Справа № 761/40054/21
Провадження № 2/761/578/2025
26 травня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним,
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», у якому просив суд визнати Договір, про відступлення прав вимоги, без номеру, від 07 листопада 2018 року, укладений між ПАТ «Фідобанк» (ЄДРПОУ 14351016) та ТОВ «ФК«Сіті Фінінс» (ЄДРПОУ 39508708), нікчемним правочином.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «Фідобанк», який є правонаступником ПАТ «Ерстебанк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», грубо порушили права Позивача як Позичальника за кредитним договором та Законодавчі норми, під час проведення аукціону та укладання Договору про відступлення прав вимоги, без номеру, від 07 листопада 2018 року між собою, на підставі незаконних результатів проведеного аукціону, по продажу лота F90GL31250, на відкритих торгах 07 листопада 2018 року, та не виконали умов визначених договором як обов?язкових до виконання, тому Договір має усі ознаки нікчемності правочину.
07 жовтня 2022 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін.
12 грудня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 07 листопада 2018 року між Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК», який є повним правонаступником Акціонерного банку «Факторіал-Банк», Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк», ПАТ «ЕрстеБанк», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» Коваленко Олександр Володимирович, на підставі Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.07.2016 року №1265 «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.07.2018 року №1836 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» та Наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.07.2018 року №257 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС», від імені якого діє директор Яковець Юрій Миколайович, на підставі Статуту, , керуючись статтями 6, 512, 627 Цивільного кодексу України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2018-09-21-000016-b від 10.10.2018 року, уклали Договір від 07.11.2018р. про відступлення прав вимоги.
Відповідно до п. 1 Договору, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступас Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та поручителів, зазначених у Додатку №l до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов?язки Боржників та поручителів, за кредитними договорами та договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору та розширеного електронного реєстру, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 4 Договору, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 2 007 518,98 грн. (Два мільйони сім тисяч п?ятсот вісімнадцять) гривень 98 копійок, надалі за текстом - Ціна відступлення (Ціна договору). Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд зауважує, що позивачем було виділено наступні 5 (п'ять) порушень, та які було досліджено судом та надано відповідну оцінку.
Перше порушення, на думку Позивача, яке підтверджує нікчемність правочину, відображується у наступному: «після підписання договору, сторонами не були виконані обов?язкові умови, які були прописані у самому Договорі про відступлення прав вимоги, без номеру, від 07 листопада 2018 року, і які по нормам закону є обов?язковими для виконання.
Невиконання цих законодавчих норм, надає підстави стверджувати, що укладений Договір про відступлення прав вимоги, без номеру, від 07 листопада 2018 року, між ПАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС», є нікчемним правочином.»
Суд зазначає, що позивачем не було вказано пояснення які саме умови Договору про відступлення прав вимоги сторонами не були виконані.
Натомість Позивач звернувся до умов проведення аукціону, а саме до вимог щодо гарантійного внеску.
Щодо посилання Позивача на ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» редакції 1992 року, суд зазначає, що жодного відношення до ліквідаційної процедури банків відповідний закон не має, як визначено абз. 2. ст.1 цього закону: «банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури».
Ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Згідно ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції 04.05.2018 року відповідно ч.1 ст. 1. встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно ч.2 ст. 39-1 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для участі у відкритому конкурсі учасник конкурсу вносить на рахунок Фонду гарантійний внесок у розмірі, визначеному виконавчою дирекцією Фонду умовами конкурсу для конкретного банку.
Торги здійснювалися через електронну торгову систему Prozorro.Sale (prozorro.sale), яка забезпечує реалізацію активів банків-банкрутів. У рамках цієї платформи продаються активи та майно банків, що ліквідуються під управлінням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО).
Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388 «Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються», а саме абз.2 п. 1 розділу 2 - Гарантійний внесок - визначений рішенням Фонду щодо затвердження умов продажу активу(ів) (майна) вид забезпечення виконання зобов?язань учасника відкритих торгів (аукціону) (потенційного покупця) з підписання протоколу відкритих торгів (аукціону), укладання договору купівлі-продажу активу (майна), розрахунків або придбання активів (майна) банку, що ліквідується, та оплати винагороди організатора відкритих торгів (аукціону) шляхом внесення учасниками грошових коштів на поточний рахунок організатора відкритих торгів (аукціону) (оператора електронного майданчика) та/або надання електронної банківської гарантії на користь банку, розмір яких розраховується у процентному відношенні, визначеному Фондом, від початкової ціни (ціни реалізації), порядок отримання та повернення яких встановлюється Фондом.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, Аукціон проводився за правилами Гібридного голландського аукціону, відповідно до «Регламенту роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються», викладеного ФГВФО за посиланням https://www.fg.gov.ua/storage/editor/files/pechat-reglament-ii-ets_1638524213.pdf:
- Гарантійний внесок - визначений у рішенні Фонду щодо затвердження умов продажу активу(ів) (майна) вид забезпечення виконання зобов?язань учасника відкритих торгів (аукціону) (потенційного покупця), що здійснюється шляхом внесення учасником грошових коштів на поточний рахунок оператора електронного майданчика та/або надання банком-гарантом електронної банківської гарантії, яка не може бути відкликана банком-гарантом, на користь оператора електронного майданчика, розмір якого розраховується у процентному відношенні, визначеному Фондом, від початкової ціни (ціни реалізації), порядок отримання та повернення якого також встановлюється Фондом.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.01.2018 року № 87 «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 лютого 2017 року № 532» внесено зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 лютого 2017 року N? 532 «Про окремі питання організації процесу продажу активів (майна) банків, що ліквідуються», а саме абз. 2 п. 4 викладено в такій редакції - затвердити розмір гарантійного внеску, що вноситься учасниками: відкритих торгів (аукціонів) з реалізації інших активів (майна) банків, що ліквідуються, а також відкритих торгів (аукціонів) на фондових біржах - на рівні 5 відсотків від сумарної початкової ціни / початкової (стартової) ціни лоту.
Відтак, відповідно до паспорту відкритих торгів, викладеного за посиланням https://www.fg.gov.ua/passport/36778, розмір гарантійного внеску встановлено у розмірі 5% відповідно до рішення Фонду про затвердження умов продажу активів №1766 від 27.07.2018 року, а відтак вбачається, що аукціон було проведено відповідно до законодавства України.
Друге порушення, на думку Позивача, яке підтверджує нікчемність правочину, відображується у наступному: «Договір про відступлення прав вимоги від 07 листопада 2018 року, повинен чітко підтверджувати продаж активу зазначеного у лоті F90GL31250 який було виставлено на аукціон, і який став результатом продажу переможцю, ТОВ ФК «СІТІ ФІНАНС».
З копії договору про відступлення прав вимоги від 07 листопада 2018 року, який було надано Боржнику по Кредитному договору, жодним чином не зазначено, що саме було продано, в якому об?ємі, і на підставі чого. Тобто під цей договір можна підсувати усе що завгодно, навіть продаж зброї.»
Дослідивши зміст спірного Договору про відступлення прав від 07.11.2018 року, судом встанволено, що за змістом Договору чітко зазначено: «керуючись ст. 6, 512, 627 ЦКУ та ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до результатів відкритих торгів(аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2018-09-21-000016-b від 10.10.2018 року, уклали цей Договір.».
Протокол електронного аукціону № UA-EA-2018-09-21-000016-b від 10.10.2018 року чітко підтверджує продаж лоту № F9CGL31250.»
П.1. Договору про відступлення прав вимоги зазначає, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов?язки Боржників та поручителів, за кредитними договорами та договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору та розширеного електронного реєстру, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Дійсно, відповідно аукціону було виставлено Кредитний портфель, що складається з прав вимоги за 247 кредитними договорами - авто кредити.
Вказаний Додаток 1 до договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 07.11.2018 року містить 245 кредитних договорів.
Водночас, як слідує з матеріалів справи, у зв?язку з тим, що відповідно Довідки ПАТ «ФІДОБАНК», ТОВ ФК «СІТІ ФІНАНС» було повідомлене про те, що станом на 07.11.2018 року(дата укладення договору про відступлення прав вимоги) заборгованість за двома кредитними договорами була повністю погашена.
Відтак, дані договори не були відступлені Відповідачу та не містяться в Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 07.11.2018 року.
Відповідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак, ст. 514 ЦК України передбачає передання тільки дійсної вимоги, про що вказано в численних рішеннях судів, деякі вказані нижче.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначае, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 02.11.2022 у справі N? 947/23885/19, аналізуючи положення статей 514, 519 ЦК України, дійшов висновку, що в разі коли право вимоги не виникло (наприклад, у разі нікчемності чи недійсності договору) або припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то таке право вимоги не переходить від первісного до нового кредитора.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 01.12.2022 у справі N? 910/7305/20, розглядаючи спір про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги та купівлі-продажу майнових прав, дійшов висновку, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов?язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов?язанні кредитор. У разі підтвердження доводів позивача, що на момент укладення вказаних договорів зобов'язання за договорами про падания кредиту та договорами застави майна були припинені шляхом їх повного виконання, відступлення (продаж) банком неіснуючих прав вимоги і майнових прав суперечить статті 514 ЦК України та є підставою для визнання оспорюваних договорів в цій частині недійсними.
Трете порушення, на думку Позивача, яке підтверджує нікчемність правочину, відображується у наступному: «це Нотаріальне посвідчення договору про відступлення прав вимоги, без №, від 07 листопада 2018 року, правильніше буде сказати, його відсутність.
Відповідно ч. 1 ст.209 ЦКУ (Нотаріальне посвідчення правочину) - Правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Домовленість сторін, яка підлягає обов?язковому виконанню, та нотаріальному посвідченню, завжди відображається у письмовому договорі.
Прошу Вас, звернути увагу на договір про відступлення права вимоги, на пункт 13 цього договору, цитую його дослівно: Цей договір складений українською мовою у трьох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для Банку, Нового кредитора та Наявність у договорі про відступлення прав цього пункту 13 та прописаної у ній умови, що один екземпляр повинен бути переданим нотаріусу, підтверджує факт домовленості про обов?язкове засвідчення цього договору, як передбачено ч. 1 ст. 209 ЦКУ.
Як бачите, бланка нотаріального договору немає, нотаріального посвідчення договору, теж немає, що підтверджує нікчемність правочину.»
З даного приводу суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України, передбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тож, відповідний договір укладено у трьох автентичних примірниках для кожної зі сторін та нотаріусу. Тож сторони, а саме ТОВ ФК «СІТІ ФІНАНС» та ПАТ «ФІДОБАНК» мають лише свої автентичні примірники відповідного договору, примірник нотаріуса знаходиться у Приватного нотаріуса А.Л.Черняк, як дослівно вказано в п.13 Договору про відступлення прав вимоги: «цей Договір складений українською мовою у трьох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для Банку, Нового кредитора та нотаріуса», до якого сторони звернулися для посвідчення Договору про відступлення прав вимоги за договорами застави.
Наявність у договорі п.13 і прописаної в ній умові, що один екземпляр повинен бути переданий нотаріусу не є тотожним з підтвердженням факту домовленості про обов?язкове засвідчення саме цього договору, як передбачено ч.1 ст. 209 ЦКУ.
Тож, на думку Позивача порушення ґрунтується виключно на припущеннях і не підтверджене будь-яким доказом.
Четверте порушення, на думку Позивача, яке підтверджує нікчемність правочину, відображується у наступному: «Згідно пункту 1 укладеного між ТОВ ФК «СІТІ ФІНАНС» та ПАТ «ФІДОБАНК» Договору відступлення прав вимоги, без №, від 07.11.2018р., внаслідок передачі (відступлення) Кредитного портфеля за цим Договором, Новий кредитор набуває усіх Прав Вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників, належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, правом на звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників на заставлене майно та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору відступлення прав вимоги.
Згідно пункту 1.1 укладеного Договору відступлення прав вимоги, без №, від 07.11.2018р., Сторони домовилися, що відступлення Банком, Новому кредитору прав вимог за Договорами застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов'язання Боржників за Основним договором та були посвідчені нотаріально, відбувається за Окремим Договором, який укладається між сторонами одночасно з Договором відступлення прав вимоги та підлягає нотаріальному посвідченню.
Оскільки Реєстр позичальників визначений додатком №1 до Договору, та Окремий Договір прав вимог за Договорами застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов?язання Боржників за Основним договором та були посвідчені нотаріально, скріплені печатками обох сторін, згідно умов договору підписані та Новим кредитором, Боржнику не надавались, а це означає, що відсутність цих документів, що є невід'ємною частиною Договору про відступлення прав вимоги.»
З матеріалів справи не вбачається, що Позивачем здійснювалися заходи щодо отримання (ознайомлення) з документами до Відповідача.
Додаток №1 до Договору про відступлення від 07.11.2018 року є невід'ємним від самого Договору про відступлення прав вимоги від 07.11.2018 року, який скріплено печаткою та завірено сторонами. Позивач у відповідному додатку під порядковим номером «22».
Відповідно п.1.1. Договору про відступлення прав вимоги, сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов?язань Боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами одночасно з цим Договором та підлягає нотаріальному посвідченню, тож було укладено та нотаріально посвідчено окремий Договір про відступлення прав вимоги за договорами застави.
Зареєстровано в реєстрі Приватним нотаріусом А.Л. Черняк за № 771 від 07.11.2018 року.
Виходячи з викладеного, належно оформлені і підписані Договір про відступлення прав вимоги, а також Реєстр позичальників, що є Додатком № 1 до Договору, підписаний та скріплений відбитками печаток обох сторін Договору, а також нотаріально посвідчений Договір про відступлення прав вимоги за договорами застави, як передбачено Договором відступлення прав вимоги є належним доказом, який засвідчує факт відступлення прав вимоги до Нового кредитора.
Тож, на думку Позивача порушення ґрунтується виключно на припущеннях і не підтверджене будь-яким доказом.
П?яте порушення, на думку Позивача, яке підтверджує нікчемність правочину, відображується, у наступному: «оскільки, Кредитний договір N? 014/1349/5/07229 від 29.11.2007 р., як і усі 247 Кредитних договорів за пулом на аукціоні, є валютним, що підтверджується Виконавчим листом від 21.05.2012 року (надано до позовної заяви), то Новий кредитор, на момент підписання Договору про відступлення прав вимоги, ЗОБОВЯЗАНИИ надати Банку, підтвердження наявності Генеральної та Індивідуальної використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, яка видається НБУ.»
Відповідачем у своєму відзиві визнається факто того, що ТОВ ФК «СІТІ ФІНАНС» не мало і не має ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.
Водночас було зауважено про те, що стаття 524 ЦК України визначає валюту зобов?язання. Відповідно у ч.1 зазначено, що зобов?язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Відтак, аукціон проводився у валюті гривні, оплата за купівлю відповідного портфелю заборгованості відбувалась у гривні, відповідно Додатку 1 до договору про відступлення права вимоги суми боргу зазначені у валюті гривні.
ТОВ ФК «СІТІ ФІНАНС» здійснює свою діяльність виключно в офіційній валюті України - гривні. Тож відповідна ліцензія не вимагається.
До того, відповідно Постанови від 23.09.2019 по справі № 757/40858/17-ц Касаційний цивільний суд дійшов таких висновків: відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою правління Національного Банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за № 1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний Банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями).
Водночас, відповідно до пункту 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 08 лютого 2010 року № 49, використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об?єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.
Тобто, укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги не підпадає під ознаки здійснення валютної операції, оскільки за вказаним договором передавалась не заборгованість, предметом якої є валютні цінності, а право вимоги такої заборгованості з третьої особи, тобто, відбулось відступлення права вимоги, а не переведення валютного боргу. Такого ж висновку щодо правової природи спірного договору дійшов Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 522/18180/15-ц,
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При розгляді справи принципи змагальності учасників процесу та рівності між собою є основоположними. Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства.
Слід зважати, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. При цьому слід зважати, що рівність учасників процесу встановлюються не обмежено в конкретному судовому процесі, а стосовно всіх суб'єктів, які звернулися до суду за захистом своїх прав. Рівність має забезпечуватися навіть в окремих непов'язаних судових провадженнях.
Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід'ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при дослідженні доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.
Рішенням у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії», заява №12952/87 від 23.05.1993 року).
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №18390/91 від 09 грудня 1994 року).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії», заява №37801/97 від 01 липня 2003 року).
За таких обставин, враховуючи, що позивачем належних та допустимих доказів, що вказували б на недійсність оспорюваного договору, позивачем не надано, доводи відповідача на свій захист позивачем не спростовані, тому оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні поданого позову слід відмовити у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі ст.ст. 203, 215, 512, 626-628 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Счових Стрільців, буд. 37/41, код ЄДРПОУ 39508708.
Суддя: