну» підстав зберігання є неспроможними.
Заявник вказує, що предметом позову є визнання відсутнім права вимоги у Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» і кореспондуючого обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» щодо вивезення вантажів зі складу з підстав поновлення дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2006 року за №ДФ-89. Визнання відсутнім права на вивезення вантажу не допомогає, коли вантаж вивезений.
Крім того, заявник вказує, що постановою Верховного Суду у справі № 916/808/24 лише визнано недійсним правочин Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, оформлений повідомленням від 08.02.2024 № 11-07-00516, щодо односторонньої відмови від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2006 № ДФ-89, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та апелянтом. Апелянтом не були заявлені вимоги, спрямовані на проведення реституції, зокрема, про повернення орендованого майна у користування. Тобто реституція (зокрема у вигляді повернення майна в користування) не може вважатись формою виконання Постанови Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 916/808/24. Твердження Апелянта про зворотнє не відповідає змісту постанови.
Заявник також вказав, що об'єкт оренди, стосовно яких апелянт прагне поновити свої права, вже не існує. Щодо його колишніх складових здійснюються заходи з передачі в оренду.
Заяник також послався на те, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову суд не володів відомостями про результати вирішення справи № 916/808/24.
Керуючись викладеним вище, заявник просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 березня 2025 року у справі № 916/1057/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» - без задоволення.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1057/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Таран С.В., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1057/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були долучені докази сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.05.2025; призначено справу №916/1057/25 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 05.06.2025 о 14:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
05.06.2025 у судовому засіданні прийняв участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» - адвокат Фомін А.І.
Представники інших учасників у справі у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, якою призначено справу №916/1057/25 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 05.06.2025 о 14:00, була отримана в системі Електронний суд Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» - 29.04.2025, Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» - 29.04.2025, що підтверджено довідками секретаря судового засідання.
В той же час, 05.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтовано тим, що представник апелянта адвокат Дабіжа Я.І. не має змоги прийняти участь у судовому засіданні у зв'язку з тим, що він напередодні засідання відчув симптоми захворювання.
Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 24.04.2024 у справі № 910/435/23, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем підстави для відкладення розгляду справи не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав визнавати такі причини неявки поважними.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Одеський портовий оператор» виклало свою правову позицію у відзиві на апеляційну скаргу.
Дані обставини свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» про відкладення розгляду справи.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 05.06.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
20.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», відповідно до якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» та будь-яким іншим юридичним або фізичним особам вчиняти будь - які дії з фактичного обмеження права Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» на зберігання вантажів у приміщенні критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2 зокрема, але не виключно, самовільне вивезення Державним підприємством ««Одеський морський торговельний порт» або іншими особами вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» з критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, або розміщення Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» або іншими особами у приміщені критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000 вантажів порту або інших осіб під час зберігання у приміщенні критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000 вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор».
Позивачем було зазначено, що 30.04.2024 між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» було укладено Договір №КД-22228 про надання послуг публічного зберігання, за умовами якого Виконавець зобов'язується, в порядку і на умовах цього Договору, за письмовими заявками Замовника, надавати послуги з публічного зберігання вантажів на вільних відкритих та закритих складських територіях Виконавця, а Замовник зобов'язується оплачувати надані Послуги на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором, відповідно до чинних тарифів Виконавця.
Згідно Додаткової угоди №2 від 10.03.2025 року до Договору дію Договору продовжено до 31.12.2025.
За посиланням заявника, на момент подання заяви про забезпечення позову Договір є дійсним та чинним, належно виконується - Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» та на зберіганні у критих складських площах інв. №057000 перебуває вантаж, належний заявнику, що був переданий порту, що підтверджується актами зберігання вантажу.
Як вказує заявник, 17 березня 2025 року засобами електронного зв'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» отримано листа Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» від 17.03.2025 №179/41/73, згідно якого відповідач пред'явив вимогу заявнику протягом 3 (трьох) робочих днів звільнити від наявного вантажу критий склад на причалі №43 літ. «Ю», інв. №057000, загальною площею 3221,70 кв. м, що розташований за адресою: м.Одеса, вул. Гефта, 3/2, та вимоги обґрунтовані необхідністю поновлення прав Орендаря, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПК «Інзерноекспорт», у зв'язку з судовим рішенням про визнання недійсним одностороннього правочину щодо відмови від договору оренди складу.
Як було пояснено заявником, 11 березня 2025 року згідно постанови Верховного Суду у справі №916/808/24 було скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції, та задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПК «Інзерноекспорт» про визнання недійсним правочину Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, оформленого повідомленням №11-07-00516 від 08.02.2024 року, щодо односторонньої відмови від Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2006 року за №ДФ-89, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗПК «Інзерноекспорт» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, та визнано відсутнім право вимоги Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПК «Інзерноекспорт» щодо повернення з оренди нерухомого майна у відповідності до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, на підставі листа Регіонального відділення Фонду №11-06-00692 від 19.02.2024.
Як вказує заявник, на момент укладення Договору зберігання, його сторони не знали та не могли знати, що у майбутньому буде винесена зазначена постанова Верховного Суду.
Також заявником було наголошено, що Договір №КД-22228 про надання послуг публічного зберігання від 30.04.2024, укладений між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» є дійсним та чинним, ніким не оспорюється.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» вказало, що має намір захищати свої права та законні інтереси, шляхом подання позову про визнання відсутнім права вимоги у Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» і кореспондуючого обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» щодо вивезення вантажів з критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2 за Договором про надання послуг публічного зберігання №КД-22228 від 30.04.2024 року, з підстав поновлення дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2006 року за №ДФ-89.
Заявником також було зазначено суду, що враховуючи ту обставину, що приміщення критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000 знаходиться на території Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» і він має повний контроль та доступ як до самого приміщення, так і до вантажу, який зберігається у даному складі, то фактично відповідач має змогу самостійно або з залученням третіх осіб вивезти вантаж, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» з приміщення критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000.
Також, заявником було наголошено суду, що належний йому вантаж, що зберігається у приміщенні критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, потребує умов зберігання саме у критому приміщенні, з відповідними показниками по вологості та температури зберігання, порушення яких може призвести до псування вантажу та завдання фінансових збитків Заявнику. Крім того, заявник зауважує, що вантаж є річчю, визначеною родовими ознаками, тобто не має власних ознак і не може бути ідентифікований у випадку його змішування з іншим вантажем такого ж роду, що також виключає можливість одночасного зберігання вантажу Заявника з вантажем такого ж роду інших власників.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з таких підстав.
Щодо наявності у апелянта права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Поряд з цим реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону, яким у господарському спорі є ГПК України.
За приписами частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт», не є учасниками цієї справи №916/1057/25, відтак позбавлений права на апеляційне оскарження судових рішень у такій справі саме в статусі її учасника.
Водночас норми наведеної вище частини першої статті 254 ГПК України наділяють правом апеляційного оскарження також інших осіб, які не є учасниками справи, однак якщо у судовому рішенні суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду щодо права на апеляційне оскарження судового рішення, викладеної, зокрема, в постановах від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 та від 01.11.2021 у справі №10/5026/290/2011, від 11.05.2023 у справі № 908/1324/21, від 19.04.2024 у справі № 911/3456/15, 13.05.2024 у справі № 913/567/19, від 09.07.2024 у справі № 910/2217/23.
Таким чином, особа, яка не є учасником справи та звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Такі правові висновки є усталеними в практиці Верховного Суду та викладені, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 11.03.2024 у справі № 922/5628/14.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В межах справи №916/808/24 розглядались позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про визнання недійсним правочин РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, оформленого повідомленням від 08.02.2024 № 11-07-00516, щодо односторонньої відмови від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2006 № ДФ-89, укладеного між ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" та РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, та визнання відсутнім права вимоги ДП "Одеський морський торговельний порт" до ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" щодо повернення з оренди нерухомого майна відповідно до договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 на підставі листа РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 19.02.2024 № 11-06-00692.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.2025 по справі №916/808/24, окрім іншого, визнано недійсним правочин Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, оформлений повідомленням від 08.02.2024 №11-07-00516, щодо односторонньої відмови від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2006 №ДФ-89, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт".
В даній постанові були зокрема встановлені наступні обставини:
« 09.10.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, правонаступником якого є РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець), та ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" (орендар) укладено договір № ДФ-89 із наступними змінами та доповненнями.
4.2. Пунктом 1.1 договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 передбачено, що орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу для збереження зерна загальною площею 3221,7 м2 та нежитлові приміщення триповерхової виробничо-адміністративної будівлі загальною площею 1147,8 м2, які знаходяться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" (балансоутримувач) та розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Гефта, 3/2, та входять до складу нежитлових будівель, які в цілому складаються з будівель літ. Ю, Ы, І, Ё, Й, Ь, Ъ, загальною площею 4929,2 м2, основною площею 4591,9 м2, відображених у технічному паспорті від 15.04.2010.
4.3. Пунктом 4.3 договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 визначено, що метою використання об'єкта оренди є зберігання зернових вантажів - 3221,7 м2 та розміщення офісу - 1147,8 м2.
4.4. Згідно з пунктом 2.1 договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Власником об'єкта оренди залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях 08.02.2024 надіслало на адресу ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" повідомлення № 11-07-00516, в якому з посиланням на порушення орендарем умов договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 та наявність заборгованості перед державним бюджетом України в розмірі 520 383,58 грн, що виникла більше ніж за три місяці, а також на приписи статті 782 Цивільного кодексу України, повідомило про відмову від договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 та запропонувало протягом 3 робочих днів із дня отримання цього повідомлення повернути балансоутримувачу державне нерухоме майно, що було об'єктом оренди за договором оренди від 09.10.2006 № ДФ-89, підписати акти приймання-передачі (повернення) майна та повернути РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях підписані в трьох екземплярах зазначені акти приймання-передачі (повернення) майна.
4.32. РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях у листі від 20.02.2024, надісланому ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт", зазначало, що у зв'язку із порушенням ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" істотних умов договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89, на адресу ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" відповідно до приписів статті 782 Цивільного кодексу України було направлено повідомлення про відмову від договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89.
4.33. ДП "Одеський морський торговельний порт" у листі від 20.02.2024 № 164/41/73, надісланому ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт", зазначало, що договір оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 припинив свою чинність 12.02.2024 (на підставі отримання орендарем повідомлення від 08.02.2024 про відмову від договору оренди), тому як балансоутримувач наполягало на поверненні з оренди нерухомого майна за актом приймання-передачі (повернення) майна та попередило про те, що 23.02.2024 об 11 год 00 хв за участю представників РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, ДП "Одеський морський торговельний порт", уповноваженого представника орендаря планується здійснити огляд майна та підписання акта приймання-передачі майна.»
В свою чергу, оскаржувана ухвала встановлює заборону зокрема будь-яким юридичним особам вчиняти будь-які дій з фактичного обмеження права на зберігання ТОВ «Одеський портовий оператор» вантажу у приміщенні критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2.
Із чого слідує, будь-яка діяльність, у тому числі із зберігання вантажу у приміщенні критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, окрім ТОВ «Одеський портовий оператор», заборонена.
В свою чергу, приміщення даного складу входить до складу об'єкта оренди, який ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» орендує на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №ДФ-89 (обліковий номер 20984091092), укладеного 09.10.2006 з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
Оскільки, одностороння відмова РВ ФДМУ рішенням суду була визнання недійсною, та в силу приписів Постанови КМУ від 27.05.2022 №634, Договір №ДФ-89 від 09.10.2006, який було укладено між ТОВ «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» та РВ ФДМУ, є чинним.
Постанова Верховного Суду по справі №916/808/24 від 11.03.2025 в силу приписів ст. 317 ГПК України набирає законної сили в день її прийняття. Тобто, станом на день винесення Господарським судом Одеської області ухвали від 21.03.2025, права орендатора за Договором №ДФ-89 від 09.10.2006 були поновлені.
Таким чином, оскаржувана ухвалою вирішено питання про права ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» як орендаря приміщення критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, що свдічить про наявність у апелянта права на оскарження такої ухвали Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25.
Щодо розгляду заяви про забезпечення позову по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Оскільки в даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).
Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» вказало, що має намір захищати свої права та законні інтереси, шляхом подання позову про визнання відсутнім права вимоги у Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» і кореспондуючого обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» щодо вивезення вантажів з критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2 за Договором про надання послуг публічного зберігання №КД-22228 від 30.04.2024, з підстав поновлення дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2006 року за №ДФ-89.
30.04.2024 між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» було укладено Договір №КД-22228 про надання послуг публічного зберігання, за умовами якого Виконавець зобов'язується, в порядку і на умовах цього Договору, за письмовими заявками Замовника, надавати послуги з публічного зберігання вантажів на вільних відкритих та закритих складських територіях Виконавця, а Замовник зобов'язується оплачувати надані Послуги на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором, відповідно до чинних тарифів Виконавця.
Пунктом 1.5. Договору встановлено, що місце надання послуг: вільні відкриті та закриті складські території виконавця, на яких можливо здійснювати зберігання вантажів.
Згідно Додаткової угоди №2 від 10.03.2025 року до Договору дію Договору продовжено до 31.12.2025.
17 березня 2025 року засобами електронного зв'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» отримано листа Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» від 17.03.2025 №179/41/73, згідно якого відповідач пред'явив вимогу заявнику протягом 3 (трьох) робочих днів звільнити від наявного вантажу критий склад на причалі №43 літ. «Ю», інв. №057000, загальною площею 3221,70 кв. м, що розташований за адресою: м.Одеса, вул. Гефта, 3/2, та вимоги обґрунтовані необхідністю поновлення прав Орендаря, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПК «Інзерноекспорт», у зв'язку з судовим рішенням про визнання недійсним одностороннього правочину щодо відмови від договору оренди складу.
Як вбачається з заяви про забезпечення позову, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» буде фактично направлено на збереження права користування критим складом на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2 за Договором про надання послуг публічного зберігання №КД-22228 від 30.04.2024.
Разом з цим, судом першої інстанції вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» та будь-яким іншим юридичним або фізичним особам вчиняти будь-які дії з фактичного обмеження права Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» на зберігання вантажів у приміщенні критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2 зокрема, але не виключно, самовільного вивезення Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» або іншими особами вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» з критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, або розміщення Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» або іншими особами у приміщені критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000 вантажів порту або інших осіб під час зберігання у приміщенні критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000 вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор».
Колегія суддів вважає, що такі заходи забезпечення позову фактично зводяться до вирішення справи по суті та задоволення заявлених позовних вимог, оскільки, не дивлячись на вимогу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» звільнити від наявного вантажу критий склад на причалі №43 літ. «Ю», інв. №057000, загальною площею 3221,70 кв. м, що розташований за адресою: м.Одеса, вул. Гефта, 3/2, яка наразі оскаржується позивачем та відсутність рішення по суті, яким би такі вимоги було задоволено, судом першої інстанції фактично було вжито заходи забезпечення позову, які є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.
Тотожність даних заходів вбачається в тому, що під видом заборони вчиняти дії з фактичного обмеження права Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» на зберігання вантажів у приміщенні критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, фактично надають право позивачу використовувати критий склад на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2.
Тобто даними заходами забезпечення позову суд першої інстанції надав право позивачу безперешкодно використовувати критий склад на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, отже вжиті судом першої інстанції заходи фактично надають позивачеві безперешкодний доступ до використання об'єктів портової інфраструктури, задля забезпечення власних потреб та ведення власної господарської діяльності.
При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги те, що за умовами укладеного між сторонами договору №КД-22228 про надання послуг публічного зберігання, передбачено надання таких послуг саме на вільних складських територіях виконавця. В свою чергу підставою для звільнення критого складу на причалі №43, літ. «Ю» інв. №057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2 є те, що такі складські приміщення втратили статус «вільних», адже постановою Верховного Суду було фактично поновлено дію договору оренди даних складських приміщень.
Отже, судом через застосування заходів забезпечення позову фактично надано заявнику можливість використання майна, яке не належить заявнику та знаходиться у користуванні апелянта на підставі договору оренди.
Крім того, дані заходи забезпечення позову фактично зупиняють виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.2025 по справі №916/808/24, яка набрала законної сили станом на момент винесення оскаржуваної ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є необґрунтованими, вжиті без урахування предмету майбутнього позову, умов укладеного між сторонами договору, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» про забезпечення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку судом першої інстанції не було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, крім того судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/1057/25 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. №ГСОО 4-17/25 від 20.03.2025).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: С.В. Таран
І.Г. Філінюк